Малицька Костянтина Іванівна [псевдоніми та криптоніми: Віра Лебедова, Чайка Дністрова, Горський Стефан, Кропивницька Віра, Лебедів Віра, Лебедова Віра, Лужанська Віра, Растик, Vanellus, Кр. Софія, В. Л., К., К. М., К. М…, к. м., М., М-а, М-ка К., Віра Л., Комар; 30.05.1872, с. Кропивник Калуського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії (нині – Калуського р-ну Івано-Франківської обл.) – 22.01.1947, Львів] – письменниця, авторка підручників та художніх творів для дітей, перекладач, фахівець у галузі дитячої літератури та дитячого читання, бібліограф, редактор, публіцист, педагог, просвітителька, культурно-освітня діячка, подвижниця жіночого руху, поборниця дитячого книго- і пресовидання.

Походила з освіченої родини. Батько був парохом місцевої греко-католицької церкви Св. Миколая, мав багату домашню бібліотеку, сам пробував свої сили в літературі, рано помер; мати Олена із священницького роду Гетьманчуків була освіченою жінкою, громадською діячкою, брала участь в установчих зборах «Товариства руських жінок» – першої української жіночої організації, заснованої Н. Кобринською у Станиславі (1884). В родині панували культ Т. Шевченка і шани до друкованого слова. Суттєвий вплив на формування світогляду дівчини мав двоюрідний дід по матері – о. Антоній Петрушевич – знаний в Галичині історик, етнограф і бібліофіл, зібрав багату славістичну бібліотеку (1885 року заповів її Народному Дому у Львові, де вона зберігалась окремою збіркою під назвою «Музей Петрушевича», а нині – в Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника).

Після смерті батька мати переїхала до Станислава (нині – Івано-Франківськ), аби дати доньці гідну освіту. Тут Костянтина навчалася в народній початковій, згодом – 8-класовій виділовій дівочій школі (1879–1887). У шкільні роки її жагу до книжок активно підтримувала вчителька і громадська діячка Емілія Ничай-Кумановська, яка спрямовувала читання дівчини й мала вплив на формування її читацьких уподобань і громадських поглядів. Продовжила навчання у Львівській учительській семінарії (1887–1891), яку закінчила з відзнакою. У студентські роки ґрунтовно займалася самоосвітою, поповнювала знання, послуговуючись, як і школяркою, унікальним книжковим зібранням діда, о. А. Петрушевича, який тоді був бібліотекарем митрополичого архіву в соборі Святого Юра у Львові. 1893 року К. Малицька успішно склала кваліфікаційний іспит до шкіл народних, а в 1895 – до вищих шкіл виділових з математики, фізики і науки природи й отримала право вчителювати. Володіла англійською, російською, польською, норвезькою, шведською мовами.

На формування особистості просвітительки суттєвий вплив мали дружні взаємини, спілкування з багатьма видатними сучасниками – Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Марійкою Підгірянкою, О. Кобилянською, М. Коцюбинським, М. Павликом, В. Стефаником, Є. Ярошинською, І. Франком, а після смерті останнього – з його родиною; з редакторами часопису «Діло» В. Барвінським, І. Белеєм, В. Охримовичем; працівниками сатиричного часопису «Комар» М. Лозинським, І. Кунцевичем; редактором «Буковини» Я. Весоловським та ін. Була особисто знайома з С. Русовою, листувалася з нею, а педагогічні ідеї діячки втілювала в життя.

Вчительський досвід набувала в школах Галичини (с. Єзупіль; м. Галич) – 1891–1903; на Буковині (с. Лужани поблизу Чернівців – 1903–1906); у приватній дівочій школі ім. Шевченка у Львові – 1906–1915, 1920–1937. У 1940–1941 рр. навчала математики у Львівській фельдшерсько-акушерській школі (нині – Львівський державний медичний коледж імені Андрея Крупинського).

В історію української літератури увійшла як авторка багатьох віршів і сценічних творів для дітей, самобутня майстриня оповідального жанру – переважно невеликих за обсягом етюдів, художніх нарисів, оповідань. Літературною творчістю почала займатися в студентські роки. Перші її поезії під псевдонімом Растик побачили світ у 1896 р. на сторінках українського дитячого часопису «Дзвінок», що виходив у Львові. Із публікацій у «Дзвінку» складені перші її збірки «Прогулька [для руских діточок написала Віра Лебедова]» (1897) і «Гостинець для руских дітей» (1898; обидві – Львів). Згодом свої художні твори публікувала в газетах, альманахах, часописах – «Молода Україна», «Зоря», «Світ дитинства», «Комар», «Жіноча доля», «Назустріч» та ін. Літературні тексти К. Малицька друкувала під різними псевдонімами: Стефан Горський, Віра Кропивницька, Віра Лебедова, Чайка Дністрова.

1898 р. вийшла друком збірка оповідань «Малі герої. Картини з життя дітей» (перевидавалася в 1899 і 1906 рр.), 1902 р. – збірка психологічних новел «Мами. Нариси із нашої домашньої педагогії», у якій авторка порушила питання родинного виховання дітей. Згодом побачили світ збірки віршів та оповідань «З трагедії дитячих душ» (1907), драматичні образки «Під нову зорю» (1906), «В лісі» (1913), «Вінок на могилу Шевченка», «Козацькі діти», «Русалка Дністрова» (всі три – 1914), «Спомини із днів неволі» (1926), «Вифлеємські діти» (1936), збірка біблійних легенд «Гарфа Леілі» (опубліковано в Торонто, 1953 р.). У дитячих творах авторка акумулювала свій практичний досвід педагога, життєві спостереження.

1904 р. написала вірш «Чом, чом, чом, земле моя», галицький композитор Д. Січинський (1865–1909) поклав його на музику. Пісня швидко набула популярності, на ній виховувалося не одне покоління українських дітей, нині вірш введено у програму з української літератури початкової та середньої школи. Перу письменниці, активної учасниці січового руху, належать також численні тексти патріотичних пісень, які поширювалися поміж Українських січових стрільців (УСС): «Герої», «В Січ ставай!», «Повставали козаченьки», «Вгору прапор!», «Взяв би я бандуру, настроїв, заграв…», «Січ у поході», «Січовий поклик», «У Січі, у Січі гуртуймось, брати» та ін. На вірші К. Малицької, написані до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка, створена «Кантата для мішаного хору у супроводі фортепіано» К. Стеценка (1914), на її слова написані «Січовий гімн» Я. Ярославенка, «Кооперативний гімн» І. Гриневецького. Працюючи вчителькою, упорядкувала «Збірник народних і патріотичних пісень на голоси дитячі у супроводі фортепіано» (1904), до якої увійшли й її пісні «Чом, чом, земле моя», «Поставали козаченьки», «Марш руских дітей».

Відома своїми перекладами з англійської, норвезької, pосійської та французької мов. Перекладала твори Е. де Амічіса, С. Лаґерлеф, Ж. де Лафонтена, А. Франса та ін. Окремим виданням вийшли: Д. Дефо «Робінзон Крузо» (1903), «Оповідання з життя звірят» (1905), А. Гемс-Сельмер «На далекій півночі» (1907), Е. Берте «Маленькі школярики пятьох частин світу» (1908), Ґ. Ґаєрштам «Вакації над морем» (1925), З. Топеліус «Дар морського царя» (1927), Н. Ґарін (Михайловський) «Дитячі літа Тьоми. Семейна хроніка» (1929), Е. Г. Бренерт «Маленька вдова» (1932).

