За місяць : 630
статей : 1039
| Рубрики : | Бібліографічна діяльність |
Бібліографічна інформація в часописі – вміщувані в періодичному виданні відомості бібліографічного змісту, призначені для регулярного інформування читачів про вихід у світ нових творів друку або рекомендованих для читання книжок, популяризації книжкових і пресових видань.
У структурі періодичного видання Б. і. ч. зазвичай має формат розділу / підрозділу / рубрики / добірки з усталеною або змінюваною назвою («Бібліографія», «Нові видання», «Рецензії / Критика», «Бібліографічний / Книжковий огляд», «Літературні вісті та критика», «Новинки друку» та ін.) й охоплює бібліографічні посібники різних жанрів: бібліографічні повідомлення, книготорговельні, рекомендаційні та інші списки, покажчики (за галузями знань, тематичні, персональні), огляди, нотатки, відгуки, реферати, рецензії на видання, оголошення (анонси) про випуск і т. ін. Водночас у періодичному виданні може бути кілька окремих рубрик, пов’язаних з бібліографією, або ж бібліографічні відомості вміщено без структурного виокремлення (наприклад: внутрішньожурнальний / внутрішньогазетний бібліографічний посібник, рецензія і т. ін.). Традиційно такі бібліографічні відомості публікують наприкінці періодичного видання, у журналах книготорговельну та видавничу інформацію зазвичай розміщують на останніх сторінках та обгортках.
У бібліографознавстві на позначення бібліографічного вмісту газет і журналів найчастіше послуговуються терміном «бібліографічний відділ у періодичному виданні», ймовірно ув’язуючи його із типовою назвою відповідного розділу в змісті небібліографічних часописів 19 – першої пол. 20 ст. або ж назвою підрозділу у структурі їхніх редакцій, що виконував функцію поточного бібліографування творів друку з метою інформування про них читачів. Поряд із цим використовують і синонімічні терміни: «бібліографічна інформація в часописі», «бібліографія в періодичному виданні», «журнальна бібліографія», «газетна бібліографія», «критико-бібліографічні матеріали» та ін.
Перші спроби наповнення бібліографічною інформацією часописів у Європі, а потім у світі беруть відлік з другої половини 18 – першої половини 19 ст. Поява відповідних розділів і рубрик у пресі була обумовлена кількома чинниками: невпинним зростанням кількості й асортименту друкованих видань, зокрема газет та журналів, та здешевленням їх видавання; поступовим підвищенням освітнього рівня населення; збільшенням питомої частки осіб, які потребували нових знань за своїм фахом, щоб бути успішними в конкурентному середовищі; намаганнями видавництв та книготорговельних фірм активізувати продаж друків шляхом розміщення відповідної рекламної та сигнальної інформації про них у періодичних виданнях засобами книготорговельної бібліографії тощо.
В Україні бібліографічні відділи (розділи) у періодичних виданнях започатковано в другій половині 19 ст. у зв’язку зі збільшенням кількості друкованої продукції українською мовою та літератури, що стосувалася України, й необхідністю налагодження поточного бібліографічного обліку українських друків. Зокрема, поточна бібліографічна інформація стала невід’ємною складовою змісту багатьох часописів, як-от: «Основа» (1861–1862), «Черниговский листок» (1861–1863), «Зоря» (1880–1897), «Діло» (1880–1939), «Киевская старина» (1882–1906), «Літературно-науковий вістник» (1898–1932), «Книгарь» (1917–1920), «Нова хата» (1925–1939), «Україна» (1924–1930), «Українська книга» (Львів, 1937–1943) та ін.
Бібліографічну інформацію регулярно публікувала газета «Чернігівські губернські відомості». В неофіційній частині газети у 1853 р. (числа 45 і 46) було опубліковано перший в історії місцевої бібліографії України покажчик «Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях» О. Лазаревського. Згодом він започаткував у часописі спеціальну бібліографічну рубрику під назвою «Украинская литературная летопись», що виходила також окремим бібліографічним посібником (у 1856–1858 рр. видано три випуски). У 1859–1860 рр. часопис публікував укладений Г. Милорадовичем ретроспективний покажчик з питань української екстеріорики – «Иностранные сочинения о Малороссии».
