Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 43
За місяць : 43
Кількість
статей : 886
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Черкаська область. Бібліотечна справа
Черкаська область. Бібліотечна справа

Черкаська область. Бібліотечна справа. За архівними джерелами перші книгозбірні на теренах Черкащини були започатковані при монастирях у 17–18 ст. У них зберігалися рукописні книги та стародруки, що використовувалися для проведення служб, а також для навчання ченців грамоти.

Невеличкі бібліотеки мали також училища і школи, що функціонували при окремих монастирях. У деяких із них були й видання світського змісту. Відомо, що у книгозбірні Жаботинського монастиря зберігалися рукописні книги й понад 100 томів видань київського друку 1607, 1637, 1653, 1674, 1697 рр. та ін. У Мошногірському монастирі було 352 книги, датовані 17–19 ст. В «Описи имущества Чигиринского Свято-Троицкого женского монастыря» (1923) було зафіксовано 279 книг (у т. ч. 42 історичного змісту) і журналів, 49 Євангелій. Значний інтерес становило Євангеліє, що свого часу належало родині гетьмана П. Дорошенка. Мотронинський Троїцький монастир мав понад 250 книжок, серед яких «Маргарит» св. Іоанна Золотоустого (Острог, 1595) і Євангеліє (Москва, 1600) із срібними і позолоченими прикрасами.

Монастирські громади намагалися ретельно берегти свої бібліотеки. У статистичних відомостях Виноградського (Ірдинського) Успенського чоловічого монастиря за 1893 р. зазначалося: «…св. запасные дары сохраняются благоговейно, и библиотека состоит в хорошем состоянии».

Інтерес до книги, духовної культури набув значного поширення у середовищі заможного козацтва. Свідома частина козацької старшини, землевласники, дбаючи про освіту своїх дітей, формували приватні збірки, в яких, крім церковних видань, були й книжки світського, навчального змісту – букварі та азбуки, граматики німецькою, латинською, російською мовами, історичні трактати, словники польською і грецькою, мапи, атласи та ін. Відомо, що гетьман Б. Хмельницький зібрав велику, як на той час, бібліотеку у своїй заміській резиденції в Суботові.

Під впливом ідей Просвітництва формували приватні книжкові колекції представники знаті, заможні родини. До числа унікальних належала велика бібліотека князів Лопухіних у Корсуні, що містила кілька тисяч томів (нині зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського). Чимале зібрання мав рід князів Давидових, яким користувалися О. Пушкін, П. Чайковський, інші гості князівського маєтку в Кам’янці. Універсальні колекції видань зібрали смілянська гілка родини графа О. Бобринського, сім’ї княгині М. Кантакузіної-Сперанської (с. Велика Бурімка на Чорнобаївщині), князя М. Воронцова (с. Мошни неподалік від Черкас).

Власниками приватних книгозбірень були й численні представники інтелігенції, вчені, письменники, митці, громадсько-політичні діячі, що мешкали на Черкащині: композитор М. Лисенко, вчені М. Максимович, В. Караваєв, батько й син Юхим та Агатангел Кримські, В. Липинський та ін. Їхні зібрання стали підґрунтям для функціонування в подальшому багатьох загальнодоступних бібліотек у краї.

Діяли також приватні комерційні книгозбірні (Сагаловича, Федорова – у Черкасах, Ю. Кримського – у Звенигородці, М. Юдицького – у Городищі), користуватися якими за певну платню могли всі охочі.

Позитивно вплинуло на розвиток бібліотечної справи на теренах Черкащини створення на рубежі 19–20 ст. навчальних закладів різних типів, при яких функціонували бібліотеки. Невеликі книгозбірні відкривали і при деяких церковно-приходських школах у Вільхівці, Лебедині, Ковраях, Деньгах, Гельмязові, Ірклієві, Христинівці та інших селах і містечках. Добре вкомплектовані бібліотеки мали чоловіча гімназія та учительська семінарія в Черкасах, Уманська прогімназія, училища, що діяли в Монастирищі, Цибулеві, Лукашівці, Шполі. У 1859 р. в Уманському училищі садівництва, яке перевели з Одеси, запрацювала перша на Черкащині наукова спеціальна бібліотека (нині – наукова бібліотека Уманського національного університету садівництва).

