Термінологічний словник (від лат. terminus – «межа, кордон, кінець» або «розмежування») – довідкове видання, що містить перелік вузькоспеціалізованих взаємопов’язаних термінів чи понять (терміносистем), застосовуваних в одній чи декількох споріднених галузях знання або сферах діяльності, зазвичай з їх короткими витлумаченнями (дефініціями);  різновид мовного (лінгвістичного) словника.

Т. с. виконують чітко окреслену функцію фіксації поняттєво-термінологічного апарату (лексики), що застосовується в певній предметній сфері науки, техніки, промисловості, медицини, культури, військової справи тощо, та забезпечують кодифікацію, грамотне побутування термінолексикону в науковій, навчальній, виробничій діяльності.

У Т. с. подається довідкова інформація, спрямована на пояснення лексичної одиниці (слова чи словосполучення), розкриття її значення та, у разі багатозначності, – лексичних відтінків, опис граматичних і стилістичних ознак. В окремих Т. с. додають також типові словосполучення і фразеологічні звороти, пов’язані з терміном. Т. с. виконують важливу роль у розробленні інформаційно-пошукових мов, дескрипторних систем, тезаурусів, стандартів тощо.

Т. с. є важливим джерелом удосконалення фахового мовлення. Вони  фіксують побутування термінів у терміносистемі певної галузі в той чи той історичний період, зміни в лексиці, перехід окремих термінів у категорію застарілих, маловживаних, наводять синонімічні відповідники. Тому Т. с. виконують і довідкову функцію, а також функцію дослідження професійної лексики (з вирізненням типових жаргонізмів, сленгу), заповнюють лакуни, забезпечують нормування та уніфікацію фахової термінології.

Укладання Т. с. потребує глибоких фахових знань і є предметом спеціальної лінгвістичної науки – термінографії.

Значна кількість Т. с. у видавничому репертуарі, їх широка тематика, регулярність видання, обумовлені актуальністю тем, появою нових галузей знання, що не були раніше відображені у відповідних термінологічних працях (наприклад, з інформаційних технологій, мікроелектроніки, біоінженерії), виникненням і вкоріненням в українській лексиці нових термінів, особливо англіцизмів, розширенням сфери застосування й варіантності тлумачень окремих термінів (наприклад, термін «кодекс» у поліграфії, етиці, юриспруденції, документознавстві має різне значення).

Структура Т. с. є типовою для цих видань, незалежно від тематики. Основний текст має формат сукупності словникових статей (слів-заголовків), розміщених на сторінці в одну або дві колонки за певною схемою. Словникова стаття в Т. с. здебільшого має такий вигляд: ліворуч виділене напівжирним чи жирним шрифтом і з проставленим наголосом заголовне / реєстрове слово (термінологічна одиниця; якщо слово іншомовного походження, то далі у дужках, переважно круглих, наводиться етимологічна довідка, що містить: зазначення мови-першоджерела, його написання латинськими чи грецькими літерами, в деяких словниках – у прийнятій для зарубіжної мови системі письма, буквальний переклад); праворуч, через тире – коротке тлумачення (дефініція) заголовного слова чи словосполучення.

Реєстр (сло́вник / сло́вниця) термінологічних одиниць Т  с. формується з термінів-слів, термінів-словосполучень, термінів-іменників, дієслів чи прикметників (питомих і запозичених), назв процесів, станів, властивостей, одиниць виміру та ін., які добирають із різних авторитетних джерел: монографій та статей відомих учених і фахівців-практиків; підручників для закладів вищої освіти, що містять стандартизовані терміни; галузевих енциклопедій; вторинних документів (рефератів та анотацій з реферативних журналів; опису винаходів).

Для опису термінологічних одиниць використовують такі параметри: орфографічний (правопис терміна), варіативний (наявність варіантів), фонетичний (вимова, наголос), частиномовний (належність до певної частини мови), граматичний (деякі словоформи), узуальний (лексикографічні ремарки, що вказують на часові, частотні, галузеві (застаріл., рідко, біол.,техн., хім.) та інші особливості вживання), семантичний (добір потрібних видів дефініцій), ілюстративний (цитати з наукових джерел), сполучувально-колокаційний (словосполучення з реєстровим терміном), етимологічний (походження терміна, розвиток форми та значення), парадигматичний (антоніми, синоніми), словотвірний (споріднені терміни), відсильний (оформлення відсилань до інших статей), покликання на джерела, приклади оформлення тексту словникових статей тощо. Різні термінологічні одиниці можуть потребувати відмінностей у лексикографічних описах. У більшості Т. с. застосовують лише деякі з перелічених параметрів.

Засобами орієнтування в Т. с. є: задекларована схема розташування словникових статей (абеткова, гніздова, комбінована абетково-гніздова, тематична); поліграфічне виділення реєстрових термінів (шрифти, кеглі, розбивка); елементи допоміжного апарату, що зазвичай містить передмову, настанови щодо користування словником, списки скорочень й умовних позначень, які є важливими засобами економії та компресії інформації у виданні, додатки, допоміжні покажчики; бібліографічний список використаних джерел виявлення термінів та їхніх дефініцій (стандартів та інших нормативних джерел, фахових праць різних науковців).

