За місяць : 1110
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліотечне обслуговування |
Читальна зала (читальний зал) – спеціально облаштоване приміщення бібліотеки, призначене для роботи користувачів із документами бібліотечного фонду та іншими інформаційними ресурсами; розповсюджена форма бібліотечного обслуговування без права брати документи додому (на відміну від абонемента).
На позначення приміщень для читання книжок, журналів та газет, організованих у бібліотеках, книгарнях, при видавництвах, товариствах і т. ін. в 19 ст. і в першій третині 20 ст. використовували також терміни «кабінет для читання», «читальня», «газетна». Дотепер поширеною є і назва цих приміщень у чоловічому роді – «читальний зал». У цьому ж роді термін вживається в чинних нормативно-правових актах (Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу». ст. 21; Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», ст. 20).
У бібліотеках, де абонемент відсутній, а також в архівних установах Ч. з. є єдиним місцем, де користувачі мають змогу ознайомлюватись із замовленими документами і працювати з ними.
В історії бібліотечної справи напрацьовано значний досвід організації системи Ч. з., яка передбачає наявність загальної, найбільшої за площею Ч. з. (традиційної для більшості бібліотек, особливо невеликих, і призначеної для задоволення різноманітних запитів усіх категорій користувачів) та спеціалізованих Ч. з., які організовуються залежно від специфіки бібліотеки, контингенту її користувачів та виду видань, якими комплектується бібліотечний фонд; ці зали мають меншу кількість посадкових місць.
Зокрема, спеціалізовані Ч. з. виокремлюють за:
категоріями користувачів, рівнем їхньої підготовки (у наукових бібліотеках – для науковців (осіб зі вченим ступенем), фахівців, студентів; у публічних бібліотеках для дітей – для учнів старших класів, дітей молодшого шкільного та дошкільного віку);
галузями знань, комплексами наук (Ч. з. з гуманітарних, правових, економічних наук, з питань техніки, мистецтва, бібліотекознавства тощо; Ч. з. бібліотечно-архівних колекцій; у бібліотеках великих класичних університетів – Ч. з. окремих факультетів та інших підрозділів вишів);
за характером і видами документів, що вимагають особливих умов роботи і зберігання (газетна періодика, дисертації, рідкісні книги, картографічні, аркушеві видання (мапи, плакати), патенти, документи іноземними мовами, мікрофіші, електронні документи та ін.); часто такі Ч. з. максимально наближені до місць зберігання відповідних документів, обладнані спеціальними меблями і технічними пристроями.
Окрім цього, існують т. зв. пересувні (бібліобуси, бібліотечні трамвайчики) та виїзні Ч. з., які організовують у разі потреби на певний період як локації для читання у книгарнях, кінотеатрах, клубах, парках (в літню пору), в гуртожитках та інших місцях. Такі Ч. з. використовують також для бібліотечного обслуговування різних виставок, форумів, днів інформації та днів спеціаліста на підприємствах і в організаціях.
Ч. з. як спеціально обладнане приміщення бібліотеки, де є можливість користуватися книгами та іншими виданнями з фонду бібліотеки, зазнала великих змін від часу свого виникнення ще за кілька століть до нашої ери.
У бібліотеках античності та Стародавнього Світу, де зазвичай книгосховище було водночас і залом для читання (одним приміщенням), Ч. з. ототожнювалася, власне, з бібліотекою. Саме в Ч. з. зародилася першочергова функція бібліотеки – обслуговування читачів, оскільки виносити документи у вигляді сувоїв, окремих аркушів, книжкових блоків тощо за межі бібліотеки не дозволялося.
В давні часи метою відвідування бібліотеки здебільшого було не читання, а переписування (копіювання) текстів, у т. ч. у спеціально відведених місцях – скрипторіях. Тому в арабських бібліотеках вже з 8 ст. відвідувачам безкоштовно пропонували папір і чорнило. У той період Ч. з. набула свого класичного вигляду: простора, світла, напівкругла або прямокутна зала з високими, іноді скляними, стелями. Типовим було розміщення фонду на стелажах або в шафах уздовж стін, інколи у два і більше ярусів. Місця для читачів і переписувачів (столи і лавки або стільці) розміщували у центрі зали або ближче до вікон. Таке просторове компонування Ч. з. практикувалося багато століть, воно збереглося до наших часів у багатьох старих європейських бібліотеках, насамперед в університетських. Традиційне компонування з деякими змінами відтворюється у спорудженні чи облаштуванні бібліотек і в наші дні.
