Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 42
За місяць : 780
Кількість
статей : 978
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Читацький щоденник
Читацький щоденник

imageЧитацький щоденник – форма фіксування, накопичення та зберігання індивідом особистих датованих записів про прочитані твори; засіб залучення до систематичного і вдумливого читання; навчальний посібник, що використовують здебільшого в системі літературної освіти для формування читацької компетентності й обліку прочитаної літератури за програмою позакласного читання; різновид мемуарної літератури.

Синоніми: «щоденник читача», «щоденник читання», «літературний щоденник», «читацькі нотатки», «приватна літературна критика» та ін.

Ведення Ч. щ. має на меті поглиблене сприйняття прочитаного, виховання культури усвідомленого систематичного читання, набуття вміння виділяти головне у творі, оцінювати сюжетні лінії та персонажів, висловлювати свої емоції й почуття від прочитаного та грамотно їх описувати.

Як різновид мемуарної літератури Ч. щ. з плином часу набувають значення історичного джерела і можуть використовуватись у споминах, біографістиці, створенні родинних історій, а також як достовірний матеріал у процесі наукових досліджень у галузі читачезнавства.

Читач веде Ч. щ. за власною ініціативою, за рекомендацією іншого авторитетного для нього читача, бібліотекаря або особи, що має вплив на дитяче читання (педагога, батьків). В освітньому процесі Ч. щ. для учнів / студентів виконує функцію дидактичного засобу реалізації навчальних / освітніх програм. Потреба у веденні й накопиченні записів про прочитане тісно пов’язана із самоосвітнім читанням і є показником високого інтелектуального рівня особистості та сформованості її читацької культури.

Матеріальні формати Ч. щ.: рукописний (звичайний шкільний або загальний зошит, альбом, блокнот); друкований робочий зошит (воркбук); електронний (створений у комп’ютерному середовищі за допомогою певних програм і застосунків, а також у форматі блогу). Щоденникові записи можуть бути довільними за змістом і обсягом (у зручній для читача формі) або ж оформлені як відповіді на поставлені запитання (у друкованих форматах), або у форматі різних видів запису про прочитане (читацький відгук, анотація, тези, конспект найяскравіших фрагментів твору, рецензія, стислий чи розгорнутий коментар). Обов’язковою складовою такого запису є бодай мінімальні бібліографічні відомості про прочитаний твір.

Читачі молодшого віку зазвичай записують у щоденник такі відомості: прізвище автора книжки, її назву, роблять малюнки за змістом прочитаного, а підготовленіші читачі до основних бібліографічних відомостей додають власні думки, виклади короткого змісту (сюжету) твору, особисті враження про прочитане тощо. У старших за віком власників Ч. щ. з високим рівнем культури читання і сформованими читацькими навичками вміст, обсяг і форма записів мають індивідуальний та нестандартний характер.

Залежно від формату Ч. щ. (рукописний, друкований, електронний), мотивації до фіксування й накопичення інформації про прочитані твори, рівня читацької культури та читацьких уподобань, а також специфіки прочитаного твору і т. ін. читачі зазвичай викладають у своїх щоденниках думки й почуття, викликані прочитаним, висловлюють згоду або незгоду з автором, указують на його логічні та фактичні помилки, пишуть листи улюбленим персонажам або автору; занотовують цікаві факти, цитати, образні порівняння, формують словник незнаних для них раніше слів, які трапилися в тексті; створюють власні твори: ілюстрації (малюнки, шаржі, карти, схеми і т. ін.), інтелект-карти, літературні кросворди, буктрейлери; пишуть рецензію на твір, описують випадки із власного життя, схожі з тими, що відбулися з літературними героями, малюють ескізи одягу, описаного в тексті, перекладають вірші, захопливі уривки на іншу мову, фіксують наведені у творі ідеї, дотепні вирази, порівняння, тексти віршів і пісень, правила ігор, корисні поради тощо.