Т. с. класифікують за низкою диференційних ознак, а саме:

за функціями і метою створення:

– нормативні рекомендують, подають стандарт уживання слова, задають літературну норму; є дієвим інструментом мовної політики й мовного будівництва (Великий тлумачний словник сучасної української мови, 2005);

– дескриптивні, що призначені для повного опису лексики певної сфери і фіксації всіх наявних там вживань («Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка,1907–1909, мета якого – якнайширше представити слова живої народної мови та лексику творів українських письменників до 1870 року);

за широтою охоплення термінологічної лексики:

–  універсальні («Українсько-російський словник наукової термінології» у 3 т., 1994–1998; «Словник іншомовних слів» С. Морозова та Л. Шкарапути, 2000);

– багатогалузеві («Німецько-український політехнічний словник-мінімумї», 1995);

–  міжгалузеві («Словник з хімії, хімічної технології та устаткування (російсько-український), 2019);

– галузеві («Кінословник: терміни, визначення, жарґонізми» В. Миславського, 2007; «Словник літературних термінів» В. Лесина та О. Пулинця, 1971; «Сучасна архітектура» О. Криворучко, 2008);

– вузькогалузеві, тематичні («Термінологічний словник з масажу» Т. Нестеренко, 2018; «Електронна освіта» В. Бакірова, 2016);

за характером інформації:

– власне тлумачні, що роз’яснюють значення слів («Нефрологія: термінологічний тлумачний словник» Л. Пирога, 2017; «Український тлумачний словник радіотехнічних термінів» В. Швидкого, 2018);

– такі, що не містять тлумачень, типологічно подібні до звичайних словників, але з досить вузької теми;

–  перекладні («Словарь нумизмата» Х. Фенглера, Г. Гіроу, В. Унгера, 1982);

– словники-довідники («Військова техніка: словник-довідник» В. Сірука, 2023; «Термінологічний словник-довідник з цивільного законодавства», 2013);

за хронологічним охопленням:

– історичні, що охоплюють терміни певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам’ятках, тлумачать їхні значення, наводять ілюстрації («Історичний словник українського язика», т. 1, 1932; «Етнопедагогіка – українознавство» Л. Мафтин, 2015);

– словники сучасної термінології («Сучасний словник літератури і журналістики» М. Гетьманця та І. Михайлина, 2009);

за цільовим призначенням:

– наукові, що відображають термінологію галузі з максимально можливою повнотою, містять результати теоретичних або експериментальних досліджень у вигляді наукових понять та їх номінативних одиниць; головною їхньою функцією є документальне забезпечення науковою довідковою інформацією різних сфер діяльності суспільства: науки, виробництва, освіти, культури, управління («Конституційне право: словник термінів», 2005);

– нормативні, що відображають термінологію певної галузі в межах її професійного застосування («Інформаційні ресурси. Словник законодавчої та стандартизованої термінології» (ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, 2012);

– науково-популярні, що містять у доступному викладі відомості наукового або прикладного характеру у форматі зводу основних понять, знання яких необхідне суспільству загалом. Мета їх створення – розповсюдження й популяризація наукових та інших спеціальних знань у сфері науки, техніки, виробництва, зокрема їхньої історії («Словник музичних термінів» В. Тимківа та О. Подручної, 2017);

–  навчальні, призначені для системи освіти певного рівня, містять термінологію окремої освітньої спеціальності / дисципліни чи ще обмеженішої тематики – курсу (Словник педагогічних та психологічних термінів до дисциплін: «Педагогіка», «Педагогіка новаторства», «Педагогіка та психологія вищої школи». «Методика виховної роботи та основи педагогічної майстерності», «Педагогічний менеджмент.», Бахмут,Слов’янськ, 2019);

– виробничі, викорристовуються у виробництві та в інших сферах практичної діяльності, що містять матеріали прикладного характеру, розраховані на фахівців різної кваліфікації («Термінологічний словник з надійності та безпеки гідротехнічних об’єктів» А. Бобровського та Д. Стефанишина, 2005);

за охопленням мов:

– одномовні;

– дво- та багатомовні / перекладні («Термінологічний словник видавничого бізнесу» В. Шпака, 2020, «Словник металургійних термінів» (укр.-груз.-рос.-англ.-нім.-фр.) у 2 т., 2014).

за способом документування (носієм інформації):

–  друковані;

–  електронні.

Питання щодо класифікації (систематизації) Т. с. досліджують українські науковці: О. Іванова, Я. Капранов, М. Комова (Сташко), В. Широков та ін.

Видову й типологічну класифікації Т. с. запропонувала М. Комова. В основу видової класифікації цих видань дослідниця кладе три блоки ознак, зокрема: за інформаційним складником, за матеріальним складником документів, за обставинами існування в зовнішньому середовищі. В кожному блоці за пріоритетними ознаками будуються класифікаційні ряди, що утворюють багаторівневу структуру класифікаційної схеми видів Т. с. Найсуттєвішими ознаками типів словників М. Комова вважає «цільове призначення» й «читацьке призначення». Вчена також класифікує Т. с. за: 1) широтою охоплення термінологічної лексики (універсальні, багатогалузеві, галузеві, вузькогалузеві); 2) способом опису лексичного значення слова (перекладні: двомовні, багатомовні, енциклопедично-довідкового типу, які своєю чергою поділяються на тлумачні, тлумачно-перекладні, довідники, енциклопедії, енциклопедичні словники).