Створенню книгозбірень сприяли аграрні і промислові магнати, поміщики. Так, за участю відомих промисловців Симиренків і Яхненків було відкрито бібліотеки у Млієві, Городищі. Ці добродійники також виділяли кошти на утримання бібліотек міністерського училища, сільськогосподарської школи в зазначених населених пунктах. На утримання учнівських бібліотек у Смілі асигнували кошти графи Бобринські, в Мошногір’ї та Байбузах книгозбірні підтримувалися на пожертви князів М. Воронцова, Давидових, поміщика Балашова.

Більшість публічних бібліотек на Черкащині було засновано в останній чверті 19 ст. з ініціативи прогресивних громадських діячів та інтелігенції, громадських об’єднань: у Каневі (1877), Чигирині (1884), Таганчі (1888), Умані (1897), Черкасах (1899).

У 1895 р. однією з перших на Золотоніщині запрацювала бібліотека в Гельмязові. В її фонді налічувалося 616 книжок і 21 періодичне видання. Спочатку користування було платним, а з 1910 р. – безкоштовним. У 1901 р. відкрилася бібліотека в Золотоноші, основою якої стала приватна книжкова колекція губернського секретаря М. Кононовича, що містила 15 тис. пр. У першому десятилітті 20 ст. створено читальню в Домантові на базі приватної книгозбірні відомого українського культурного діяча М. Злобинця.

Заснування громадської бібліотеки у Звенигородці пов’язано з іменами Юхима та Агатангела Кримських. Батько започаткував тут друкарню і власну бібліотеку, яку в 1899 р. подарував містечку, згодом передав частину свого зібрання й син, майбутній академік ВУАН.

Наприкінці 19-го – на початку 20 ст. мережа громадських бібліотек на Черкащині суттєво розширилася: відкрилися книгозбірні в Монастирищі, Катеринополі, Лисянці, Жовниному та в багатьох інших містечках і селах.

До 1917 р. громадські та народні бібліотеки перебували під наглядом адміністративних органів і духовного відомства, які постійно контролювали комплектування й склад фондів, керуючись реакційним «Алфавитным указателем произведений печати, запрещенных к обращению в публичных библиотеках и общественных читальнях», підготовленими органом цензури – Головним управлінням у справах друку (кілька разів перевидавалися, починаючи з 1884 р.) та іншими аналогічними списками.

Діяльність громадських і народних бібліотек дозволялась лише в межах положень їхніх статутів, що затверджувались адміністративними органами. Коштів на організацію бібліотек місцевою владою виділялось обмаль, багато з них могли існувати фактично за рахунок членських внесків, плати читачів за користування книжками, виторгу від влаштовуваних лекцій, аматорських вистав, концертів, а також благодійництва з боку товариств, установ та приватних осіб. Значна частина книгозбірень існувала лише завдяки матеріальній підтримці представників місцевої громадськості, що розуміли важливість підвищення культурного рівня і освіченості пересічних громадян.

Помітна роль в організації загальнодоступних народних бібліотек на Черкащині належала Київській губернській земській управі (з 1797 р. правобережна частина Черкащини – Уманський, Звенигородський, Чигиринський, Черкаський і Канівський повіти – входила до Київської губернії, а лівобережна з 1802 р. – до Полтавської) і місцевим повітовим земствам. Станом на січень 1911 р. найбільшу кількість народних книгозбірень було відкрито у повітах: Звенигородському – 18, Канівському – 13, Черкаському – 15, Чигиринському – 13, Чорнобаївському – 22, Уманському – 13. Вони працювали за типовими Правилами для народних бібліотек, проте деякі підлаштовували їх під свої умови роботи. Поступово у книгозбірнях впроваджували статистичний облік і звітність. Фонд кожної бібліотеки в середньому становив понад 600 пр. книг, які замовляли за каталогом, виданим управою.

Земські бібліотеки обслуговували не лише мешканців тих сіл, де функціонували ці заклади, а й навколишніх. Читачами здебільшого були представники інтелігенції, дрібні службовці, вчителі, учні. Через значний рівень неписьменності недостатньо були охоплені бібліотечним обслуговуванням дорослі селяни і жіноцтво. Так, в Уманському повіті серед відвідувачів бібліотек переважали підлітки – 49%, дорослих налічувалося 42%, дітей – 9%.