Як дидактичний інструмент бібліотечної педагогіки Ч. щ. є ефективним засобом залучення учнів / студентів до читання, формування читацької та бібліотечно-бібліографічної грамотності, інформаційної культури. Для юних читачів, які не мають досвіду ведення Ч. щ., бібліотекарі проводять відповідні колективні й індивідуальні бесіди («Твій читацький щоденник: як і що записувати», «Читацькі нотатки – вузлики напам'ять», «Твоя читацька біографія – у щоденнику читання» тощо), під час яких розповідають про його доцільність, наводять цікаві приклади щоденникових записів відомих особистостей, кумирів дітей, а також характеризують основні складові щоденника, дають настанови щодо оформлення в ньому записів. Тему «Читацький щоденник» передбачають у програмах бібліотечних уроків, які реалізують у шкільних бібліотеках та бібліотеках для дітей. Спільно з учителями бібліотечні працівники також розробляють рекомендації або поради для батьків щодо систематичного ведення їхніми дітьми Ч. щ.  Такі заходи мають винятково заохочувальний характер.

Для бібліотекарів, педагогів, науковців Ч. щ. є незамінним джерелом вивчення читачів, передусім дитячого віку. Аналіз Ч. щ. дає змогу з’ясувати інтереси юних читачів, коло читання, простежити в часовому вимірі розвиток і диференціацію їхніх уподобань і літературних смаків, допомагає заохотити шанувальників книги до прочитання іншої літератури, відповідної їхнім потребам, виробити оптимальні шляхи пошуку необхідної інформації, а своїми висновками за результатами такого вивчення поділитися з батьками.

У разі згоди власників Ч. щ. бібліотекарі використовують їхні записи з метою рекламування, популяризації успішного читацького досвіду: організовують виставки, презентації щоденників, залучають активних читачів до участі в конкурсах різних рівнів, як локальних, так і всеукраїнських, серед них: Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Книгоманія», Львівський міжнародний дитячий фестиваль, організатором яких є ГО «Форум видавців»; Всеукраїнський конкурс «Найкращий читацький щоденник», організований у 2013 р. видавництвом «Грані-Т» для учнів 4–6 класів; конкурс відгуків на українські книжки для школярів 10–17 років з Донецької, Луганської та Харківської областей «Читай-пиши», що проводиться з 2019 р. за ініціативою письменника і громадського діяча С. Жадана, та ін.

Перші передумови до застосування Ч. щ. як засобу накопичення й практичного використання відомостей щодо прочитаних творів були закладені в 17 ст. фундатором наукової педагогіки, чеським педагогом-гуманістом Я. А. Коменським. У своїй відомій промові «Про вміле користування книжками – найпершими інструментами культури природних обдарувань» (1650) він наголошував, що вченими нас роблять не книжки, а цілеспрямована робота з ними. Справою першорядного значення в користуванні книжками педагог вважав уміння відбирати істотне з прочитаного, а однією з основних передумов досягнення успіху в роботі з текстами – ведення записів у процесі читання. Найзручнішими для цієї мети Я. А. Коменський називав спеціальні щоденники, в яких читач мав би змогу занотовувати, згідно з власним вибором і світоглядом, свої враження і думки про користь, яку принесла йому прочитана книжка.

Записувати власні міркування щодо прочитаного радив також український філософ, богослов, письменник Г. Сковорода. У своїх настановах «Як робити виписки», «Як робити короткі виписки», «Історичні виписки» («Філологічні виписки» – Excerpta philologica) він наголошував, що прочитане слід зберігати в «серці», «в очах», «в голові», «в пам’яті» і, наскільки можливо, наслідувати. Основні думки, викладені в книжках, і все те в них, що гідне уваги, мислитель рекомендував занотовувати і час від часу перечитувати.