Типологічна класово-видова організація лексикографічних джерел Я. Капранова базується на основі таких критеріїв: об’єкт словникового опису; спосіб організації лексики; кількісний склад лексикографічного джерела й обсяг лексикографічної інформації; спосіб подання лексичного значення слова; функції, цілі, призначення та параметри опису лексикографічної одиниці.

О. Іванова пропонує класифікувати Т. с. за такими диференційними ознаками: тематичний обсяг; спосіб семантизації та призначення словника; функція словника (інвентаризаційні й нормативні); аспектна орієнтація; обсяг; порядок розміщення лексичного матеріалу; носії інформації.

Історія термінологічних праць має давні корені. На українських землях першою пам’яткою перекладного письменства, яка містить лексикографічне опрацювання слів, фахівці визнають «Ізборник Святослава» (1073), що фактично є антологією різних текстів і складається з 383 статей. У них потрактовано малозрозумілі слова зі Святого Письма, тогочасної патристичної літератури, а також факти історії, відомості про коштовне каміння. Давніми попередниками Т. с. вважають глоси – пояснення значення окремих іншомовних, незрозумілих, рідковживаних, застарілих слів на берегах і в текстах (між рядками) рукописних книг. Традиція тлумачити такі слова за допомогою глос була започаткована візантійськими книжниками й успадкована європейськими і давньоруськими. За часів Київської Русі найстаріший глосарій (збірник глос) обсягом 174 слова зафіксовано в «Кормчій книзі» (1282) – збірнику канонів і цивільних законів із церковних справ у православних слов'янських церквах. До другої половини 16 ст. глосарії були основним видом лексикографічних праць. У визначній рукописній пам'ятці староукраїнської мови та мистецтва середини 16 ст. – Пересопницькому Євангелії – налічується майже 200 глос.

Глоси були матеріалом і для перших давньоукраїнських словників – «Лексис сирѣчь реченія въкратцѣ собран(ъ)ы и из слове(н)ского языка на просты(й) рускій діялекть истол(ъ)кованы»» Лаврентія Зизанія (1596), «Леѯіконъ славенорωсскїй и Именъ Тлъкованїє»» Памво Беринди  (1627) та ін. Глосографія застосовується й дотепер, зокрема в деяких сучасних виданнях існує практика подання глосарію наприкінці книжки.

Відлік формування національної термінографії – науки, що займається складанням словників спеціальної лексики, в Україні почався від середини 19 ст. Словнички під назвою «Объясненіе неудобопонятныхъ южнорусскихъ словъ» були додатками до кожного номера журналу «Основа» (1861–1862). Фіксування вузькогалузевої термінології в словниках, спершу з права та природничих наук, було започатковано в Галичині працями: Juridisch-politische Terminologie für die slavischen Sprachen Oesterreichs. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe («Юридично-політична термінологія слов’янських мов. Окреме німецько-руське видання»), опублікована у Відні (1851), авторами її української частини були Я. Головацький, Г. Шашкевич і Ю. Вислобоцький;

Верхратский И. Г. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі и замітка о волоськім павуку / Написав Иван Верхратский. Львів, 1864.

У Східній Україні окремі словники почали з’являтися наприкінці 19 – на початку 20 ст., з-посеред них «Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии. Кустарные промыслы, сельское хозяйство и землеведение, народные поговорки и изречения» В. Василенка, опублікований у 13-му томі «Сборника Харьковского Историко-Филологического Общества» (1902). За часів Центральної Ради та Гетьманату з’явилося до двадцяти шкільних Т. с. з різних дисциплін. Упродовж 1917–1921 pp. серію невеликих за обсягом галузевих словників (з природознавства, математики, фізики, хімії, медицини, ветеринарії, діловодства, права, граматичних термінів та ін.) було видано зусиллями різних комісій, гуртків й окремих видавців (загалом майже 30 словників) у різних містах України (Вінниці, Гадячі, Полтаві, Києві, Харкові та ін.).

У травні 1921 р. створено Інститут української наукової мови (ІУНМ) при Всеукраїнській академії наук (ВУАН). Головним завданням кожної з 34 секцій інституту було укладання якісних Т. с., орієнтованих на розбудову національної української термінології.

Термінологічні словники 1920-х років із фондів Музею книги і друкарства України

Термінологічні словники 1920-х років із Вінницької ОУНБ імені Валентина Отамановського

Упродовж 1921–1933 pp. співробітники ІУНМ підготували й видали понад 30 Т. с. Інститут був головною інституцією, з якою погоджували більшість Т. с. інші наукові установи УСРР та окремі автори. Попри свій 100-річний вік, словники ІУНМ і донині зберігають своє наукове та практичне значення в умовах становлення термінологічної системи української мови, очищення її від невластивих для неї форм та зворотів, штампів, русизмів тощо. Так само розробленою в інституті «Інструкцією для укладання словників ІУНМ» досі послуговуються деякі укладачі сучасних Т. с.

З метою повернути до життя українські Т. с., створені на початку 20 ст., багато з яких стали рідкісними, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України в 2008–2009 рр. перевидав 10 із них у серії «Із словникової спадщини» як репринтні видання.

