За місяць : 1106
статей : 1008
Щорічник – узагальнена назва періодичних видань, що випускаються один раз на рік і містять здебільшого матеріали інформаційного та наукового характеру за минулий календарний рік, що орієнтовані як на фахівців, так і на широкий загал читачів.
Синонімічні терміни – «щорічне видання», «річник» (рідковживаний); в англійській мові – yearbook, annual, німецькій – Jahrbuch, французькій – annuaire.
Засновниками і видавцями Щ. здебільшого є державні інституції, наукові, науково-дослідні, освітні установи та організації, видавництва, громадські об’єднання, бібліотеки, музеї, приватні особи та ін.
Щорічно зазвичай видають статистичні збірники / бюлетені, альманахи, календарі, деякі бібліографічні покажчики, збірники наукових праць тощо. У щотижневих або щомісячних періодичних видань можуть бути додаткові щорічні випуски, що за змістом подібні до звичайного Щ. Деякі великі універсальні енциклопедії світу щороку видають додатки, які узагальнюють і доповнюють економічну, політичну, статистичну, країнознавчу, біографічну та іншу інформацію за рік, що минув, наприклад, «Щорічник Британської енциклопедії» (Britannica Book of the Year …), «Ежегодник Большой советской энциклопедии» (1957–1990 рр., 34 випуски). Існують деякі закордонні Щ., які виходять протягом двох-трьох століть.
В окремих випадках Щ., попри задекларовану у своїй назві періодичність, видаються не щороку. Зокрема в Україні такі випадки почастішали з 2020 р. у зв’язку з пандемією COVID-19, російсько-українською війною, браком коштів, відсутністю достатнього обсягу матеріалів та з інших причин. Фіксуються й інші випадки порушення регулярності виходу Щ. – два випуски на рік, або ж, після припинення випуску, відновлення видавання деяких з них відбувається через кілька років.
Спектр різновидів Щ. та їх формату досить широкий і визначається за низкою ознак, зокрема:
за цільовим призначенням – наукові, науково-популярні, літературно-художні (у т. ч. для дітей), офіційні, довідкові, інформаційні тощо;
за статусом видавничої організації (видавця) – державні, відомчі, міжвідомчі;
за змістом – універсальні (енциклопедичні) та спеціальні; галузеві (астрономічні, геологічні, історичні, медичні, спортивні, етнографічні, культурологічні), тематичні;
за характером уміщеної інформації – статистичні, бібліографічні, літературні та ін.;
за географічним контентом – національні, місцеві, зарубіжні, міжнародні;
за сферою використання – світські, релігійні;
за способом виготовлення – друковані, їх електронні аналоги, самостійні електронні видання (локальні, мережні, комбінованого використовування).
Особливості Щ. визначаються характером уміщуваної в них інформації, але загальним для всіх різновидів Щ. як окремого роду видань є усталена назва, однотипне оформлення, наявність нумерації випусків або зазначення року в заголовку, тематичні рубрики і підрубрики. Залежно від цільового призначення Щ. можуть містити наукову, фактографічну, статистичну, бібліографічну інформацію, що подається у форматі статей (наукових, оглядових, аналітичних), довідок, таблиць, інфографіки, бібліографічних записів, а також літературні та / або мистецькі твори і т. ін. Підготовка Щ. передбачає низку процесів, таких, зокрема, як: збирання та критичне оцінювання інформації за попередній рік; уточнення, перевірка й оновлення даних тощо. Зазвичай Щ. є результатом колективної праці багатьох авторів чи упорядників.
У Європі із зародженням книгодрукування першими з’явилися Щ. календарного типу, із зазначенням змін пір року, циклічних астрономічних явищ, церковних подій – свят, постів, поминань святих, а також сезонних сільськогосподарських робіт. Пізніше з’явилисяЩ. довідкового типу, що містили таблиці з астрономічними обчисленнями на рік чи більш тривалий час. Найдавнішим із них, що виходить і донині, є «Знання часу» (Connaissance des temps) – щорічне французьке видання, яке вперше було видано в 1679 р. Сучасна його назва – «Астрономічні ефемериди: Знання часу» (Ephemerides astronomiques: Connaissance des temps). Іншим давнім авторитетним закордонним астрономічним Щ. є «Природничий альманах і астрономічні ефемериди» (The Nautical Almanac and Astronomical Ephemeris), який виходив у Лондоні з 1766 р. Починаючи з 1960 р. його було об’єднано з «Американським астрономічним і морським альманахом» (The American Ephemeris and Nautical Almanac) під назвою «Астрономічні ефемериди» (The Astronomical Ephemeris), а від 1981 р. у Великобританії цей Щ. має назву «Астрономічний альманах» (The Astronomical Almanac), а в США – «Морський альманах» (The Nautical Almanac). У Російській імперії перший подібний астрономічний Щ. для обслуговування флотських навігаційних служб виходив під назвою «Морской месяцеслов» у 1814–1856 рр. З 1922-го по 1991 р. виходив «Астрономический ежегодник СССР», нині «Астрономический ежегодник» – найповніше видання такого типу. 
