Пошук статті
|
|
Кількість користувачів Сьогодні : 26 КількістьЗа місяць : 1110 статей : 1008 |
Книжкове пам’яткознавство
Книжкове пам’яткознавство – окремий книгознавчий напрям роботи в бібліотеках, переважно великих, що мають фонди книжкових пам’яток (рукописних книг, стародруків, рідкісних і цінних видань 19–20 ст.), і водночас відносно самостійна галузь історико-книгознавчого знання, комплексна наукова дисципліна, що поєднує напрацювання і методи історії книги, книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, мистецтвознавства, пам’яткознавства, музеєзнавства, а також наукові основи консервації та реставрації книжкових пам’яток. На рубежі 20–21 ст. фахівцями відпрацьовано відповідну терміносистему (зокрема, науково обґрунтовано термін «книжкові пам’ятки», що уособлює поєднання рідкісності й цінності книги), визначено критерії відбору рідкісних і цінних книг, запроваджено ДСТУ ГОСТ 7.87:2008. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Книжкові пам’ятки. Загальні вимоги (ГОСТ 7.87–2003, IDT). Формулювання й теоретичне обґрунтування концепції К. п. як галузі знань і практичної діяльності, що межує з книгознавством, пам’яткознавством та бібліотекознавством, належить книгознавцю, директору Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Г. Ковальчук і докладно висвітлено в її монографії «Книжкові пам’ятки (рідкісні та цінні книжки) в бібліотечних фондах» (2004), багатьох інших наукових публікаціях, докторській дисертації «Теорія та практика книжкового пам’яткознавства ХХ сторіччя» (2005). Об’єктом К. п. є видання чи окремі примірники, які відносять до категорії книжкових пам’яток та визначають за певними, науково обґрунтованими критеріями. Книжкові пам’ятки – невід’ємна складова бібліотечних фондів, їх найцінніша частина і предмет гордості будь-яких книгозбірень. Таким книгам завжди приділяють велику увагу і вони перебувають під особливим контролем. Протягом кількох сторіч бібліотекарями, науковцями, бібліофілами накопичено значний масив емпіричних спостережень і нотаток, здійснено багато досліджень, укладено велику кількість друкованих і електронних каталогів рідкісних і цінних книг тощо. Впродовж 20 ст. більшість великих бібліотек світу виокремили рукописні книги, стародруки, рідкісні й цінні видання 19–20 ст. в окремі фонди, робота з якими покладається на відповідні структурні (спеціалізовані) підрозділи, також створені переважно у другій половині 20 ст. Це було продиктовано усвідомленням виняткової цінності таких видань і потребою забезпечення особливих, близьких до архівних та музейних, умов зберігання пам’яток історії та культури, а також необхідністю їх поглибленого книгознавчого вивчення компетентними фахівцями. Основними завданнями К. п. як книгознавчого напряму бібліотечної роботи є: виявлення, вивчення та належне зберігання книжкових пам’яток у фондах книгозбірень, їх ретельний облік; детальний достовірний бібліографічний опис із книгознавчою анотацією; укладання відповідних реєстрів, каталогів; паспортизація колекцій книжкових пам’яток; ухвалення рішень про виготовлення цифрових копій книжкових пам’яток і водночас забезпеченням доступності цих копій та їх популяризації; консервація оригіналів, обмеження доступу до них з метою максимально безпечного і тривалого збереження зазначених документів. В архівних і музейних установах, що мають у складі своїх фондів книжкові пам’ятки, здійснення перелічених завдань також є пріоритетними цілями. К. п. має дуалістичний і синтетичний характер, оскільки одночасно є складовою пам’яткознавства, як науки, що вивчає різні матеріальні пам’ятки історії та культури, і книгознавства, яке досліджує саме книги. В контексті пам’яткознавства К. п. може бути визначене як спеціальне пам’яткознавство. Водночас воно є самостійним історико-книгознавчим напрямом у бібліотекознавстві, таким, що має свою специфіку, з опорою на спеціалізовані відділи рідкісних книг у великих книгозбірнях, в яких зосереджено переважно книжкові пам’ятки. Такі відділи – це своєрідна бібліотека в бібліотеці, куди за певними, науково визначеними, критеріями відбирають документи (книжкові пам’ятки), тобто відбувається вузькопрофільне комплектування зазначених відділів; більш детальним є опис (переважно локальний) книжок – пам’яток історії та культури, згідно з міжнародними правилами каталогізації стародруків ISBD(A); висуваються набагато жорсткіші вимоги до обліку і перевірки фондів, до дотримання санітарно-гігієнічного режиму зберігання і безпеки книжкових