Бібліотека української літератури в Москві – єдина спеціалізована універсальна українська бібліотека в Російській Федерації. Існувала протягом 1988–2018 рр.

Попередницею Б. у. л. вважають Центральну українську бібліотеку (ЦУБ), що діяла орієнтовно з 1918-го по 1938 р. при Українському робітничому клубі в Москві, перебувала в підпорядкуванні культурно-масового відділу Краснопресненської районної ради і фінансувалася коштом місцевого бюджету. Книгозбірня розміщувалась у будинку клубу в центрі Москви, на вул. Тверській (Горького), 37/9. Штат складався з трьох осіб. Читачами ЦУБ у різні роки були від 480 до 732 українців – мешканців Москви та ближнього Підмосков’я, що працювали на заводах, фабриках, в установах міста. Бібліотека не мала читальної зали та спеціалізованого дитячого відділу, обслуговувала читачів за індивідуальним абонементом і в 14 пересувних пунктах. Станом на 1 січня 1936 р. сукупний фонд ЦУБ становив 11 630 пр. видань універсального змісту, з них українською мовою 7 860 пр. (67,6 %), російською – 3 467 пр., книговидача – 9 194 пр., здебільшого в пересувках.

Бібліотечний фонд поповнювали шляхом придбавання книжок у різних московських книгарнях, у т. ч. в магазині «Українська книга», Літфонді СРСР, видавництвах, у приватних осіб, а також за рахунок ліквідованих українських відділів деяких бібліотек, зокрема, Сільськогосподарської академії ім. К. А. Тімірязєва та при Земляцтві студентів України. Серед українськомовних видань у фонді ЦУБ у перші роки її діяльності були представлені твори Є. Плужника, В. Підмогильного, М. Зерова, С. Єфремова та багатьох інших репресованих у 1930-ті рр. письменників (в ті ж роки ці видання вилучали), а також праці К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна та Й. Сталіна.

У 1937-му чи 1938 р. під приводом реорганізації бібліотечної мережі Москви ЦУБ, як і решту «національних» бібліотек (три єврейські, дві вірменські, грецька та грузинська), було ліквідовано, а будівлю Українського робітничого клубу знесено під час реконструкції вул. Горького. Книжковий фонд колишньої ЦУБ передали в бібліотеку № 85 Радянського району Москви (вул. Велика Грузинська, 37), де було створено український відділ. Надалі у статусі відділу залишки фонду ЦУБ перебували в різних бібліотеках Москви ще 11 років (на момент остаточної ліквідації відділу – в бібліотеці № 68 Радянського району (вул. Челюскінська, 2).

У 1943 р. частину книжок з українського відділу на прохання Народного комісаріату освіти УРСР було передано до Українського державного університету, який був створений на базі Київського і Харківського університетів і на той час перебував у евакуації в м. Кзил-Орда в Казахстані.

Наприкінці 1949 р. влада ухвалила рішення остаточно ліквідувати в Москві неросійські національні осередки (товариства, клуби, театри, газети національних меншин). Згідно з розпорядженням Ради Міністрів РРФСР від 12 грудня 1949 р. № 237-1 залишки фонду українського відділу бібліотеки № 68 у кількості 6 408 пр. були передані до Наукової бібліотеки Львівського державного університету імені І. Франка (нині – Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка).

Знову ідея створення Б. у. л. в Москві зародилася на хвилі т. зв. перебудови, гласності, демократичних, національно-визвольних процесів, що розгорталися в СРСР у другій половині 1980-х рр. Її було озвучено восени 1988 р. на одному із перших засідань Українського молодіжного клубу, який об’єднував переважно студентів, аспірантів московських університетів, представників інтелігенції – вихідців з України, з метою збереження рідної мови, передання її у спадок нащадкам, які ростуть у російськомовному середовищі. Того ж року, заручившись підтримкою голови Товариства української культури «Славутич», льотчика-космонавта СРСР П. Поповича, ініціативна група у складі Ю. Кононенка, В. Крикуненка, В. Семененка звернулася до Головного управління культури Мосміськвиконкому з письмовим проханням створити в Москві українську бібліотеку.

