Папір – матеріал для письма, друкування, графічних робіт, художніх та побутових виробів. Винайдений в Китаї в ІІ ст. до н. е., з VІІІ ст. потрапляє з арабських країн в Європу, з ХІІ ст. тут поступово налагоджується власне виробництво П., в українських землях – з ХVІ ст. В часи середньовіччя П. виробляли ручним способом з ганчір'я (льон, конопля, бавовна), яке змішували з водою та додавали певні домішки. Оскільки під час виробництва перемелену паперову масу виливали через металеві сітки визначеного формату (форми), в структурі П. назавжди лишалися лінії решітки, видимі на просвіт, які називаються верже і понтюзо. З часом, внаслідок конкурентної боротьби, П. при виробництві починають маркувати, для чого всередині форми вплітали чи впаювали певне рельєфне зображення, теж видиме в П. на просвіт – філігрань або водяний знак, який сьогодні допомагає встановити час створення документа чи книги. Із стрімким зростанням кількості виданих книжок постала проблема збирання ганчір'я у великих обсягах. І в кінці XVIII – на поч. ХІХ ст. було винайдено машинний спосіб виробництва П., де головним матеріалом є деревина та інша рослинна сировина, а технологія передбачає додавання різних домішок, у т. ч. алюмокалієвих галунів, тому папір ХІХ–ХХІ ст. порівняно швидко окислюється, жовтіє, стає крихким, поступово втрачає свої експлуатаційні властивості. Для бібліотек, архівів, музеїв це становить значну проблему в плані забезпечення збереження фактичного фізичного стану видань і документів. У випадках замокання найгірше зберігається високоякісний крейдований папір, який зазвичай використовується для ілюстрованих видань, альбомів: при потраплянні вологи аркуші крейдованого П. злипаються, на відміну від ганчір'яного П. Для друкування карт використовується спеціальний картографічний П., який має підвищену міцність до згинання та високу механічну щільність, адже карти зазвичай неодноразово згинаються при використанні. Газети друкують на П., не призначеному для тривалого зберігання, оскільки його композиційний склад містить значну кількість деревинної маси. В бібліотечній практиці активно використовуються:  крафт-папір – для пакування видань при транспортуванні, для огортання дефектних, пошкоджених примірників, для виготовлення бібліотечних оправ; мармуровий П. – декоративний, для палітурок, який зовні нагадує мармур; папіросний П. або плюр, для захисту ілюстрацій у коштовних книгах. Більшість сучасних масових видань виготовлені на офсетному П.