Оправа (див. також палітурка) – міцне, звичайно тверде (на відміну від обкладинки) покриття книги, призначене для її захисту від пошкоджень та руйнування; складається з двох палітурних кришок і корінця, з'єднується з книжковим блоком зазвичай за допомогою двох форзаців і корінцевого матеріалу (чи без нього).

З'явилася на книгах за часів Середньовіччя, виготовлялась вручну для кожної книги окремо з дощок, які могли бути обтягнені шкірою, пергаментом, оксамитом і т. п.; найбільш вишуканими були сап'янові чи марокенові О., створені з тонкої, м'якої шкіри, виробленої з козячих або овечих шкір рослинними дубителями, пофарбовані в яскраві кольори. О. найбільш цінних книг оздоблювали тисненням на шкірі (безбарвним сліпим (блінтовим) або рельєфним (конгревним), фарбованим чи ні) з використанням суперекслібрису (власницького знаку), орнаментальних рамок, геометричних прикрас, символічних, іконописних чи сюжетних ілюстрацій; накладними елементами (металевими наріжниками, середниками, пуклями); деякі богослужбові книги облачали в металеві, інколи срібні чи позолочені оклади, виготовлені з використанням лиття, гравірування, червлення; оздоблювали емалями та дорогоцінним камінням, застібками. Часто на шкіряних корінцях, які найчастіше були поділені випуклими смужками (бинтами) на 5 чи 6 частин, золотом відтиснено коротку назву книги, № тому чи ін., а також візерунки. Поява і розвиток друкарства призвели до спрощення техніки оправлення; на зміну дерев'яним дошкам приходить картон, нові палітурні матеріали – ледерин, коленкор та ін. Наприкінці XVIII – поч. XX ст. отримують поширення складені О., в яких корінець і зовнішні кути кришок були зі шкіри чи іншого міцного покривного матеріалу, а основна поверхня кришок вкрита папером (часто «мармуровим»), наклеєним на картон. До XVIII ст. складові частини О. монтувалися безпосередньо на книжковий блок, а з XVIII ст. поширюється практика виготовлення О. окремо від книжкового блоку у вигляді палітурки, в яку вставляється заздалегідь підготовлений блок, власне, як і на сучасних поліграфічних комбінатах, проте наразі ці процеси механізовано. О. можуть бути видавничі та власницькі. О. розрізняються за характером покриття (суцільнокриті, складені) та матеріалом (шкіряні, тканинні, картонні), за стилем оздоблення. Спеціалісти використовують терміни «французька» О. (суцільно шкіряна з тисненням лише на корінці); «гаптована» О. (кришки поволочені розшитою тканиною, виготовлялася лише за індивідуальним замовленням); «мармурова» О. (кришки вкриті т. зв. мармуровим папером, тобто папером різних кольорів, однобічно пофарбованим під мармур); «мозаїчна» О. (створена способом аплікації зі шматочків шкіри); коленкорова О. (з тонкої бавовняної, дуже проклеєної одноколірної тканини полотняного переплетіння); ледеринова О. (з матеріалу на тканинній основі зі спеціальним пофарбованим покриттям); «м'яка» О. (покриття зі шкіри чи її замінника, пергаменту, тонкого еластичного картону чи паперу, без підкладки твердих боковин); бібліотечна О. (тип складеної оправи, що масово виготовлявся в бібліотеках для заміни обкладинок з метою довговічного зберігання видань) та ін. Сучасні О. містять ряд вихідних відомостей і є елементом художнього оформлення видання. За форматом О. можуть співпадати з розміром книжкового блоку або бути дещо більшими (з кантами), можуть мати суперобкладинку (додаткову О. з клапанами, що захищає палітурку без з'єднання з нею).

До XVIII ст. в Україні майстрів, які займалися оправленням книг, називали інтролігаторами. Історію та мистецтво оправ вивчає книгознавча дисципліна бібліопегістика або бібліопегія. Термін О. використовується переважно для давніх чи цінних книг; масові сучасні О. часто називають палітурками.

Вибрані терміни з інтролігаторства та палітурництва // Гальченко О. М. Оправа східнослов'янських рукописних книг та стародруків в Україні. – К., 2005. – С. 236–284;

Сеславинский М. В. Аромат книжного переплета. Отечественный индивидуальный переплет ХІХ–ХХ века: альбом-каталог. – М., 2008;

Словник книгознавчих термінів. – К., 2003.