За місяць : 1104
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліотечне обслуговування |
Абонемент (від фр. abonnement – передплата) – 1) ф о р м а б і б л і о т е ч н о г о о б с л у г о в у в а н н я, бібліотечна послуга, що полягає в наданні права тимчасового користування творами друку та іншими документами бібліотечного фонду поза приміщенням бібліотеки.
Історично А. як послуга надання джерел інформації додому, існував уже в першому ст. н. е. в публічних бібліотеках Давнього Риму. Починаючи з 14 ст. в Західній Європі правилами для монастирських бібліотек в окремих випадках з поважних причин допускалося користуватися деякими книгами поза стінами монастиря. Водночас у бібліотечних каталогах існувала окрема рубрика «Книги, що не випускаються з монастиря». Така практика існувала і в бібліотеках на українських землях, які перебували у складі Великого князівства Литовського.
З другої половини 18 ст. А. розвивався як особлива форма бібліотечного обслуговування і практикувався, здебільшого як виняток, з міркувань збереженості книжок, що дозволялося видавати додому. Його запроваджували в бібліотеках духовних навчальних закладів (для вчителів та окремих семінаристів-відмінників, за наявності письмової поруки впливової особи). Ці обмежувальні заходи були зумовлені високою ціною книжок.
У 19 ст. в Києві, Одесі, інших містах на теренах України книжки для читання вдома видавали власники комерційних бібліотек за певну плату чи грошову заставу, не меншу за вартість книжки.
У намаганнях створити для читачів зручніші умови для роботи з книгою бібліотечний А. упродовж останніх 100–125 років зазнав багатьох експериментів і змін. Можливість брати книжки додому, спершу за певну плату чи грошовий завдаток, а потім і безкоштовно стала повсюдною нормою.
Важливим прогресивним кроком стало запровадження з кінця 1950-х рр. у вітчизняних бібліотеках відкритого доступу до фонду, що сприяло демократизації абонементного обслуговування, значному припливу нових читачів до книгозбірень, активізації читання серед усіх верств громадян.
З метою максимального наближення книги до читачів, створення для них зручних умов роботи з нею упроваджувалися такі форми нестаціонарного абонементного обслуговування, як заочний, бригадний / колективний А., а для забезпечення читачів виданнями, відсутніми у відвідуваних ними книгозбірнях – міжбібліотечний абонемент (МБА), у т. ч. міжнародний міжбібліотечний (ММБА) та ін. Деякі з цих різновидів А. практикувалися порівняно нетривалий час.
Наприкінці 20 ст. в умовах зародження ринкових відносин спостерігалося помітне зростання громадського інтересу до видань, які раніше перебували під фактичною забороною, у спецсховищах, або ж у підсобних фондах і не видавалися користувачам додому, або ж їх видавали певним категоріям за окремими дозволами. Суттєво зростав інтерес і до нових видань, які виходили у другій половині 1980-х – на початку 1990-х рр, які раніше не друкувалися в СРСР (твори політемігрантів і незаконно репресованих осіб, з езотерики тощо), У цей час з метою максимально повного задоволення запитів користувачів в практику бібліотек активно запроваджувалися нові форми платних послуг – А. вихідного дня, А. видань підвищеного попиту, нічний А. Нині такі форми обслуговування не застосовуються.
Повсюдне упровадження інформаційно-комунікаційних технологій сприяло трансформації усталених форм абонементного обслуговування. Набуває поширення електронний бібліотечний А. в онлайн-режимі, насамперед у бібліотеках закладів вищої освіти та в наукових і спеціальних. Користувачам надається можливість шукати, замовляти і використовувати тексти документів, що існують в електронному форматі. Здебільшого така форма А. має корпоративний характер, для колективних і індивідуальних абонентів: доступ до документів можливий за умови авторизації користувачів, що попередньо оформили передплату на цю послугу. Для неавторизованих користувачів можливий лише пошук потрібних їм документів і перегляд їх бібліографічних описів.
2) с т р у к т у р н и й п і д р о з д і л бібліотеки, який здійснює видавання літератури додому, її облік і контроль. У багатьох бібліотеках А. поряд з читальною залою є підрозділом відділу обслуговування.
