Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 59
За місяць : 397
Кількість
статей : 888
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Титульний аркуш, титул
Титульний аркуш, титул

Титульний аркуш, титул (від лат. titulus – надпис, заголовок) – одна чи кілька перших сторінок видання у формі книжкового блоку (кодексу) з наведенням основних вихідних відомостей, що дають змогу його ідентифікувати (титулувати), відрізнити від усіх інших, в окремих випадках – здійснити атрибуцію документа.

Т. а. виконує функції своєрідного паспорта книги, фіксації її унікальних, неповторюваних в інших виданнях головних відомостей – про автора(ів), назву, вид і жанр, місце і рік видання та ін. Вихідні відомості, розміщені на Т. а., уможливлюють достатньо вичерпне характеризування книги та призначені для інформування користувачів про це видання та для бібліографічного опрацювання, а також є основним джерелом для укладання бібліографічного опису та бібліографічного запису. Т. а. виконує також своєрідні практичну, естетичну та вступну функції, оскільки від його компонування, варіювання шрифтами і кеглями, наявності додаткової інформації про книгу (зазначення видавництва, видавничої марки, ілюстратора, перекладача, редактора тощо), художнього оформлення багато в чому залежить загальне враження від видання, його оцінювання читачами.

image
Титульний аркуш Острозької Біблії, надрукованої Іваном Федоровим (1580)
Перші після винаходу книгодрукування книжки не мали Т. а. На першій сторінці зазвичай наводились ім’я та прізвище автора і розлогий, з кількох десятків слів, заголовок твору, що слугував своєрідною анотацією і переходив у фактично текст книги. Відомості про друкаря, місце і час друкування зазначались у кінці книги, у колофоні. В 1463 р. учень Й. Гутенберга П. Шеффер видрукував назву книги папи Пія ІІ Bulla cruticiata на окремому аркуші. Відтоді Т. а. поступово ставали обов’язковим елементом книг. Уперше Т. а. зі всіма основними елементами, потрібними для бібліографування – назвою, іменем автора і роком видання, застосував у 1476 р. німецький друкар Е. Ратдольт у календарі Реґіомонтана (справжнє ім’я – Й. Мюллер). В історії українського книгодрукування першим Т. а. ввів І. Федоров у 1580 р. у виданні в Острозі Нового Завіту і Біблії.

Т. а. належить до внутрішніх елементів  книги і складається з титульної сторінки та звороту титульного аркуша.

Титульна сторінка лицьовий бік Т. а., на якому розміщують основні вихідні відомості видання у певній послідовності: надзаголовкові дані, відомості про автора(-ів), назву, підзаголовкові дані, вихідні дані. Вони застосовуються у видавничій практиці з 15–16 ст. і набули стандартизованого вигляду, з незначними відмінностями в окремих країнах.

Назва видання наводиться в авторській редакції, або ж вона є відкоригованою на вимогу видавця і за узгодженням з автором(ами). У рідкісних випадках, коли, наприклад, ідеться про перевидання твору, написаного більш як сто років тому, архаїчна авторська назва може бути відчутно скорочена, осучаснена, подана за нормами чинного правопису («Енеїда» І. Котляревського, «Робінзон Крузо», «Молль Флендерс», «Історія полковника Джека» Д. Дефо та інші твори).

Необхідність підзаголовкових даних на Т. а. залежать від низки чинників: потреби пояснити чи уточнити назву видання, його вид (навчальний посібник, монографія, довідник тощо), читацьке призначення, навести імена укладача, редактора, перекладача, ілюстратора, порядковий номер тому, випуску, частини або інформацію, чи є це видання передруком, та ін.

Вихідні дані наводяться у нижній частині титульної сторінки. Вони містять: місце(я) випуску, найменування (ім’я видавця, назву видавництва), рік випуску видання.

За кількістю сторінок розрізняють Т. а.:

одинарний (є найпоширенішим; складається з одного аркуша, тобто титульної сторінки та звороту титульного аркуша);

подвійний (містить два аркуші, тобто чотири сторінки, і складається з таких послідовно розміщених елементів книги – авантитулу, контртитулу, титульної сторінки та звороту титульного аркуша або з авантитулу, розгорнутого титульного аркуша та звороту титульного аркуша.

 

Приклад оформлення одинарного титульного аркуша

image

На першій сторінці подвійного Т. а. (авантитулі), як правило, дублюються деякі відомості з титульної сторінки (переважно надзаголовкові дані, інколи – іншою мовою), наводяться логотип видавництва (видавнича марка), назва серії, пов’язана зі змістом видання цитата із зазначенням її автора, крилатий вислів, посвята тощо.

На другій сторінці подвійного титулу (контртитулі) розміщують відомості, що стосуються всього видання або, якщо воно є серійним, усієї серії загалом. Зазвичай його використовують у перекладних та багатотомних виданнях. Контртитул дає змогу уникнути інформаційного перевантаження титульної сторінки, якщо у виданні необхідно подати значну кількість вихідних відомостей, а також зробити Т. а. естетично вишуканим із застосуванням декоративних елементів.