З 1948 р. під егідою Головної астрономічної обсерваторії НАН України видається науково-популярний Щ. «Астрономічний календар», що містить довідкові відомості про астрономічні явища, статті про результати наукових досліджень в окремих галузях астрономії, інформацію про події та історичні факти, пов’язані з цією наукою. Важливими для аграрного сектору економіки, прогнозування змін клімату та погодних умов є метеорологічні Щ., які регулярно випускають у багатьох країнах на базі річних результатів комплексних спостережень на метеостанціях.
Протягом 1860–1910 рр. у Великій Британії виходив науково-популярний Щ. «Хороші слова» (Good Words), заснований шотландським видавцем О. Страханом (Alexander Strahan). Першим редактором Щ. був Н. Маклеод (Norman Macleod). У виданні, багато ілюстрованому відомими свого часу художниками і граверами, публікували матеріали релігійної тематики, художні твори, а також науково-популярні статті. Цей Щ. призначався насамперед для традиційного недільного читання в сімейному колі та мав велику популярність (за свідченням Н. Маклеода, у 1863 р. його наклад сягав 70 тис. пр.).
У Галичині дуже популярним серед українського населення був Щ. «Народній ілюстрований калєндар ”Просвіти” на звичайний рік …» (назва в різний час варіювалася), який видавало Львівське товариство «Просвіта» з 1869-го по 1939 р. Його наклад в окремі роки сягав 30 тис. пр.
У другій половині 19-го – на початку 20 ст. у Російській імперії набули поширення щорічні офіційні універсальні довідкові видання під назвою «Пам’ятна книжка … губернії (області)», що містили календарні, статистичні, адресні, персональні та інші відомості про губернії (області) на певний рік. Ці видання й дотепер є цінними джерелами різноманітної історико-краєзнавчої інформації.
Багаторічну історію має «Альманах Українського народного союзу» – щорічний збірник Українського Народного Союзу (УНС). Перше видання побачило світ у 1897 р. під назвою «Першій Руско-Американскій календарь». Упродовж 1897–2021 рр. було видано 106 річників. Це видання висвітлює діяльність УНС, події культурно-мистецького та релігійного життя громади, містить багато фактографічної інформації про керівників УНС та інших організацій, урядовців, служителів церкви; подає різноманітні інформаційні матеріали, художні, науково-популярні твори, наукові статті на історичні, суспільно-політичні теми, літературно-критичні огляди тощо.
Найбільшою групою сучасних Щ. є наукові, які подають результати досліджень, спостережень, вивчень за певний рік, у певній місцевості чи регіоні. Такі видання зазвичай мають формат збірників наукових праць, є органами установ та організацій, що здійснюють наукову діяльність, передусім науково-дослідних установ Національної та галузевих академій наук України, науково-виробничих об’єднань, закладів вищої освіти тощо.
У 1926 р. Археографічна комісія УАН на чолі з М. Грушевським започаткувала наукове видання «Український археографічний збірник». До 1930 р. вийшли три томи за редакцією М. Грушевського, після чого видання було припинене. У 1992 р. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та Археографічна комісія НАН України поновили видання Щ. під назвою «Український археографічний щорічник: нова серія».
Неопубліковані раніше оригінальні статті з археографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін, огляди документів, публікації різних історичних джерел з науковими коментарями, розвідки з історії України, архівної та бібліотечної справи, установ та громадських об’єднань, української еміграції, біографічні дослідження, відомості про склад і зміст документів Національного архівного фонду України друкуються з 1998 р. у збірнику «Пам’ятки: Археографічний щорічник», який видає Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства (УНДІАСД; з 2010-х років співзасновником видання є Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка).
Для істориків, зокрема фахівців зі спеціальних історичних дисциплін, та всіх зацікавлених сфрагістикою з 2011 р. виходить «Сфрагістичний щорічник», що є спільним виданням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та Інституту спеціальних історичних дисциплін Музею Шереметьєвих. Цей Щ. наводить результати досліджень різних теоретичних і методологічних засад сфрагістики, висвітлює питання термінології, перспективи розвитку печаткознавства тощо.