Багато Т. с., створених в ІУНМ на рубежі 1920–1930-х років, залишилося невиданими. Вони стосувалися, зокрема, виробництва шкіри, кераміки і скла, галузей лісівництва, метеорології, зоології, ветеринарії й зоотехніки, цукроваріння, військової техніки та ін. Після ліквідації ІУНМ видання галузевих словників в Україні надовго припинилося.

У цей час традиції українського термінознавства продовжили представники наукових кіл української діаспори в Чехословаччині та Німеччині. Провідним центром термінологічних студій з другої половини 1930-х років став словниковий відділ Українського наукового інституту в Берліні. Починаючи з 1936 р. його співробітники видали серію Т. с., серед яких укладені І. Ільницьким-Занковичем «Німецький та український військовий словник» (1938), що містив майже 40 тис. слів, і «Німецький та український летунський словник» (1939) з витлумаченням близько 20 тис. термінів, «Німецько-український технічний словник» (1943), практичні словники з машинознавства й фабричного виробництва Й. Жуковського та З. Кузелі та багато ін.

Глосарій, або тлумачний словник таємних, призабутих і не завжди зрозумілих слів = Glossarium or dictionary of obscure, forgotten, and often misunderstood words / зібрав у сонетах Б. Кравців. Регенсбург; Рутенфорд: Сучасність, 1949-1974. 73 с.

Після завершення Другої світової війни лексикографічна діяльність в Україні відновлювалася повільно. Так, 1948 року вийшов «Словник медичної термінології: латинсько-українсько-російський» М. Книповича, укладений за участю Л. Єрофеєва та А. Залкінда, у 1952 р. – «Короткий філософський словник» за редакцією М. Розенталя та П. Юдіна, що був дослівним перекладом з московського російськомовного видання (Москва, 1951). Поява цього словника призвела до активізації досліджень української терміносистеми.

Пожвавленню діяльності зі створення Т. с. сприяла і Словникова комісія під головуванням академіка Й. Штокала, створена у 1957 р. Президією АН УРСР (від 1969 р. – Термінологічна комісія, від 1977 р.– Комітет наукової термінології АН УРСР). Завдання комісії полягало у формуванні авторських колективів та укладанні словників (переважно російсько-українських), в яких фіксувалася б новітня наукова термінологія, що з’явилася в пореволюційний період. Видання Т. с. набуло державного значення. За час діяльності комісії видано майже 30 Т. с., у т. ч. 18 російсько-українських, невеликих за обсягом, здебільшого технічної тематики: з гідротехніки, зварювання, теплотехніки, електрорадіотехніки, гірничої справи, машинознавства та загального машинобудування, механіки, фізики, ботаніки, фізіології, ветеринарії. З-посеред них найбільш повними є «Російсько-український технічний словник» (уклад.: Н. Матійко, А. Матійко, Г. Гнатюк та ін. – 80 тис. слів) та «Російсько-український сільськогосподарський словник» (уклад.: А. Білоштан, М. Бойко та ін. – 40 тис. слів). Вийшли у світ також тримовні словники, зокрема «Українсько-латинсько-російський медичний словник» (уклад. Т. Казьєр та ін., 1960), «Німецько-російсько-український словник-мінімум з технології взуттєвого виробництва» (1971), «Мінералогічний словник. Українсько-російсько-англійський» Є. Назаренка, О. Винара (1975).

У 1980-х рр. спостерігався певний спад у процесі творення наукової української термінології; за це десятиліття видано до десяти Т. с. з психології, юриспруденції, біології, філософії, екології та ін., зокрема: «Російсько-український юридичний словник» (1985, понад 20 тис. термінів), «Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Термінологія і номенклатура» (1983, 19 тис. термінів),«Російсько-український словник термінів лісівництва» (1980, 8 тис. термінів).

Одночасно українська термінографія розвивалась і за кордоном. Так, у 1970-х роках у м. Новий Сад (Югославія) було видано декілька перекладних Т. с. (українсько-сербохорватських) з історії, музичного виховання, техніки; у Мюнхені (Німеччина) – «Німецько-український електротехнічний словник» М. Савчука (1981); в Едмонтоні (Канада) – «Українсько-англійський словник комп’ютерних термінів» (1982); в Нью-Йорку (США) – «Вибірковий англійсько-український словник з природознавства, техніки і сучасного побуту» А. Вовка (ч. 1–2, 1982) та його ж «Англійсько-український словник назв кольорів та кольорознавства» (1986). У Канаді в 1990 р. видано «Українсько-англійський словник комп’ютерної термінології і англо-українські аудіовізуальні терміни» (уклад.: П. Фединський, Т. Городиська, Т. Кінен, Р. Робін).