 

image
Приклад оформлення розворотного титульного аркуша з фронтиспісом
image
Приклад оформлення подвоєного розгорнутого титульного аркуша
У деяких виданнях (здебільшого літературно-художніх) на другій сторінці подвійного Т. а. замість контртитулу розміщують фронтиспіс – стрижневу ілюстрацію видання – портрет автора, головного героя твору чи особи, якій присвячено твір, або ж інше зображення, що передає основну ідею твору або відображає його найхарактерніший чи кульмінаційний момент.

За змістовим наповненням розрізняють такі Т. а.:

розгорнутий, який конструктивно є другою і третьою сторінками подвійного Т. а. Всі його елементи, за задумом видавця чи художника, утворюють цілісну композицію: текстові та / або зображальні елементи починаються на лівій сторінці розвороту, а закінчуються на правій; використовується у багатотомних, серійних, поліпшених (подарункових, ювілейних), перекладних виданнях та перевиданнях; в окремих поліпшених або ювілейних виданнях подаються два розгорнутих титули. У таких випадках Т. а., з урахуванням авантитулу і звороту титульного аркуша, складається з шести сторінок;

розворотний, який конструктивно також займає другу і третю сторінки, проте відрізняється від розгорнутого розміщенням інформації про видання: на лівій сторінці розвороту зазвичай подають портрет автора або цитату, на правій – надзаголовкові дані, прізвище автора(ів), назву, підзаголовкові та вихідні дані.

image
Приклад оформлення розворотного титульного аркуша багатотомного видання
image
Приклад оформлення розворотного титульного аркуша перекладного видання

Задля позитивного сприйняття Т. а. читачами важливою умовою є дотримання певних вимог у компонуванні всіх розміщених на ньому різноманітних і неоднакових за значенням відомостей. Це досягається шляхом виділення за допомогою різних шрифтів та їх кеглів найважливіших інформаційних елементів Т. а., продуманого групування окремих рядків тексту, логічних зв'язків між ними, їх супідрядності і єдності.

У багатьох виданнях малого обсягу – брошурах, журналах, тонких чи картонових книжечках для дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку, експрес-інформаціях, сигнальних інформаціях, інших документах реферативного характеру Т. а. фактично відсутній. Його замінює т. зв. титул-шапка, а вихідні відомості подаються на першій сторінці обкладинки і в колофоні.

Вимоги, що висуваються до оформлення Т. а. видавничими організаціями, унормовані у стандартах. Проте не всі видавці дотримуються чинних стандартів, культури видання і тому подають на Т. а. неповну інформацію. Таке явище було характерним для численних нових видавництв пострадянського простору в 1990-х рр. і на початку 21 ст., орієнтованих на отримання швидкого прибутку. Багато таких бізнесових структур, видавши 2–3 книжки (часто з порушеннями авторського права, уникненням сплати гонорарів та податків), припиняли свою діяльність. Тому бібліографічні записи таких видань, сформовані за принципом de visu, містять прогалини.

 

Джерела

 

ДСТУ 8344:2015. Інформація та документація. Видання. Основні елементи. Терміни та визначення понять. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2017. – III, 35 с., включ. обкл. – (Національний стандарт України). – Про титульний аркуш: с. 16–17.

ДСТУ 4861:2007. Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості (ISO 8:1977, NEQ; ISO 1086:1991, NEQ; ISO 7275:1985, NEQ) : пер. з англ. – Київ : Держспоживстандарт України, 2009. – IV, 45 с. – (Національний стандарт України). – Про титульний аркуш: с. 2.

Книговедение : энцикл. слов. / редкол.: Н. М. Сикорский (гл. ред.) и др. – Москва : Совет. энцикл., 1982. – Про титульний аркуш: с. 532–533.

Словарь издательских терминов / сост.: Ф. С. Сонкина [и др.] ; под ред. А. Э. Мильчина. – Москва : Книга, 1983. – Про титульний аркуш: с. 133.

Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : ОЛМА-Пресс, 2003. – Про титульний аркуш: с. 468–469.

Словник книгознавчих термінів / Кн. палата України ; [уклад.: В. Я. Буран та ін.]. – Київ, 2003. – Про титульний аркуш: с. 146.

Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця : практ. посіб. – Київ : Наша культура і наука, 2005. – 500 с. – (Серія «Бібліотека видавця, редактора, автора»). – Про титульний аркуш: с. 160, 166–169.

Оформлення вихідних відомостей у виданнях : метод. рек. / уклад. Г. М. Плиса ; Кн. палата України. – Вид. 2-ге, змін. та доповн. – Київ : Кн. палата України, 2008. – Про титульний аркуш: с. 6–7.

Книгознавство. Термінологічний словник (редакційно-видавнича справа, журналістика, поліграфія, видавничий бізнес, інформаційно-бібліотечна діяльність) : навч. вид. / за заг. ред. В. О. Жадька. – Київ : Експрес-Поліграф, 2012. – Про титульний аркуш: с. 17, 278–279.

Макогон Світлана Володимирівна
Статтю створено : 22.07.2021
Останній раз редаговано : 28.09.2021