пам’яток, у т. ч. під час надання їх користувачам (без права виносу за межі відділу). К. п. як складова бібліотекознавства вивчає і розробляє теорію, методологію, організаційні питання роботи з рідкісними й цінними книгами в бібліотеках. Місце К. п. у структурі бібліотекознавства зумовлене особливостями формування (комплектування) спеціалізованих бібліотечних фондів, специфікою їх наукового опрацювання, обліку, зберігання, обслуговування користувачів, а також набуттям вузькоспеціальних знань і професіоналізацією співробітників відділів рідкісних книг чи аналогічних структурних підрозділів книгозбірень. Концепція К. п. спрямована на застосування науково обґрунтованих підходів і методів роботи з рідкісними і цінними книгами у бібліотечній діяльності. Напрацьована в К. п. теоретична база є підґрунтям ведення практичної роботи у відділах рідкісних книг великих бібліотек, а також книгознавчих досліджень книжок – пам’яток історії та культури. Ядро системи знань щодо рідкісних і цінних книг, тобто книжкових пам’яток, складається з таких елементів, як: сукупність критеріїв віднесення тих чи інших видань до пам’яток, методика атрибуції документів, понятійний апарат та унормована відповідна термінологія, нормативно-правова база наукової експертизи. Результатом застосування цих знань є виявлення книжкових пам’яток й організація їхніх фондів у бібліотеках, чіткий облік, формування відповідного інформаційного ресурсу. У відділах рідкісних книг, окрім іншого, провадиться експертиза цінності книг, і не лише стародруків, але й окремих видань / примірників 19–20 ст., зокрема й на замовлення Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України. Для визначення того, чи є та або інша книга 19–20 ст. книжковою пам’яткою, застосовують різні критерії. Фактично саме спеціально навчений бібліотекар визначає, які з видань 19 чи 20 ст. є важливими для суспільства і їх варто зберігати у 21-му і наступних століттях, адже залишати в абсолютній більшості бібліотек все, що видано і видається, неможливо і не має сенсу. Для цього в межах К. п. провадять дослідницьку роботу з розкриття фондів книжкових пам’яток, наслідком чого є публікації статей, монографій, підготовка дисертацій, а також укладання наукових, попримірникових каталогів, у яких фіксують історію побутування певного примірника, його долю впродовж віків, особливості паперу, філіграней, друку тощо. За провенієнціями (різного роду власницькими знаками) на примірниках здійснюють реконструкцію колишніх бібліотечних зібрань та історичних колекцій, зокрема приватних; апробовують методики історико-культурологічних досліджень видавничої діяльності, скажімо, монастирів, певних установ, громадських організацій; укладають відповідні електронні колекції. Відбувається активне формування термінології К. п., яка враховує здобутки не лише бібліотекознавства, а й книгознавства, багатьох спеціальних історичних дисциплін, запозичення з інших мов, наприклад: книжные памятники (рос.); провенієнц-каталог (з польської мови, тобто каталог книжкових пам’яток за ознаками історичних власників певних примірників) та ін. У сукупності все це становить підвалини К. п., але, оскільки назване вище відбувається в бібліотечній і бібліотекознавчій сферах, то відповідно є складовою практичної бібліотечної діяльності та бібліотекознавства. Важливою проблемою К. п. є безпека фондів книжкових пам’яток. Бібліотечна практика і теорія, що спираються на сукупність емпіричних відомостей, доводять: задля запобігання псуванню видань та їх крадіжок необхідно видавати користувачам оригінали книжкових пам’яток лише у спеціальних, невеликих читальних залах, бажано обладнаних камерами відеоспостереження і під контролем співробітників. У відділах рідкісних книг необхідно встановлювати спеціальну охоронну сигналізацію для запобігання несанкціонованого проникнення в приміщення, а перевірки наявності фондів потрібно проводити регулярно, частіше, ніж в інших структурних підрозділах бібліотек. Чіткий облік документів є запорукою правильного формування, збереження й використання фондів рідкісних і цінних видань. У зв’язку з тим, що багато стародруків і видань 19 ст. переплетено в конволюти, де можуть міститися від двох до сотні аліґатів, дещо складніше вирішується питання стосовно одиниць їх обліку. Важливим є облікування не тільки кількості назв і примірників, як це прийнято в бібліотеках, а й, як у музеях та архівах, кількості одиниць зберігання. Саме звідси випливає вимога, що у відділах стародруків і рідкісних