За місяць : 168
статей : 1013
| Рубрики : | Персоналії |
Русов Олександр Олександрович [псевд. і крипт.: С. Русов, Дописуватель, О. Кирпатенко, Українець, Старий українець; А.Р-въ, О. О-ч, А.-въ, А. Р., О. Р., С. Р.; 07(19).02.1847, Київ – 08(21).10.1915, Саратов] – громадський діяч, земський статистик, етнограф, фольклорист, бібліограф, організатор бібліотечної справи в Україні, редактор, публіцист, педагог.
Чоловік Софії Русової (у дівоцтві Ліндфорс; 1856–1940) – видатної діячки українського національного руху, педагогині-просвітительки, організаторки бібліотечної справи, письменниці; батько М. Русова (1876–1909), українського політичного діяча, і Ю. Русова (1895–1962), біолога та іхтіолога, дійсного члена НТШ.
Народився в багатодітній сім’ї молодшого ординатора Київського військового шпиталю Олександра Захаровича Русова та його дружини Олени Антонівни (у дівоцтві фон-Фогель).
Вихованець Другої київської гімназії (1856–1864). Навчався на історико-філологічному факультеті Університету святого Володимира у Києві (1864–1868). Протягом листопада 1868-го – січня 1874 р. викладав латину та грецьку мову у гімназіях м. Києва і Київської губернії. Після захисту у жовтні 1871 р. дисертації з російської мови та слов’янських діалектів у Київській духовній академії (КДА) був затверджений у званні приват-доцента КДА і читав там курс слов’янознавства. З 1871 р. одночасно безоплатно завідував учнівською бібліотекою Києво-Подільської прогімназії. Залишаючи на початку 1874 р. Київ, подарував цій книгозбірні 35 брошур педагогічного змісту з власної бібліотеки.
Ще в гімназійний період О Русов зацікавився українським рухом. У 1870 р. став членом організації українських інтелігентів у Києві – Старої Громади, а згодом – одним із її керівників. Поділяв ідеї федералізму, поширювані М. Драгомановим. Був одним із ініціаторів створення зусиллями переважно українофілів-громадівців Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. У 1873 р. виконував обов’язки секретаря Відділу, доклав чимало зусиль для створення і становлення його бібліотеки, архіву та музею, сприяв започаткуванню зв’язків зі слов’янськими матицями в Центральній і Південній Європі та редакторами львівських україномовних часописів. Займаючись у Відділі науковими студіями, зарекомендував себе як етнограф та фольклорист. Його реферат «Остап Вересай, один из последних кобзарей малорусских» дістав схвальні відгуки з-за кордону, а Російське географічне товариство нагородило О. Русова срібною медаллю (1874).
У 1874 р. переїхав до Санкт-Петербурга. У серпні того ж року одружився з С. Ліндфорс, з якою познайомився раніше під час праці у Старій Громаді. У 1875–1876 рр., подружжя перебувало у Празі, де за дорученням Громади видало повний «Кобзар» Т. Шевченка у двох томах, підготувало підручник «Граматика української мови» (зберігся в рукопису).
Надалі наукові інтереси О. Русова були пов’язані зі статистикою. Протягом червня 1876-го – грудня 1879 р. він працював на Чернігівщині: спочатку статистиком при Чернігівській губернській земській управі, згодом, за дорученням Ніжинського повітового земства, здійснював статистичне обстеження повіту. Розробив і запровадив (разом з П. Червінським, В. Варзаром, О. Шликевичем) т. зв. чернігівський тип земських статистичних досліджень.
Характерною рисою дослідницької роботи О. Русова було тяжіння до історизму. За працю «Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание с проектами оценки недвижимых имуществ уезда, таблицами и двумя картами» (1880) Російське географічне товариство нагородило автора великою золотою медаллю. Разом з тим, О. Русов збирав матеріали для чотиритомного «Словаря української мови», виданого у 1907–1909 рр. Б. Грінченком, провів глибокі етнографічні розвідки в Чернігівському, Ніжинському та Борзнянському повітах Чернігівщини.