Письменниця провадила активну редакторську діяльність. Співпрацювала з редакцією газети «Буковина», належала до редакційної колегії журналу «Промінь» (орган товариства «Взаємна поміч галицьких та буковинських учителів» у Вашківцях (1904–1907), була редактором «Калєндаря для женщин на рік звичайний 1907» (Львів, «Клуб русинок», 1906), разом Н. Кобринською та О. Дучимінською укладала «Жіночу бібліотеку» (окремі перекладні твори зарубіжних авторів, Львів, 1912); у 1920–1930-х рр. працювала в редакції альманаху «Жіноча доля»; в галузі педагогічної та соціальної журналістики співпрацювала з часописами «Діло», «Учитель», Учительское слово», «Рідна Школа», «Письмо з Просвіти», «Назустріч», «Зоря», «Комар»; публікувала свої твори у виданнях для дітей «Молода Україна», «Світ дитини», «Малі друзі» та ін. Від січня до вересня 1903 р. К. Малицька редагувала журнал для дітей та юнацтва «Дзвінок», в якому втілювала свої ідеї щодо дитячого пресовидання, жваво листувалася з юними читачами, публікувала власні твори, зокрема: поезію до столітнього ювілею М. Шашкевича «В Маркіянові роковини» (1911), п’єси «Русалка Дністрова» (1914), «Вінок на могилу Тараса Шевченка» (1914), «Козацькі діти» (1914), «Святий Микола» (1914).

У 1930–1939 рр. К. Малицька – членкиня редакційної колегії прогресивного журналу для інтеліґентного жіноцтва «Нова хата», в якому публікувала нариси творчих портретів жіночих постатей, інформувала про діяльність дівочої школи, в якій працювала, обговорювала новини жіночого руху. В часописі опубліковані також її спомини з дитячих літ (1930, чис. 5), з часів учительської служби на Буковині (1934, чис. 9), з Сибіру (1931, чис. 1). Важливою складовою часопису була систематизована бібліографічна інформація, що виконувала завдання пропагування книжкових і пресових видань. К. Малицька вела критико-бібліографічні рубрики (у різні роки назви змінювалися: «Бібліографія», «Нові книжки», «Що читати»), писала анотації, рецензії на різні видання.

Педагогічну роботу, літературну та журналістську творчість поєднувала з активною громадсько-культурною, просвітницькою й публіцистичною діяльністю. Тісно співпрацювала з першим українським дошкільним товариством «Українська захоронка» (1901–1939), Товариством наукових викладів імені П. Могили (1908–1939); брала активну участь у громадсько-політичному житті громад Буковини й Галичини, була діяльним членом львівського товариства «Просвіта» (за вагомі заслуги перед українською громадою в 1925 р. обрана його почесним членом), разом зі свідомими однодумцями заснувала читальню «Просвіти» (Галич,1901) і була першим її секретарем, працювала у видавничій комісії товариства, зосереджувалася на видаванні популярних книжок для народу; працювала в інших культурно-просвітницьких та педагогічних організаціях, які засновували читальні, мандрівні бібліотеки, видавали книжки, організовували по селах просвітницькі гуртки.

Виявила себе вмілим промовцем. 14 травня 1899 р. в залі «Руської бесіди» в Станиславові К. Малицька виголосила доповідь «Жіночі типи в найновішій українсько-руській літературі», яка згодом була надрукована в чернівецькій газеті «Буковина» та передрукована у львівському часописі «Діло». Була одним із основних доповідачів Першого українського просвітньо-економічного конгресу (1–2 лютого 1909 р. Львів), організованого з нагоди 40-річчя товариства «Просвіта» з метою підвищення ролі просвітніх видавництв, активізації організації читалень і бібліотек. В 1914, ювілейному Шевченківському році, була єдиною «прелєгенткою» (доповідачкою) з числа жіноцтва, чий текст лекції на тему «Жінка в творах Шевченка» виділ (правління) Товариства наукових викладів імені П. Могили рекомендував для поширення культу Кобзаря серед широких народних мас. Тоді ж виступ К. Малицької «Дім і школа» ввели до програми Першого українського педагогічного конгресу, приуроченого до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка (мав відбутися у листопаді 1914 р. у Львові, скасований через бойові дії на Галичині).

Діяльною була участь К. Малицької в учительських вічах, що відбулися у Львові в 1904 р. на підтримку ідеї створення організації задля об’єднання освітян у боротьбі за свої національні та соціальні права. Належала до кола засновників товариства «Взаємна поміч галицьких і буковинських вчителів і учительок» (від 1922 р. – «Взаємна поміч українського вчительства», ВПУВ), була активним членом його головної управи. Товариство провадило активну культурно-освітню працю серед учительства та української громади загалом, опікувалося заснуванням при окружних відділах бібліотек, формуванням при головній управі Центральної педагогічної бібліотеки (відкрита 1 січня 1924 р. у Львові). Це була досить велика і добре впорядкована бібліотека, яка налічувала 2 350 назв творів загальною кількістю 2 650 пр. У бібліотеці було створено 14 «підручних» каталогів.

К. Малицька належала до кола провідних діячів Руського товариства педагогічного (РТП, засноване 1881 р.; з 1912 р. – Українське педагогічне товариство, УПТ; з 1923 р. – УПТ «Рідна школа» – визнане «верховним органом у шкільних справах» Галичини; діяльність припинена 1939 р. радянською владою), була організаторкою й натхненницею всіх справ УПТ, навколо якого гуртувалися тогочасні прогресивні діячі української інтелігенції: М. Галущинський, М. Коцюба, О. Макарушка, О. Терлецький, І. Крип’якевич, І. Герасимович, Д. Коренець та ін. Товариство об’єднувало вчителів з 3 тис. українських громад, на території яких засновувало й утримувало приватні українські школи, мережу гуртків та бібліотеки при них, провадило широку видавничу діяльність. К. Малицька була членкинею головної управи УПТ, заступником голови, секретарем, розробляла програмні документи, провадила справочинство товариства, працювала в різних його секціях. У складі «шкільного комітету» (разом з В. Білецьким, о. Т. Лежогубським) доклала зусиль до відкриття народної школи імені Б. Грінченка у Львові (1910).

Багато уваги приділяла видавничій секції, що відповідала за редагування і вихід у світ періодичних видань УПТ (часопису «Учитель» для педагогів, журналу «Дзвінок» для дітей), навчальних видань для середніх шкіл, художніх творів, науково-популярних книжок для дітей молодшого шкільного віку, збірок для домашнього читання, настінних календарів, книжок педагогічного змісту для вчителів; подання петицій на захист українських шкільних підручників і права дітей навчатися українською мовою. За її ініціативою в 1913 р. УПТ видало систематизований і широко анотований книготорговельний каталог своїх видань, який репрезентує видавничу діяльність товариства за понад тридцять років. Разом із Каталогом книгарні УПТ (1927), «Новим каталогом для школи і дому видавництва "Рідної школи"» (1929), звітами головної управи, що докладно фіксували досягнення і втрати його видавничої діяльності за певний період, каталог є важливим джерелом про діяльність товариства у сфері книговидання.

У 1906 р. головна управа РТП запропонувала К. Малицькій посаду вчителя у Львівській приватній семикласній дівочій школі ім. Шевченка (заснована 1898 р.), якою керувала знана в Галичині педагогиня Марія Білецька. Це був новаторський заклад, експериментальний щодо форм виховання та навчання, взірцевий для створення інших подібних закладів. Дівоча школа ім. Шевченка була відома як осередок національно-патріотичного виховання дітей й активної педагогічної діяльності вчителів – визначних діячок жіночого руху в краї. К. Малицька тут викладала рідну мову, природознавство, педагогіку, геометрію, фізику. Згодом стала директором закладу. В педагогічній діяльності прищеплювала любов до літератури, до рідного слова, через літературу, зокрема дитячу, прагнула піднести школу, освіту, збагатити духовний світ дітей і молоді. Дбала про систематичне читання своїх учениць. Маючи багату власну бібліотеку, часто носила книжки для своїх вихованок, вклала свою працю у створення зразково організованої шкільної книгозбірні. У час польсько-українського протистояння кінця 1918–1919 рр. бібліотеку було знищено.

Заснувала при дівочій школі ім. Шевченка «Жіночий кружок імені Ганни Барвінок» (1912–1939; з 1935 р. здобув право власності на школу й фінансово утримувала заклад), була його головою у 1912–1914, 1920–1923, 1933–1934 рр. і натхненницею. Стараннями К. Малицької при організації було сформовано цінну бібліотеку для її членів (станом на 1910 рік вміщувала 965 томів). Ініціювала низку починань на користь малозабезпеченої учнівської молоді, активно займалася поповненням фондів шкільних бібліотек, заохочувала громаду до пожертв на користь шкільної «випозичальні книжок».