У 1912 р. в Черкаському повіті на відкриття нових бібліотек державне казначейство виділяло по 200 руб., на утримання наявних – по 90 руб., на народні читальні – по 75 руб. Цих коштів вистачало лише на найсуттєвіші витрати (оплату праці бібліотекаря, опалення), для поповнення фонду закуповувалися найдешевші книжки і брошури.

Земські управи сприяли відкриттю книгозбірень і при сільських навчальних закладах. Такі бібліотеки, наприклад, були засновані в 1910 р. на Тальнівщині при Мошурівському і в 1912 р. при Шаулиському земських училищах.

Велику роль у розвитку бібліотечної справи на Черкащині відігравали громадські об’єднання та товариства, селянські спілки. Безкоштовні бібліотеки-читальні для народу відкривалися чи утримувалися за кошти Комітету піклування про народну тверезість, Комітету піклування про народну освіту та ін. Так, за звітами 1904 р. Звенигородським повітовим комітетом піклування про народну тверезість було відкрито 18 бібліотек-читалень, Канівським – 8, Уманським – 7, Чигиринським – 8.

З метою підвищення рівня агрокультури ведення селянських господарств створювалися бібліотеки при Товариствах поширення сільськогосподарських знань. У 1914–1916 рр. Київська губернська земська управа в Черкаському повіті заснувала такі бібліотеки у селах Мошни (керувала нею рада Мошнівського товариства пасічників), Руська Поляна (під орудою ради сільськогосподарського товариства), пізніше в Софіївці.

Розвитку бібліотечної справи на Черкащині у 1917–1920 рр. сприяли численні осередки «Просвіти», зусиллями яких було створено книгозбірні в Лисянці, Чигирині, Кам’янці, Лозуватці, Черкасах, багатьох селах Черкаського повіту: Білозір’ї, Вергунах, Хацьках, Бузукові, Нечаївці, Степанках, Лозівку, Дубіївці, Леськах, Березняках, Худяках, Тернівці та ін. Книги для них надходили від київського товариства «Криниця», черкаських книгарень «Просвіта», «Сіяч» і смілянської «Допомога школі».

У 1920-і роки книгозбірнями опікувалися бібліотечні секції повітових відділів народної освіти. Вони допомагали вирішувати проблеми фінансування цих закладів, комплектування фондів, добору кадрів. Було створено мережу політосвітніх закладів, до якої входили бібліотеки, сільбуди, хати-читальні, «червоні просвіти». Їхня діяльність у цей період спрямовувалася насамперед на ліквідацію неписьменності серед населення. Пріоритетними було визначено агітаційно-пропагандистську та культурно-масову роботу, запровадження нових форм ідеологічного впливу на свідомість громадян. У бібліотечному обслуговуванні з’явилися нові категорії читачів – робітфаківці, політпрацівники, громадські активісти, комнезамівці, яким приділялась пріоритетна увага. У бібліотеках проводилися масові заходи із залученням громадськості: лекції, літературні та атеїстичні вечори, диспути, а також працювали читацькі гуртки.

Завдяки розпочатим у державі змінам в організації бібліотечної справи мережа книгозбірень (стаціонарних та пересувних) постійно розширювалась. У 1925 р. в Черкаській окрузі (одиниця територіального поділу УСРР, яка існувала з 1923-го по 1930 р. у складі Київської губернії і до якої ввійшли Черкаський і Чигиринський повіти) діяло 324 бібліотеки, 125 сільбудів, 333 хати-читальні. В 1921 р. в Черкасах було відкрито бібліотеку при Вищих педагогічних курсах (нині – наукова бібліотека Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького), а в 1930-му – книгозбірню Уманського інституту соціального виховання (нині – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини). Водночас створювалися робітничі, профспілкові, партійні бібліотечні заклади. Ставилося завдання відкривати книгозбірні при кожній сільраді.

Для поліпшення рівня бібліотечної роботи, зокрема в сільській місцевості, в усіх райцентрах створювалися районні бібліотеки. Протягом 1923–1935 рр. вони запрацювали в Драбові, Монастирищі, Тальному, Лисянці, Жашкові, Чорнобаєві, Каневі, Корсуні, Шполі, Христинівці, Чигирині. Районні бібліотеки надавали методичну допомогу сільським книгозбірням, організовували для їхніх працівників семінари, консультації, забезпечували роботу пересувок. Більшість районних бібліотек розміщувались у пристосованих приміщеннях. Книжкові фонди добиралися стихійно, налічували в середньому від 200 до 600 книжок і кілька періодичних видань, частково поповнювалися через бібліотечні колектори.