Прикладами академічних наукових Щ. також є: «Правова держава» Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, «Український нумізматичний щорічник», що виходить з 2017 р.; його засновниками є Інститут історії НАН України, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» та Центральноукраїнський національний технічний університет; «Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України».
Серед наукових Щ., заснованих закладами вищої освіти: «Мистецтво викладання: золоті зерна досвіду» (видання Наукового товариства студентів та аспірантів імені Олександра Оглоблина факультету міжнародних відносин Національного університету «Острозька академія»); «Етніка Карпат» (засновники – Ужгородський національний університет та Закарпатський музей народної архітектури та побуту) та ін.
Прикладом міжнародного наукового Щ. є українсько-польський науковий збірник «Освітологія / Oświatologia», заснований Київським педагогічним університетом імені Бориса Грінченка та Вищою педагогічною школою Спілки польських вчителів (Варшава).
У 1936 р. Гідрометеорологічна служба СРСР почала випуск «Гідрологічного щорічника», в якому публікувалися зведення про гідрологічний режим річок, водосховищ і озер, а також довідкові відомості про пости і станції. Державне науково-виробниче підприємство «Геоінформ України» видає аналогічний Щ. «Стан підземних вод України», в якому в стислому вигляді наводяться огляд режиму підземних вод у природних і порушених умовах та дані про їх якість. Вітчизняним фахівцям сільського господарства адресовані численні агрометеорологічні щорічники по областях, в яких висвітлюються результати спостережень за ростом і розвитком сільськогосподарських культур та вплив на них погодних умов і опадів. З 2002 по 2007 рр. видавався науковий збірник «Київський географічний щорічник» – друкований орган географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Літературознавцям адресовано: Щ. Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України «Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія» – збірник наукових праць, що виходить з 2004 р. і містить дослідження з літературного джерелознавства і текстології, коментовані першопублікації архівних джерел з історії українського письменства 19–20 ст., бібліографічні матеріали, огляди наукових надходжень до відділу рукописних фондів і текстології Інституту; Щ. літературно-критичних статей про дитячу літературу «Література. Діти. Час» (виходив у видавництві «Веселка» протягом 1975–1980 рр., ); річники Української вільної академії наук у США (УВАН) «Шевченко» (виходили в Нью-Йорку в 1952–1964 рр., загалом 10 випусків), в яких важливими складовими є бібліографічна та книгознавча інформація.
До категорії культурологічних наукових Щ. входять «Українське музикознавство» – науково-методичний міжвідомчий збірник, заснований АН і Міністерством культури УРСР у 1965 р., видавцем є Національна музична академія України імені П. І. Чайковського; «Українське гончарство: національний культурологічний щорічник» – видання Національного музею-заповіднику українського гончарства в Опішному на Полтавщині, у структурі якого діє науковий підрозділ – Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (виходив у 1993–1999 рр.). Унікальні матеріали з археології, історії, етнології і мистецтва українського гончарства, з проблематики ринку вжиткової й художньої кераміки в Україні публікуються в іншому видання відділення керамології – «Українська керамологія: національний науковий щорічник» (видається з 2001 р.) та низка інших видань.
Державна служба статистики України здійснює підготовку і друк низки Щ., в яких висвітлюється статистична інформація щодо соціально-економічних показників України та її регіонів, зокрема: «Статистичний щорічник України за … рік», «Україна у цифрах», «Населення України» тощо.
Обласні управління статистики, Головне управління статистики у м. Києві друкують Щ. з викладом основних економічних, демографічних та інших показників столиці України та областей за рік, що минув – «Статистичний щорічник Закарпаття за … рік», «Статистичний щорічник Київської (Вінницької…тощо) області за … рік», «Статистичний щорічник м. Києва за … рік», та багато ін. Останнім часом статистичні Щ. виходять як у друкованому форматі, так і в електронних форматах (pdf, xls, doc). Прикладами є Щ., підготовлені Державною службою статистики України: «Чисельність наявного населення України», «Розподіл постійного населення України за статтю та віком», «Природний рух населення України» та ін.
Серед науково-популярних Щ., адресованих широкому загалу читачів, відомими є «Українознавство» (започаткований у 1996 р. відповідно до рішення Вченої Ради Інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, виходив до 2011 р.); «Україна. Наука і культура» (заснований у 1966 р. АН УРСР та Товариством «Знання» УРСР; до 1991 р. мав назву «Наука і культура. Україна») та ін.