Систематичну публікацію книготорговельних списків українських і українознавчих видань першою розпочала редакція науково-літературного журналу «Основа» (виходив у Санкт-Петербурзі), до якої належали В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш, О. Кістяківський та ін. У січневому числі 1861 р. в рубриці, що мала назву «Библиографические известия», було надруковано перший з таких списків. Водночас бібліографічна інформація вміщувалась і в інших рубриках часопису: «Литературные известия», «Современная южнорусская летопись», «Библиография». У 1862 р. в «Основі» за ініціативою П. Куліша було організовано новий бібліографічний розділ «Перегляд українських книжок», що інформував читачів про поточну друковану продукцію українською мовою. Окрім цього, на сторінках «Основи» опубліковано перший бібліографічний список творів Г. Сковороди та літератури про нього, складений письменником і публіцистом Г. Данилевським; покажчики російського бібліографа В. Межова з україніки – «Библиографический указатель книг и журнальных статей, относящихся до Южнорусского края», «Библиография вопроса об улучшении быта помещичьих крестьян в Южнорусском крае», «Библиографический указатель галицко-русской литературы». Співпраця В. Межова з редакцією «Основи» позитивно позначилася на бібліографічному наповненні часопису, збагатила його та стимулювала подальший розвиток української бібліографії, зокрема появу відповідних рубрик у нових періодичних виданнях.
Значну увагу публікації бібліографічних матеріалів приділяв тижневик «Черниговский листок» (видавець і редактор – Л. Глібов), публікуючи в невеликому розділі «Библиографические известия» повідомлення про випуск нових українських та українознавчих видань, рецензії, оголошення книгарень про продаж книжок тощо. Вміщувалася також бібліографічна інформація ретроспективного характеру, зокрема відомості про книжкову продукцію друкарень Чернігова, Новгород-Сіверського, Клинців у 17–18 cт.
Велику увагу поточному бібліографічному обліку українських друків приділяла редакція львівського літературно-наукового та громадсько-культурного часопису «Зоря», до якої належав І. Франко. Часопис вміщував різні типи, види і жанри внутрішньожурнальної інформації: бібліографічні списки, огляди, замітки, анотації, реферати, оголошення, книготорговельну рекламу, а також рецензії, що містили певну бібліографічну інформацію і водночас вважалися одним з видів бібліографії. У 1886 р. в часописі опубліковано «Бібліографічний покажчик за рік 1885» (ч. 1, укладач – письменник і громадський діяч І. Калитовський), що охоплює 98 видань і майже 600 журнально-газетних публікацій українською мовою, що з’явилися в Галичині, на Закарпатті, Буковині та у Східній Україні.
За часів редакторства в «Зорі» у 1890–1897 рр. літературознавця, критика, бібліографа, видавця Вол. Левицького (друкувався під псевдонімом Василь Лукич) цей двотижневик став фактично всеукраїнським органом поточної бібліографії. У 1890–1896 рр. «Зоря» систематично публікувала бібліографічні списки нової літератури, складені Василем Лукичем. Бібліографуванню підлягали як окремі видання, так і найбільш важливі публікації із журналів, газет і неперіодичних збірників. У цих списках реєструвалися твори українською мовою, а також праці, написані українцями іншими мовами та присвячені Україні. У хронікальному розділі журнал публікував відомості про переклади українських творів різними мовами, праці, що готувалися до друку, а також заборонені цензурою. Багато уваги приділялося критичному оцінюванню нових українських книжок, їх рецензуванню. Активну участь у роботі критико-бібліографічного відділу «Зорі» брали видатні діячі української культури, літератури, науки: І. Франко, М. Павлик, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, М. Комаров, А. Кримський та ін.
І. Франко, як видавець і редактор низки часописів, вважав критику та бібліографію найважливішими складовими газет і журналів, що визначають їхнє обличчя та спрямування, водночас напрацьовував загальну концепцію бібліографічної програми періодичного видання. У редагованих ним журналах «Друг», «Народ» «Житє і слово», «Світ» він використовував бібліографічні розділи з метою ознайомлення читачів із досягненнями всесвітньої науки і культури, сприяння різнобічному самоосвітньому читанню.