Разом із Герміною Шухевич та Мариною Білецькою К. Малицька була однією з провідних галицьких феміністок, емансипанток. Діячка вбачала в жіночому русі вагому силу, яка допоможе здобути Україні власну державність. Свої погляди на суспільну місію жінки розкрила в контексті історії жіночих організацій у різних країнах у рефераті «Про жіночий рух» (виданий коштом «Кружка українських дівчат», 1904, Львів). Долучилася до заснування «Жіночої громади» Буковини (1906–1940), була активною її членкинею, тривалий час виконувала обов’язки секретаря, а також «Жіночої громади» у Львові (1909–1917). 14 грудня 1912 р. на великих жіночих зборах у Львові виголосила доповідь «Політичне положення під теперішню хвилю», а її учениця – пластунка О. Степанів (згодом героїня УСС, мати Я. Дашкевича) – «Завдання жінки на випадок війни». Того ж року спільно з М. Білецькою започаткувала фонд «На потреби України», спрямований на матеріальну підтримку УСС. Членкиня «Союзу українок» у Львові (у 1923–1924 рр. – його голова), після розпуску організації польською владою (1938) створила жіночу патріотичну організацію «Дружина княгині Ольги», головним напрямом діяльності якої було формування у сільського населення Галичини національних цінностей: любові до батьківщини і рідної мови, традицій, звичаїв та культури. Влітку 1941 р. заснувала й очолювала волонтерське товариство «Жіноча служба Україні», що опікувалося питаннями суспільної допомоги, організацією освітніх заходів та працевлаштуванням жінок (організація припинила діяльність восени 1942 р. внаслідок німецьких каральних акцій). Підтримувала зв’язки із засновницею жіночого руху в Галичині та на Буковині Н. Кобринською. Брала безпосередню участь у розробленні статутних документів жіночих організацій, пріоритетними програмними цілями вбачала піклування про освіту й духовне піднесення руського (тобто українського) жіноцтва, а дієвими засобами – організацію гуртків, курсів, заснування бібліотек і читалень, видавання книжок і часописів. Великого значення надавала ролі жінки в інтелектуальному розвитку дітей.

В лютому 1915 р., після захоплення Галичини царським військом, російська окупаційна влада заарештувала К. Малицьку з обвинуваченнями в агітації за самостійну Україну й інтернувала в поселення Пінчуга Єнісейської губернії на Ангарі (Красноярський край). У засланні К. Малицька навчала грамоти місцевих дітей, вела широке листування, займалася літературною творчістю, перекладами зарубіжної літератури (ці твори побачили світ у 1925–1932 рр. у Львові). Багато літератури знаходила в бібліотеці місцевої школи. Українські книжки й часописи їй надсилала М. Грінченко, видання англійською мовою – С. Русова. Після більшовицького перевороту 1917 р. діячка активно поринула в культурне життя Сибіру. З 16 вересня 1919-го по 30 червня 1920 р. мешкала в Красноярську. Допомогла місцевій українській громаді організувати там першу національну школу, названу ім’ям І. Котляревського (згодом її закрили більшовики) і в ній вчителювала. Зусиллями К. Малицької та її українських учнів школа дала в Красноярську Шевченківський концерт.

У вересні 1920 р. К. Малицька повернулася в Галичину, де її урочисто вітала українська громада. Поновила педагогічну працю в дівочій школі ім. Шевченка й одразу занурилася в громадську діяльність. Активізувала роботу «Жіночого кружка імені Ганни Барвінок», дієву участь брала в повоєнному відновленні «Просвіти», «Українського крайового товариства охорони дітей і опіки над молоддю» (була його почесним членом з 1937 р.).

У міжвоєнний період К. Малицька була одним із найактивніших членів головної управи УПТ «Рідна школа». Видала ювілейне видання «В сорокові роковини У.П.Т. 1881–1921» (1921, Львів). Брала участь у розробленні оновленого статуту товариства (1923), сприяла активізації його роботи; багато уваги надавала організації видавничої діяльності, що була підпорядкована втіленню в життя невідкладних на той час завдань навчання і виховання українських дітей і молоді в національному дусі; готувала річні звіти головної управи (публікувалися в часописі «Рідна школа», видавалися окремими брошурами), які є цінним джерелом про діяльність «Рідної школи», зокрема й у сфері видавництва та розбудови мережі бібліотек, що виконували провідну роль у реалізації статутних завдань Товариства. Зусиллями УПТ формувалася мережа освітянських бібліотек: дитячих і вчительських при школах і гуртках товариства, публічних, зокрема й мандрівних; передові діячі за активної участі К. Малицької провадили діяльність задля удосконалення форм та методів обслуговування читачів, поліпшення кількісних та якісних показників фондів книгозбірень, підготовки кваліфікованих бібліотечних працівників. Так, у звіті за 1925/1926 н. р. вперше було проаналізовано не лише кількісний склад бібліотечного фонду, а й стан його використання різними категоріями читачів: зазначено кількість читачів-дітей та кількість прочитаних ними книжок; у структурі бібліотечної мережі вперше виокремлено бібліотеки середніх навчальних закладів (гімназій та семінарій) і бібліотеки фахових шкіл. Загалом у 1932–1939 рр. заходами «Рідної школи» в Галичині було організовано понад 700 бібліотек. Діячка підкреслювала, що саме читальня, бібліотека, рідна українська хата «мусить стати українською твердинею, з якої мають виходити свідомі й ідейні громадяни».

1927 року К. Малицька внесла пропозицію поширити на школи краю традицію щорічного проведення протягом жовтня свята української книжки, ініційованого у 1924 р. львівською «Просвітою» – національної масової акції на пошану книги як невичерпного джерела знань і духовних цінностей; запропонувала орієнтовну програму заходів, радила, щоби діти були не лише учасниками, а й організаторами цього свята. Вона закликала дітей зібрати вдома прочитані книжки і відіслати їх тим людям, які вимушено перебувають далеко від рідної землі. Тобто саме книжка мала стати важливим чинником до об’єднання українців у всьому світі. К. Малицька не лише теоретично обґрунтувала ідею книжкового свята, а й запровадила його в дівочій школі ім. Шевченка.

У 1928–1929 рр. на запрошення Українського науково-дослідного інституту книгознавства К. Малицька долучалася до підготовки збірника про українську дитячу літературу, що, за задумом, мав висвітлити тогочасний стан українського дитячого книговидання, вміщувати історичний огляд розвитку дитячої літератури й бібліографію. До праці над вивченням українського дитячого книгодруку були залучені відомі вчені О. Левицький, А. Марголіна, А. Середа та Я. Стешенко, який працював над репертуаром українського друку для дітей і мав намір залучити до цієї роботи львів’ян, насамперед І. Кревецького, В. Дорошенка, К. Малицьку. На його прохання К. Малицька готувала бібліографію галицьких видань для дітей, уклала покажчик змісту дитячого часопису «Дзвінок». Джерелами для складання цього репертуару у неї були: власна бібліотека, наявні дитячі видання по львівських книгарнях, укладений І. Калиновичем покажчик видань львівської «Просвіти». Про перебіг роботи щодо бібліографування українських дитячих книжок і часописів, методики складання бібліографічних описів, пошуку дитячих видань, обміну літературою та інші йдеться в листах Я. Стешенка до К. Малицької. «Ви проробили колосальну роботу над бібліографуванням галицького дитячого друку», – писав Я. Стешенко, вмовляючи її підготувати для збірника «Українська дитяча книга» (готувався до друку в Держвидаві, доля його невідома) короткий історичний огляд розвитку дитячого друку в Західній Україні, вважаючи, що саме вона зможе якнайкраще виконати цю роботу: «Я переконаний, що крім Вас, ніхто не зможе подати пристойного огляду історії галицької укр. дитячої книги». Через негаразди зі здоров’ям К. Малицька не взялася за цю роботу. Цінні напрацювання К. Малицької, як і загалом «Бібліографія дитячого друку», яку так ретельно готував Я. Стешенко, не побачили світ. Їхня доля невідома.