У Чернігові О. Русов входив до гурту інтелігенції, з ініціативи якої в місті було засновано громадську бібліотеку. 15 (28 за новим стилем) березня 1877 р. О. Русов узяв участь у першому установчому зібранні членів-засновників бібліотеки, де його дружину було обрано до складу колективного керівного органу (правління) бібліотеки (нині – Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені Софії та Олександра Русових). На заснування бібліотеки О. Русов пожертвував 25 руб., а потім передавав для поповнення її фондів свої праці.
За дорученням Московського археологічного товариства у червні – листопаді 1880 р. вчений провадив розкопки курганів у Південному Дагестані. З лютого 1881-го по липень 1882 р. редагував київську економічну, суспільну, політичну і літературну газету «Труд» ліберального спрямування.
За дорученням Херсонського губернського земства з липня 1882-го по червень 1889 р. керував земськими статистичними обстеженнями на території краю. Ця діяльність О. Русова відображена в шести колективних томах «Материалов для оценки земель Херсонской губернии» (1883–1890). О. Русову належить заслуга створення земської статистичної служби на Херсонщині та «південної школи» земських статистиків, яка разом із глибоким дослідженням економічного життя займалася вивченням історії, побуту та етнографічних особливостей населення Південної України. У Херсонській губернії вчений поряд із суто статистичною роботою досліджував колонізаційні процеси, історію краю, збирав етнографічні матеріали, які оприлюднив у кількох замітках та статтях. Водночас вів активну проукраїнську діяльність: в Одесі, Єлисаветграді (нині Кропивницький), Херсоні входив до складу керівництва місцевих Громад, провадив значну культурницьку роботу. Так, в Одесі для самоосвіти молоді О. Русов підготував і видав «Каталог систематического чтения» (1883), у Єлисаветграді та Херсоні – збірник різножанрових творів українських авторів «Степ» та «Збірник драматичних творів Івана Карпенка-Карого» (обидва – 1886). За українофільську діяльність неодноразово потрапляв під слідство і врешті-решт був висланий за межі Херсонської губернії.
З липня 1889-го по травень 1894 р. (з перервою) О. Русов перебував у Харкові, де підготував історичний нарис з нагоди 25-річної діяльності Харківського земства, а з березня 1892-го по травень 1893 р. працював статистиком при міській управі. За участю вченого активізувалася діяльність Харківського історико-філологічного товариства та місцевої Громади, він мав значний вплив і на українську таємну політичну організацію «Братство тарасівців».
О. Русов працював на громадських засадах у Харківській громадській бібліотеці (ХГБ, нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка). Разом із членами бібліотеки В. Касперовим та С. Самойловим розробив спосіб збирання даних для статистичної звітності про відвідуваність безкоштовної читальні при книгозбірні (1890). На загальному зібранні членів ХГБ ставив питання про необхідність боротьби зі псуванням та розкраданням книжок передплатниками. Регулярно чергував на абонементі. Під час обговорення кошторису бібліотеки на 1894 р. виступив з низкою пропозицій: збільшити видатки на придбання книжок; запровадити підвищення плати службовцям ХГБ у розмірі 25% від зарплати, отримуваної ними на поточний момент, за кожні 5 років праці в бібліотеці; підготувати друкований каталог для ознайомлення читачів з «книжним багатством бібліотеки»; вести на абонементі статистичний облік книжок, які видають читачам і які вони повертають. За дорученням загального зібрання членів ХГБ разом з Д. Багалієм та І. Арсеньєвим уклав каталог книгозбірні. Авторитет О. Русова як фахівця бібліотечної справи був високим, і тому загальне зібрання членів ХГБ обирало його до складу правління установи на 1891-й і 1893 рр. та ревізійної комісії на 1894 р. Також працював у Харківському комітеті з влаштування сільських бібліотек (1894), який створив досить розгалужену мережу цих книгозбірень на Слобожанщині.
