За місяць : 1122
статей : 980
Анотація (від лат. annotatio – зауваження, примітка) – вторинний документ як результат аналітико-синтетичного опрацювання документів, що містить коротку характеристику первинного документа щодо його змісту, форми, цільового і читацького призначення та інших особливостей; складова бібліографічного запису, елемент макета анотованої каталожної картки.
А. сприяє орієнтуванню в документних потоках, допомагає уточнити основний зміст документа, визначити його релевантність (ступінь відповідності певним критеріям) та прийняти рішення щодо доцільності / недоцільності ознайомлення з повним текстом.
Основними функціями А. як вторинного документа є:
– комунікативна: інформування користувача про існування невідомих йому документів;
– пошукова: відшукування документів в інформаційно-пошукових, у т. ч. автоматизованих системах;
– оцінна: допомога користувачеві у виборі оптимального рішення щодо необхідності звертання до первинного документа.
Основні вимоги до А. – змістовність, об’єктивність, лаконічність, доступність. А., на відміну від реферату, не переказує зміст документа, а стисло розкриває його тематику, структуру, територіальні й хронологічні межі, інші ознаки, які можуть цікавити користувачів. Характер, зміст, обсяг А. залежать від мети її створення, структури й читацького призначення видання, тематики і специфіки творів, які анотуються. У тексті А. прийнято не повторювати відомості, що містяться в бібліографічному описі.
Як елемент бібліографічного запису А. застосовують у бібліографічних покажчиках, каталожних картках, інших продуктах бібліотечної діяльності, а також у видавничій справі, книжковій торгівлі. У бібліографічному записі А. додають, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису видання.
Текст типової А. відображає основні аспекти змісту первинного документа у такій послідовності:
- відомості про автора(ів), із зазначенням належності до певної країни (у випадках документів, перекладених з іноземних мов);
- відомості про форму (жанр);
- тему;
- стислу характеристику змісту;
- причини перевидання, рік випуску попереднього видання, прикметні особливості нового видання;
- характеристику довідково-допоміжного апарату видання;
- цільове і читацьке призначення.
Деякі елементи з наведеного переліку в анотованому документі можуть бути відсутні.
В А. на періодичне та продовжуване видання подають відомості про його завдання, мету і характер, ті чи інші зміни (об’єднання, роз’єднання, поновлення, припинення, інший обсяг тощо). А. на твори художньої літератури містить відомості про літературний жанр, час і місце подій. В А. на багатотомне видання зазначають рік початку його виходу. А. також може надавати інформацію про стиль, мову, ступінь доступності викладу матеріалу, художнє оформлення та поліграфічне виконання документа, наявність ілюстрацій, таблиць, схем у ньому.
У кожному конкретному випадку автор А. визначає набір елементів, орієнтуючись на мету її створення, цільове та читацьке призначення.
Класифікація анотацій здійснюється за певними ознаками. Залежно від цільового та читацького призначення за функціональною ознакою виокремлюють довідкову та рекомендаційну А.
Довідкова А. уточнює назву, тему, проблематику документа, наводить відомості про автора, жанр, читацьке призначення та інші його особливості, яких немає в бібліографічному описі, без оцінних суджень. Така А. може бути як короткою (кілька слів або речень), так і розлогою. Її використовують переважно в довідкових, наукових, навчально-методичних, офіційних виданнях. Їй властива здебільшого пошукова та комунікативна функції.
Рекомендаційна А. містить не лише характеристику, а й оцінку документа щодо його придатності / доцільності для певної категорії читачів, тобто, крім пошукової та комунікативної, їй властива й оцінна функція. Її завдання – зацікавлювати, привертати увагу потенційних читачів, спонукати до прочитання документа. З метою кращого емоційного сприйняття та зацікавлення читачів в А. можуть подаватися фактичні відомості, цитати, крилаті вислови та ін. Рекомендаційну А. застосовують здебільшого для розкриття змісту дитячої, науково-популярної, художньої літератури.
Середній обсяг довідкової А. – 500–600 друкованих знаків. Обсяг рекомендаційної А. може бути вдвічі чи втричі більшим.
Поза бібліотеками значного поширення набули видавничі анотації та книготорговельні А., які створюють у відповідних організаціях з інформаційною, рекламною метою.
Книготорговельна А. орієнтована на вивчення і стимулювання попиту на книги і є інструментом книготорговельної реклами. Така А. має здебільшого рекомендаційний характер, позаяк основне її призначення – сприяти продажу конкретного видання, заохотити купівельну активність споживача.
