Едиціологія  (від англ. edition – видання, грец. logos – слово, вчення) – наука, що вивчає історію, теорію, методику та організацію редакційно-видавничої справи.

Термін «едиціологія» був запропонований докт. пед. наук, проф. Г.  Швецовою-Водкою в навчальному посібнику «Вступ до бібліографознавства» (2004) як назва наукової дисципліни, що вивчає редакційно-видавничу справу. Інший український вчений, докт. філол. наук, проф. З. Партико  називає науку, що вивчає видавничу справу, «едитологією», виокремлюючи в ній теорію видавничої справи та теорію редагування.

Проблеми термінології, її уточнення, актуалізації, уніфікації у книгознавстві постійно перебувають у центрі уваги наукового співтовариства, починаючи з досліджень М. Лісовського, О. Лов’ягіна, М. Куфаєва, Л. Биковського, і пов’язуються із вирішенням загальних та часткових питань: загальна назва науки («бібліографія», «бібліологія», «бібліософія», «книгознавство»), її склад (за М. Лісовським: книговиробництво–книгорозповсюдження–книгоопис; за О. Лов’ягіним: генетика – статика – динаміка; за М. Куфаєвим: філософія книги – бібліологія – книжкова справа; за Л. Биковським: книговиробництво – книгопоширення – книговживання), теоретичні та методологічні проблеми.

Сучасні дослідження ґрунтуються на «Принциповій схемі книгознавства» А. Барсука. Ця схема аналізується та ілюструється у навчальних посібниках А. Бєловицької, М. Низового, Г. Швецової-Водки та ін.

За схемою А. Барсука редакційно-видавнича справа є першою складовою системного блоку книжкової справи як практичної галузі, що пов’язана з підготовкою, випуском, розповсюдженням та використанням творів друку. З метою узагальненого підходу до визначення наукового знання, до сфери якого входять історія, теорія, методика та організація редакційно-видавничої справи, пропонується єдиний термін «едиціологія».

Як галузь наукового знання Е. має свій об’єкт, предмет, завдання, методи дослідження і входить до єдиної системи дисциплін книгознавчого циклу.  

Об’єктом Е. є книга як суспільне явище, що має свою змістову та матеріальну основу (шлях від рукопису до видання – друкованого чи електронного), та редакційно-видавнича справа як практична галузь дослідження. 

Предметом дослідження Е. є історія, теорія, методика, організація редакційно-видавничого процесу, що є сукупністю обумовлених практикою книговидання послідовних дій співробітників видавництв, спрямованих на підготовку й випуск того або іншого виду видавничої продукції.  

Завдання Е. полягають у дослідженні всіх аспектів історичної, теоретичної, організаційної та методичної складових редакційно-видавничої діяльності.

Методи дослідження, притаманні Е., підпорядковані її предмету та завданням і ґрунтуються на методах книгознавчого підходу до вивчення книги з позицій редакційно-видавничої справи. До них належать методи: функціональний (видавнича продукція вивчається з позицій споживача, тобто враховується цільове і читацьке призначення видання, відповідність форми та змісту, ступінь розповсюдження видань та їх вплив на споживача та суспільство); бібліографічний (облік видань за зовнішніми та внутрішніми ознаками); статистичний (аналіз видавничої продукції за кількісними показниками); поліграфічний (аналіз видавничої продукції як витвору поліграфічного мистецтва); аналітико-семантичний (аналіз видавничої продукції за темами, хронологією, видавництвами, жанрами тощо); структурно-типологічний (аналіз структури видавничої продукції за видами і типами видань).

Редакційно-видавничий процес як галузь практичної діяльності і як основний предмет вивчення Е. складається з етапів, кожен з яких дослід­жується наукою окремо. У навчальному посібнику «Енциклопедія видавничої справи» (автори: В. Ткаченко та ін.; 2008) виокремлено підготовчий, редакційний, виробничий та маркетинговий етапи, що достатньо вичерпно відображають складові редакційно-видавничого процесу.

На підготовчому етапі відбувається пошук автора і твору, що є найважливішою ланкою у подальшій роботі видавництва чи видавничої організації, оскільки від компетентності автора та якості рукопису залежить споживча привабливість видання, а отже і потенційний прибуток видавництва. Редакційний етап охоплює роботу редакторів із текстом  і передбачає філологічне, технічне, художнє редагування. Виробничий етап – це перетворення рукопису на конкретне видання, що може здійснюватись як поза межами видавництва, на поліграфічному підприємстві, так і безпосередньо у видавництві – на поліграфічній дільниці. Маркетинговий етап пов’язаний із рекламуванням видання з метою формування «іміджу» того чи іншого видання і безпосередньо спрацьовує на перспективу, успішність, конкурентоспроможність видавництва. Маркетинг як вивчення попиту може починатись як на підготовчому етапі, після отримання рукопису від автора, так і після виходу конкретного видання у світ.

Розвиток практичної сфери редакційно-видавничого процесу безпосередньо пов’язаний із розвитком Е. як науки та навпаки. Визначення Е. як науки та її місця серед суміжних наукових дисциплін – книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, соціології читання потребує додаткового вивчення.

Барсук А.И. Библиографоведение в системе книговедческих дисциплин : мето­дол. очерк / А. И.  Барсук.  – Москва : Книга, 1975. – 206 с.

Баренбаум И.Е. Книговедение в системе наук / И. Е. Баренбаум // Книга : исслед. и материалы. – 1985. – Сб. 50. – С. 72–83.

Сонкина Ф.С. Актуальные проблемы терминологии книговедения и книжного дела / Ф. С. Сонкина // Книга : исслед. и материалы. – 1985. – Сб. 50. – С. 84–96.

Беловицкая А. А. Общее книговедение : учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Книговедение и орг. кн. торговли» / А. А. Беловицкая. – Москва : Книга, 1987. – 256 с.

Партико З. В. Загальне редагування : нормативні основи : навч. посіб. / З. В. Партико.  – Львів : Афіша, 2004. – 416 с.

Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства : навч. посіб. / Швецова-Водка.  – Київ : Кондор, 2004. – 216 с.

Ківшар Т. Книгознавча концепція Левка Биковського подебрадського періоду (1922–1923) / Т. Ківшар // Вісн. Львів. ун-ту. Серія Книгознавство, бібліо­текознавство та інформаційні технології. – 2008. – Вип. 3. – С. 145–256.

Ткаченко В.П. Енциклопедія видавничої справи : навч. посіб. / В. П. Ткаченко та ін. – Харків : Прапор, 2008. – 320 с.

Низовий М. А. Вступ до книгознавства : навч. посіб. / М. А. Низовий. – Київ : Кондор, 2009. – 144 с.

Шатрова М. Едиціологія – дисципліна книгознавчого циклу / М. Шатрова  // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2011. – № 3. – С. 59–62.

Огар Е. Дитяча книга в українському соціумі (досвід перехідної доби) : монографія / Емілія  Огар.  – Львів : Світ, 2012. – 320 с.

Шатрова М. Б. Эдициология как книговедческая дисциплина / М. Б. Шатрова // Библиотековедение. – 2013. – № 2. – C. 58–63.

Петренко О. В. Проблема якості друкованих дитячих книг в Україні в контексті сучасної едиціології / О. В. Петренко. – Вісник ХДАК. – 2016. – Вип. 48. – С. 57–66.