К. Малицька також (на прохання Я. Стешенка) брала діяльну участь у надсиланні видань із книгарні НТШ для виставки закордонної української дитячої книги, яку готувала Центральна державна бібліотека для дітей та юнацтва м. Києва (директор – А. Марголіна).

У 1929 р. разом із І. Крип’якевичем, Є.-Ю. Пеленським, В. Щуратом, В. Дорошенком, П. Ковжуном, В. Січинським діячка стала співорганізатором Українського товариства бібліофілів (УТБ) у Львові.

1937 року К. Малицька завершила педагогічну працю. Прогресивна західноукраїнська громадськість відзначила 45-річчя її освітньої діяльності: УПТ «Рідна школа» нагородило народну вчительку почесним членством, а часопис «Рідна Школа» приурочив до цієї події спеціальний випуск (чис. 22), де було опубліковано два відгуки про діячку авторства С. Федорчакової і М. Деркач.

У вересні 1937 р. К. Малицька закликала західноукраїнську громадськість до збору коштів з метою викупити будиночок Лесі Українки в Колодяжному й відкрити там літературно-меморіальний музей.

Залишивши вчителювання, К. Малицька зосередилася на підручникотворенні: укладала шкільні хрестоматії, збірки для домашнього читання, писала навчальні посібники. Задля впровадження ідей кооперації у навчально-виховний процес уклала кооперативні читанки для дітей «В гурті краще» (1938) і для молоді «В єдності сила», видала збірку оповідань «І звірята співпрацюють» (обидві – 1939). Погляди щодо змісту шкільних підручників виклала в педагогічній казці «Діточа книжка» (1906), наголошувала, що від змісту підручника і вміння автора викласти матеріал залежить бажання дитини вчитися.

З 1 серпня 1944 р. 72-річна письменниця і педагогиня на запрошення директора Львівської філії Бібліотеки Академії наук УРСР (ФБ АН УРСР, нині – ЛННБ України імені В. Стефаника) В. Щурата та за підтримки М. Деркач працювала старшим бібліотекарем в українському секторі відділу опрацювання. Бібліографувала літературу із фондів Бібліотеки наукового товариства ім. Тараса Шевченка (була переміщена до ФБ АН УРСР), укладала картковий каталог (не зберігся; за визначенням Я. Дашкевича він «був унікальний тим, що в ньому записували багато відомостей про минуле української книжки: про долю видавництв, обсяг книжкових серій, історію багатотомних видань, розв’язували псевдоніми авторів, відмічали походження, раритетність видань і т. п.». Працювала під керівництвом Я. Дашкевича над виконанням наукової теми «Бібліографія української книги 1798–1914 рр.», запроєктованої спільно з Бібліотекою Академії наук АН УРСР (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) під загальним керівництвом тодішнього її директора Ю. Меженка. Над комплектуванням бібліографічної картотеки (фактично охоплено період до 1916 р. включно), що формувалася на підставі львівських джерел, працювали, крім К. Малицької, викладачка гімназії У. Сітницька, юрист І. Суховерський та літераторка М. Штеліга. К. Малицька безпосередньо брала участь у розписуванні праць І. Левицького – «виписала 860 творів на 1 720 картках», розписувала рукописні матеріали В. Дорошенка «Українська бібліографія 1911–1913 рр.». У 1946–1947 рр. працювала у складі групи бібліографів (Я. Дашкевич, І. Суховерський та М. Штеліга) над словником українських псевдонімів, криптонімів і криптограм. У підсумку було зібрано майже 25 тис. записів; до робочої картотеки були внесені всі видання українською мовою, описані на підставі автопсії. За твердженням О. Дея, впродовж цього часу вони встигли розписати на картки псевдоніми з друкованих бібліографій Б. Грінченка, І. Левицького, І. Франка, публікації псевдонімів Б. Комарова, О. Тулуба, вибрати із «Словаря псевдонимов» І. Масанова українські матеріали, переписати частину карток із архіву І. Калиновича та влити в цю картотеку збірку Н. Кравченко-Максименко. Загалом було розшифровано приблизно 3500–4000 псевдонімів і криптонімів. На основі цієї картотеки укладено і надруковано в кількох машинописних примірниках «Матеріал до словника псевдонімів українських письменників, учених та громадських діячів за 1800–1916 рр., що охоплював 2500 псевдонімів. Я. Дашкевич називав К. Малицьку найкращим співробітником бібліографічного відділу.

Окрім цього, К. Малицька працювала над темою «Бібліографія української дитячої літератури» від найдавніших часів до 1946 р., укладала бібліографічну картотеку, переглядаючи видання для дітей із фондів ФБ АН УРСР принципом de visu, що передбачало з’ясування авторства, псевдонімів, вивчення біографічних відомоcтей про авторів; підготувала покажчик імен «художників й ілюстраторів галицьких, буковинських і закордонних видань» (277 позицій), мріяла «зладити реєстр письменників і перекладачів для дітей і юнацтва». Картотека дитячої книжки, яку вона зібрала, згідно з архівними даними, налічувала 2 977 карток. Проте після смерті укладачки тему було закрито. Подальша доля картотеки невідома.

К. Малицька, будучи визнаним знавцем дитячої літератури, талановитим публіцистом, фаховим критиком, бібліографом і бібліофілом, багато праці доклала в розвиток книго- і пресовидання для дітей та молоді. Вона одна з небагатьох, хто в порубіжжі 19–20 ст. працював у галузі теорії й історії української дитячої літератури. Їй належить першість у дослідженнях літератури для дітей, у тлумаченні понять «дитяча література», «література для дітей», «добра книжка», намагання впорядкувати термінологію відповідних досліджень і практичної сфери.

У своїх численних виступах, статтях, рецензіях вона сповідувала «превелике значіня книжки в житю нинішньої дітвори… для будучности цілої людкости». Погляди К. Малицької на визначальну роль книжки, читання і бібліотек в духовному й інтелектуальному розвитку дітей та молоді суголосні з бібліотечною педагогікою, дидактично-виховними засадами О. Барвінського, М. Білецької, Б. Грінченка, С. Русової, С. Сірополка, Я. Яреми, Є. Ярошинської та ін. Упродовж усього життя вона дбала про українськість школи через видання книжок, докладала багато праці для поширення в громадянстві розуміння важливості друкованого слова для плекання молодих українців.

У спадщині К. Малицької визначальне значення має програмна стаття-доповідь «Видавництва для дітей і молодіжі», вміщена в «Пропам’ятній книзі Першого українського просвітньо-економічного конгресу» (1910), як перша спроба огляду світового й українського книговидання для дітей, окреслення перспектив його подальшого розвитку в Україні. Авторка докладно й критично проаналізувала стан видання книжок і часописів для українських дітей і молоді, зокрема, у видавничій діяльності УПТ, системно виклала свої погляди на багатоаспектну проблематику літературної творчості, особливості й завдання літератури, адресованої дітям. Доповідачка вказувала на брак необхідної кількості видань для дітей та молоді, які б позитивно впливали на їхній інтелектуальний і моральний розвиток, наголошувала на потребі планового підходу у справі книговидання для них, формування видавничого репертуару відповідно до вікових категорій, видання творів пізнавального характеру з різних галузей знань, добре ілюстрованих (особливо книжок з історії Руси-України та географії), а також художніх творів; наголосила на потребі укладання книготорговельних каталогів, запровадження інституту критики дитячих книжок, підтримки дитячих часописів; закликала часопис «Письмо з Просвіти» публікувати анотовану бібліографію видань для дітей та молоді й т. ін. За виступом К.Малицької Конгрес «без дискусії» ухвалив резолюції: про планове книговидання для дітей та молоді; видання ілюстрованого каталогу видань дитячої літератури; поширення книжки через фахову педагогічну критику нових видань у педагогічних, літературних та просвітніх часописах.

Важливі думки щодо дитячого книговидання діячка викладала і в рецензіях і відгуках на нові видання. Неодноразово наголошувала на гострій потребі у виданнях літератури патріотичного спрямування: доступних і цікавих історичних оповідань для дітвори, літератури біографічного змісту про видатних постатей України, розвідок про українське письменство. Відгукуючись на книжку О. Макарушки «Короткий огляд руско-українського письменства від ХІ до ХVІІІ століття для ужитку молодежи» (1906) зауважила, що «популяризувати значення історії і літератури рідного краю – річ незвичайної ваги для національного освідомлення».