Одночасно провадилася робота з формування бібліотечного фонду. На сторінках українських газет «Друг читача», «Літературна Україна» та журналу «Дніпро» ентузіасти закликали видавництва, бібліотеки України, книголюбів і всіх небайдужих надсилати українські книжки для майбутньої бібліотеки.

Наприкінці 1988 р. влада Москви ухвалила рішення створити при Центральній бібліотеці № 122 Калінінського району (шосе Ентузіастів, 20) Б. у. л. на правах відділу, який очолила Є. Бердникова (Білошицька). Навесні 1989 р. Б. у. л. почала обслуговувати читачів у читальній залі, двічі на тиждень книжки видавали читачам додому.

Із жовтня 1989 р. Б. у. л. почала отримувати велику кількість книжок від українських бібліотек і видавництв, культурних товариств, шкіл, окремих пересічних громадян та відомих діячів української культури (О. Гончара, І. Драча, Ю. Андруховича, Ю. Хорунжого, І. Кошелівця, Д. Нитченка, В. Чапленка та  н.), а також від української діаспори з Австралії, Аргентини, Білорусі, Бразилії, Ватикану, Великої Британії, Естонії, Італії, Канади, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини, Франції, Хорватії, Чехії, Югославії. Значну допомогу у формуванні фонду Б. у. л. впродовж 1989–1991 рр. надали Російська державна бібліотека, Державна публічна історична бібліотека Росії, Центральна міська публічна бібліотека імені М. О. Некрасова (з 2006 р. – Центральна універсальна наукова бібліотека імені М. О. Некрасова), книгозбірня Центрального будинку літераторів і рада з питань української літератури Спілки письменників СРСР. За перші три роки існування Б. у. л. спільними зусиллями вдалося зібрати для її фонду понад 16 тис. видань з питань історії, літературознавства, мовознавства, освіти, мистецтвознавства, фольклору та етнографії, природознавства, техніки, а також художню й релігійну літературу, довідники, словники, підручники, енциклопедії, видання для дітей тощо. Невеличка кількість відшуканих книжок колишньої ЦУБ повернулися з Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Офіційне відкриття  Б. у. л. відбулося 17 грудня 1989 р.

Надалі Б. у. л. двічі змінювала своє місцеперебування: працювала у бібліотеці-філії № 124 на вул. Ухтомській, 21 (від початку 1991-го до серпня 1993 р.), у бібліотеці-філії № 147 на вул. Велозаводській, 11/1 (до середини 2000-х).

За перше десятиріччя діяльності обсяг фонду Б. у. л. зріс до 33 тис. од. зб. українською, російською, англійською, польською мовами, з них 18,5 тис. – книжки, 13 тис. – журнали, 850 – річні комплекти газет. У фонді були представлені також карти, атласи, ноти, образотворчі видання, аудіо- та відеоматеріали, рукописи й архівні документи українських організацій Москви і Росії. Значний інтерес становили видання з автографами та дарчими написами українських політиків, письменників, діячів культури і мистецтва, представників української діаспори, а також персональні з особистих бібліотек, з екслібрисами власників.

У 1993 р. працівники Б. у. л. поступово почали створювати електронний каталог, з таким групуванням: книги, брошури та видання, що продовжуються; видання з фонду ЦУБ 1920–1930-х рр.; з 1995 р. – газети, які видавали українські організації Росії або за їхньої участі; журнали; відеодокументи; з 1996 р. – мультимедійні матеріали; аудіозаписи; з 1999 р. – електронну картотеку статей.

19 грудня 2000 р. Уряд Москви видав постанову про створення самостійного державного закладу культури м. Москви «Бібліотека української літератури». Відтоді Б. у. л. перебувала в підпорядкуванні Управління культури Центрального адміністративного округу м. Москви і фінансувалася з міського бюджету. Б. у. л. очолила В. Слюсарчук (2001–2007).