До групи літературних, літературно-громадських, літературно-мистецьких Щ. належать, зокрема, такі видання, як: «Провесень» (м. Червоноград); «Український літературний провулок» – видання українського письменницького середовища у Польщі (друкується з 2001 р.); настільна книжка-календар для дітей молодшого віку «Дванадцять місяців», що виходила впродовж 1958–1996 рр. та з 2016 р. у видавництві «Веселка» (до 1964 р. – «Дитвидав»); «Календарик-дощколярик», який випускався у 1980–1990-х рр. також у «Веселці».
З 2000 р. виходить науковий Щ. «Україна дипломатична», заснований Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв, Державною установою «Інститут всесвітньої історії НАН України» та Історичним клубом «Планета» з метою висвітлення діяльності дипломатичної служби України та іноземних держав, дослідження здобутків та проблемних моментів у роботі української дипломатичної служби тощо. Щ. Інституту зовнішньополітичних досліджень «Зовнішня політика України: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети», який виходить українською та англійською мовами, подає комплексний аналіз зовнішньої політики України, окреслює пріоритетні напрями реалізації зовнішньополітичного курсу країни тощо.
З метою ознайомлення урядових і парламентських структур, центральних органів влади, провідних закладів вищої освіти, користувачів бібліотек з подіями, явищами та тенденціями у сфері міжнародної безпеки, насамперед у її військово-політичних і військово-економічних аспектах, виходить україномовне видання Щ. «СІПРІ: Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека», що був започаткований у 1966 р. Стокгольмським міжнародним інститутом дослідження миру (SIPRI).
У другій половині 19 ст. Київське товариство природознавців упродовж 20 років випускало щорічні «Указатели русской литературы по математике, чистым и прикладным естественным наукам, медицине и ветеринарии» (1873–1892). У 1880-ті рр. до видання бібліографічних Щ. долучилось і Новоросійське товариство природознавців в Одесі. Окремими виданнями вийшли його Щ. за 1884-й і 1885 р. На початку 20 ст. популярними були бібліографічні Щ., укладені завідувачем бібліотеки Московського комерційного інституту Г. Владиславлєвим (загалом 8 випусків, що охоплювали літературу за 1911–1914-ті та 1921–1924 рр.).
Узагальнені відомості про випуск видавничої продукції (у т. ч. статистичні) публікують у Щ. Книжкової палати України імені Івана Федорова «Друк України» (виходить з 1997 р.).
У 1952 р. УВАН у Канаді започаткувала видання бібліографічних Щ. «Канадська україніка» (Ukrainica Canadiana) – систематичних покажчиків українського друкованого слова в Канаді, які впродовж 20 років виходили за редакцією Я. Рудницького і Д. Сокульського. Видання припинено у 1973 р.; його комплект зберігається в колекції УВАН у фонді Наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянська академія».
З 2016 р. книгозбірня Волинського національного університету імені Лесі Українки видає Щ. «Метабібліографія бібліотеки Східноєвропейського [з 2020 р. – Волинського] національного університету ім. Лесі Українки». Видання інформує про бібліографічні посібники різних видів і жанрів, зокрема, відомості про науково-допоміжні, рекомендаційні, універсальні, галузеві та інші, які були укладені працівниками бібліотеки у попередньому році. Щ. «Бібліографія українського гончарства» з 2000 р. видає Національний музей-заповідник українського гончарства (нерегулярно).
Щ. поширені в репертуарі видавничої продукції національних, державних, обласних універсальних наукових бібліотек. Передусім це статистичні, інформаційно-аналітичні та оглядові видання, календарі знаменних і пам’ятних дат.
Для спеціалістів бібліотечної галузі та представників органів влади і місцевого самоврядування фахівці Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого на основі щорічної звітності за формою № 6-НК, що фіксується в Електронній системі моніторингу базової мережі публічних бібліотек України (ЕСМаР) видають Щ. «Бібліотечна Україна в цифрах», який містить статистичну інформацію про матеріально-технічну базу, фінансування, рух фондів та інші показники, що характеризують діяльність національних, державних, обласних універсальних наукових, публічних бібліотек України.
Провідні бібліотеки України – методичні центри для бібліотек окремих мереж видають Щ., що містять аналітичні матеріали, статистичні дані про стан бібліотечної мережі, а також інформують про нові законодавчі акти, нормативно-правові та інструктивно-методичні документи в галузі бібліотечної справи і науково-інформаційної діяльності. Серед таких видань: «Робота бібліотек наукових установ Національної академії наук України в ... році» (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, з 1995 р.); «Основні показники роботи бібліотек України для дітей за … рік» (Національна бібліотека України для дітей); «Робота медичних бібліотек України» (Національна наукова медична бібліотека України); «Бібліотечна Україна – юнацтву: цифри і факти» (Державна бібліотека України для юнацтва) та ін.