Як авторитетного фахівця в галузі літератури і дитячого читання К. Малицьку неодноразово запрошували до складу журі літературних конкурсів на оригінальні літературні твори (редакції журналу «Світ дитини», 1921; ради Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка,1933).

Діячка дбала про те, аби якомога більше «добрих» українських книжок потрапляли до бібліотек, які працюють з дітьми. Питання книгозабезпечення бібліотек і читалень для К  Малицької були пріоритетними в її діяльності у видавничих секціях педагогічних і просвітницьких товариств; вона неодноразово порушувала їх у публікаціях, зокрема: «З видавничої комісії» (1907), «20-ліття ідейного видавництва» (1939) та ін.

Глибоко проаналізувавши наявні шкільні підручники й пропоновані для домашнього читання твори, К. Малицька висунула низку порад щодо позашкільного читання, неодноразово наголошувала на необхідності вмілого керування читанням дітей та молоді – закликала видавців творити дитячу книжку – цікаву й корисну змістом, дбайливо оформлену зовні; заохочувала батьків, педагогів, бібліотекарів прищеплювати любов до книжки змалку, вчити нею вміло користуватися, виховувати у дітей читацький смак, ретельного добираючи до кола дитячого читання взірцеві твори українського й світового письменства – «…давати з доброго найліпше». Спираючись на досвід дослідників дитячої книжки загальноєвропейського рівня, з яким була добре обізнана, вона обстоювала переконання, що правильно і вдало дібрана книжка розвиває в дітей кращі риси й якості, закладені природою, у подальшому впливає на їхній читацький вибір, спонукає до систематичного самостійного читання – «дібране як слід стає знаменитою підоймою в духовім розвою дітвори» («Сум сучасної хвилі і єго відгомін у діточому світі», 1904). Радила починати знайомство дітей з книжкою з раннього віку, через читання казок, розповідання художніх творів; спонукала передплачувати дитячі часописи, створювати домашні бібліотеки; облаштовувати «дитячі» відділи у читальнях «Просвіти». У декількох випусках просвітянського часопису «Бібліотечний порадник» опублікувала статтю «Книжка в діточому світі» (1925) – фахово укладений бібліографічний огляд видань української та зарубіжної літератури, які варто давати читати дітям, з настановами щодо організації дитячого читання, формування домашніх бібліотек, для використання в читальнях «Просвіти».

Поряд із цим К. Малицька завжди жваво цікавилася, що читають діти, які враження на них справляє книжка, часопис. Так, опікуючись випозичальнею Львівської дівочої школі ім. Шевченка, вона проводила зі своїми ученицями бесіди про прочитане; за ініціативою головної управи «Рідної школи» в рідношкільних бібліотеках було налагоджено облік літератури виданої учням (ці дані відображено в річних звітах товариства). Саме К. Малицькій було доручено проаналізувати літературні зацікавлення дітей за результатами опитування, яке провела психотехнічна секція при львівській «Порадні для вибору знання» у всіх вищих класах шкіл «Рідної школи». Коментуючи відповіді дітей на питання анкети у статті «Що наші діти читають? З нагоди місяця преси» (1934), вона зауважила, що попри загальну зацікавленість читанням, діти читають все, що їм попадеться, утім цінні пізнавальні твори лишаються поза їхньою увагою, зовнішній вигляд книжок для більшості опитаних не має значення. Цю ситуацію К. Малицька пояснювала неефективністю роботи з формування читацьких смаків у дітей, зацікавлення їх доброю книжкою; наголошувала на необхідності більше пропагувати якісну українську книжку, важливість і значення читання: «Навчім дитину змалку любити й цінити добру книжку, зробім її необхідною потребою щоденного життя дитини, а майбутнє української преси й літератури буде запевнене».

Померла К. Малицька у Львові, похована на Личаківському кладовищі.

Більшість творів діячки за тоталітарного режиму були вилучені й зберігалися у спецфондах; її ім’я тривалий час було відоме лише вузькому колу фахівців у галузі української дитячої літератури. 1990 року у видавництві «Веселка» вийшла з друку вірш-пісня «Чом, чом, земле моя» під псевдонімом Віра Лебедова. В незалежній Україні твори письменниці з’явилися друком лише 2001 року, а повне зібрання творів – у 2011 р.

Джерелом відомостей про К. Малицьку є її власні спогади, публікації її сучасників, спогади учениць, вміщені на сторінках галицьких і буковинських друкованих видань, низка праць про неї, що вийшла за межами України (Л. Бурачинська, О. Залізняк, І. Павликовська), епістолярій, сучасні дослідження науковців, педагогів, письменників, краєзнавців, бібліографічні покажчики.

Творчий та життєвий шлях діячки почали активно досліджувати лише після здобуття незалежності України. Увагу сучасних дослідників привертає її літературна й літературознавча творчість (А. Агафонова, В. Антофійчук, В. Задорожний, В. Качкан, Л. Кліщ, Л. Міщенко, Н. Романишина, М. Якубовська), сторінки біографії (П. Баб’як, М. Горда, С. Далавурак, Л. Ковалець, О. Маланчук, Д. Мельник, Л. Олексюк, Р. Пащин, М. Рибак, В. Слезінський), педагогічна спадщина (С. Івах, З. Нагачевська, Г. Панкевич, В. Полєк), епістолярій (Н. Лисенко, З. Пахолок).

Доробок подвижниці в галузі журналістики окреслила Т. Старченко; внесок у видавничу справу Львова кінця 19–поч. 20 ст. дослідила М. Кострова; літературний доробок у видавничому репертуарі «Рідної школи», заслуги в галузі перекладу, у діяльності видавничих комісій УПТ окреслила М. Вальо в бібліографічному огляді «Книговидавнича діяльність Українського педагогічного товариства “Рідна Школа”»; діяльність товариства «Рідна школа» в розбудові мережі освітянських бібліотек досліджувала О. Плитус. Найбільш повно студіювала персоналію К. Малицької через призму її педагогічних поглядів та освітньої діяльності А. Бойко, вона ж увела в науковий обіг невідомі раніше листи Я. Стешенка до К. Малицької.

30 травня 2022 р. у Львові відбулась Міжнародна наукова конференція «Оптимістка великих задумів» (організатори – Інститут Івана Франка НАН України у співпраці з Департаментом освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, Світовою федерацією українських жіночих організацій, Всеукраїнською громадською організацією «Союз Українок»), приурочена до ювілею К. Малицької.

На відзначення ювілеїв К. Малицької в Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці в межах проєкту «Жіночі імена у вулицях Львова» підготовлено рекомендаційний список (2018); в Чернівецькій ОУНБ імені Івана Івасюка видано бібліографічний покажчик «Костянтина Малицька: письменниця, педагог, бібліограф» (2022), який з максимальною повнотою репрезентує спадок діячки й літературу про неї.

К. Малицька була однією з найактивніших учасниць громадсько-культурного руху в Україні. Її педагогічна, художня, публіцистична спадщина є вагомим внеском у формування національної ідеї. Вивчення громадсько-просвітницької, видавничої, та організаційно-бібліотечної діяльності К. Малицької дасть можливість відтворити картину книжкового руху та бібліотечного будівництва Східної Галичини та Північної Буковини кінця 19 – першої пол. 20 ст.

Особове книжкове зібрання К. Малицької перебуває у фонді наукової бібліотеки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Задля увічнення пам’яті діячки її іменем названі вулиці у рідному селі, Львові, Калуші, Чернівцях, Івано-Франківську; встановлено меморіальні дошки на фасаді будівлі на вул. Драгоманова, 12 (з барельєфом, Львів), та Галицької загальноосвітньої школи, де працювала К. Малицька (з ініціативи Союзу українок); барельєф на фасаді школи в с. Кропивник; Калуська міська рада заснувала щорічну премію імені Костянтини Малицької з метою заохочення діяльності в галузі освіти педагогів Калуської громади (2002); створено Львівський міський осередок ім. Костянтини Малицької Крайового товариства «Рідна школа» (1995).