Протягом червня 1894-го – травня 1899 р. О. Русов знову перебував у Чернігові. Працюючи в губернському земстві статистиком, узагальнював зібрані земськими статистиками у 1870–1880-х рр. матеріали, що охоплювали 15 повітів губернії. Опублікував їх у фундаментальній двотомній праці «Описание Черниговской губернии» (1898–1899). Водночас зробив розрахунки стосовно запровадження загальної початкової освіти в губернії. Був діяльним членом Чернігівської губернської вченої архівної комісії (1897–1899), активно працював в Українській громаді, аматорському музично-драматичному гуртку, збирав етнографічні матеріали. О. Русову належить підготовка збірника народних пісень «Живі струни» 1897). Як губернський гласний (1898–1901) на земських зібраннях відстоював права представників різних націй на освіту, домагався запровадження у школах викладання українською мовою. Він був головою церковного опікунства с. Олешня Городнянського повіту, де завдяки його клопотанням було відремонтовано місцеву церкву, організовано церковний хор, закладено сільську бібліотеку й читальню.
О. Русов поновив свою діяльність і в Чернігівській громадській бібліотеці. У 1895 р. його обрали членом ревізійної комісії, а починаючи з 1896 р. – членом правління установи. У 1896 р. обіймав посаду завідувача господарської частини, у 1897–1898 рр. – секретаря, а в 1899 р. – голови правління бібліотеки.
Сім’я Русових піклувалася про поповнення книжкового фонду бібліотеки, брала активну участь у складанні її каталогів, підготовці нарису з історії книгозбірні з нагоди 20-річчя діяльності. О. Русов організував чітку реєстрацію читачів, належний догляд за майном бібліотеки, створив окремі читальні для дорослих і дітей, готував щорічні звіти книгозбірні. Завдяки його авторитету в Чернігові на користь громадської бібліотеки відбулися лекції відомих істориків І. Лучицького та Г. Афанасьєва, вистави артистів театру М. Садовського за участю М. Заньковецької.
Про вагомість участі діяча у справах бібліотеки свідчить той факт, що коли він у травні 1898 р. за браком вільного часу відмовився від роботи у правлінні установи, то 59 членів-засновників бібліотеки та її керівництво звернулися до О. Русова з проханням скасувати своє рішення, погоджуючись зняти з нього частину обов’язків. О. Русов залишився у складі правління. 20 лютого 1899 р. його вчергове було обрано до правління громадської бібліотеки, з виконанням обов’язків його голови (до травня, коли сім’я Русових залишила Чернігів). На відзначення заслуг вченого та його ролі в діяльності Чернігівської громадської бібліотеки правління ухвалило рішення не обирати нового голову до кінця повноважень чинного складу колективного органу управління установою.
Влітку 1899 р. О. Русов здійснював статистичне обстеження чотирьох російських губерній – Новгородської, Ярославської, Костромської та Владимирської.
Під час перебування у Полтаві (листопад 1899-го – квітень 1902 р.) виконував обов’язки завідувача місцевого статистико-економічного бюро. Найбільшим його досягненням на Полтавщині стало проведення в другій половині 1900 р. подвірного (фронтального) перепису всіх населених пунктів губернії та оціночний опис її повітів і міст. У Полтаві також продовжилась активна проукраїнська та земська діяльність ученого. У зв’язку із селянськими заворушеннями навесні 1902 р. за наказом міністра внутрішніх справ В. Плеве О. Русова було звільнено із посади в бюро із забороною жити в Україні.
З вересня 1902-го по вересень 1908 р. мешкав у Санкт-Петербурзі, де очолював статистичний відділ страхової компанії «Надежда», працював на громадських засадах у статистичній, селянській та бібліотечній комісіях громадської організації – імператорського Вільного економічного товариства. Брав участь у діяльності петербурзької української громади, увійшов до складу спеціальних комісій Російської АН з ліквідації цензурних обмежень української мови та видання українського перекладу Євангелія. З літа 1905-го по вересень 1908 р. очолював Благодійне товариство видання загальнокорисних та дешевих книг (неофіційна назва – «Північна “Просвіта”»), яке випустило кілька видань українською мовою. У 1906–1907 рр. входив до складу редколегій часописів «Украинский вестник» та «Рідна справа – Вісти з Думи». Розробив проєкт автономного державного устрою України у складі федеративної Російської держави під назвою «Бажані: Громадянський строй, народодержавні права і обов’язки людей на Україні» (1907). О. Русов брав діяльну участь у підготовці першого в Російській імперії повного видання творів Т. Шевченка, входив до складу редакційної комісії, що готувала видання «Кобзаря» (1906, 1907), займався його розповсюдженням.