Національна історична бібліотека України з 1990 р. видає щорічний інформаційний бюлетень «Краєзнавча робота в бібліотеках України». Також НІБУ ще у 1968 р. започаткувала бібліографічний покажчик «Історія України» (станом на 2022 р. вийшло 53 випуски), який нині є невід’ємною складовою національної бібліографії, вагомим внеском бібліотеки у розвиток вітчизняної історичної науки. З 1996 р., окрім традиційного друкованого, Щ. доступний для користувачів і в електронному форматі.
Статистичні та інформаційно-аналітичні Щ. видають більшість обласних універсальних наукових бібліотек («Бібліотечна Буковина в цифрах», «Бібліотеки Чернігівщини в цифрах», «Бібліотечна Івано-Франківщина у … році», «Бібліотеки Вінниччини у … році», «Бібліотеки Харківщини в цифрах. Основні показники роботи бібліотек Харківської області за … рік» та ін.).
Наукова, довідкова та практична цінність Щ. полягає в можливості аналізу певної сфери суспільного життя та діяльності шляхом порівнянь поточного стану справ з інформацією за минулі роки. У цьому сенсі важливо мати в бібліотечному фонді якомога повніший комплект тих чи інших видань Щ., без лакун.
Бібліотечне опрацювання Щ. є подібним до технологічних процесів із серіальними виданнями, що, як правило, означає створення одного запису назви у бібліотечному каталозі з подальшими відмітками про наявність цього видання за певні роки; комплект Щ. може мати єдиний шифр зберігання, у якому через дефіс вказується або порядковий номер (том, випуск) конкретного видання, або рік, який він охоплює; випуски комплекту на стелажі розміщуються разом у послідовності номерів.
ДСТУ 3017:2015. Інформація та документація. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять. – [Чинний від 2016–07–01; на заміну ДСТУ 3017–95]. – Київ : УкрНДНЦ, 2016. – ІV, 38 с.
Ежегодник «Приднепровье» и Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1914 год / под ред. секретаря Екатеринослав. губ. стат. ком. Н. Г. Подковырова и действ. чл. того же ком. А. Г. Авчинникова. – Екатеринослав, 1914. – 420 с. : ил., 1 л. портр.
Указатель русской литературы по математике, чистым и прикладным естественным наукам, медицине и ветеринарии за… год. 1872–1891. [Т. т.] 1–20. – Киев, 1873–1892.
Україна : стат. щорічник на 1929 рік / Центр. стат. упр. УСРР. – Харків, 1929. – ХХІІ, 399 с.
Народне господарство Української РСР [1956–1990 роки] : стат. щорічник / ЦСУ, Стат. упр. при Раді Міністрів УРСР. – Київ : Держ. стат. вид-во, 1957–1991.
Статистичний щорічник України за … рік / М-во статистики України. – Київ, 1995–2020.
Друк України ... : стат. зб. / Кн. палата України. – Київ, 1999–2020. – Виходить щорічно.
Бібліотечна Україна в цифрах : стат. зб. (2000–2001 рр.) / М-во культури і мистецтв України, Нац. парлам. б-ка України ; підгот.: О. Лахно, Л. Салко ; відп. за вип. І. Цуріна. – Київ, 2002. – 36 с.
«Наука і культура. Україна». Вип. 1–31 (1966–2002) : сист. покажч. змісту / Нац. парлам. б-ка України ; упоряд. Є. К. Бабич ; наук. ред. В. В. Патока ; відп. за вип. В. О. Кононенко. – Київ, 2003. – 224 с.
Словник книгознавчих термінів / Кн. палата України ; [уклад.: В. Я. Буран та ін.]. – Київ, 2003. – 159 с. – Про щорічник: с. 159.
Недопитанський М. І. Сучасна українська періодика: типологічний аспект / М. І. Недопитанський // Наук. зап. Ін-ту журналістики. – Київ, 2004. – Т. 14. – С. 184–187.
Словник-довідник основних видавничих термінів для практики наукових установ / пер. і упоряд. А. І. Радченко ; Наук.-вид. рада НАН України. – Київ : Академперіодика, 2009. – 72 с. – Про щорічник: с. 57
Шевченко В. Е. До питання термінології: вид і тип періодичного видання / В. Е. Шевченко // Укр. журналістикознавство. – 2010. – Вип. 11. – С. 29–37.
Швецова-Водка Г. М. Документознавство : слов.-довід. термінів і понять : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – Київ : Знання, 2011. – 319 с. : табл. – Про щорічник: с. 228.
____________________
Статистичний вісник м. Києва за … рік
Український археографічний щорічник (Український археографічний збірник. Нова серія)