видань, окрім загальних облікових документів, потрібні ще або описи колекцій (як в архівах), або паспорти колекцій, де б було прораховано всі параметри певного зібрання. Практично всі вищеназвані види робіт тією чи іншою мірою є науковими. Опис книги як книжкової пам’ятки передбачає: 1) максимально повне відтворення вихідних відомостей книги для однозначної ідентифікації; 2) характеристику фізичного стану книги, її повноту чи дефектність (відсутність чи пошкодження певних аркушів, обкладинки чи оправи); 3) формулювання підстави віднесення книги до категорії книжкової пам’ятки, якщо це не випливає з хронологічних параметрів: рідкісність, особлива цінність ілюстрацій, прижиттєве видання класика та ін. Тому бібліотечний процес бібліографічного опрацювання рідкісних видань за своєю суттю є своєрідним науковим дослідженням, яке досить часто охоплює процес атрибуції дефектної книги, повний науковий опис, і вже на цьому ґрунті встановлення справжньої цінності примірника та ступеня його рідкісності. Дослідження книжкових пам’яток, пов’язане з їхнім бібліографічним описом, може виявити особливе значення певних книг, типів видань, друкарень в історії культури; вірогідним є одержання відомостей про соціальний склад читачів, швидкість просування книги та коло її розповсюдження; ставлення читачів до певних книг тощо. Детальні описи на книжкові пам’ятки як у бібліотеках, так і в архівах та музеях, виконують і охоронні функції. Багатоаспектне розкриття книжкових пам’яток у статтях і монографіях, у карткових, друкованих та електронних каталогах (особливо в детально анотованих зведених каталогах і каталогах окремих колекцій) становить основний зміст наукової роботи у відділах рідкісних книг. Останнім часом новітні цифрові технології прискорюють процеси доведення інформації до користувачів, дають змогу фіксувати візуальний образ пам’ятки і забезпечують можливість швидкого пошуку аналогічного примірника і водночас зменшують ті чи інші ризики для оригіналу. Таким чином, К. п. посідає своє особливе місце в бібліотекознавстві, продиктоване розподілом фондів і відповідних їхніх функцій, а також професіоналізацією бібліотечних працівників. Воно усталилось об’єктивно впродовж усіх етапів історичного розвитку бібліотечної справи та бібліотекознавства і лише тепер одержало чітке термінологічне визначення. Концепція К. п., з одного боку, охоплює всі найраціональніші аспекти теоретичних книгознавчих, бібліотекознавчих, бібліофільських і пам’яткознавчих напрацювань, а з другого – розкриває механізми застосування науково обґрунтованих підходів, методів роботи з рідкісними й цінними книгами, з фондами книжкових пам’яток у бібліотечній практиці. Незважаючи на деякі розбіжності серед фахівців у питаннях віднесення та відбору рідкісних видань, у бібліотечній діяльності вирішено першочергові завдання: виокремлення масиву раритетів, вироблення певних базових правил щодо їх зберігання та використання. Наприклад, такі документи не видають на абонементі, відкритий доступ до фондів рідкісних видань унеможливлений. Питання активного обігу таких книжок навіть не ставиться, навпаки, в цій сфері існує визнаний світовим співтовариством і затверджений рекомендаціями ЮНЕСКО пріоритет збереженості над доступністю. ЮНЕСКО, численні неурядові організації, усвідомлюючи небезпеку втрати давніх пам’яток писемності та друкарства через воєнні конфлікти, стихійні лиха, техногенні аварії, а також реальне старіння носіїв інформації, орієнтують всі установи-фондоутримувачі на приділення особливої уваги до збереження сукупної пам’яті світу, адже саме в давніх зразках писемності, в рукописних книгах, стародруках, рідкісних і цінних книгах 19 – початку 20 ст. зосереджені унікальні знання, неперевершені зразки мистецтва книги, поліграфічного виконання. Тому впродовж останніх десятиріч світова практика, реалізація численних міжнародних програм, зокрема, Програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу» (Memory of the World Programme), Консорціуму європейських дослідницьких бібліотек (CERL), Світової цифрової бібліотеки (World Digital Library) і Світової бібліографічної бази даних (WorldCat), Європеани (Europeana) та інших, спрямовані у т. ч. на виявлення й реєстрацію рідкісних і цінних книг. Усвідомлення нагальної потреби збереження рукописної та книжкової спадщини, її обліку не лише на рівні окремої бібліотеки, мережі бібліотек чи навіть держави, а й на рівні континенту або загалом світу, є об’єктивним явищем, яке назріло історично, має