У веденні поточного бібліографічного обліку української книжкової продукції на теренах Російської імперії та літератури про Наддніпрянську Україну значну роль відігравала редакція щомісячного багатопрофільного історико-етнографічного та літературного журналу «Киевская старина», у складі якої працювало багато видатних українських науковців. Упродовж 1888–1893 рр. майже в кожному випуску видання друкувався «Список книг, относящихся к Южной России». Перші такі списки містили переважно російські видання з історії, археології, етнографії та фольклору України. З часом списки було розширено завдяки доповненню виданнями українською мовою. Протягом 1900–1904 рр. на сторінках часопису публікували «Список вновь вышедших книг», де містилася бібліографічна інформація про українськомовну книжкову продукцію, зокрема й ту, що друкувалася на теренах Західної України, яка перебувала в складі Австро-Угорської імперії. Часопис також вміщував щорічні бібліографічні огляди української літератури, більшість з яких уклав літературознавець, історик, бібліограф В. Доманицький. У цих оглядах досить повно представлено видання українською мовою, що виходили в Росії, Австро-Угорщині, Америці. Також журнал публікував відгуки на твори з історії, географії, етнографії, краєзнавства України (в середньому 60 рецензій щорічно) тощо.
Систематизована бібліографічна інформація була важливою складовою львівського жіночого часопису «Нова хата», що виконувала завдання пропагування книжкових і пресових видань. Критико-бібліографічні рубрики часопису (в різні роки назви змінювалися: «Бібліографія», «Нові книжки», «Що читати») публікували анотації, рецензії на різні видання. Автором цих бібліографічних матеріалів була, зокрема, К. Малицька.
З появою на рубежі 19–20 ст. низки наукових журналів, особливо вузькоспеціалізованих, бібліографічні публікації в них часто перетворювалися на джерела галузевої бібліографії. Масового поширення набула практика, коли редакції часописів пропонували видавництвам та авторам надсилати чи передавати свої книжки для перегляду їх за принципом de visu та подальшого інформування про них читачів і написання рецензій. На такій взаємодії з видавництвами та авторами, власне, ґрунтувалась робота бібліографічних відділів у пресі. З часом у редакціях часописів накопичувалися досить великі зібрання книжок, їх зазвичай передавали згодом безкоштовно в публічні бібліотеки для загального користування.
Цінним джерелом бібліографічної, історичної, критико-літературної інформації щодо друків часів Української революції 1917–1923 рр. й донині є журнал «Книгарь», сутність якого розкрито в його підзаголовку – «Літопис українського письменства».
Бібліографічна інформація про українську художню літературу та її переклади іншими мовами широко подавалась у заснованому М. Грушевським «Літературно-науковому вістнику» («ЛНВ») – друкованому органі НТШ. Відомості про новинки українських видань вміщувались у рубриці «Хроніка і бібліографія». До бібліографічних описів додавалися короткі анотації, реферати або рецензії. Інформацію про українознавчі матеріали в іноземній пресі, переклади українських творів іншими мовами публікували в рубриці «Ukrainica в чужих виданнях». Бібліографічну інформацію часопис подавав також у рубриках «Новини нашої літератури», «З життя і письменства», «З російської України», «З чужих літератур», «Бібліографія». Підготовку бібліографічних матеріалів редакція «ЛНВ» здійснювала у взаємодії з бібліотекою Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.
Історична бібліографія найповніше була представлена в 1920-х рр. у науковому часописі «Україна», відновленому після повернення з еміграції до Києва М. Грушевського. На відміну від інших радянських видань «Україна» вміщувала бібліографію з україніки незалежно від місця видання книжок і журналів, застосовуючи й принцип екстеріорики.
Інформаційно-бібліографічна функція була однією з основних для часописів Руського товариства педагогічного (засноване 1881 р.; з 1912 р. – Українське педагогічне товариство, УПТ; з 1923 р. – УПТ «Рідна школа»). Її реалізовували шляхом розповсюдження в пресі бібліографічної інформації з метою інформування читачів про нову літературу, орієнтування їх у книжковому морі, популяризацію ідеологічних позицій товариства через рекомендовану книжку тощо. Бібліографічна інформація на шпальтах періодичних видань УПТ («Школьна Часопись», «Учитель», «Рідна Школа») відігравала важливу роль у формуванні читацьких інтересів дітей та молоді Галичини, сприяла поінформованості галицької інтелігенції – учителів, священиків, бібліотекарів. Поточна та перспективна книговидавнича, книготорговельна інформація давала можливість дізнатися про новинки як літератури, виданої УПТ, так і іншими товариствами Галичини.
Журнал УПТ «Рідна Школа» був джерелом поточної бібліографії педагогічної літератури, видань для дітей та молоді; публікував річні покажчики змісту часопису; видавничі та книготорговельні списки літератури.