 

Христос Воскрес ! / Растик // Дзвінок. – 1896. – Чис. 7. – С. 111 – 112.

Жіночі типи в найновішій українсько-руській літературі : відчит [читаний на вечерницях в «Товаристві Руських Женщин» в Станіславові] / Віра Лебедова // Буковина. – 1899. – 19 мая (чис. 59). – С. 1–2 ; 23 мая (чис. 61). – С. 1 ; 26 мая (чис. 62). – С. 3 ; 28 мая (чис. 63). – С. 3.

На межи XX століття / К. Малицька // Учитель. – 1900. – Чис. 23. – С. 354–360 ; Чис. 24. – С. 370–373.

Мами : нариси із нашої домашньої педаґоґії / Віра Лебедів. – Львів : З друкарні Наукового Товариства імени Шевченка, [1902]). – Серія: Видання Руського педаґоґїчного товариства ; чис. 105)

Від редакциї / К. М. // Дзвінок. – 1903. – Чис. 1. – С. 15–16.

З діточих споминів / К. М. // Дзвінок. – 1903. – 5 марта (чис. 5). – С. 81–84.

Збірник народних і патріотичних пісень на голоси дїточі в супроводї фортепяна / Д. Січинський, арт. редактор ; К. Малицька, літ. редактор ; Єв. Якубович, адміністратор. – Перимишль : З печатнї Удїлової під управою І. Лазора, 1904. – 36 с. + [4] c. обкл. : іл. – (Вид-во музичне «Станиславівского Бояна» ; вип. 20).

Про жіночий рух : реферат п. К. М. / К. І. Малицька ; Кружок українських дівчат. – Львів: З Друкарні Народової, 1904. – 41 c.

Сум сучасної хвилі і єго відгомін у діточому світі / Лебедова В. // Промінь. – 1904. – Чис. 1/2. – С. 7–9; Чис. 3. – С. 15–17; Чис. 5. – С. 31–32; Чис. 6. – С. 39–41.

Дїточа книжка. (Педагогічна казка) / Віра Лебедова // Промінь. – 1906. – 1 марта (чис. 5). – С. 50–54.

Збори «Жіночої Громади» і основанє єї кружка в Чернівцях / Константина Малицка // Буковина. – 1906. – 20 верес. (3 жовт.) (чис. 111). – С. 2–3.

Рецензія на книжку О. Макарушки [«Короткий огляд руско-українського письменства від ХІ до ХVІІІ століття для ужитку молодежи»] / К. М. // Промінь. – 1906. – Ч. 20. – С. 167. – (Розділ «Бібліографія»)

Малі герої : картини з житя дїтий / написала Віра Лебедова. – 2-е вид. – Львів : з друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1906. – 93, [1] с. – (Виданє руского товариства педагогічного; чис. 61).

Борис Дмитрович Грінченко / К. М. // Промінь. – 1907. – Чис. 2. – С. 29–30.

З «Видавничої комісії» / К. М. // Письмо з Просвіти. – 1907. – Чис. 1. – С. 14–15.

Кілька думок про виклади і відчити для селян / К. М. // Промінь. – 1907. – 1 лют. (чис. 3). – С. 42–43.

Пісні / Віра Лебедова. – Львів : З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка під заpядом К. Беднаpського, 1908. – 14 с.

Видавництва для дітей і молодіжі / К. Малицька // Пропам’ятна книга. Перший український просвітньо-економічний конгрес уладжений Товариством «Просвіта» в сорокалїтє засновання у Львові в днях 1 і 2 лютого 1909 року : протоколи і реферати / зредагув. : І. Брик, М. Коцюба. – Львів : коштом і накладом Т-ва «Просьвіта», 1910. – С. 126–151.

Наші дівчата в наших школах / К. Малицька // Звіт шкіл Руского Товариства Педагогічного у Львові за рік шкільний 1909/10. – У Львові: накладом Руского Товариства Педагогічного, 1910. – С. 3–10.

Стефан Ковалів – діточий письменник / Константина Малицька // Дзвінок. – 1911. – Чис. 13–14.

З діяльности «Жіночого кружка Р.Т.П» у Львові / К. Малицька // Діло. – 1912. – 4 цьвіт. (чис. 77). – С. 5.

Кілька заміток про науку української мови в дївочих школах видїлових / К. Малицька // Звіт шкіл Руского Товариства Педагогічного у Львові за шкільний рік 1911/12. – Львів, 1912. – С. 3–12.

Вінок на могилу Тараса Шевченка : діточа сцена в 2-х відслонах / написала Віра Лебедова ; вид. Укр. пед. т-ва. – У Львові : З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1914. – 8 с.

Козацькі діти : образок з татар. часів в 2 діях / написала К. М. – У Львові : З Друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1914. –15 с.

Через просьвіту – до воскресеня / Константина Малицька // Читанка для приготовної кляси учительських семінарий / уложив Олександер Барвіньский. – Львів: накладом Ц. К. видавництва шкільних книжок, 1916. – С. 337.

В сорокові роковини У.П.Т. / К. Малицька // Письмо з Просьвіти. – 1921. – Ч. 1/2. – С. 2–3.

УПТ. Як воно зав’язалось, як росло і розвивалося / К. Малицька // В сорокові роковини У.П.Т. 1881–1921. – Львів, 1921. – С. 1–11. – (Укр. Пед. Т-во).

Шевченкове свято на далекому Сибірі : [спомин] / Конст. Малицька // Світ дитини. – 1921. – Чис. 5/6. – С. 45–47.

В боротьбі з неграмотностю / К. Малицька // Народня Просвіта. – 1923. – Чис. 7. – С. 108.

Книжка в діточому світі / Константина Малицька // Бібл. порадник. – 1925. – Чис. 2. – С. 36–40 ; чис. 3. – С. 67–69; чис. 4. – С. 97–106.

Дві книжки, які кожда жінка повинна прочитати : [рецензії] / Конст. Малицька // На новий шлях : альманах «Жіночої Долі». – Коломия, 1926. – С. 161–163.

З побуту в Милованню / К. Малицька. – Львів : Накладом Т-ва «Вакаційних Осель», 1926. – 24 с.

Про значіння власної преси для жіноцтва і як вона у нас розвивалася / Константина Малицька // На новий шлях : ілюстрований калєндар-альманах «Жіночої Долі» на звичайний рік 1927. – Коломия, 1926. – С. 23–26.

Свято книжки / Константина Малицька // Рідна школа. – 1927. – Чис. 3. – С. 6–7.

Суспільна опіка над дітворою і молоддю / Константина Малицька // Наш світ: альманах «Жіночої Долі» з додатком калєндаря на рік 1928. – Коломия, 1927. – С. 128–135.

Анна Павлик (1855–1928) / К. М-ка. // Нова Хата : журнал для плекання домашньої культури. – Львів : Українське Народне Мистецтво. – 1928. – Чис. 11. – С. 2.

Софія Русова в Рідній школі і Захоронці: між дітьми і про дітей / К. Малицька // Нова хата. – 1929. – Чис. 12. – С. 8–9.

В жіночому Кружку ім. Ганни Барвінок / К. М. // Нова Хата. – 1930. – Чис. 6. – С. 9. – Рубрика «Різні вісти».

Остали тільки спомини : з сибірського щоденника / Константина Малицька // Новий шлях: альманах «Жіночої долі». – Коломия, 1930. – С. 319–324.

У п'ятиліття совісної праці / Константина Малицька // Нова хата. – 1930. – Чис. 6.  – С. 1–2.

Чистенький і Юрзи-Мурзи : [дит. поема] / звіршувала  Константина Малицька ; змалював Петро Андрусів. – Львів : накладом Вид-ва «Світ дитини», 1932. – 23 с.

Шевченко у дівочій школі : (як учениці власними силами святкували його роковини) / К. Малицька // Рідна Школа. – 1932. – Чис. 6. – С. 82–85.

Перша жіноча школа Рідної Школи: у ювілейне свято 35-ліття дівочої школи ім. Шевченка у Львові / Константина Малицька // Рідна школа. – 1933. – Чис. 12. – С. 201–203.