У другій половині 19 ст. набули поширення т. зв. реєстри прочитаних книжок, як саморобні, у зошитах і блокнотах, так і друковані. Подібними до Ч. щ. в них були хронологічні й бібліографічні відомості, а оцінювання читачами творів в них у текстовій формі, як правило, не фіксувалося (інколи – за певною системою балів). Такі реєстри вели не лише учні, а й дорослі особи, які ґрунтовно займалися самоосвітою.

Наприкінці 19-го – на початку 20 ст. проблема активізації читання з метою самоосвіти хвилювала багатьох діячів просвітництва. До неї зверталися педагоги і організатори народних шкіл Х. Алчевська, Б. Грінченко, М. Корф, які проводили бесіди з селянами і з’ясовували їхні читацькі інтереси, фіксували реакцію на прочитане, занотовували почуті усні враження. Серед освічених верств помітно зріс інтерес до організації самоосвітнього читання, методики запису про прочитані книги, до ведення Ч. щ.

image
Владиславлев И. В. Тетрадь для записи о прочитанных книгах: пособие для учащихся и самообразования. Изд. 4-е, доп. Москва,1916.
На початку 20 ст. з’явився прообраз друкованого Ч. щ. – т. зв. зошити для записів про прочитані книжки у форматі структурованих навчальних посібників, підпорядкованих меті якісного аналізу прочитаного.

Значний внесок у розроблення таких посібників зробив літературознавець, бібліограф і видавець, випускник Київського політехнічного інституту і Київського університету св. Володимира Г. Владиславлєв (псевдонім Г. Гульбинського; 1880–1962), опублікувавши праці «Тетрадь для записи о прочитанных книгах: пособие для учащихся» (1912) та «Как вести запись о прочитанных книгах: (Для школы и самообразования)» (1914), які мали великий попит і за короткий час неодноразово перевидавались. Автор прагнув наштовхнути читача на ведення записів про прочитане, «зробити йому ясною можливість такої постановки читання, дати приблизну схему записів і кілька настанов загального характеру».

Методичний підхід до застосування Ч. щ. в освітньому процесі розглянув політичний, громадський, церковний діяч, мовознавець, педагог І. Огієнко, розробивши посібник для домашнього і класного читання «Тетрадь для литературного разбора и записывания прочитанных книг» (1914), «Тетрадь для списывания и разбора стихотворений и басен» (1915), «Тетрадь для записывания прочитанных книг» (1916). У них вміщено вимоги до виразного читання, рекомендації щодо того, як читати книги, подано способи самостійного аналізу літературних творів.

image
Огиенко И. Тетрадь для литературного разбора и записывания прочитанных книг: пособие для домаш. и клас. чтения. Киев, 1914.
image
Зворот обкладинки і титульна сторінка читацького зошита (Огиенко И. Тетрадь для литературного разбора)

Ближче до середини 1920-х рр., коли в країні розпочалася культурна революція, побачив світ посібник відомого бібліотекознавця й педагога В. Чарнолуського «Запись чтения: руководство для сознательного читателя, библиотечных и школьных работников. С формами и образцами записей прочитанных книг, выписок, конспектов и проч.» (1923), що витримав два значно доопрацьованих перевидання (1924, 1927).

У цей період у читальнях бібліотек політосвіти запроваджували систему читацьких щоденників, як засіб фіксування кожним відвідувачем його читацьких дій, уподобань і вражень від прочитаного. Такий щоденник використовували не лише для обліку відвідувань і прочитаних бібліотечних книжок та часописів, на його сторінках відбувалося спілкування читача і бібліотекаря,  і, водночас, він слугував важливим інструментом для вивчення читацьких інтересів. У радянському бібліотекознавстві Ч. щ. тривалий час розглядали як ефективний засіб індивідуального керівництва читанням у бібліотеках, що обслуговували дітей.