В останні роки життя працював у Київському комерційному інституті на посаді позаштатного викладача статистики (1908–1915), редагував часопис «Известия Киевского коммерческого института». Свою бібліотеку з питань статистики у січні 1909 р. пожертвував статистичному кабінету цього навчального закладу. Розробив проєкт та був ініціатором створення навесні 1908 р. надпартійної всеукраїнської організації – Товариства українських поступовців. З 1910 р. входив до складу редакційного комітету українського педагогічного журналу «Світло».
Перу О. Русова належать майже 250 праць, опублікованих окремими виданнями та у часописах: «Киевлянин», «Вестник Европы», «Світло», «Украинский вестник», «Україна», «Украинская жизнь», «Киевская старина», «Былое», «Известия Киевского коммерческого института», «Рідна справа – Вісти з Думи», «Южные записки», «Нова Громада», «Статистический вестник», «Дело», «Правда», «Неделя», «Громадська думка», «Рада», «Рідний край», «Хуторянин». Щоденники та спогади О. Русова є важливим джерелом відомостей про громадське, наукове, культурне життя українського суспільства на рубежі 19–20 ст.
Свідченням вагомості наукових здобутків О. Русова стало його обрання дійсним членом Російського географічного товариства (1873), Московського археологічного товариства (1880), Харківського історико-філологічного товариства (1889), Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1893), Вільного економічного товариства (1904), Київського наукового товариства (1908) та ін.
Помер від нападу астми в Саратові, куди під час Першої світової війни був евакуйований Київський комерційний інститут. Похований у Києві, на Байковому кладовищі.
На честь О. Русова названа вулиця в Херсоні, імена подружжя Русових в найменуванні головної бібліотеки Чернігівщини (2023).
Особовий фонд О. Русова зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (фонд 159).
Остап Вересай, один из последних кобзарей малорусских / А. Русов // Кобзарь Остап Вересай, его музыка и исполняемые им народные песни. – Киев, 1874. – С. 1–31.
Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание с проектами оценки недвижимых имуществ уезда, таблицами и двумя картами / сост. по поручению Уезд. Земства при помощи Л. Н. Жебунева и С. В. Зубка Член-сотрудник Император. Рус. Геогр. О-ва А. Русов. – Киев : Тип.-литография Д. С. Повальского, 1880. – ХVI, 359, 42 с.
Каталог систематического чтения / [сост. Русов А. А., Русова С. Ф.]. – 2-е изд., испр. и доп. – Одесса : изд. Е. П. Распопова, 1882. – 39 с.
Русов А. Коллекция рисунков Т. Г. Шевченка / А. Русов // Киевская старина. – 1894. – Т. 44. Февраль. – С. 182–191.
Описание Черниговской губернии / А. Русов. – Чернигов : Тип. Губерн. Земства, 1898–1899. – Т. 1. – ХІ, 97, 437, 123 с.; 19 карт и картограмм ; Т. 2. – ХІ, 377, 327 с.; 18 карт и картограмм.
Изменения в сословном составе жителей Черниговской губернии во второй половине ХVIII века / А. Русов // Тр. Чернигов. губерн. архив. комис. – Чернигов : Тип. Губерн. Правления, [Б. г.]. – Вып. 2. – С. 49–63.
Очерк развития Черниговской общественной библиотеки за 20 лет ее существования (1877–1896) и Отчет Библиотеки за 1897 год / А. Русов, И. Шраг. – Чернигов : Тип. Губерн. Земства, 1898. – 26 с.