Більшість Ч. з. у бібліотечних будівлях, введених в експлуатацію наприкінці 19-го – на початку 20-го ст., відповідають вимогам, що висуваються до місць масового читання: вони значні за площею, художньо оздоблені, мають великі вікна, частина – із частково скляним дахом (інша їх назва – зенітний ліхтар). Так, у 1901–1903 рр. була зведена нова будівля бібліотеки Харківського імператорського університету (нині – Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна) з Ч. з. на 250 місць; у 1905 р. споруджена будівля бібліотеки Львівського університету (нині – Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка) з ошатною Ч. з., увінчаною скляним дахом й оздобленою розписами видатних митців; у 1907 р. за проєктом архітектора Ф. Нестурха (Нештурхи) в Одесі збудовано будинок міської публічної бібліотеки (нині – Одеська національна наукова бібліотека) з величною Ч. з. на 275 місць (і додатково 25 окремих місць для жінок, відділених колонадою); 1911 р. у новобудові Київської міської публічної бібліотеки (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), зведеної в стилі італійського ренесансу, запрацювала велика Ч. з. на 180–200 місць, що отримала назву Олександрівської і була на той час найбільшою у місті; поряд функціонувала ще одна, т. зв. «газетна» зала на 50–60 посадкових місць; у 1920 р. у Всенародній бібліотеці України (ВБУ, нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ), яка ще не мала сталого приміщення, була відкрита Ч. з. на 200 місць.
У цей період починається спеціалізація Ч. з. великих бібліотек. 1923 р. у Всенародній бібліотеці України було відкрито наукову читальню (Ч. з. для науковців), в Харківській державній бібліотеці ім. В. Г. Короленка (нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка) окрім великої (загальної) читальної зали працювали Ч. з. періодики, дві дитячі Ч. з.
Від середини 20-го ст. диференційований підхід до обслуговування своїх користувачів, у т. ч. через Ч. з., остаточно закріпився в багатьох книгозбірнях. У національних, універсальних наукових, університетських та інших бібліотеках, що володіють значними за обсягом та універсальними за змістом фондами, було сформовано розгалужену систему Ч. з., у якій окрім загальної (головної) Ч. з., найбільшої за площею і кількістю місць (від кількох десятків до двох-чотирьох сотень), функціонують 5–8 або й більше спеціалізованих Ч. з.
Для диференційованого обслуговування фахівців бібліотечно-інформаційної сфери у структурі провідних національних та державних бібліотек України виокремлено спеціалізовані Ч. з. (кабінети): Кабінет бібліотекознавства імені Л. Б. Хавкіної ХДНБ ім. В. Г. Короленка (діє з 1903 р.); бібліотекознавчої літератури НБУВ (з 1922 р.); кабінет бібліотекаря в Київській центральній робітничій бібліотеці ім. ВКП(б) (нині – сектор організації професійної самоосвіти науково-методичного відділу НБУ імені Ярослава Мудрого (з 1924 р.); відділ бібліотекознавства Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника (з 1940 р.); кабінет бібліотекознавства Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського (з 2000 р.) та ін.
Спеціалізація Ч. з. передбачає необхідність організації їхніх підсобних фондів, що містять профільну літературу та довідкові видання, – загальних (універсальних) та спеціалізованих. Такі фонди комплектуються з урахуванням змісту (профілю) діяльності бібліотеки, специфіки роботи конкретної Ч. з., складу користувачів, їхніх запитів та інтересів. Основне їхнє призначення – забезпечити максимально повне та оперативне задоволення запитів користувачів на найчастіше затребувані документи. Підсобний фонд розміщують або безпосередньо в приміщенні Ч. з., або поряд з ним.
Однак деякі бібліотеки, зокрема ті, що розміщені у пристосованих будівлях, не мають можливості облаштувати Ч. з. як окреме приміщення. Там, де умови для такого виокремлення відсутні, бібліотечне обслуговування здійснюється комплексно: робочі зони для праці з документами облаштовують на абонементі чи в інших приміщеннях.
Сучасними зарубіжними і вітчизняними бібліотекознавцями у взаємодії з архітекторами при розробленні і втіленні концепції розвитку публічної бібліотеки як публічного простору, центру соціальних ініціатив висуваються ідеї відкидання традиції існування Ч. з. як окремих приміщень. Дедалі частіше у бібліотеках робочі столи, крісла, інші меблі й обладнання для роботи користувачів з документами, у т. ч. електронними, розташовують серед книжкових стелажів і полиць, тобто за принципом вільного формоутворення – відкритого фонду і зони, де користувачі можуть працювати з документами, відбуваються соціокультурні заходи, різні заняття у групах тощо.