За способом характеристики документа розрізняють загальну А., яка характеризує документ загалом, та аналітичну А., що розкриває зміст окремого структурного елемента (розділу, глави, блоку та ін.) документа або його певний аспект.
За обсягом та глибиною згортання інформації виділяють А.: пояснювальну, яка в кількох словах чи в одному-двох реченнях розкриває недостатньо інформативну чи неповну назву документа; описову (розширену), що узагальнено характеризує зміст, містить перелік основних тем документа; реферативну, яка розкриває зміст основних тем, наближаючись за своїм рівнем до реферату.
За кількістю анотованих документів А. бувають монографічні – на один документ, групові або зведені – на кілька документів.
За формою подання інформації розрізняють традиційні А., які мають формат звичайного текстового повідомлення, і т. зв. телеграфні А., що наводяться як формалізований текст, подібний до телеграфного повідомлення.
За виконанням А. поділяються на авторські (їх створює автор документа) та неавторські (готують редактори, бібліографи, упорядники).
Як елемент вихідних відомостей видання (макет анотованої каталожної картки) А. розміщують на зворотній сторінці титульного аркуша після бібліографічного опису і називають прикнижковою. За змістом і формою така А. подібна до рекомендаційної. Вона також є невід’ємною складовою бібліографічної характеристики наукового, науково-популярного видання, твору художньої, дитячої літератури тощо. У науковому, навчальному виданні прикнижкова А. може мати довідковий характер.
Від виду А. залежить її структура і методика анотування.
ГОСТ 7.9–95. (ИСО 214-76). Реферат и аннотация. Общие требования. – Введ. 01.07.1997. – Минск, 1996. – 7 с. – (Межгосударственный стандарт. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).
Фомин А. Г. Аннотация. Теория и практика составления / А. Г. Фомин. – Ленинград, 1929. – 148 с.
Вытяжков Т. О. О разработке методики аннотирования / Т. О. Вытяжков // Уч. зап. Харьк. библ. ин-та. – Харьков, 1956. – Вып. 2. – С. 110–118.
Шамурин Е. И. Методика составления аннотаций / Е. И. Шамурин. – Москва : Кн. палата, 1959. – 230 с.
Истрина М. В. Аннотирование произведений печати : метод. пособие / М. В. Истрина. – Москва : Книга, 1981. – 48 с.
Гречихин А. А. Информационные издания: типология и основные особенности подготовки аннотации / А. А. Гречихин, И. Г. Здоров. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Москва : Книга, 1988. – 272 с.
Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики / [Швецова-Водка Г. М., Сілкова Г. В., Черепуха Л. О. та ін.]. – Київ : Кн. палата України, 1998. – 115 с. – Про анотацію: с. 38.
Лутовинова В. І. Анотування як процес аналітико-синтетичної переробки інформації : метод. посіб. / В. І. Лутовинова ; АПН України, Харків. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, Держ. наук.-пед. б-ка України. – Харків, 2003. – 42 c.
Власова Г. В. Аналітико-синтетична переробка інформації : навч. посіб. / Г. В. Власова, В. І. Лутовинова, Л. І. Титова ; Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. – Київ, 2006. – 290 с. – Про анотації, анотування: с. 58–89.
Кушнаренко Н. М. Наукова обробка документів : підручник / Н. М. Кушнаренко, В. К. Удалова. – 4 вид., стер. – Київ : Знання, 2006. – 331 с. – Про анотацію, анотування: с. 210–216, 223–237.
Швецова-Водка Г. М. Документознавство : слов.-довід. термінів і понять : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – Київ : Знання, 2011. – 319 с. : табл. – Про анотацію: с. 17–18.
Методичні рекомендації щодо підготовки та редагування бібліографічних посібників у виданнях / Держ. наук. установа «Кн. палата України ім. І. Федорова» ; [уклад.: П. М. Сенько, О. М. Устіннікова]. – 4-те вид. – Київ, 2012. – 67 с. – Про анотацію: с. 49–54.
Хабарова Н. А. Тексты аннотаций: прагмалингвистический подход : монография / Н. А. Хабарова. – Днепропетровск : Пороги, 2012. – 160 с.
Підготовка та редагування бібліографічних посібників у виданнях : метод. рек. / уклад.: П. М. Сенько, О. М. Устіннікова. – Київ : Кн. палата України, 2016. – 68 с. – Про анотацію: с. 49–53.