Отчет Черниговской общественной библиотеки за 1898 год / А. Русов, И. Шраг. – Чернигов : Тип. Губерн. Земства, 1899. – 23 с.
Отчет Благотворительного Общества издания общеполезных и дешевых книг за 1903 год / А. Русов. – Санкт-Петербург : Тип. училища глухонемых, 1904. – 160 с.
Народо-союзное начало в государственном строе и при выборах депутатов в представительные учреждения : доклады / А. Русов. – Санкт-Петербург : Типо-лит. М. П. Фроловой, 1905. – 29 с.
Украинофильство / А. Русов // Об отмене стеснений малорусского печатного слова. – Санкт-Петербург, 1905. – Прил. ІІІ. – С. 53–59.
О числе малороссов / А. Русов // Об отмене стеснений малорусского печатного слова. – Санкт-Петербург, 1905. – Прил. ХІ. – С. 91–93.
Про заняття Українців по перепису 1897 року / студія Олександра Русова // Записки Укр. Наук. Т-ва в Київі. – Київ, 1909. – Кн. V. – C. 97–110 + дод.
Галичина по данным 1910 и 1912 гг. / А. Русов // Укр. жизнь. – 1916. – № 4–5. – С. 21–40 + прил. (карта).
Статистика украинского населения Европейской России / А. Русов // Украинский народ в его прошлом и настоящем : в 4 т. – Петроград, 1916. – Т. 2. – С. 381–406.
Мемуари
Как я стал членом «Громады» / А. Русов // Укр. жизнь. – 1913. – № 10. – С. 40–49.
Как крамолоискатели разыскивали «украинофильство» : (Воспоминания) / А. Русов // За сто літ: матеріали з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ ст. / під ред. М. Грушевського. – Київ, 1927. – Кн. 1. – С. 238–258.
Неопубліковані твори
Граматика української мови / О. Русов. – Прага, 1875. – Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Ф. 144. Спр. 2. 150 арк.
Про Вкраїну і український народ / О. Русов. – Б. м., [після 1904 р.]. – ІР НБУВ. Ф. 159. Оп. 1. Спр. 2 – 23 арк. – Без підпису.
Науменко В. Светлой памяти старого товарища и друга А. А. Русова / В. Науменко // Киев. мысль. – 1915. – 15 окт.
Шамрай С. Спомини Ол. Русова // За сто літ : матеріяли з громадського й культурного життя України ХІХ і початків ХХ ст.: у 6 кн. / ред. М. Грушевський; Історична секція Української академії наук. – Харків : Державне видавництво України, 1927–1930. Кн. 1. – 1927. – С. 236–238.
Русова С. Життя українського ідеаліста кінця XIX віку Ол. Ол. Русова / С. Русова // Студії з поля суспільних наук і статистики = Studien auf dem Gebiete der Sozialwissenschaften und Statistik : [в 5 т.]. – Львів : Накладом НТШ (комісія національної економії, соціології і статистики), 1938. – Т. V. – С. 107–137.
Жук А. Михайло Русов і його батьки (роль родини Русових в українському громадському житті) / Андрій Жук // Сучасність (Мюнхен). – 1963. – № 6 (30). – С. 44–73 ; № 9 (33). – С. 102–112 ; № 10 (34). – С. 79–89.
Катренко А. М. Олександр Олександрович Русов : (До 120-річчя з дня народж.) / Катренко А. М. // Укр. іст. журн. – 1967. – № 2. – С. 128–132.
Катренко А. М. О. О. Русов – видатний український вчений і громадський діяч (1847–1915): Його заповітна мрія – вільна демократична Україна / А. М. Катренко, Б. В. Петрук. – Київ : Нора-прінт, 1998. – 64 с. – (Видатні історичні постаті).
Побірченко Н. С. Олександр Олександрович Русов – український громадський діяч, вчений, педагог : корот. життєпис / Н. С. Побірченко. – Київ : Пед. думка, 1998. – 72 с.
Рахно О. Діяльність Олександра Русова на Півдні України // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : (зб. ст.) / О. Рахно. – Київ : Рідний край, 1999. – Вип. 8. – С. 348–352.