Традиції друкованих зошитів для запису прочитаних книжок початку 20 ст. продовжують сучасні навчальні посібники для учнів, які в широкому асортименті видають видавництва, що спеціалізуються на випуску літератури для закладів загальної середньої освіти, а також оригінальні воркбуки, наприклад, «ПроЧИТАНЕ: Читай. Записуй. Запам’ятовуй» (2018) київського видавництва Pabulum.

З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій набуває поширення нова форма процесу роботи над прочитаним: Ч. щ. відроджуються в електронному форматі – з використанням великих можливостей соціальних сервісів веб 2.0, де власні рефлексії на прочитані книжки, твори читачі публікують на вебсторінці за допомогою різноманітних інтернет-сервісів і програм. Електронний Ч. щ. уможливлює активну мережеву взаємодію читача з авторами, з іншими читачами, педагогами, батьками, бібліотекарями. Зацікавлені особи можуть долучатися до обміну думками та власними оцінками, вести дискусії, надавати консультації, спостерігати за результатами, координувати і досліджувати самостійну читацько-творчу діяльність.

 

Зображення

image
Валентина Потеряйко – читачка бібліотеки-філії №3 Центральної бібліотеки Полтавської міської територіальної громади, власниця читацького щоденника 1949 року
image
Книга для запису прочитаних книг (1949, власниця В. Потеряйко, Полтава)
image
Дитячий щоденник читача

image
Шаблон читацького щоденника учасника Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Книгоманія»

 

Джерела

Тетрадь для заметок о домашнем чтении / сост.: Л. Т. Белецкий и А. К. Дорошкевич ; Изд. кн. магазина Н. Я. Оглоблина. – Киев : Тип. Бр. Кушнеровых), 1914. – 44 с.

Огиенко И. Тетрадь для литературного разбора и записывания прочитанных книг : пособие для домаш. и клас. чтения / И. Огиенко. – Киев : Тип. В. Н. Бондаренко, П. Ф. Гнездинского, 1914. – 16 с.

Зубковский В. В. Тетрадь для заметок о прочитанных книгах / В. В. Зубковский. – Харьков : Тип. Г. Б. Молчадского, 1915. – [48] с.

Огиенко И. Тетрадь для списывания и разбора стихотворений и басен. – Киев : Тип. В. Н. Бондаренко, П. Ф. Гнездинского, 1915. – 8 с.

Владиславлев И. В. Тетрадь для записи о прочитанных книгах : пособие для учащихся и самообразования / И. В. Владиславлев. – Изд. 4-е, доп. – Москва : Наука, 1916. – 26 с.

Огиенко И. Тетрадь для записывания прочитанных книг / И. Огиенко. – Киев : Тип. В. Н. Бондаренко, П. Ф. Гнездинского, 1916. – 8 с.

Владиславлев И. В. Как вести запись о прочитанных книгах: (Для школы и самообразования) / И. В. Владиславлев. – Изд. 6-е. – Москва, 1918. – 32 с.

Чарнолуский В. И. Запись чтения : руководство для сознател. читателя, библ. и шк. работников. С формами и образцами записей прочитанных книг, выписок, конспектов и проч. / В. И. Чарнолуский. – Москва, 1923. – 15 с.

Золотарев И. По библиотекам Ленинграда : (Беглые впечатления) : [Опыт работы с читательскими дневниками] // Красный библиотекарь. – 1927. – № 2. – С. 44–45; № 3. – С. –

Чарнолуский В. И. Техника записи чтения : крат. руководство для читателя / В. И. Чарнолуский. – 3-е изд., испр. и доп. – Mосква : Работник просвещения, 1927. – 71 с.

Брылов Г. Читательские дневники : (В порядке предложения) / Г. Брылов // Красный библиотекарь. – 1928. – № 1. – С. 26–33.

Щоденник читання // Куделько Е. В. Довідник з бібліотекознавства і бібліографії / Е. В. Куделько, С. Й. Мінц. – Харків : Ред.-вид. від. Кн. палати УРСР, 1969. – С. 247.