У бібліотеках низки університетів в останні роки облаштовано невеликі за площею Ч. з. для індивідуальної та групової роботи (Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого), або індивідуальні бокси / кабіни (Центр імені митрополита Андрея Шептицького – ресурсно-інформаційний центр Українського католицького університету, що діє з вересня 2017 р. і об’єднує навчальні аудиторії, бібліотеку, публічний культурний простір, конференц-зали, дитячу і виставкову зони, кафе, книгарню, адміністративні приміщення; ще дві Ч. з. функціонують у корпусі філософсько-богословського факультету).
З переходом бібліотек до використання новітніх інформаційних технологій та сучасних засобів комунікацій відбувається модернізація Ч. з. – вони оснащуються комп’ютерною технікою для пошуку та замовлення необхідних видань в електронному каталозі, для доступу до інтернету, використання спеціальних передплачуваних електронних ресурсів (баз даних), користування якими є безкоштовним або зі знижками лише в приміщенні бібліотеки тощо. У зв’язку із зазначеними трансформаціями набувають поширення і нові форми Ч. з., такі, як: інтернет-зала, електронна (віртуальна) Ч. з., мультимедійна Ч. з.
Важливою умовою є забезпечення комфортних умов праці в Ч. з. Перелік таких умов вироблений упродовж багатовікової практики функціонування Ч. з. та за вимогами фахівців з громадської гігієни. До таких умов належать: оснащення зручними меблями, якщо це можливо; шумозахищеність (зокрема, шумопоглинальне покриття підлоги); хороша освітленість робочих місць (на столах мають бути електролампи з плафонами); кількаразове протягом дня провітрювання приміщення за графіком; вільний доступ до стелажів чи полиць з довідковою літературою; достатня площа поверхні столів та ін. Для роботи з великоформатними документами (газети, мапи, плакати, естампи тощо) спеціалізовані Ч. з. зазвичай оснащують столами зі змінюваним кутом нахилу робочої поверхні. Столи в Ч. з. розставляють перпендикулярно до вікон, паралельними рядами з таким розрахунком, щоб природне (денне) світло падало з лівої сторони.
Вимоги до проєктування та облаштування Ч. з. прописані в низці нормативних документів: державних будівельних нормах (ДБН В.2.2-9-2009, ДБН В.2.2-40 : 2018), інструкціях з охорони праці, для шкільних бібліотек – у Державних санітарних правилах і нормах влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів (ДСанПіН 5.5.2.008-01) і т ін. Відповідно до Правил охорони праці для працівників бібліотек, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 12 грудня 2012 № 1398, висуваються певні вимоги щодо безпечного перебування в Ч. з.; зокрема, має бути забезпечена швидка безперешкодна евакуація у випадку пожежної або іншої небезпеки; розстановка меблів не повинна перешкоджати руху присутніх у Ч. з.; усі види наочного інформування, банери, портрети, електроапаратура для підсвічування й інші предмети мають надійно підвішуватися та закріплюватися. Відповідно до Державних будівельних норм України «Опалення, вентиляція та кондиціонування» (ДБН В.2.5-67:2013) системи опалення мають забезпечувати в холодну пору року температуру повітря в Ч. з. не менш як 18°.
У проєктуванні та будівництві сучасних спеціалізованих будівель для бібліотек закладається нове змістове навантаження, з відображенням інформаційної та соціальної парадигм, що передбачають відкритість, доступність, зручність. Тому враховуються ергономічні вимоги до робочих місць користувачів і персоналу, проробляється дизайн, передбачається оснащення сучасного технічного обладнання, у разі потреби – швидка і зручна трансформація бібліотечних площ. Це ж стосується і реновації старих бібліотечних будівель.
Дизайн інтер’єру Ч. з. здебільшого оформлюється у спокійних світлих тонах, без яскравих, відволікаючих увагу елементів; в оздобленні вікон передбачається можливість регулювати інсоляцію та температуру, пропускати достатню кількість природного світла; штучне освітлення має бути комфортним для зору. Складною проблемою є поєднання вимог відкритості простору Ч. з. і водночас його відокремленості і захищеності від негативного впливу урбанізованого середовища – шуму з вулиці, загазованості повітря. Серед інших рішень, що впроваджуються в сучасних Ч. з. – ергономічність і комфортність їхніх площ, меблів та обладнання; автоматизованість і технологічність обслуговування; достатність матеріально-предметної комплектації (електророзеток, настільних ламп, Wi-Fi тощо); універсальність та водночас унікальність естетичного оформлення, у т. ч. з використанням творів мистецтва (у разі кількох Ч. з. в бібліотеці кожен з них повинен мати власну стилістику).
Бібліотечне обслуговування в Ч. з. здійснюється згідно з Правилами користування бібліотекою або правилами користування конкретною Ч. з., в окремих великих книгозбірнях – за наявності індивідуального читацького квитка, який, зазвичай, забезпечує доступ до всіх відділів бібліотеки, що обслуговують користувачів.
