За місяць : 1109
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліотечні фонди |
Лаку́на в бібліотечному фонді (від лат. lacuna – рів, провал, також пустота, прогалина [у пізнанні]) – документ, який відповідає профілю комплектування фонду бібліотеки, однак у ньому відсутній і рекомендований для придбання; у більш широкому тлумаченні – прогалина в комплектуванні, відсутність або неповнота документів певної тематики у фонді бібліотеки.
Паралельним терміном для Л. є «прогалина». Синомінічно близьким до Л., але не замінником, є термін «дезидерат», що тлумачиться як документ, необхідний бібліотеці, однак він вже є у фонді (тому не може вважатись Л.), проте розшукується ще один чи кілька додаткових, дублетних примірників, зокрема з метою заміни дефектного примірника.
Прогалини у фонді виявляють двома основними способами: шляхом якісного вивчення фонду та за допомогою обліку й аналізу незадоволених запитів користувачів, їхніх пропозицій щодо придбання необхідних документів. Велике значення для виявлення прогалин у фонді мають бібліографічні посібники ретроспективного характеру, рекомендаційні покажчики і т. ін.
Л. в бібліотеках виявляють комплектатори, аналізуючи інформацію від працівників структурних підрозділів бібліотеки, що займаються обслуговуванням користувачів і фіксують їхні скарги чи зауваги про відсутність у бібліотеці потрібних їм документів (за умови, що такі документи цілком відповідають профілю комплектування); застосовуючи бібліографічний метод – при вивченні державних бібліографічних покажчиків – «Літопису книг», інших «Літописів» Книжкової палати України, профільних ретроспективних, тематичних, галузевих бібліографічних посібників, рекомендаційних списків у профільних виданнях (підручниках, навчальних посібниках та ін.). Інші важливі джерела виявлення Л. – критичні огляди і рецензії в галузевих журналах, видавничі каталоги, проспекти (до 1990-х років), прайс-листи, «Каталог видань України «Преса поштою» на …. рік (І чи ІІ півріччя)», аналогічні каталоги місцевих і зарубіжних видань, які готує Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «Преса», інші підписні агенції, література, пропонована на сайтах і порталах видавничих і книготорговельних організацій, каталоги інших бібліотек, рекламні оголошення у пресі, на телебаченні про випуск нових видань, у т. ч. періодичних та ін. Ці джерела інформації підлягають уважному аналізуванню фахівцями, відповідальними за комплектування фонду бібліотеки. Відвідини ними книжкових ярмарків і фестивалів, виставок нових надходжень та тематичних виставок інших книгозбірень дозволяють не лише виявити Л., а й налагодити контакти з представниками видавництв і книготорговельних фірм, домовитися з книгозбірнями про обмін копіями документів чи їх дублетами.
Причинами виникнення Л. є: обмеженість чи нестабільність коштів на придбання документів; прорахунки, недбалість, пасивність у поточному комплектуванні бібліотечного фонду; повне або часткове невиконання видавничими організаціями вимог Закону України «Про обов’язковий примірник документів» (т. зв. недосилання); втрати документів унаслідок стихійних лих, техногенних, антропогенних чинників, (пожеж, затоплень, поганих умов зберігання), біодеструкції (знищень мікроскопічними грибами, комахами-шкідниками, гризунами тощо), неповернень користувачами, крадіжок, списання з причини зношеності; зміни у профілі фонду та ін.
Оскільки вичерпна повнота комплектування будь-яких бібліотек є недосяжною і нераціональною, рішення про те, що ті чи інші документи, відсутні у фонді книгозбірні, мають бути придбані (тобто вважатись Л.), ухвалюється на основі сукупності чинників: їх безумовна відповідність профілю комплектування фонду, потреба у заповненні певних фондових прогалин (наприклад, недостатня кількість видань з певної теми чи розділу знань), актуальність, соціальна, історична значущість, затребуваність користувачами, доступна вартість та ін. Картки на кожну з виявлених Л. додаються в спеціальні картотеки: Л. (або дезидерат), неотриманих (відсутніх) видань, ретроспективного комплектування, які є робочими інструментами у процесі розшуку і придбання документів (або їхніх копій). Ці картотеки можуть мати як традиційну (паперову), так і електронну форми.