Сковорода Г. Філологічні виписки // Сковорода Г. Твори : у 2 т. – Київ : Вид-во Акад. наук УРСР, 1973. – Т. 2. – С. 425–431.

Руководство чтением детей в библиотеке : учеб. для библ. факультетов ин-тов культуры / под. ред. Н. Н. Житомировой. – 3-е перераб. и доп. изд. – Москва : Книга, 1976. –318 с. – Про щоденники читання: с. 268–270.

Коменский Я. А. Об искусном пользовании книгами – первейшим инструментом развития природных дарований / Я. А. Коменский // Избр. пед. соч. : в 2 т. – Москва : Педагогика, 1982. – Т. 2. – С. 34–44.

Дневник читателя // Словарь юного книголюба / сост. И. Я. Линкова. – Москва : Книга, 1987. – С. 72.

Шапошникова А. Е.  Читательские дневники : возможности  использования / А. Е. Шапошникова // Мир библиогр. – 1999. – № 3. – С. 90–94.

Підлужна Г. В. І. Огієнко про методику формування читацьких навичок молодших школярів / Г. В. Підлужна // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту ім. І. Франка. – 2002. – Вип. 9. – С. 210–212.

Матвійчук О. Є. Щоденник юного читача / Оксана Матвійчук // Шкіл. б-ка. – 2011. – № 3. – С. 73–75.

Горпинич Н. Формування читацьких інтересів молодших школярів у процесі роботи з дитячою книжкою : [досвід використання електрон. читац. щоденника ] // Шк. бібл.-інформ. центр. Бібл. робота. – 2012. – № 3. – С. 23–29 ; № 4. – С. 28–35.

Хролець О. І. Формування у молодших школярів першооснов читацької самостійності в процесі роботи з дитячою книжкою / О. І. Хролець // Пед освіта: теорія і практика. – 2012. – Вип. 11. – С. 176–180.

Морська Т. Г. Щоденник читача / Т. Г. Морська // Шк. б-ка. – 2013. – № 19/20. – С. 108.

Сидоренко Ю. Роль читацького щоденника у формуванні літературних компетентностей / Ю. Сидоренко, С. Олександренко // Всесвіт. літ. та культура в навчал. закладах України. – 2017. – № 6. – С. 2–3

Стасіневич Є. Приватна літкритика : [передмова] / Євгеній Стасіневич // ПроЧитане: Читай. Записуй. Запам’ятовуй. – Київ : Пабулум, 2018. – 208 с.

 

————————————————

Віртуальний читацький щоденник. Книги для дітей / блог Львів. обл. б-ки для дітей

Віртуальний читацький щоденник. Книги для дорослих / блог Львів. обл. б-ки для дітей

Ведення читацького щоденника

Горпинич Н. В. Майстер-клас «Читацький щоденник як засіб творчого розвитку учнів»

«Грані-Т» оголошує конкурс для школярів // День

Еволюція читацького щоденника / Анастасія Величко // Простір української дитячої книги 

Лекторій «Читацький щоденник»

Навіщо і кому потрібен читацький щоденник?

Найкращий читацький щоденник 2013 року

Онищенко Н. Читацький щоденник віком у 73 роки!

Проект «Читацький щоденник»

Про читацький щоденник

Чек-лист: Як створити читацький щоденник // Видавництво Старого Лева

Читай-пиши:

Читацький щоденник для підлітків «Ч(ц)итати вголос»

Читацький щоденник / Читандія. Країна маляток, що люблять читати

Що таке читацький щоденник і навіщо він потрібен?

Як вести читацький щоденник

Як заохотити сучасних дітей до читання?: Читацький щоденник для учнів 5 класу

Як не боятися чистої сторінки / Ольга Купріян

Як читати книжки, щоб написати рецензії / Тетяна Стус

Поперечна Лідія Андріївна
Статтю створено : 13.03.2023
Останній раз редаговано : 11.04.2024