Від кінця 19 – початку 20 ст., зі збільшенням кількості читачів, дефіцитом місць у читальних залах, зростанням навантаження на бібліотечних працівників і потребою в їх спеціалізації, розподілі робочих функцій, поряд з А. як формою бібліотечного обслуговування поступово в окремих публічних бібліотеках під цією ж назвою стали виокремлюватися підрозділи, на які покладалися завдання видачі книжок додому, за певну плату. Залежно від суми, сплачуваної за користування бібліотечними книжками поза стінами книгозбірні, умов оплати, терміну користування цією послугою читачі (за тогочасною термінологією – передплатники) розрізнялися за кількома розрядами і, відповідно, мали різні права щодо кількості отримуваних видань та часу користування ними. Одночасно майже в усіх бібліотеках як страховий захід запроваджувалися системи грошових застав та письмових поручительств.
Зокрема, наприкінці 19 cт. в Київській міській публічній бібліотеці (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, НБУ ім. Ярослава Мудрого) з огляду на численні побажання її відвідувачів було створено спеціальний відділ – прообраз А., в якому диференційовані категорії передплатників мали право брати книжи на нетривалий час додому.
На початку 20 ст. у Вінницькій міській публічній бібліотеці ім. Гоголя (нині – Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва) додому літературу видавали під грошову заставу або під письмову поруку від керівництва установи, де вчився, працював чи служив читач (абонент). Платню нараховували окремо за книги і періодичні видання, а також залежно від терміну користування ними, а для періодики – терміну надходження до бібліотеки. Так, за позичання двох книжок сплачувалося 25 коп. на місяць, трьох книг і нового журналу – 60 коп., стільки ж за журнал або газету окремо. За несвоєчасне повернення або пошкодження видань стягували штраф.
Важливе місце посідав А. у діяльності бібліотеки Центрального правління культурно-освітнього товариства «Просвіта» у Львові в міжвоєнний період (1919–1939). А. було створено 15 грудня 1923 р. На той час для його абонентів були доступні 2 455 назв книжок, здебільшого наукового змісту. Дозволялося брати додому лише одну книжку на 14 днів. Численні бібліотеки і читальні філій «Просвіти» в Галичині або інших українських товариств мали змогу одночасно видавати до 20 книжок, за умови поручительства. Користування книжками поза бібліотекою було платним. У Західній Україні на ознаку такої бібліотечної практики кілька десятиліть був поширений термін «випозичання книжок».
У 1920–1930-х рр. в УСРР, з огляду на партійні завдання та регулярні ідеологічні кампанії комуністичного режиму, спрямовані на подолання неписьменності, максимальне наближення книжок до населення, залучення трудящих до знань, А. перетворилися на основні підрозділи в радянських масових бібліотеках – за обсягом і змістом фонду, кількістю читачів і книговидач. У багатьох бібліотеках А. має свій власний фонд, що складається з найчастіше затребуваних читачами видань і відокремлений від загального книгосховища та інших фондів (підсобного, читальної зали та ін.). Платню за користування книжками було скасовано, в бібліотечному обслуговуванні застосовано принципи диференційованого підходу до окремих категорій читачів залежно не від їхнього майнового і соціального стану, а за рівнем освіти, родом занять, громадськими обов’язками, запроваджено керівництво читанням.
Залежно від виконуваних функцій бібліотеками напрацьовано кілька форм організації А. як структурного підрозділу: загальний (набув поширення у публічних книгозбірнях), персональний (індивідуальний), груповий, галузевий (в наукових, університетських, спеціальних книгозбірнях).
На загальному А. обслуговуються користувачі всіх наявних категорій, роботу з ними веде, здебільшого, один і той самий бібліотекар; ця форма є типовою для бібліотек з порівняно малим книжковим фондом і невеликою кількістю користувачів – сільських, шкільних книгозбірень, бібліотечних закладів установ і організацій тощо. Бібліотекар добре знає інтереси та вподобання відвідувачів, має час на комунікацію з ними, можливість ненав’язливо коригувати їх читання, давати відповідні рекомендації.
Персональний А. організовують для індивідуальних користувачів за особливим дозволом або на особливих умовах (наприклад, для професорсько-викладацького персоналу та аспірантів у бібліотеках закладів вищої освіти, для осіб з науковими ступенями в наукових книгозбірнях).
Груповий А. призначений для обслуговування окремих груп користувачів, диференційованих за віковими, освітніми, професійними ознаками (юнацтва, студентів, викладачів, науковців, ветеранів війни і праці тощо). В деяких бібліотеках застосовується суто формальне групування користувачів – за першими літерами прізвищ згідно з абеткою, за порядковими номерами формулярів користувачів, за навчальними підрозділами (факультетами, групами, класами) тощо. Подекуди обслуговування окремих груп здійснюється в різні години чи дні.