Найбільш ґрунтовною бібліографічною працею, опублікованою на сторінках «Рідної Школи», є покажчик галицького бібліографа, книгознавця, видавця Є.-Ю. Пеленського «Українська педагогічна бібліографія» (1939. Ч. 6–7, 8.), що містить два великі розділи: «Бібліографія педагогічних бібліографій» та «Педагогічні книжки», кожен із цих розділів має ще низку підрозділів. «Бібліографія педагогічних бібліографій», надрукована в такий спосіб, що, вирізавши сторінки із часопису, можна було перетворити цей бібліографічний покажчик на окрему книжечку.
Цінну інформацію, що стосувалася західноукраїнської видавничої продукції, подавав, зокрема, галицький часопис «Українська книга» (редактор Є.-Ю. Пеленський). Б. с. ч. зосереджувалась у кількох рубриках: «Бібліографія» – вміщувала бібліографічні записи нових видань, переважно видрукованих у Галичині, за тематичним принципом; «Нові видання» (в деяких числах – «Нові книжки») – бібліографічні відомості про нові фахові видання з книгознавства, а також бібліофільські видання. Помітне місце в «Українській книзі» посідали окремі бібліографічні покажчики, у т. ч. тематичні, за авторством бібліографів Б. Романенчука (деякі праці подавав під криптонімом Б. Р.), А. Андрусяка, М. Рудницького та ін.
До появи органів поточної державної бібліографії, які видає Книжкова палата України, зокрема «Літопису книг» (з 1924 р.), «Літопису рецензій» (з 1935 р.), «Літопису журнальних статей» (з 1936 р.), «Літопису газетних статей» (з 1937 р.) та інших, бібліографічні розділи в періодичних виданнях були, по суті, єдиним загальнодоступним джерелом інформування про видавничу продукцію в Україні і базою для формування Українського бібліографічного репертуару. Саме цим пояснюється популярність Б. і. в ч. упродовж досить тривалого часу.
Сталою впродовж десятиліть була рубрика «Книжковий тиждень» (згодом – «Видання тижня», а далі – «Книжкові новинки») в тижневику «Друг читача», що вміщувала систематизований за галузями знань бібліографічний список нових видань, які вийшли у видавництвах УРСР протягом тижня. Ця рубрика користувалася незмінним інтересом не лише серед книголюбів та працівників книжкової торгівлі, а й була джерелом оперативної інформації для бібліографів, комплектаторів бібліотек України.
Практика відображення бібліографічної інформації в періодичних виданнях насамперед наукового, науково-популярного, дитячого, освітнього профілів, зберігається й дотепер і розглядається як важливий елемент редакційної політики. Бібліографічні огляди, списки, повідомлення про новинки української літератури, українознавчі матеріали в зарубіжній пресі, іншомовні переклади українських творів, рецензії на наукові праці, художні твори українських та зарубіжних авторів, подаються в багатьох журналах та газетах у рубриках «Бібліографія», «Критика та бібліографія», «Нові надходження», «Вийшли з друку», «Огляди, рецензії», «Книжкова абетка», «Що читати», «Книжкові новинки» та ін. Для їх наповнення якісними матеріалами розроблено відповідні методичні рекомендації, наприклад, «Підготовка та редагування бібліографічних посібників у виданнях» (2016), підготовлені провідними фахівцями Книжкової палати України.
Важливим джерелом поточної галузевої бібліографії у сфері освіти у 2011–2016 рр. були бібліографічні продукти журналу-інновації «Шкільний бібліотечно-інформаційний центр», що виходили окремими додатками до часопису й вміщували друковані каталожні картки з бібліографічними описами опублікованих у номері статей, а також комплект адресних бібліографічних списків «Нове для навчального процесу» (директору школи, бібліотекарю, шкільному психологу, батькам, учням, вчителям за спеціалізаціями і т. ін.), укладені за результатами моніторингу джерел інформації й аналітичного описування статей із освітянських та бібліотечних фахових видань за період, що передував виходу чергового числа журналу у світ.
Щоквартальний часопис «Бібліотека у форматі Д» має постійну рубрику «Книжкові новинки», де публікує, зокрема, бібліографічний список «Книжкові новинки від Національної бібліотеки України для дітей», що інформує про найкращі видання українських видавництв, які отримала бібліотека в поточному кварталі.