Перша середня дівоча школа в Галичині : промова на ювілейнім святі дівочої школи ім. Шевченка у Львові / Константина Малицька // Діло. – 1933. – 4 черв. (чис. 142). – С. 2–3.

Ювилейне свято першої жіночої школи У.П.Т. / К. М-ка // Нова Хата. – 1933. – Чис. 7/8. – С. 5.

Наші діти : образок із рідної школи / Константина Малицька // Рідна школа. – 1934. – Чис. 13/14. – С. 194–197.

Балачка про котів / Конст. Малицька // Нова Хата. – 1934. – Чис. 10. – С. 4–5, 14.

На фільмі споминів / Конст. Малицька // Нова Хата. – 1934. – Чис. 9. – С. 3/4, 10.

Що наші діти читають? З нагоди місяця преси / К. Малицька // Назустріч. – 1934. – 15 жовт. (чис. 20). – С. 3.

Вифлеємські діти : сценічний образок у 2 діях / Константина Малицька. – Львів : Світ дитини, 1936. – 12 с. – (Діточа бібліотека; кн. 197)

Кооперативна лєктура для дітей і молоді / К. Малицька // Нова Хата. – 1937. – Чис. 19. – С. 3–4.

І звірята співпрацюють: [збірка оповід.-нарисів] / К. Малицька. – Львів, 1938. – Рец. на кн.: М. П. К. Малицька «І звірята співпрацюють» / М. П. // Українське Дошкілля. – 1939. – Ч. 2.

В гурті краще : дитяча читаночка / скл. К. Малицька. – Львів : накладом ревізійного союзу укр. кооператив, 1938. – 31 с. – Рец. на кн.: М. П. К. Малицька «В гурті краще» / М. П. // Українське Дошкілля. – 1939. – Ч. 2.

Доріжкою спогадів / Конст. Малицька // Діло. – 1938. – 14 січня (чис. 9). – С. 12–13.

В єдності сила : читанка для молоді / скл. К. Малицька. – Львів : накладом ревізійного союзу укр. кооператив, 1939. – 31 с.

У 20-ліття ідейного видавництва / Конст. Малицька // Жінка. – 1939. – Чис. 8. – С. 5.

Українські діти перед Князем Церкви – Митрополитом Андреєм Шептицьким / К. Малицька // Малі Друзі. –1942. – Ч. 12. – С. 268–269.

Мати й дитина в поході сторіч : матер. до «Дня Української Матері і Дитини» / Константина Малицька ; Від. культур. праці Укр. Центр. Комітету, Гол. Жін. Секція. – Краків ; Львів, 1943. – 15 с. – Додаток до вісника УЦК, ч. 5/43, з дня /V.1943. – (Накладом Укр. Центр. Комітету).

Ґарфа Леілі : леґенди про Христа / Константина Малицька (Віра Лебедова). – Торонто : Євшан-зілля, Р. Б., 1953. – 34 с.: іл.

Чом, чом, земле моя : вірш та пісня : для ст. дошкіл. та мол. шкіл. віку / Віра Лебедова ; комп. Д. Січинський ; худож. В. Мельниченко. – Київ : Веселка, 1990. – 20 с.

Твори / Костянтина Малицька ; упоряд., прим. та наук. ред. О. М. Івасюк, В. Є. Бузинської. – Чернівці : Букрек, 2011. – 520 с. : іл.

Чом, чом, земле моя / Костянтина Малицька ; упоряд., прим. та наук. ред. О. М. Івасюк, В. Є. Бузинської. – Чернiвцi : Букрек, 2015. – 512 с. : іл.

Центральний державний історичний архів України, м. Львів 481. Ф. 309 Наукове товариство ім Шевченка, м. Львів, 1873–1939, 1941–1944 оп. 1 Спр. 2369. Листи до Малицької Костянтини Іванівни від Стешенка Ярослава і Левицького Августа. 1928–1929 рр., 23 арк.

Ілюстрований каталог видавництв Українського Педагогічного Товариства у Львові. – Львів, [1913]. – 48 с.

Літературне життя : [згад. К. Малицька як член журі літ. конкурсу] // Книжка. – 1921. – Чис. 1. – С. 10.

Ясінчук Л. 50 літ «Рідної школи», 1881–1931 / Лев Ясінчук. – Львів : Накладом Т-ва «Рідна школа», [1931]. – 270, [1] с. : іл.

Тарнович О. Огляд діяльности «Української Порадні для вибору звання» за час від 4-го лютня до загальних зборів (27 листопада) 1933 / О. Тарнович // Шлях виховання і навчання. – 1933. – Чис. 4. – С. 228–231.

Галицькі літературні премії за роки 1932–1933 : [згад. К. Малицька як член журі та редактор журн. «Світ дитини»] // Нова Зоря. – 1934. – 11 лют. (чис. 10). – С. 6.

Федорчакова С. Константина Малицька / Софія Федорчакова // Рідна Школа. – 1937. – Чис. 22. – С. 309–314.

[Фуртак-Деркачева М.]. Літературна творчість Константини Малицької / М. Ф. // Рідна Школа. – 1937. – Чис. 22. – С. 322–324.

Виховниця поколінь Константина Малицька: громадська діячка, педагог і письменниця / Накладом Світової Федерації Українських Жіночих Організацій. – Торонто : «Київ», 1965. – 125 с.

Гошовський Б. Українська дитяча література: спроба огляду і проблематика / Богдан Гошовський. – Торонто ; Нью-Йорк : Об’єднання Працівників Дитячої Літератури ім. Л. Глібова, 1966. –116 с. – Про К. Малицьку, с. 37, 48.

Гошовський Б. Українська дитяча література: спроба огляду і проблематика / Богдан Гошовський // Ми і наші діти: Дитяча література, мистецтво, виховання: зб. 1 / Богдан Гошовський. – Торонто ; Нью-Йорк, 1965. – С. 121–227. – Про К. Малицьку, с. 128.

Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХVІ – ХХ ст.) / О. І. Дей. – Київ : Наук. думка, 1969. – 558 с. – Про К. Малицьку: с. 6, 31, 84, 102, 127, 185, 187, 211, 222, 228, 231, 242, 244, 321, 389, 426, 501.

Бурачинська Л. Константина Малицька: громадський діяч, вчитель, працювала пером / Л. Б. // Українка в світі. – 1972. – № 4. – С. 6.

Полєк В. Т. Хто автор пісні «Чом, чом, земле моя»? / В. Т. Полєк // Жовтень. – 1985. – № 9. – С. 134–135.

Полєк В. Т. Авторка першого українського перекладу «Робітничої Марсельєзи» : [К. І. Малицька] / В. Т. Полєк // Народна творчість та етнографія. – 1986. – № 1. – С. 74–75.

Баб’як П. Письменниця, громадська діячка // Друг читача. – 1989. – 19 жовт. – С. 7.

Панкевич Г. Життя, віддане дітям /Галина Панкевич // Дзвін. –1990. – № 2. – С. 159–160.

Бурачинська Л. Непохитна : (спроба життєпису) / Л. Бурачинська) // Наше життя. – 1992. – № 5. – С. 3–6; № 6. – С. 8–11 ; № 7/8. – С. ; № 9. – С. 8–11.

«Чом, чом, земле моя!» Сторінки життя і творчості Віри Лебедової / упор. В. Слезінський. – Калуш, 1993. – 77 с.

Якубовська М. Життєвий і творчий шлях Костянтини Малицької / М. Якубовська. – Львів : Основа, 1995. – 123 с.

Качкан В. «Визначна сила педагогічна…» (літературна сильвета Костянтини Малицької) / В. Качкан // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє : студії з історії української літератури ХІХ–ХХ ст. : у 8 т. Кн. 2 / В. Качкан. – Коломия, 1996. – С. 146–160.

Павлюк І. Співачка дитячих душ : (про Костянтину Малицьку) / І. Павлюк // Історичний календар 97 / упорядники: Анатолій Денисенко, Василь Туркевич. – Київ. – 1996. – Вип. 3. – С. 160–161.