Від початку 1990-х рр., з проголошенням Незалежності України, зміною політичних орієнтирів та суспільно-економічних відносин, конституційним утвердженням української мови як державної термінографічна діяльність суттєво активізувалась. До словникарської роботи долучилися наукові колективи, спеціалізовані організації, численні індивідуальні дослідники: Термінологічна комісія з природничих наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Фізико-математично-астрономічна термінологічна комісія при Інституті фундаментальних досліджень Української наукової асоціації, Видавничо-термінологічна комісія при Львівському політехнічному університеті (нині – Національний університет «Львівська політехніка»), Термінологічна група при Чернівецькому державному університеті (нині – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) та ін. Під егідою наукового організаційно-консультативного органу НАН України – Комітету наукової термінології та двох академічних інститутів – мовознавства імені О. О. Потебні та української мови було підготовлено й видано фундаментальну працю – «Російсько-український словник наукової термінології» у трьох томах (1994–1998). Видавнича спілка «Словник», фундатором якої є Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, спільно з Науковим товариством імені Шевченка видала низку Т. с., серед яких «Орфографічний словник українських медичних термінів», що охоплює 29 тис. термінів (1993; уклад.: Л. Петрух, І. Головко, О. Томашевська), двотомний «Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник» (1995), що близько містить майже 33 тис. термінів. Загалом упродовж 1990–2001 рр. в Україні видано понад 550 Т. с. із багатьох галузей знань. Деякі з них виходили масовими накладами, зокрема в серії «Словники України» видавництва «Наукова думка». У творенні Т. с. значним є внесок Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, академічних інститутів, закладів вищої освіти.

Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. Київ: Либідь, 1997. 373 с.

Культурологія: термінологічний словник / П. Е. Герчанівська. Київ: Національна Академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2015. 439 с.

Англо-російсько-український словник з геоінформатики / Б. С. Бусигін, Г. М. Коротенко, Л. М. Коротенко, М. А. Якимчук. Київ, 2007. 433 с.

Словник-довідник термінології музейництва. Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2012. 128 с. (Термінографічна серія СловоСвіт).

Українськомовний репертуар Т. с. з бібліотекознавства, бібліографознавства, інформатики та архівної справи налічує понад 20 видань. Перший із них – «Короткий російсько-український словник бібліотечних термінів» (1926) уклали директор Української державної бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка (Одеса) Б. Комаров та бібліограф Р. Волянський. Словник видано за рекомендацією ради Одеського бібліотечного об'єднання, він вміщує майже 1 300 найбільш уживаних на той час термінів. Іншим – відомим «Довідником з бібліотекознавства і бібліографії» (1969), укладеним Е. Куделько і С. Мінцем, – фахівці послуговуються й дотепер.

Зі здобуттям Україною незалежності актуалізувалися проблема відсутності загальноприйнятої й науково обґрунтованої національної бібліотечної термінології та потреба в нормалізації словникового складу професійної лексики. Починаючи з 1991 р., було видано низку Т. с. з бібліотечної справи, бібліографії, архівознавства, книгознавства та інформатики.

«Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів» (уклад. М. Сташко), який витримав два видання (1991 та 1996 рр.), став результатом виконаного в Науково-технічній бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» дослідження з удосконалення бібліотечно-бібліографічної термінології. Словник містить майже 6 700 термінів із бібліотечної справи та суміжних галузей знань: книгознавства, інформатики, видавничої справи, педагогіки, психології, соціології.

У 1998 р. Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства видав Т. с. «Архівістика». Він охоплює понад 800 термінів, значна кількість із них є спільними для архівознавства, бібліотекознавства, книгознавства та документознавства.

Низку Т. с. укладено за участю Книжкової палати України, зокрема: «Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики» (1999), що містить основні терміни зазначеної тематики та їх визначення українською мовою, а також еквіваленти термінів російською та англійською мовами; «Словник книгознавчих термінів» (2003), що охоплює понад 1 400 термінів з історії й теорії книги, книгознавства, а також практики книжкової справи; «Короткий тлумачний словник термінів з УДК» (2011), що містить 125 термінологічних одиниць і розроблений для уніфікації українськомовної термінології з УДК.

«Англо-український тлумачний словник з бібліотечної справи та інформатики» (1999), виданий під егідою Української бібліотечної асоціації, містить понад 500 найпоширеніших термінів і термінологічних понять. Словник побудовано в абетковому порядку, з метою полегшення пошуку взаємопов’язаних понять застосовано перехресні посилання.

«Англо-український словник-довідник бібліотечно-інформаційної термінології» (2004) авторства Н. Стрішенець  поєднує ознаки перекладних і тлумачних словників і є актуальним інформаційним ресурсом, необхідним для опанування здобутків світового інформаційного простору. Словник максимально охоплює масив спеціальної термінології: він охоплює майже 6 тис. термінів з бібліотекознавства, інформацієзнавства, бібліографії, книгознавства, книговидання, друкарства, архівної справи (більшість із них увійшла в сучасну фахову лексику), а також, задля репрезентативності, містить низку застарілих термінів, що побутували в минулому. Переклад на українську мову здійснювався кількома варіантами: еквівалент, неповний еквівалент чи синонім, калькування, опис або тлумачення, власне іншомовне слово.

Поняттєвий апарат документознавства репрезентовано у Т. с. (довіднику), за авторства Г. Швецової-Водки (2011, 2012). У виданні подано визначення і тлумачення понад 1000 термінів і понять. Основу словника становлять терміни, що використовуються в підручниках та посібниках з документознавства; терміни на пояснення окремих понять документознавства; деякі терміни суміжних дисциплін, у т. ч. бібліотекознавства. Терміни і поняття розташовано за абеткою, спочатку – англійською мовою, далі – українською.

