Кустóда [від лат. custōs (у род. відм. – custōdis) – сторож, охоронець, наглядач, зберігач]  – 1) у рукописних книгах - позначення порядкового номера їх складової – зошита римськими або арабськими цифрами, чи літерами, чи певними умовними знаками на його першій і останній сторінках; 2) у стародруках - перше слово (інколи перший склад) тексту наступної сторінки, розміщене в нижньому правому кутку попередньої сторінки.

У рукописних книгах роль К. (у другому значенні цього терміна, тобто у формі слова) виконував рекламант. З появою у другій половині 15 ст. перших друкованих книг (інкунабул) рекламант був витіснений К.

У рукописних книгах, а згодом у друкованих виданнях К. мала утилітарну функцію:  за відсутності пагінації чи фоліації вона слугувала орієнтиром для розташування сторінок і зошитів (зшитків) книги у правильній послідовності для їх зшивання; для читачів К. була помічником під час переходу на наступну сторінку тексту.

Практика застосування К. у книговиданні тривала порівняно недовго – від другої половини 15 ст. до кінця 18 ст. Поступово замість К. стали використовувати колонцифри (перший такий випадок зафіксовано у 1470  р.) та, певною мірою, сигнатури. У виданнях гражданським шрифтом для кириличної абетки (кінець 17–18 ст.) К. могла бути розміщена поряд із колонцифрою, тобто у верхній частині сторінки. У зв'язку зі значними змінами в технологіях друкарства, повсюдним запровадженням у виданнях пагінації вже від  кінця 18 ст. необхідність у К. як елементі видавничого оформлення остаточно відпала. Широко застосовувані у сучасних друкованих енциклопедіях, довідниках і  словниках колонтитули, ймовірно, походять від К., інколи їх також називають кустодами, але вони виконують іншу функцію: полегшують і пришвидшують пошук у книжці потрібної інформації (розділів чи окремих слів).

У процесі атрибуції документів – рукописних книг, стародруків експертизи книжкових пам’яток у бібліотеках наявність К. за відсутності пагінації уможливлює виявлення втрачених сторінок чи зошитів та інших дефектів, приблизне датування книг.

Кустоди у виданні кириличним шрифтом з друкарні Києво-Печерської лаври, перша чверть 17 ст.

Кустоди у «Часослові». Друкарня Києво-Печерської лаври, перша чверть 17 ст.

Кустоди в збірці «Анфологіон» (інше написання – «Антологіон») або «Мінея Святкова». Львов, у друкарні при храмі Успіння Пресвятої Богородиці, 1651 р. (Друкар Михайло Сльозка)

Кустоди у виданні Нового Завіту німецькою мовою. Віттенберг, 1522. BIBLIA. Testamentum Novum [Das Newe Testament Deutzsch]. – [Vuittemberg: Melchior Lotter der J. für Lukas Cranach d. Ä. und Christian Döring, IX 1522]

Кустода // Словник книгознавчих термінів / Кн. палата України ; [уклад.: В. Я. Буран та ін.]. – Київ, 2003. – С. 86.

Кустоди // Ковальчук Г. І. Книжкові пам'ятки (рідкісні та цінні книжки) в бібліотечних фондах / Г. І. Ковальчук ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. кн. – Київ, 2004. – С. 593. 

Ковальчук Г. І. Рукописні книги та стародруки : навч. посіб. / Галина Ковальчук ; Нац. б‑ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2011. – Про кустоду: с. 21, 88.

Кустода // Бибик С. П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / С. П. Бибик, Г. М. Сюта ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Харків : Прапор, 2012. – С. 331.