На галузевому А. здійснюється обслуговування користувачів, які регулярно звертаються до профільних за родом їх діяльності документів (економічних, технічних, юридичних, краєзнавчих, нотно-музичних, іноземними мовами тощо). Такий А. практикується у великих універсальних бібліотеках та в університетських (А. галузевої літератури факультетів, інститутів тощо). При цьому бібліотекар спеціалізується на певній галузі знань і відповідній частині фонду, що дає йому змогу більш кваліфіковано добирати чи рекомендувати видання користувачам.
У більшості бібліотек закладів вищої освіти застосовують різні форми організації А., диференційовані за категоріями користувачів (професорсько-викладацький штат, аспіранти, студенти), галузями знань (факультети, інститути) та видами видань (А. навчальної літератури, А. наукової літератури, А. періодичних видань та ін.), у т. ч. змішані (наприклад, персонально-групову).
А. як структурні підрозділи діють у багатьох публічних і наукових бібліотеках України. У 2015 р. відроджено загальний А. у НБУ ім. Ярослава Мудрого, що існував у 1950-х роках, де спеціально організовано фонд відкритого доступу, в якому представлено популярні видання різноманітної тематики; персональний А. діє упродовж десятків років як складова відділу МБА і відділу літератури іноземними мовами. У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського діє відділ МБА (відділ А., у 2006–2012 рр. – відділ міжбібліотечного науково-інформаційного сервісу) для користувачів, що мають науковий ступінь кандидата чи доктора наук; додому видаються документи за умови, якщо вони наявні у фондах НБУВ не менш як у 2-х пр.
Умови обслуговування користувачів на А. (ліміти кількості видань, терміни користування ними), їхні права і обов’язки визначаються Правилами користування бібліотекою. На працівників відділів А. покладаються завдання запобігання та ліквідації читацької заборгованості, комунікації з боржниками, роз’яснення користувачам персональної відповідальності за дбайливе ставлення до виданої літератури.
Основним обліковим документом А. як підрозділу бібліотеки до початку 21 ст., а в багатьох книгозбірнях й дотепер був чи є читацький формуляр (формуляр користувача) як головне джерело відомостей для щоденного обліку користувачів, відвідувань та документовидач; його узагальнені дані відображаються в Щоденнику роботи бібліотеки (абонемента) та інших формах статистичної бібліотечної звітності. З упровадженням інформаційних технологій дедалі більшого поширення набуває електронний формуляр та різні програмні засоби автоматизованого обліку на А. бібліотек, зокрема з використанням штрих-кодів.
3) п е р с о н а л ь н а е л е к т р о н н а к а р т к а користувача бібліотеки, що містить унікальний код і дозволяє суттєво прискорити процеси замовлення, отримання і повернення документів, ведення статистичного обліку. Її застосування можливе в умовах функціонування високотехнологічних автоматизованих інформаційно-бібліотечних систем (АІБС).
ДСТУ ISO 2789:2016. Міжнародна бібліотечна статистика. ISO 2789:2013, IDT. Information and documentation – International library statistics. Чинний від 2016–09–01. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 70 с. – (Інформація та документація).
Абонемент городской библиотеки : практ. пособие / Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина. – Москва, 1963 – 219 с.
Абонемент / Е. В. Куделько, С. Й. Мінц // Довідник з бібліотекознавства і бібліографії. – Харків : Ред.-вид. відділ Кн. палати УРСР, 1969. – Про абонемент: с. 5.
Организация работы абонемента и читальных залов // Работа с читателями / под. ред. В. Ф. Сахарова. – Москва : Книга, 1981. – С. 253–287.
Госина Л. И. Развитие системы обслуживания в отраслевой академической библиотеке: электронный абонемент / Л. И. Госина, Т. И. Масляк, К. П. Погорелко // Науч.-техн. информация. Сер. 1: Организация и методика информационной работы. – 2006. – № 11. – С. 33–36.
Мелентьева Ю. П. Библиотечное обслуживание : учеб. / Ю. П. Мелентьева. – Москва : Изд-во ФАИР, 2006. – Про абонемент: с. 202–207.
Зуляк І. Функціонування бібліотечного абонемента «Просвіти» в Західній Україні у міжвоєнний період (1919–1939) / І. Зуляк // III Міжнародний науковий конгрес українських істориків «Українська історична наука на шляху творчого поступу». – Луцьк, 2007. – Т. 2. – С. 255–259.
Бова І. Сучасні форми обслуговування користувачів бібліотек вишів в умовах електронного середовища / І. Бова, Т. Марун // Бібл. форум України. – 2014. – № 2. – С. 9–12.
_______________