Результати термінографічної праці фахівців Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського відображають видання «Інформаційні ресурси. Словник законодавчої та стандартизованої термінології» (2012), «Каталогізування документів: короткий термінологічний словник» (2021).

Підходи до укладання Т. с. бібліотечної та суміжних галузей, досвід галузевої термінографії представлено у працях С. Зозулі, І. Каніч, М. Комової (Сташко), А. Полуектової, К. Селіверстової, Г. Солоіденко, Н. Стрішенець та ін.

Українська термінографія, Т. с. є також об’єктом бібліографування. Першим зведеним списком праць із термінографії доцільно вважати підрозділ «Термінологічні словники» у фундаментальній праці з українського мовознавства «Українська мова: Бібліографічний покажчик (1918–1961 рр.)», що вийшов у 1963 р. Його укладачами є відомі бібліографи Л. Гольденберг і Н. Королевич. У підрозділі зафіксовано 97 фахових праць із різних галузей знань (ботаніки, медицини, техніки, математики, фізики, технологій промислового виробництва, фінансів, права та ін.), розміщених в абетковому порядку. Враховано також тлумачні, перекладні словники термінів та номенклатури, термінологічні бюлетені, проєкти; водночас не відображено термінологічні словнички, надруковані в книгах з окремих питань науки і техніки.

У 1973 р. в Одесі вийшов бібліографічний покажчик А. Москаленка й В. Терлецької «Лексика. Лексикологія. Лексикографія», в якому в підрозділі «Термінологічні словники» зафіксовано 38 розміщених за абеткою українськомовних праць, опублікованих за 100 років (1872–1971). До покажчика ввійшли перекладні, тлумачні, енциклопедичні термінологічні словники з техніки, математики, фізики, хімії, медицини, ботаніки, географії, бібліотекознавства, педагогіки, сільського господарства, мовознавства, літературознавства, юриспруденції.

У 1993 р. у Львові вийшов друком «Російсько-український словник з хемії та хемічної технології» М. Ганіткевич і А. Зелізного, складовою передмови якого є «Джерельна бібліографія до опрацювання термінології словників хемії та хемічної технології», що складається із семи розділів. Покажчик вміщує відомості про термінографічні праці, видані як в Україні, так і поза її межами з 1917 по 1989 рр.

У невеликому покажчику «Українські термінологічні словники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова» (1994; уклад.: О. Кочерга і В. Кулик – працівники Інституту теоретичної фізики НАН України) зафіксовано 82 Т. с. і 5 термінологічних бюлетенів, у т. ч. ті, що тривалий час перебували у фондах (відділах) спеціального зберігання).

У 1999 р. у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника (з квітня 2008 р. національна) видано бібліографічний покажчик «Українська лексикографія ХІІІ–ХХ ст.» авторства Т. Кульчицької, в якому подано відомості про 408 Т. с., виданих з 1851 по 1998 рр. в Україні та поза її межами. Джерельною базою для укладання покажчика стали каталоги ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України, Національної бібліотеки Польщі, Австрійської національної бібліотеки, «Літописи …» Книжкової Палати України, численні фахові видання. Покажчик Т. Кульчицької, укладений за тематичними групами (галузями знань) і хронологічно-абетковим принципом, став основою для подальшої дослідницької роботи в галузі бібліографування Т. с.

У 2003 р. в Національному університеті «Львівська політехніка» видано бібліографічний покажчик «Українська термінографія  1948–2002 рр. » (автор М. Комова), що репрезентує понад 550 Т. с., опублікованих окремими виданнями.

Велика кількість Т. с. та їх тематичне різноманіття свідчать про значний інтерес до них з боку різних категорій фахівців і затребуваність у науковій, освітянській та інших сферах. Тому Т. с. є обов’язковою складовою фондів бібліотек будь-яких типів. Для зручності й оперативності доступу до Т. с. їх розміщують у відповідних підрозділах бібліотек. Найбільша концентрація Т. с. практикується на полицях читальних зал, окремих підрозділів (спеціалізованих відділів, кабінетів бібліотекознавства тощо) в довідково-інформаційних фондах, підсобних (підручних) фондах.

Гавришкевичъ И. Початокъ до уложення термінологіи ботаніческои рускои / И. Гавришкевич // Перемишлянинъ. – Перемишль: Вид-во рус. Собора Крилошанъ, 1852. – С. 133–147.

Петрушевич М. Імена краєвих ростин і Ботанічний словарець / М. Петрушевич. – Стрий: Накл. авт., 1852. – 31 c.

Новицкій М. Додаточокъ до галицко-русскои номенклятуры ботаничнои (народні назви рослин) / М. Новицкій. – Львів: Наклад. М. Н. Коссака, 1861. – С. 94–103.

Верхратский И. Г. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі и замітка о волоськім павуку / Написав Иван Верхратский. – Львів: печатня М. Ф. Поремби, 1864. – Зош. 1. – 18 с. – (В кн. латин.-нім.-укр. словник зоол. термінів та приміт. про павуків).