Режим роботи Ч. з. має істотні відмінності порівняно з іншими підрозділами бібліотеки, що склалися упродовж тривалого часу: вони обслуговують користувачів зазвичай до пізнього вечора і у вихідні для інших відділів дні (крім державних та найбільших релігійних свят), тому працівники Ч. з. працюють за певним графіком, у дві зміни (крім літнього періоду, коли кількість відвідувачів об’єктивно знижується).
У Ч. з. великих бібліотек користувачам надається можливість користуватися наявними у бібліотечному фонді документами на різних носіях інформації, різноманітними електронними ресурсами, у т. ч. й віддаленими, а також рукописами, рідкісними та цінними виданнями, енциклопедіями, періодикою минулих років і т. ін. Відвідувачі Ч. з. мають змогу користуватися комп’ютерною технікою (як бібліотечною, так і власною) й іншим технічним обладнанням, одночасно працювати з великою кількістю видань, ознайомлюватись із новою літературою, отримувати кваліфіковану допомогу бібліотечного фахівця. До послуг користувачів – широкий вибір періодичних видань, підсобний фонд, книжкові виставки, видання підвищеного попиту, література, отримана з інших бібліотек по МБА.
Технологія обслуговування у Ч. з., облік відвідувань та документовидачі, організація соціокультурних заходів здійснюється згідно з прийнятими у бібліотеці технологічними правилами, обліковими документами й показниками бібліотечної статистики.
Куделько Е. В. Читальний зал / Е. В. Куделько, С. Й. Мінц // Довідник з бібліотекознавства і бібліографії. – Харків : Ред.-вид. відділ Кн. палати УРСР, 1969. – С. 241–242.
Организация работы абонемента и читальных залов // Работа с читателями / под. ред. В. Ф. Сахарова. – Москва : Книга, 1981. – С. 253–287.
Амлинский Л.З. Композиционно-планировочные решения и техническое оснащение научных библиотек: библиотековедческий аспект / Л. З. Амлинский. – Киев : Наук. думка, 1988. – 296 с.
Библиотечные здания : основные положения библиотечного строительства / Л. З. Амлинский [и др.] ; пер. с нем. А. С. Кортикова ; под ред.: Е. А. Фенелонова, Ю. П. Обросова ; Гипротеатр. – Москва: Стройиздат, 1993. – 328 с.: ил.
Гаскюэль Ж. Пространство для книги : руководство для тех, кто строит, оборудует и обновляет библиотеку / Ж. Гаскюэль; пер. М. А. Руновой. – Москва: Рудомино, 1995. – 303 с.
Библиотечное обслуживание: теория и методика : учебник / под ред. А. Я. Айзенберга. – Москва : Изд.-во МГУН ; Либерея, 1996. – С. 83–89.
Мелентьева Ю.П. Библиотечное обслуживание : учебник / Ю. П. Мелентьева. – Москва : Изд-во ФАИР, 2006. – Про читальні зали: с. 202–207.
Косяк [Масловська] С. Організація роботи читального залу бібліотекознавчої літератури НБУВ в контексті підвищення фахового рівня бібліотечних працівників // Український бібліотекар: минуле, сучасне, майбутнє. – Київ, 2000.
Лобузіна К. Читальний зал відділу формування музичного фонду НБУВ: автоматизація обслуговування та статистичної звітності / К. Лобузіна // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2008. –Вип. 22. – С. 118–123.
Масловська С. М. Читальний зал бібліотекознавчої літератури НБУВ: історія та сучасний стан / С. М. Масловська // Українське бібліотекознавство в історичному вимірі : до 140-річчя від дня народж. Л. Б. Хавкіної : за матеріалами Міжнар. наук. читань з нагоди 105-ї річниці відділу бібліотекознавства / Держ. закл. «Харк. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка». – Харків : Фоліо, 2012. – С . 35–43.
Бова І. Сучасні форми обслуговування користувачів бібліотек вишів в умовах електронного середовища / І. Бова, Т. Марун // Бібл. форум України. – 2014. – № 2. – С. 9–12.
Воронкова І.С. Еволюція просторів бібліотек вищих навчальних закладів України (на прикладі найстаріших університетів) / І. С. Воронкова // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Архітектура. – 2014. – № 793.– С. 208–217.
Лобузіна К. В. Досвід створення бази даних «Послуги читальних залів» в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського / Катерина Лобузіна, Ірина Чабан // Бібл. форум: історія, теорія, практика. – 2016. – № 2. – С. 17–20.
–––––––––––––––––––––
Про що може розповісти відреставрована читальна зала Львівської політехніки