26 травня 2006 р. відбулося офіційне відкриття нового приміщення Б. у. л. на першому поверсі житлового будинку за адресою вул. Трифонівська, 61, корп. 1, загальною площею 607 м² з конференц-залою на 120 осіб, що дало змогу значно активізувати соціокультурну діяльність бібліотеки в різних напрямах.

Інтер’єр великої зали Б. у. л. прикрашав величний барельєф Тараса Шевченка, виконаний у дереві (ясен). Його автор – уродженець Полтавщини, скульптор С. Лоїк. Також у залах Б. у. л. були представлені роботи відомих українських художників Е. Антохіна, О. Масика, В. Франчука, народних майстринь М. Буряк та М. Тимченко, вироби декоративно-ужиткового мистецтва, виконані членами Спілки майстрів народного мистецтва України та художні фотографії видатних пам’яток архітектури України, надані спеціалізованим видавництвом «Мистецтво».

Станом на 2006 р. бібліотечний фонд Б. у. л. охоплював 50 тис. од. зб., з них: майже 25 тис. становили книжки, 15 тис. – журнали й продовжувані видання, 980 комплектів газет, а також рукописи, картографічні, нотні, образотворчі видання, аудіо- та відеозаписи. У 2017 р. бібліотека отримувала за передплатою 55 газет і 103 журнали.

Б. у. л. провадила активну інформаційну та соціокультурну діяльність: організовувала літературні вечори «Поетичні сезони в БУЛ», концерти етнічної й класичної музики, цикли літературно-мистецьких виставок і вечорів, літературні фестивалі «Український мотив у Москві» (за участю українських та російських письменників і перекладачів), відкритий московський поетичний фестиваль «Український наспів», дискусійні й літературні зустрічі. У різні часи гостями Б. у. л. були письменники Ю. Андрухович, С. Жадан, Р. Лубківський, Д. Павличко, Т. Прохасько, О. Сизоненко, державні й громадські діячі України, представники провідних українських видавництв і бібліотечних центрів. При Б. у. л. працювали літературна вітальня, низка клубів: український історичний, український молодіжний, слов'янський молодіжний, історико-культурологічний «Родичі – велика родина…», «Зірка Вернадського», «Пісенні вечорниці», шанувальників української книги, українського кіно, дитячий казкових зустрічей «А-ба-ба-га-ла-ма-га», а також клуб-студія «Слово», театр-студія танцю. Бібліотека організовувала книжково-ілюстративні виставки, мистецькі вернісажі, зібрання любителів вишивки і рукоділля. Функціонувала інформаційно-правова служба, що надавала консультаційні послуги з питань проїзду та перебування українських громадян в Росії та російських в Україні. Для дітей проводили заняття недільної школи з вивченням української мови та літератури за сприяння Українського національно-освітнього центру.

З 1997 р. Б. у. л. розгорнула власну видавничу діяльність. У книжковій серії «Палати Мазепи» вийшли друком літературознавча праця В. Крикуненка «Філософ з головою хлопчика: за маловідомими сторінками творчої спадщини Валеріана Поліщука», інформаційне видання «І тільки незмінна книга… До 10-річчя відновлення діяльності Бібліотеки української літератури в Москві» (обидві книги – 1997), культурологічне дослідження Ю. Лабинцева та Л. Щавінської «Друковано в... Лаврѣ Кiєвопечарской» (2006), «"Кобзарь" Т. Шевченко в новых русских переводах» (2014) та інші книги і брошури.

З 2006 р. на вебсайті Б. у. л. були репрезентовані електронні видання: щомісячний дайджест «Горячие страницы украинской печати» (понад 130 випусків), тематичні інформблоки «Личность в истории культуры», «Украинцы России», «Вибрані сторінки альманаху Бібліотеки української літератури» та ін.