Рахно О. Творча спадщина О. О. Русова як джерело для вивчення історії України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Україна, українці, українознавство у ХХ ст. у джерелах і документах : зб. наук. пр. : у 2 ч. / О. Рахно. – Київ : Наша культура і наука, 1999. – Ч. 1. – С. 93–97.
Рахно О. Олександр Русов у науковому и громадському житті Чернігівщини / О. Рахно // Сіверян. літопис. – 2000. – № 6. – С. 49–61.
Рахно О. Я. Наукова і громадсько-політична діяльність О. Русова в Харкові / Рахно О. Я. // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Історія України. № 504. – Харків, 2001. – Вип. 4. – С. 129–135.
Рахно О. Я. Олександр Русов – дослідник українського пореформеного села / О. Я. Рахно // Український селянин : пр. Н.-д. ін-ту селянства / Ін-т історії України. – Черкаси, 2001. – Вип. 3. – С. 26–32.
Шевченко В. З літопису життя Олександра Русова: становлення / В. Шевченко, О. Рахно // Сіверян. літопис. – 2002. – № 3. – С. 90–94.
Шевченко В. З літопису життя Олександра Русова: у Київській «Громаді» / В. Шевченко, О. Рахно // Сіверян. літопис. – 2002. – № 6. – С. 75–80.
Шевченко В. Із життєпису Олександра Русова: з глибокою шаною до Кобзаря / В. Шевченко, О. Рахно // Сіверян. літопис. – 2003. – № 1. – С. 110–117.
Олександр Русов і розвиток бібліотечної справи в Україні // Невичерпне джерело знань : матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 125-річчю з часу заснування Чернігів. ОУНБ ім. В. Г. Короленка / упоряд. Л. В. Феофілова. – Чернігів, 2004. – С. 35–39.
О. О. Русов і О. М. Лазаревський: маловідомі факти наукового спілкування / [підгот. та публ. О. Я. Рахна] // Сумська старовина. – 2004. – № XIII–XIV. – С. 32–36.
Шраг І. Спомини про О. О. Русова / [підгот. до друку, вступ, ст., комент. О. Рахна] // Сіверян, літопис. – 2004. – № 5–6. – С. 57–64.
Рахно О. «Громадянський строй, народодержавні права і обов’язки людей на Україні» (проект автономії України О. О. Русова 1907 р.) / О. Рахно // Вісн. Чернігів. держ. пед. ун-ту – 2006. – № 33. – С. 171–181.
Карєєва І. Г. Олександр Олександрович Русов і видання шевченкового "Кобзаря" 1876 року / І. Г. Карєєва // Наук. зап. Ніжинського держ. ун-ту ім. Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. № 5 / Міністерство освіти і науки України, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя ; Гол. ред. Є. І. Коваленко. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2009. – № 5. – (Наукові видання Ніжинської вищої школи). – С. 168–170.
Русов Олександр / О. Я. Рахно // Рахно О. Я. Чернігівські земці : (іст.-біогр. нариси). – Чернігів : Чернігівські обереги, 2009. – С. 150–185.
Чорна Л. Науково-видавнича діяльність південно-західного відділу Російського Географічного Товариства / Л. Чорна // Часопис української історії. – Київ, 2011. – Вип. 20. – С. 73–77.
Коваленко О. Б. Гніздо вільнодумства і гуманності: садиба Ліндфорсів-Русових в Олешні та її мешканці / Коваленко О. Б., Рахно О. Я. – Чернігів : Лозовий В. М., 2012. – 30 с.+30 фото.
Резніченко І. Г. Видавнича діяльність О. Русова як шлях до просвітництва / І. Г. Резніченко // Педагогічний дискурс. – 2013. – Вип. 15. – С. 599–604.
__________________
Русов Олександр Олександрович (1847–1915) // Е-архів Михайла Грушевського : [сайт]
Стамбол І. Русов: статистика на користь свободи / Ігор Стамбол // Тиждень : [сайт]