для цього теоретичні підвалини та технічні можливості. Водночас при формулюванні завдань міжнародних чи національних програм (проєктів), їх змістовому наповненні спостерігається різночитання термінів, які не завжди мають чіткі відповідники в тих чи інших мовах. Власне й сам термін «К. п.», що поступово утверджується в публікаціях українських авторів, не набув поширення в інших країнах чи мовах, проте й іншої назви для цього комплексу теоретичних і практичних не вироблено. К. п. як складову книгознавства, як спеціальне книгознавство, викладають чи викладали у Львівському національному університеті імені Івана Франка на кафедрі бібліотекознавства і бібліографії факультету культури і мистецтв, у Київському національному університеті культури і мистецтв, Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського та в інших закладах вищої освіти. З-посеред низки навчальних предметів, необхідних для опанування майбутніми спеціалістами навичок роботи з давніми книгами к. і. н. Н. Зубко пропонує передбачити курс К. п. в циклі вибіркових дисциплін у межах цієї спеціалізації. Набуває поширення термін «експерт з книжкового пам’яткознавства», зокрема, так позначено, серед іншого, кваліфікацію д. і. н., проф. Т. Кароєвої на сторінці кафедри культури, методики навчання історії та спеціальних історичних дисциплін історичного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Як науковий напрям досліджень К. п. закріплено в науковому профілі д. і. н., проф. Г. Ковальчук, к. і. н., доц. Г. Корнєєвої та інших вчених. Війна, розв’язана Росією проти України, руйнування об’єктів культури, у т. ч. бібліотек, цілеспрямовані крадіжки агресорами фондів цінних видань, зокрема в Херсонській ОУНБ імені Олеся Гончара, небезпека воєнних дій окупантів для культурної спадщини місцевого, національного та світового рівнів посилюють необхідність дотримання сукупності вимог щодо збереження та реєстрації книжкових пам’яток і уваги та відповідальності за весь комплекс К. п. в його практичному аспекті.
Джерела
ДСТУ ГОСТ 7.87:2008. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Книжкові пам’ятки. Загальні вимоги (ГОСТ 7.87–2003, IDT) : вид. офіц. – Уведено вперше ; чинний від 2008–10–01. – Київ : Держспоживстандарт України, 2008. – III, II, 5 с. – (Національний стандарт України). Ківшар Т. Формування книжкового пам’яткознавства / Т. Ківшар // Вісн. Кн. палати. – 2004. – № 11. – С. 13–14. Ковальчук Г. І. Книжкові пам'ятки (рідкісні та цінні книжки) в бібліотечних фондах / Г. І. Ковальчук ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. кн. – Київ : НБУВ, 2004. – 644 с. – Бібліогр.: с. 444–540. Ковальчук Г. І. Книжкове пам’яткознавство / Ковальчук Г. І. // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2005. – № 4. – С. 28–32. Ковальчук Г. І. Основи книжкового пам’яткознавства / Ковальчук Г. І. // Перші Зарембівські читання : матеріали Перших Всеукр. наук. читань, присвяч. 60-річчю від дня народж. укр. історика та пам’яткознавця Сергія Захаровича Заремби (1947–2003), м. Київ, 23 січ. 2007 р. : зб. ст. / Центр пам’яткознавства НАН України, Укр. т-во охорони пам’яток історії та культури. – Київ, 2007. – С. 36–42. Ковальчук Г. Книжкове пам’яткознавство як комплекс наукових студій та практичної діяльності з книжковими пам’ятками у бібліотечних фондах / Галина Ковальчук // Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника: історія і сучасність : доп. та повідомл. Міжнар. наук. конф., Львів, 28–30 жовт. 2010 р. / НАН України, ЛНБ України ім. В. Стефаника. – Львів, 2010. – С. 191–196. Ковальчук Г. І. Книжкове пам’яткознавство як основний напрям наукової роботи відділів рідкісних книг бібліотек / Ковальчук Г. І. // Стародруки і рідкісні видання в університетській бібліотеці : матеріали міжнар. книгознав. читань (Одеса, 14–16 верес. 2009 р.) : зб. ст. / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2010. – С. 161–165. Горбань Ю. І. Зберігання книжкових пам'яток як культурних цінностей у бібліотеках України / Ю. І. Горбань. – Київ : Ліра-К, 2021. – 160 с. Ковальчук Г. Обґрунтування поняття книжкового пам’яткознавства, його суті, структури, міждисциплінарних зв’язків / Ковальчук Г. І. // Історико-культурні фонди Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: дослідження, організація доступу та створення електронного ресурсу (2000–2020). – Київ : НБУВ, 2021. – С. 24–34.
Ковальчук Галина Іванівна (Київ) Зворський Сергій Леонідович Статтю створено : 08.08.2024 Останній раз редаговано : 08.08.2024 |