Си́гла (від лат. sigla – знак, singulae litterae – «поодиничні літери», або singula signa – «поодиничні знаки») – бібліотечне коротке умовне позначення у вигляді окремих букв, цифр, інших знаків чи їх комбінації, яке застосовують у карткових, друкованих, електронних каталогах (переважно зведених), бібліографічних посібниках, на виданнях для позначення місця зберігання конкретного документа в міжбібліотечних інформаційно-пошукових системах, окремій бібліотеці чи її структурному підрозділі тощо.

Синонімічний термін – службова позначка.

Поряд із циферно-буквеними С. в деяких бібліотеках додатково застосовують умовні позначення у вигляді наліпок різних кольорів і форм на корінцях книжок. Зокрема, у підсобному фонді такі наліпки дають змогу візуально безпомилково вирізняти видання за їхнім призначенням: навчальні посібники, довідкові видання, монографії, збірники наукових праць тощо й економити час для розшуку книжок. Так само різновидом С. може бути проставлений у бібліотеці номер тому чи випуску на корінці багатотомного чи продовжуваного видання у тих випадках, якщо це не було зроблено в друкарні.

Найчастіше С. вказують: на каталожних картках – біля інвентарного номера документа або шифру зберігання, на книжках – на корінці, верхньому лівому куті палітурки або обкладинки чи їхній зворотній стороні, інколи – на форзаці тощо. Оскільки С. призначені насамперед для бібліотекарів на допомогу у визначенні адреси пошуку чи місця зберігання конкретного документа, то внормування порядку їх застосування у стандартах не передбачено, натомість цей порядок може бути прописаний у виробничих інструкціях чи правилах. Бібліотеки самостійно визначають потребу в С., їх перелік та умовні позначення, порядок застосування. Так, в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого на документах і в системі каталогів застосовують такі С.: рк – фонд відділу рідкісних і цінних книг, кх – відділ зберігання документних ресурсів (основне книгосховище), вок – відділ обслуговування користувачів (книгосховище в головному корпусі), сопс або к. б.– фонд сектору організації професійної самоосвіти, вдіо – фонд відділу довідково-інформаційного обслуговування і т. ін.

Залежно від рівня складності ідентифікування документів в окремих великих бібліотеках або їхніх мережах застосовують ступінчасті С., де поряд з основним умовним символом проставляють додаткові розгалуження. Для прикладу розшифровка ступінчастої сигли місця зберігання документа: 2-ф. 5/чз, де 2 – умовний номер районної центральної бібліотеки  в системі МЦБС великого міста: ф.5 – філія за № 5 цієї ЦБС; чз – читальна зала.

Майже завжди С. застосовують у зведених каталогах різного призначення, іншій продукції, що є результатом кооперації кількох закладів і адресованих як бібліотекарям, так і користувачам. Перелік С. (здебільшого, це абревіатури бібліотек, або їхні умовні цифрові позначення – 1, 2, 3 і т. ін.) та їх розшифровку подають у передмові або на початку бібліографічного списку. Так, у багатотомному «Друкованому зведеному каталозі україномовної книги державних бібліотек та музеїв України, 1798–1923» подано «Список сиглів і повних назв бібліотек та музеїв-учасників з посиланнями на номери позицій».

Шифри зберігання документів та інвентарні номери документів часто називають сиглами зберігання, проте таке формулювання є некоректним через підміну понять.

Словник книгознавчих термінів : понад 1400 термінів / уклад. В. Я. Буран [та ін.] ; наук. ред. Н. О. Петрова [та ін.]; Кн. палата України. – Київ : Аратта, 2003. – 159 с. – Про сиглу: с. 134.

Каталогізування документів : короткий термінол. словник / уклад. Н. Є. Зоріна ; НАПН України, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського. – Вінниця : Твори, 2021. – Про сиглу: с. 71.

Книгознавство: термінол. словник (редакційно-видавнича справа, журналістика, поліграфія, видавничий бізнес, інформаційно-бібліотечна діяльність) / за заг. ред. В. О. Жадька. – Київ : ВПК ”Експрес-Поліграф”, 2012. – Про сиглу: с. 187.