Лисенко Н. Вірна своєму покликанню [з епістолярії Костянтини Малицької] / Наталка Лисенко, Зінаїда Пахолок // Дзвін. – 1998. – № 10. – С. 121–122.

Листи К. Малицької до М. Грінченко / підгот. текстів та коментар: Н. Лисенко, З. Пахолок // Дзвін. – 1998. – № 10. – С. 116–120.

Рега О. Видавнича діяльність Українського Педагогічного Товариства «Рідна школа» // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Педагогіка. – 1998. –Вип. І. – С. 81–89.

Комар – Костянтина Іванівна Малицька // Еппель В. Нові матеріали до словника українських псевдонімів / Веніамін Еппель ; Київ. нац. ун-т будівництва і архітектури. – Київ, 1999. – С. 44, 106.

Старченко Т. Подвижниця на журналістській ниві (доробок Костянтини Малицької) / Т. Старченко // Українська періодика: історія і сучасність : док. та доп. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф., 11–13 трав. 2000 р. / за ред. М. М. Романюка. – Львів, 2000. – С. 497–500.

Вальо М. А. Книговидавнича діяльність Українського педагогічного товариства «Рідна школа», 1881–1939 рр. : бібліогр. огляд / М. А. Вальо // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника. – Львів, 2000. – Вип. 7/8. – С. 102–112.

Погребенник Ф. Малицька Констянтина Іванівна / Ф. Погребенник // Буковина. – 2001. – 13 черв. (№ 43). – С. 3. – Літ.-мист. енциклопедія Буковини.

Рибчинська Н. Бібліографія і бібліографи в академічній бібліотеці Львова у перші повоєнні роки : [згад. К. Малицька] / Рибчинська Наталія // Записки Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника. – Львів, 2002. – Вип. 9/10. – С. 50–57.

Корнєєва Г. Українська дитяча книжка Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.) : іст.-книгознав. аспект : моногр. / Галина Корнєєва ; Львів. галерея мистецтв, Музей «Русалка Дністрова», Музей-садиба М. Шашкевича. – Львів, 2004. – 301 c. – Малицька К., с. 13–14, 152, 204–205, 213.

Кострова М. Костянтина Малицька у видавничому русі Львова кінця XIX – початку XX ст. / Майя Кострова // Зап. Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника. – 2006. – Вип. 14. – С. 75–89.

Тебешевська О. Над Кропивником витав її дух / О. Тебешевська // Галицька Просвіта. – 2007. – № 28/29. – С. 7.

Бойко А. Т. Костянтина Малицька: історіографія життя й творчості / Андріана Бойко // Україна наукова : у 2 ч.- Ч. 1 : матер. п’ятої Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф.(м. Київ, 23–25 груд. 2008 р.). – Київ, 2008. – С. 18–23.

Бойко А. Т. Книга в житті Костянтини Малицької / А. Т. Бойко // Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань : матер. міжнар. наук. конф., м. Харків, 26–27 лют. 2009 р. / ред. кол. В. М. Шейко та ін. – Харків, 2009. – Ч. 2. – С. 139–141.

Завгородня Т. К. Педагогічні засади роботи бібліотек з учнівською молоддю в Західній Україні (1919–1939 рр.) : моногр. : [згад. К. Малицька] / Т. К. Завгородня, І. А. Скоморовська. – Івано-Франківськ : Видавець Третяк І. Я., 2010. – 238 с. : табл. – Згадана К. Малицька, с. 14.

Плитус О. С. Бібліотеки товариства "Рідна школа” як фактор національно-громадянського виховання дітей Галичини першої третини ХХ ст. / О. С. Плитус // Наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. І. Огієнка. Сер. : Бібліотекознавство. Книгознавство. – 2010. – Вип. 2. – С. 171–180.

Рибчинська Н. Створення і становлення відділу бібліографії (з архівних джерел 1940–1962 рр.) : [згад. К. Малицька] / Н. Рибчинська // Записки Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника. – 2010. – № 2. – С. 157–180.

Бойко А. Вплив Львівської державної учительської семінарії на формування особистості Костянтини Малицької / Андріана Бойко // Проблеми підготовки сучасного вчителя: зб. наук. праць Уманського університету ім. Павла Тичини / ред. кол. : Побірченко Н. С. (гол. ред. ) та ін. – Умань,  2011. – Вип. 3. – С. 278–283.

Малицька К. Твори / Костянтина Малицька ; упорядкув. О. Івасюк, В. Бузинської. – Чернівці : Букрек, 2011. – 520 с.

Кострова М. Малицька Костянтина / М. Кострова // Енциклопедія Львова. – Львів, 2012. – Т. 4. – С. 492–493.

Бойко А. Питання родинного виховання у творчій спадщині Костянтини Малицької / А. Бойко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. – 2013. – Вип. 27. – С. 13–16.

Плитус О. С. Організація роботи шкільних бібліотек товариством «Рідна школа» в Галичині у першій третині ХХ ст. / О. С. Плитус // Наук. пр. Кам’янець-Подільського нац.ун-ту ім. І. Огієнка. Серія : Бібліотекознавство. Книгознавство. – 2015. – Вип. 4. – С. 58–67.

Багрій М. Костянтина Малицька як педагог, письменник і громадський діяч / Марія Багрій // Гірська школа Українських Карпат. – 2017. – № 17. – С. 132–135.

Виховниця поколінь. Костянтина Малицька : рек. список літератури / упоряд. О. Сорока; ред. Д. Дигас; ЛОУНБ. – Львів, 2018. – 16 с. – (Жіноче обличчя Львова).

Осипчук Н. Костянтина Малицька: «Єдиною нашою провиною було, що ми «мазепинці» / Н. Осипчук // Україна молода. – 2018. – 23 трав. (№ 55). – С. 12–13.

Шалата М. Коли померла Костянтина Малицька: дискурс / М. Шалата // Літ. Україна. – 2018. – 20 верес. (№ 34). – С. 14.

Меленчук О. Шевченкіана Костянтини Малицької / О. Меленчук // Дзвін. – 2019. – № 3. – С. 203–211.

Ярослав Стешенко : епістоляр. монолог / упоряд. Євген Пшеничний. – Дрогобич : Коло, 2020. – 440 с. – Про К. Малицьку: с. 60, 211, 215, 218, 226, 231, 234, 237, 293, 313, 400.

Дашкевич Я. Як нищили незнищенне // Я. Дашкевич. У світі книжки / упоряд. Н. Паславська, Г. Сварник, А. Фелонюк. – Львів, 2021. – С. 258.

Костянтина Малицька : біобібліогр. покажч. / авт.-уклад.: І. Рудько, Р. Гончар ; ред. М. Довгань ; Упр. культури Чернів. облдержадмін., Чернів. обл. універс. наук. б-ка ім. М. Івасюка. – Чернівці : [б. в.], 2022. – 124 с. + 16 с. : фото. – До 150-річчя від дня народження.

Ворок Х. Міжнародна наукова конференція «Оптимістка великих задумів — Костянтина Малицька» / Христина Ворок // Слово і Час. – 2022. – № 6. – С. 114–116.

Камінська Ю. Костянтина Малицька – будителька українського духу / Юлія Камінська // Наше слово. – 2023. – 20 серп. (№ 26).

Кусий Л. Михайло Таранько – редактор і видавець літератури для дітей та молоді: монографія / Леся Кусий відп. ред. Л. В. Сніцарчук ; НАН України, ЛННБ України ім. В. Стефаника. – Львів, 2020. – 254 с., 18 с. іл. – Іменний покажчик. Малицька Константина

 

________________________

Костянтина Малицька та її неперевершений шедевр… Чом, чом, Земле моя

Малицька Костянтина Іванівна (1872–1947) // Електронна бібліотека «Україніка»

Костянтина Малицька: літературна, педагогічна та громадсько-культурна діяльність

Міжнародна наукова конференція «Оптимістка великих задумів - Костянтина Малицька»

На вулиці Михайла Драгоманова у Львові встановлена меморіальна таблиця на честь Костянтини Малицької // Щоденний Львів – Новини Львова [веб-сайт]. – 29.09.2009.

Садула І. Безстрашна Учителька. Костянтина Малицька