У 2006 р. при Б. у. л. було створено громадську раду у складі 15 осіб. Її головною метою була популяризація роботи закладу, а також сприяння у налагодженні зв'язків з громадськими та державними структурами. Перше засідання громадської ради відбулося 12 жовтня 2006 р. Очолювала раду відома письменниця, уродженка Харкова Л. Васильєва.

У 2007 р. Б. у. л. очолила Н. Шаріна. На той час у колективі працювали 14 осіб, у т. ч.: О. Ковальова, заступниця директора з адміністративних та господарських питань; В. Крикуненко, заступник директора із загальних питань; Б. Безпалько, заступник директора у справах зв`язків з громадськістю, Г. Павлюкова, завідувачка відділу обробки, а також один головний бібліотекар, п’ять бібліотекарів, два наукові редактори, один музичний редактор.

Упродовж усього періоду своєї діяльності Б. у. л. активно співпрацювала з Міжнародним фондом «Відродження», Об'єднанням українців Москви, Комітетом громадських та міжрегіональних зв'язків Уряду Москви, Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського, Національною парламентською бібліотекою України (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), Національною бібліотекою України для дітей, Львівською національною науковою бібліотекою України імені В. Стефаника, Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, Публічною бібліотекою для дорослих імені Лесі Українки м. Києва, Державною бібліотекою України для юнацтва, бібліотекою Української правничої фундації, численними українськими видавництвами, громадськими об’єднаннями українців США – Координаційним комітетом допомоги Україні, Українською громадою Північного Нью-Джерсі, Українською культурною асоціацією Огайо, іншими установами. З 1994 р. Б. у. л.  регулярно брала участь у Форумі видавців у Львові (нині – Book Forum Lviv), а з 1999 р. – у Київській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.

Активна діяльність Б. у. л. як осередку і провідника української культури входила в протиріччя з реакційним політичним курсом РФ. Попри те, що бібліотека вважалася взірцевим закладом культури Москви, у 2006–2007 рр. відбувся перший етап цілеспрямованого тиску російської влади на Б. у. л. з метою припинення її діяльності: було згорнуто передплату українських періодичних видань і призупинено поточне комплектування українськими виданнями; вилучено з планів роботи масові заходи, спрямовані на дослідження й популяризацію української історії, етнографії та мистецтва; здійснювався психологічний тиск на працівників бібліотеки та їх переслідування з боку ФСБ (безпідставні звільнення, непродовження строку дії трудової угоди тощо).

Другий етап тиску на Б. у. л. відбувся 21–24 грудня 2010 р., коли співробітники ФСБ провели обшуки в приміщенні бібліотеки, під час яких було вилучено понад 50 книжок нібито екстремістського та антиросійського змісту (видання про митрополита Андрея Шептицького, праці українських націоналістів, література про ОУН–УПА, голодомори, діяльність організації «Пора!», примірники газет «Нація і держава», «Шлях перемоги» та «Українське слово»), жорсткі диски з комп'ютерів Б. у. л., читацькі квитки. Бібліотеку було опломбовано і зачинено, але 12 січня 2011 р. вона зуміла відновити роботу у звичному режимі. Водночас проти директора Б. у. л. Н. Шаріної відкрили кримінальне провадження за статтею 282 Кримінального кодексу РФ «Розпалювання ненависті або ворожнечі, а також на приниження гідності людини або групи осіб за ознаками полу, раси, національності, мови, походження, релігії», яке в 2013 р. призупинили через відсутність складу злочину.

На підтримку Б. у. л. та відстоювання її інтересів у той час висловилися Міністерство закордонних справ України, Посольство України в РФ, Світовий конгрес українців, Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Регіональна громадська організація «Українці Москви», Правління Українського конгресу Росії, Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch, російський ПЕН-центр, окремі діячі культури та науки.

Своє занепокоєння щодо ситуації з Б. у. л. висловили в ЄС. Речник  високого представника з питань зовнішньої політики та політики безпеки Ф. Могеріні заявив: «Прикро, що цей інцидент стався напередодні 50-річчя прийняття Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який закріплює свободу вираження поглядів (ст. 19) і передбачає свободу пошуку, отримання та поширення інформації. Не повинно бути ніякого втручання в діяльність культурних центрів, таких як московська Бібліотека української літератури, в Російській Федерації».

