За місяць : 1107
статей : 1008
| Рубрики : | Науки документно-комунікаційного циклу → Книгознавство |
Конволют (від лат. convolutus – згорнутий, сплетений) – самостійні друковані видання чи рукописи, об’єднані (скріплені) в одній палітурці у формі збірника творів штучного (одиничного) походження. Синонімічна назва – зшиток.
Об’єднання кількох видань в одній палітурці практикувалося ще у 16–18 ст. і мало в ті часи назву «компакт». Науковий термін «конволют» став вживатися пізніше, з 19 ст., насамперед у книгознавстві, а також у бібліофільстві, букіністиці та бібліотечнй справі і досить швидко витіснив поняття «компакт».
Характерною особливістю К. є те, що самостійні видання в них – це, зазвичай, невеличкі за обсягом, тонкі книжечки чи брошури, що не мають власної палітурки. Такі недорогі видання стали масово продукуватись у другій половині 19 ст., з бурхливим розвитком поліграфічного виробництва і зростанням кількості комерційних видавництв. Проте ці друки мали непривабливий зовнішній вигляд і швидко зношувалися під час їх активного використання, насамперед корінці і титульні аркуші. Тому серед бібліофілів та в окремих бібліотеках набула поширення практика формування К., завдяки яким забезпечувались краща збереженість друків і естетичний вигляд книжкових полиць у приватних зібраннях.
За походженням розрізняють власницькі та видавничі К. Власницькі К. – збірники, сформовані окремими індивідами, бібліофілами самостійно, або ж із їхніх особистих примірників за індивідуальними замовленнями в палітурних майстернях. Принципи добору видань для К. можуть бути найрізноманітнішими – від об’єднання за певною темою, автором, мовою, хронологією, видавничою серією до цілком довільного поєднання різнорідних друків, коли головним критерієм слугує лише однаковий формат книжок чи брошур.
Видавничий К. – збірник складений із раніше виданих самостійних видань, об’єднаних видавцем (у давнину – друкарем) в один том із одним спільним титульним аркушем. З другої половини 19 ст. багато видавців свідомо частину накладів книжок, насамперед серійних, формували в К., ставлячи покупця перед вибором: або купувати окремо розрізнені книжки дешево або ж у К., але дорожче. Аналогічно діяли й букіністи, на потребу бібліофілів формуючи К. з художньо оформленими палітурками, які при порівняній дешевизні поєднаних книжок мали солідний вигляд. До того ж старі книжки з незначним попитом часто продавалися на вагу, тому букіністи були зацікавлені у штучному збільшенні маси свого товару, створюючи К.
Інколи у К., особливо сформованих до 19 ст., серед звичайних видань трапляються рідкісні, що мають велику наукову і культурну цінність.
Кожен К., за винятком однотипних видавничих, по-своєму є унікальним і неповторним. Цим пояснюється значний інтерес до них з боку бібліофілів і колекціонерів. В оцінюванні К. кожне з видань, що входять до нього, повинне розглядатися окремо, у т. ч. з точки зору його рідкісності, історико-культурної цінності, інформативності та ін. Важливим також є всебічне відображення К. у друкованих бібліотечних каталогах і реєстрах, за певними правилами.
Часто термін «конволют» помилково вважають тотожним терміну «аліґат». Проте вони не є близькими за значеннями. К. є поняттям вищого рівня, аліґат – завжди є складовою К., це кожне самостійне видання або рукописна книга, переплетені в один том з іншими самостійними виданнями чи рукописами; спільною ознакою алігатів у кожному К. є, здебільшого, однаковість їх форматів.
Облік К. у бібліотечних фондах має певні особливості. Згідно з Інструкцією з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах, затвердженій наказом Міністерства культури і туризму України від 03.04.2007 р. № 22. зазначається, що основними одиницями обліку всіх видів документів, які включені до бібліотечного фонду (крім газет), є назва і примірник (п. 3.2); у п. 3.4. вказано, що самостійні видання, об’єднані в одній оправі (конволют), обліковуються як окремі примірники і окремі назви. Проте в цілому облік К. чітко не унормовано. Так, згідно з правилами інвентаризації, прийнятими до 1990-х років, до інвентарної книги заносилися дані першого видання (аліґата) з К.; до сумарної книги, зазвичай – кількість одиниць зберігання (корінців на полиці, тому кілька різних видань зараховували як одну книжку). Відтак був відсутній чіткий облік за кількістю назв і примірників, навіть якщо кожен з аліґатів розписано і представлено у традиційних карткових каталогах, оскільки у фонді можуть бути й інші примірники того ж видання. Ця проблема усувається за наявності електронного каталогу (ретрокаталогізації). У чинних стандартах бібліографічного опису закладено опис кожного з документів, що входять до К.
У минулому в науковий обіг часто вводився лише перший аліґат з К., а решта ніде не відображалися. Через це поза увагою залишалася частина культурної спадщини. Тому досліджуючи К. в бібліотеках, необхідно виявляти і фіксувати всі їх складові, тобто окремі твори, і вводити інформацію про них у науковий обіг, бібліографічні покажчики, каталоги.
Пашаева Н. М. Аллигат, конволют, collectane. Несколько наблюдений по фондам ГПИБ России // Книжный мир сегодня и завтра: Десятая международная научная конференция по проблемам книговедения: Тезисы докладов. – Москва : Наука, 2002. – С. 179–181.
Словник книгознавчих термінів / В. Я. Буран, В. М. Медведєва, Г. І. Ковальчук, М. І. Сенченко. – Київ : ТОВ «Видавництво Аратта», 2003.– 160 с.
Заболотна Н. В. Почаївські кириличні стародруки у конволютах з виданнями інших друкарень / Н. В. Заболотна // Бібліотека. Наука. Комунікація : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 6-8 жовт. 2015 р.) : в 2 ч. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада директорів наук. б-к та інформ. центрів акад. наук – членів МААН ; [редкол.: В. І. Попик та ін.]. – Київ : Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, 2015. – Ч. 1.– С. 170–174.
_________________