Із повсюдним поширенням інтернету стало нормою доповнювати Б. і. в ч. відомостями про електронні ресурси.
У порівнянні із журналами та газетами 19–20 ст., на чиїх сторінках бібліографічним відомостям про друковані видання відводилося помітне місце і вони користувалися увагою читачів, нині елементів бібліографічного інформування в загальному масиві сучасних пресових видань стало менше. Проте критико-бібліографічні матеріали, вміщувані в періодичних виданнях, є важливими джерелами інформації про твори друку, позаяк допомагають читачам орієнтуватися в масивах книжкової продукції, оперативнo знаходити відомості про нові видання, відбирати конкретні публікації для ознайомлення й практичного використання. Такі відомості, передусім із періодики минулих десятиліть і століть, є цінним історичним джерелом для книгознавців, культурологів, істориків, журналістів, фахівців з ретроспективної бібліографії, позаяк уможливлюють об’єктивне відтворення видавничого руху в той чи інший період та особливості його перебігу, стають у пригоді в пошуку відомостей про видання, які були заплановані, але не вийшли з друку, зазнали цензурних заборон, примусово знищені тощо.
Б. і. в ч. досліджували І. Корнєйчик, М. Бутрин, В. Передирій, О. Плитус, Г. Біловус, Т. Добко та інші науковці.
Пеленський Є. Ю. Українська педагогічна бібліографія / Є. Ю. Пеленський // Рідна Школа. – 1939. – Ч. 6–7, 8.
Библиография. Общий курс : учебник / под. ред. М. А. Брискмана, А. Д. Эйхенгольца. – Москва : Книга, 1969. – 560 с. – Про бібліографічну інформацію в пресі: с. 350–352.
Буран В. Я. Бібліографія. Загальний курс : навч. посіб. / В. Я. Буран, О. П. Довгопола, В. В. Пупченко. – Київ : Вища шк., 1984. – 215 с. – Про бібліографічні матеріали на сторінках періодичних видань: с. 41.
Бутрин М. Л. Бібліографічна інформація на сторінках української преси в Галичині 20–30-х рр. ХХ ст. // Українська періодика: історія і сучасність : тези доповідей і повідомлень Всеукр. наук.-теор. конф. (9–10 груд. 1993 р.). – Львів, 1993. – С. 206–211.
Передирій В. А. Бібліографічна інформація на сторінках журналу «Нова хата» / В. А. Передирій / Теоретичні та організаційні проблеми формування репертуару української книги та періодики: доп. та повідомл. Міжнар. наук. конф., Львів, 25–26 серп. 1995 / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. – Львів, 1996. – С. 292–305.
Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики / наук. ред. Г. М. Швецова-Водка. – Київ : Кн. палата України, 1998. – 115 с. – Про бібліографічний відділ у періодичному виданні: с. 39, 45–46.
Ломачинська І. М. Бібліографознавство : навч. посіб. / І. М. Ломачинська ; відкритий Міжнар. ун-т розвитку людини «Україна». – Київ, 2004. – 299 с. – Про бібліографічний відділ у періодичному виданні: с. 72.
Кушнаренко Н. М. Наукова обробка документів : підручник / Н. М. Кушнаренко, В. К. Удалова. – 4-е вид., перероб. і допов. – Київ : Знання, 2006. – 334 с. – Про основні види інформаційних документів: с. 287–292.
Женченко М. Загальна і спеціальна бібліографія : навч. посіб. / Марина Женченко. – Київ : Жнець, 2011. – 255 с. – Про бібліографічний відділ у періодичному виданні: с. 47, 49–50.
Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. – 3-є вид., випр. та допов. – Рівне, 2011. – 231 с. – Про бібліографічний відділ у періодичному виданні: с. 88, 112, 117, 133.
Швецова-Водка Г. М. Теорія, історія, організація та методика бібліографії : вибр. пр. / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. – Рівне : Дятлик М. С., 2011. – 495 с. : іл., табл. – Бібліогр. наприкінці ст. та у підрядк. прим. – Про бібліографічну інформацію в періодичному виданні: с. 30, 33–36.
Швецова-Водка Г. М. Загальне бібліографознавство. Бібліографічні ресурси України : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка ; М-во освіти і науки України, Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. – Київ : Кондор, 2017. – 219 с. – Про бібліографічний відділ у періодичному виданні: с. 133, 134, 139, 149.
—————————————————