Третій етап наступу на Б. у. л. розпочався 28 жовтня 2015 р. з обшуків у приміщеннях бібліотеки, під час яких було вилучено 150–200 видань і акти про списання книжок, затримано директора Н. Шаріну, проведено обшуки у квартирах працівників книгозбірні та вилучено їхні персональні комп’ютери і книжки з особистих бібліотек. 30 жовтня 2015 р. суд висунув Н. Шаріній звинувачення за пунктом 6 частини 2 статті 282 Кримінального кодексу РФ («Розпалювання міжнаціональної ненависті або ворожнечі, здійснене з використанням службового становища») і залишив її під домашнім арештом.

За ініціативою Української бібліотечної асоціації  ІФЛА організувала кампанію на підтримку директорки БУЛ Н. Шаріної.

22 січня 2016 р. виконувачем обов’язків директора Б. у. л. було призначено Н. Відінєєву, перед якою було поставлено завдання реорганізувати підпорядковану їй бібліотеку.

20 вересня 2016 р. Уряд Москви ухвалив рішення про передання фондів Б. у. л. Центру слов’янських культур при Всеросійській державній бібліотеці іноземної літератури ім. М. І. Рудоміно. Передавання фондів Б. у. л. (приблизно 25 тис. пр.) відбувалось упродовж 2017 р. Іншу частину фонду було знищено. У квітні 2018 р. Б. у. л. остаточно зачинили для відвідувачів; її сайт став недоступним для користувачів.

5 квітня 2016 р. Міщанський районний суд Москви підтвердив вирок суду першої інстанції щодо визнання директора Б. у. л. Н. Шаріної винною в розповсюдженні екстремістських матеріалів (зокрема дитячого журналу «Барвінок»). Також Н. Шаріна була звинувачена в розтраті (ч. 4 ст. 160 Кримінального кодексу РФ). За версією слідства, вона в 2011–2013 р.р. витрачала кошти, призначені для виплати юристам бібліотеки, на свій захист у кримінальній справі.

У серпні 2016 р. Прокуратура РФ вирішила не затверджувати обвинувальний акт у справі щодо директорки Бібліотеки української літератури Н. Шаріної. Справу повернули до Слідчого комітету РФ. А в жовтні 2016 р. Міський суд Москви продовжив до 28 квітня 2017 року домашній арешт Н. Шаріній.

У березні 2017 р. директору Б. у. л. Н. Шаріній, яку звинуватили в екстремізмі, повідомили про припинення трудового договору. В цей же час Н. Шаріна подала скаргу на умови домашнього арешту до Європейського суду з прав людини.

5 червня 2017 р. Міщанський суд Москви визнав колишнього директора Б. у. л. Н. Шаріну винною в поширенні екстремістської літератури, розв’язуванні національної ворожнечі з використанням службового становища, а також у розтраті у великому розмірі і призначив покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі умовно. Через те, що слідчі розпочали розшук користувачів Б. у. л. за інтерес до «націоналістичної» та «екстремістської» літератури, відвідування книгозбірні практично припинилося.

У жовтні 2022 р. Н. Шаріна була вилучена з «переліку організацій і фізичних осіб щодо який є відомості про їхню причетність до екстремістської діяльності чи тероризму».

Станом на початок 2023 р. заново облікований обсяг фонду колишньої Б. у. л., без урахування вилучених і знищених за рішеннями владних структур видань, становив понад 33 тис. документів. Усі вони відображені в електронному каталозі Всеросійської державної бібліотеки іноземної літератури імені М. І. Рудоміно. Однак у відкритому доступі перебувають лише близько 1 тис. видань.

 

Хоботьєв Г. Перша українська / Г. Хоботьєв // Київ. правда. – 1990. – 1 січ.