Волковъ Ф. К. Списокъ растений съ народными названиями и этнографическими примечаниями, представленныхъ в Юго-Западный отделъ Императорского Географического общества М. М. Семиренком и определенныхъ въ ботаническомъ отношении проф. А. С. Роговичем / Ф. К. Волковъ // Записки Юго-Зап. отдела Рус. Геогр. об-ва.– Киевъ: Тип. Имп. Ун-та Св. Владимира, 1874. – Т. 1: За 1873 год. – С. 165–178.

Глосарій, або тлумачний словник таємних, призабутих і не завжди зрозумілих слів = Glossarium or dictionary of obscure, forgotten, and often misunderstood words / зібрав у сонетах Б. Кравців. – Регенсбург; Рутенфорд: Сучасність, 1949-1974. – 73, [6] с.

Гольденберг Л. І. Українська мова : бібліогр. покажчик (1918–1961 рр.) / Л. І. Гольденберг, Н. Ф. Королевич. – Київ : Вид-во Академії наук Української РСР, 1963. – 302 с.

Лексика. Лексикологія. Лексикографія : (бібліогр. покажч. матеріалів на допомогу наук. та навч. роботі) / [упоряд. А. А. Москаленко, В. М. Терлецька]. – Одеса, 1973. – 62 с.

Українсько-англійський словник комп’ютерної термінології і англо-українські аудіовізуальні терміни / укл: Петро Фединський, Тамара Городиська, Тереза Кікена, Річард Робін. – Едмонтон :  Видавництво Канадського інституту українських студій, 1990. – 30 с.

Кочерга О. Українські термінологічні словники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова / О. Кочерга, В. Кулик // Вісн. АН України. – 1994. – № 2. – С. 55–61.

Сташко М. В. Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів : близько 6700 термінів / М. В. Сташко ; Державний ун-т "Львівська політехніка". Науково-технічна бібліотека. – 2-е вид., перероб. і доп. – Львів : БаК, 1996. – 200 с. 

Архівістика : термінол. слов. / авт.-упоряд. К. Є. Новохатський та ін. – Київ, 1998. – 106 с.

Селіверстова К. До виходу з друку першого українського термінологічного словника з архівної справи / К. Селіверстова, М. Савченко // Студії з архівної справи та документознавства. – 1998. – Т. 3. – С. 193–198.

Швецова-Водка Г. М. Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики. – Київ, 1999. – 115 с.

Глазунова Л. Перший україномовний термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики / Л. Глазунова // Бібл. вісн. – 1999. – № 3. – С. 54.

Симоненко Л. О. Термінологічний словник / Л. О. Симоненко // Українська мова. Енциклопедія. – Київ, 2000. – С. 630–631.

Кушнаренко Н. Н. Документоведение. : учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – Київ : Знання, 2000. – 460 с. – (Вища освіта України). – Про термінологічний словник: с. 195–196.

Солоіденко Г. Стан та перспективи розвитку бібліотечної термінології / Г. Солоіденко // Бібл. вісн. – 2002. – № 4. – C. 31–36.

Старовойт С. Термінологічні словники Інституту української наукової мови ВУАН: історія створення / С. Старовойт // Студії з архівної справи та документознавства. – 2002. – Т. 8. – С. 114–118.

Комова М. Українська термінографія 1948–2002 : бібліогр. покажч. / Марія Комова. – Львів : Ліга-Прес, 2003. – 112 с. – (Термінографічна серія «СловоСвіт» ; № 5).

Дубічинський В. В. Українська лексикографія: Історія, сучасність та комп’ютерні технології: навч. посіб. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 203 с.

Стрішенець Н. В. / Англо-український словник-довідник бібліотечно-інформаційної термінології = English-Ukrainian Glossary of Library and Information Science / Надія Стрішенець ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ : [б. в.], 2004. – 328, [1] с.

Широков В. А. Феноменологія лексикографічних систем. – Київ: Наук. думка, 2004. – 330 с.

Солоіденко Г. Міжнародна термінологічна діяльність у галузі бібліотечної справи: словникові проекти та довідково-енциклопедичні видання бібліотек / Г. Солоіденко // Бібл. вісн. – 2005. – № 2. – С. 23–31.

Іванова О. Термінологічні словники: класифікаційні ознаки // Українська мова. – 2006. – № 4. – С. 84–94.

Лещук Т. Функціональна роль латинських термінологічних словників. (Дослідження на основі бібліографічних джерел) / Т. Лещук // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – 2006. – Вип. 1. – С. 204–211.

Термінологічний словник // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. – Київ : ВЦ «Академія», 2007. – Т. 2 : М – Я. – С. 478–479.

Комова М. Класифікація термінологічних словників / М. Комова // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – 2008. – № 620 : Проблеми української термінології. – С. 144–147.

Кочан І. М. Українські термінологічні словники 20-х років ХХ століття з позицій сьогодення / І. М. Кочан // Термінологічний вісник : зб. наук. пр. – Київ, 2011.– Вип 1. – С. 156–162.

Кочан І. Українське термінознавство 1940–1950-х років / Ірина Кочан // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2011. – № 709. – С. 74–78.

Короткий тлумачний словник термінів з УДК / [уклад. : М. Й. Ахвердова та ін.] ; Держ. наук. установа «Кн. Палата України ім. Івана Федорова». – Київ : Кн. палата України, 2011. – 36 с.

