Фінгерпринт (англ. Fingerprint, від finger – палець, print – відбиток) – засіб ідентифікування стародруків у вигляді комбінації букв і цифр, що складається з усталеної послідовності знаків, виділених із встановлених сторінок видання та дати його випуску з друку.

Ідентифікація окремих примірників видання з допомогою Ф. дозволяє за певними формалізованими ознаками здійснювати атрибуцію видань згідно з традиційним бібліографічним описом.

Ф. тісно пов’язаний із впровадженням в опис стародруків нових технічних засобів опрацювання документів і розроблених для них спеціальних програм. На практиці за основу береться Ф. одного, свого роду зразкового примірника надрукованої книги, і ця комбінація знаків і цифр закладається у комп’ютерні банки даних. Це дозволяє швидко за формальними ознаками: ідентифікувати той чи інший стародрук, особливо якщо існують кілька  варіантів одного видання; виявляти контрафакції (своєрідні «підробки», «нелегальні» видання, друки з помилковими вихідними даними тощо); здійснити атрибуцію дефектних примірників стародруків (наприклад, при відсутності їх титульних аркушів чи колофонів); розрізняти спільні видання кількох видавців; визначати унікальність того чи іншого видання. Ще у 1980-х рр.  Ф. розглядався як альтернатива Міждународному стандартному номеру книги (ISBN) для стародруків.

Наразі у світі не існує єдиних загальноприйнятих правил (формули) утворення Ф., тому застосовуються різні системи. Найбільш поширеним у світовій бібліографічній практиці є LOC-фінгерпринт, розроблений у 1974 р. у рамках проекту зі створення спільного електронного каталогу стародруків із фондів трьох наукових бібліотек: Британського музею (Лондон), Бодліанської (Оксфордський університет) і Кембриджського університету. Місцезнаходження цих установ відображено в абревіатурі LOC (London-Oxford-Cambridge). У 1984 р. методику побудови LOC-фінгерпринта було доопрацьовано та затверджено в інструкції англійською, французькою та італійською мовами: Fingerprints: 131 manual = Empreintes: Guide de releveur = Impronte: regole per il rilevamento / Institut de Recherche et D’histoire des Texts (Centre National de la Recherche Scientifique; In association with the National Library of Scotland. – Paris, 1984.

Ідентифікатор LOC-фінгерпринта складається з основної частини і додатку. Основна частина містить код із 16 знаків, розділених пробілами на 4 групи, за кількістю точно обумовлених друкованих аркушів стародруку,  на яких фіксуються по два останні знаки у двох нижніх рядках, за винятком кустод та сигнатур (це можуть бути літери, цифри, знаки пунктуації, дужки тощо). Цими обумовленими аркушами є: перший після титульного аркуша (позначається як α, знаки 1–4); четвертий за рахунком аркуш після аркуша α,  що позначається як аркуш β, знаки 5-8) і т. д.  Додаток до основної частини LOC-фінгерпринта формують дві складові: 1) умовне позначення джерела, за яким встановлено 3-тю групу знаків: (3) якщо джерелом стала с. 13 або XIII; (7) якщо с. 17 або XVII; (С) якщо це четвертий за рахунком аркуш після аркуша β; 2) рік видання: у тій формі, що зазначено на титулі, або переведений в арабські числа з позначкою (R), якщо в оригіналі рік подано римськими цифрами, або (A) – якщо арабськими. Приклад застосування Ф. у бібліографічному описі видання: Sachs H. Die Drey Todtenn so Christus aufferweckt hat, Allegoria dreyerley Sünder, so Christus durch sein wort noch teglich erwecket. – Gedrückt zu Nürnberg : Durch Herman Hamsing, [1553]. – [4] Bl. : il. ; 4° (20 cm). – Фінгерпринт: rteg egsn sntz tzst C 1553Q. Бібліографія: VD 16 S 231.

Термін Ф. в інших тлумаченнях застосовується також у генетиці, мікробіології, криміналістиці та інших прикладних сферах діяльності.

Курганова О. Ю. Ідентифікатор LOC-фінгерпринт як засіб атрибуції іноземних стародруків / О. Ю. Курганова // Сучасні інформаційні технології в бібліотечній справі : зб. матеріалів V міжнар. наук. конф. молодих учених «Молодь. Наука. Інновації», 15 трав. 2014 р.; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського.  – Київ, 2014. – С. 130–133;

Жбанова К. Ю. Прижиттєві примірники творів Ганса Сакса відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / К. Ю. Жбанова // Рукописна та книжкова спадщина України / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського.  – Київ,  2015. – Вип. 19. – С. 399–408;

Курганова О.  Ідентифікатор «фінгерпринт» як елемент бібліографічного опису колекції Ельзевірів в електронному каталозі відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ / Олена Курганова // Бібліотечний вісник. – 2015. – № 2. – С. 14–18.