Бердникова Є. Відновлена бібліотека: Українська книгозбірня у Москві / Є. Бердникова // Культура і життя. – 1992. – 4 лип.

Бібліотека української літератури в Москві // Друг читача. – 1992. –18 берез.

Бібліотеці української літератури в Москві – 75 // Вісн. Кн. палати. – 1997. – № 4. – С. 34–35.

Крикуненко В. Г. «Філософ з головою хлопчика» (за маловідомими сторінками творчої спадщини Валеріана Поліщука) : до 100-річчя від дня народження Поета / В. Крикуненко. – Москва : Вид. центр БУЛ, 1997. – 63 с. – (Палати Мазепи. Серія видань Бібліотеки української літератури в Москві) ; число 1).

Кононенко Ю. Г. І тільки незмінна книга : до 10-річчя відновлення діяльності Б-ки укр. літ. в Москві / Кононенко Ю. Г., Білошицька Є. Л., Слюсарчук В. В. – Москва : Вид. центр БУЛ, 1999. – 62, [2] с. – (Палати Мазепи. Серія видань Бібліотеки української літератури в Москві) ; число 2).

Тимошик М. Тернистий шлях української книги, або Розповідь про те, чому московська влада чинить опір ствердженню Української бібліотеки в столиці Росії / М. Тимошик // Берегиня. – 2000. – № 3. – С. 37–44.

Библиотека украинской литературы в Москве // Вестн. БАЕ. – 2006. – № 4. – С. 7–14.

Дегтяренко Л. У книгах літопис часів: До 80-річчя Бібліотеки української літератури в Москві / Л. Дегряренко // Бібл. вісн. – 2003. – № 1. – С. 31–32.

Ковальчук Л. У Москві відкрито нове приміщення Бібліотеки української літератури / Л. Ковальчук, Ю. Кононенко // Бібл. планета. – 2006. – № 3. – С. 36–37.

Лабинцев Ю. «Друковано в... Лаврѣ Кiєвопечарской» / Лабинцев Ю., Щавінська Л. ; Ком. з культури м. Москви, Упр. культури ЦАО м. Москви, Держ. установа культури м. Москви «Бібліотека української літератури». – Москва, 2006. – 28 с.

Тимошик М. Чому Москва боїться українського друкованого слова, або Iсторія про те, як імперська влада через заборону книг знесилювала дух російських українців / М. Тимошик // Український інформаційний простір. – 2018. – № 1. – С. 257–265.

Українська книга як виклик Москві // Тимошик М. Українська книга і світ : худож-публіцист. оповідь / передм. Володимира Іваненка. – Київ : Наша культура і наука ; Вашингтон: Український університет, 2018. – С. 88–100.

 

____________________

 

Архів сайту Бібліотеки української літератури в Москві

Библиотека преткновения : [інтерв’ю В. Портникова з Ю. Кононенком] // Радио Свобода

В ЄС заявили, що в Росії не повинні втручатися у діяльність Бібліотеки української літератури // Детектор медіа : [сайт] 

Колишню директорку Бібліотеки української літератури в Москві виключили зі списку «екстремістів і терористів» // Детектор медіа : [сайт]

Крикуненко В. Барельєф Кобзаря – бібліотеці

«Ні!» – фактичній ліквідації бБібліотеки. Листи та звернення проти дій московського уряду стосовно єдиного в Російській Федерації державного закладу української культури // Кобза. Українці діаспори : [сайт]

Прокуратура у Росії просить суд визнати винною директорку Бібліотеки української літератури // Детектор медіа : [сайт]

Справу директорки Бібліотеки української літератури повернули до Слідчого комітету РФ // Детектор медіа : [сайт]

Суд у Москві визнав винною директорку Бібліотеки української літератури // Детектор медіа : [сайт] 

Тимошик М. Українська книжка в Москві – як виклик

У Москві знищили Бібліотеку української літератури // Українська правда : [сайт]. – 2018. – 21 квіт.