Матвієнко О. Навчальний термінологічний словник з документознавства та інформаційної діяльності: дидактичний аспект / О. Матвієнко // Вісн. Кн.палати. – 2011. – № 6. – С. 23-25.

Кочан І. Українське термінознавство 1960–1990-х років / Ірина Кочан // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2012. – № 733. – С. 24–28.

Чередніченко Г. А. Термінологічний словник як різновид сучасного електронного словника / Г. А. Чередніченко, О. С. Ковальчук // Наук. вісн. Донбасу. – 2012. – № 3.

Швецова-Водка Г. М. Документознавство : словник-довідник термінів і понять : навч. посіб / Г. М. Швецова-Водка. – 2-е вид. – Київ : Знання, 2012. – 320 с. – Про термінологічний словник: с. 198–199.

Зозуля С. Українське словникарство: лексикографічний досвід у Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В. О. Сухомлинського / Світлана Зозуля // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань : зб. наук. праць / Київський нац. ун-т культури і мистецтв; ін-т державного управління і права ; [за заг. ред. В. В. Бездрабко]. – Київ, 2013. – Вип. 7. – С. 81–88.

Моргунюк В. Рецензія на «Словник-довідник термінології музейництва» / Виталь Моргунюк // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2013. – № 765. – С. 143–146.

Селіверстова К. Т. Підготовка галузевих словників: здобутки і особливості методики укладання перекладного словника // Архіви України. –2013. – № 5. – С. 25–62.

Гриджук О. Термінологічний словник як джерело засвоєння фахової лексики // О. Гриджук // Педагогіка і психологія проф. освіти. – 2014. – № 1. – С. 47–57.

Зозуля С. М. Термінологічний словник «Інформаційні ресурси. Словник законодавчої та стандартизованої термінології» / С. М. Зозуля // Бібл. планета. – 2014. – № 2. (64). – С. 38–40.

Капранов Я. В. Типологічна класово-видова організація лексикографічних джерел  / Я. В. Капранов // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. – 2014. – Вип. 25. – С. 183–198.

Симоненко Л. О. Українська термінографія: стан і перспективи / Л. О. Симоненко // Мовознавство. – 2014.– № 4. – С. 28–35.

Іванова О. А. Бібліографічний покажчик «Українська термінографія ХІХ – початку ХХІ ст.»: принципи укладання / О. А. Іванова // Термінологічний вісник. – 2015. – Вип. 3 (1). – С. 150–156.

Конопляник Л. Етапи укладання термінологічних словників / Л. Конопляник // Наук. зап. [Вінницького держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського]. Серія : Філологія (мовознавство). – 2015. – Вип. 21. – С. 24–29.

Електронна освіта : термінол. слов. / [В. С. Бакіров та ін.] ; за ред. В. С. Бакірова ; М-во освіти і науки України, Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2016. – 163 с.

Комова М. Розвиток української термінографії (1948– 2002)/ Марія Комова // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань : зб. наук. праць / Київський нац. ун-т культури і мистецтв; ін-т державного управління і права ; [за заг. ред. В. В. Бездрабко]. – Київ, 2016. – Вип. 9–20.

Михайлова Т. Концепція тлумачного термінологічного словника / Т. Михайлова // Наук. зап. [Вінницького держ. педаг. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського]. Серія : Філологія (мовознавство). – 2018. – Вип. 26. – С. 7–22.

Туровська Л. Макро- та мікроструктура термінологічного словника тлумачного типу / Л. Туровська // Українська мова. – 2018. – № 3. – С. 40–53.

Петрова Т. О. Теоретико-практичне значення рецензій на українські термінологічні словники кін. ХХ – поч. ХХІ ст. / Т. О. Петрова // Проблеми загального і слов’янського мовознавства. – 2019. – № 3. – С. 96–106.

Петрова Т. Українська термінографія: проблеми й перспективи розвитку (від витоків до сучасності) / Тетяна Петрова // Граматичні читання – Х : Матеріали міжнар. наук.-теорет. конф. 16–17 трав. 2019 р. / Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса. – Вінниця, 2019. – С. 19–24.

Петрова Т. Систематизація термінологічних словників у спеціальному словникарстві / Тетяна Петрова // Вісн. Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Серія «Філологія». – Вип. 88. – Харків, 2021. – С. 98–103.

Зоріна Н. Термінологічний словник як ефективний засіб оволодіння фаховою термінологією у бібліотечній галузі / Наталія Зоріна // Науково-педагогічні студії. – 2021. – Вип. 5. – С. 161–172.

Каталогізування документів: короткий термінологічний словник / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ; [уклад.: Зоріна Н. Є. ; наук. ред. Пономаренко Л. О. ; бібліогр. ред. Пономаренко Л. О.]. – Вінниця : ТВОРИ, 2021. – 120 с.

———————————————

Комова М. Лексикографічні джерела бібліотекознавства

Репресована термінологія. Українські термінологічні словники в експозиції Музею книги і друкарства України . Відео-лекція заступника директора музею Дмитра Палія «Термінологічні словники 1920-х років...»

Термінологічні словники [про серію «Із словникової спадщини»] // Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.

Україномовні термінологічні словники // Вінницька ОУНБ імені Валентина Отамановського : [сайт]