За ступенем важливості розрізняють Л., які потребують оперативного придбання (наприклад, взагалі відсутні у фонді сучасні видання, на які існує сталий попит – енциклопедії, словники, довідники, збірники нормативно-правових актів, місцева преса, важливі видання з історії конкретного населеного пункту чи про відомих земляків, і такі, пошук яких у межах ретроспективного комплектування потребує значних затрат часу і без гарантування бажаного результату (видані в минулі часи, малим накладом, вузькоспеціальні, відсутні томи багатотомного чи серійного видання. Так само тривалий час потрібен для усунення Л. під час реконструкції історичних бібліотечних зібрань, книжкових колекцій відомих осіб, коли під час звіряння наявних видань зі списками, каталогами, бібліографічними покажчиками з’ясовується, що деякі видання насправді відсутні.
Чим вищим є статус бібліотеки, тим загалом меншою має бути кількість Л. за профілем комплектування її фонду. Це ж правило стосується і багатьох спеціальних бібліотек, що мають вузький профіль комплектування фондів, наприклад, Гончарської книгозбірні України (документи керамологічної тематики), НТБ Головної астрономічної обсерваторії НАН України, Харківської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки ім. К. С. Станіславського, книгозбірень деяких науково-дослідних інститутів, музеїв, заповідників, інших бібліотек (Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського) тощо.
У багатьох випадках постійним джерелом доукомплектування фондів бібліотек і заповнення Л. є обмінні і резервні фонди (ОРФ). Найбільш важливими і постійно використовуваними є обмінні фонди, на базі яких здійснюється значний обсяг документообміну з іншими бібліотеками і ліквідовується велика частка Л. За даними Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, яка веде статистичний облік і моніторинг базової мережі публічних бібліотек України, нині в книгозбірнях України функціонують майже 250 відділів, секторів, груп ОРФ, де зосереджено майже 6 млн документів, використання яких дозволяє потенційно усунути частину Л.
У роботі по зменшенню кількості Л., які утворились унаслідок недосилання видавничими організаціями обов’язкового примірника документів або були виявлені за різними джерелами серед видань, що побачили світ за останні 2–3 роки, бібліотеки звертаються до цих організацій з вимогою виконати свій обов’язок відповідно до Закону України «Про обов’язковий примірник документів». Важливим у подоланні явища Л. є виділення коштів на передплату періодичних видань та своєчасне її оформлення, передплата продовжуваних і багатотомних, серійних видань.
Значна частина Л., які стосуються друкованих документів, усувається за рахунок різноманітних електронних ресурсів, баз даних (БД), електронних бібліотек (ЕБ), зокрема ЕБ «Культура України», реферативної БД «Україніка наукова» та ін. Оцифрування бібліотеками традиційних фондів, цілеспрямований збір, накопичення та архівування сучасних документів, які створюються лише в електронному форматі, також є важливим елементом зменшення кількості Л.
Григорьев Ю. В. Теоретические основы формирования библиотечных фондов : уч. пособие / М-во культуры РСФСР, Моск. гос. ин-т культуры. – Москва : Книга, 1973. – 89 с.
Васильченко Н. П. Управление библиотечными фондами: вопросы терминологии // Науч. и техн. б-ки СССР. – 1987. – № 5. – С. 8–13.
Столяров Ю. Н. Библиотечный фонд : учебн. для библ. фак. ин-тов культуры, ун-тов и пед. вузов. – Москва: Кн. палата, 1991. – 271 с. – Про лакуни: с. 146, 220, 235.
Васильченко М. П. Бібліотечні фонди : навч. посібник. – Харків : Основа, 1993. – 152 с. – Про лакуни: с. 69–70, 72–75.
Хахалева Н. Концептуальные основы формирования распределенного библиотечного фонда / Хахалева Н., Шпанцева С., Афанасьева Т. // Библиотековедение. – 1999. – № 4–6. – С. 28–34.
Терешин В. И. Библиотечный фонд: учебн. / В.И. Терешин. – 2-е изд. – Москва : Изд-во МГУКИ, 2000. – 176 с.