Особливий акцент робився на залученні до систематичного читання школярів: було створено книгозбірні для дітей (Корсунь, Гельмязів), а при деяких районних бібліотечних закладах – відділи дитячої літератури (Кам’янка, Монастирище та ін.), при школах – шкільні бібліотеки.

Поступальний розвиток культурного будівництва у 1930-х рр. гальмувався сталінськими репресіями. Однак навіть за таких несприятливих умов на початку 1940-х рр. на Черкащині було досягнуто значних успіхів в організації бібліотечного обслуговування населення – діяло понад 970 бібліотек. Зокрема, в Черкасах функціонувало 39 бібліотек різної відомчої підпорядкованості, а їхній сукупний фонд становив 118 600 пр.

Розбудова бібліотечної справи була призупинена німецько-радянською війною. Окупанти практично повністю знищили матеріально-технічну базу бібліотек. Так, у Корсунь-Шевченківському районі вони зруйнували 51 книгозбірню. Було втрачено книжкові фонди, каталоги, хоча бібліотечні працівники в умовах окупації за підтримки населення намагалися зберегти цінні книги, переховували їх. Відомі факти про порятунок працівниками сільськогосподарського та педагогічного інститутів в Умані, частини найцінніших бібліотечних фондів, які вони таємно замурували у підвальному приміщенні.

Після звільнення території краю почалась активна відбудова бібліотек. Хоча ситуація з кадровими ресурсами була важкою, вже наприкінці 1943 р. відкрилися книгозбірні в деяких селах Чорнобаївського району, для дорослих – у Золотоноші, в Черкасах – міська, а в 1944 р. там само – дитяча. В Черкаському районі в 1944 р. було відбудовано 11 хат-читалень, організовано 34 пересувні бібліотеки з фондом по 800 книжок в кожній. Того ж року запрацювали більшість районних і міських бібліотечних закладів. Відновили обслуговування читачів профспілкові та технічні бібліотеки в Кам’янці, Шполі, Христинівці, Смілі. Відкрито декілька бібліотек для шахтарів у містечку Ватутіному. На початок 1950-х рр., попри значні складнощі, пов’язані з обмеженим фінансуванням книгозбірень, браком кваліфікованих кадрів, роботою у непристосованих приміщеннях, відбудовчі процеси й відновлення бібліотечної мережі здебільшого було завершено – працювало понад 1 140 масових бібліотек.

Зі створенням у 1954 р. Черкаської області виникла необхідність у швидкому відкритті бібліотечних закладів обласного рівня. Черкаську міську бібліотеку ім. В. В. Маяковського було реорганізовано в Обласну бібліотеку для дорослих (нині – Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка), а Міську бібліотеку для дітей та юнацтва – в Обласну бібліотеку для дітей та юнацтва. У 1962 р. згідно з наказом управління культури Черкаського облвиконкому від 5 травня за № 186 Обласну бібліотеку для дітей та юнацтва реорганізовано в Обласну дитячу бібліотеку (нині Черкаська обласна бібліотека для дітей; ОБД). Того ж року було відкрито Обласну наукову медичну бібліотеку (ОНМБ). Всі нові обласні книгозбірні стали організаційними та методичними центрами для бібліотек відповідного профілю на Черкащині.

В усі періоди бібліотечного будівництва проблемним було питання кваліфікованих кадрів, особливо в сільській місцевості. Для його вирішення у 1957 р. в Каневі відкрили Технікум культурно-освітніх працівників з бібліотечним відділом (нині  Канівський коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини).

У 1960 р. в області діяло 2 088 бібліотек різних відомств (їх сукупний фонд становив 8 673,5 тис. пр.), у т. ч.: бібліотек системи Міністерства культури УРСР – 822 (5033,6 тис. пр.), профспілкових – 180 (608,2 тис. пр.), інших відомств і організацій – 77 (660,3 тис. пр.), колгоспних – 39 (81,4 тис. пр.), 910 шкільних книгозбірень (2 294 049 пр.). Уся масова робота бібліотек узгоджувалася з діяльністю промислових підприємств і сільськогосподарських об’єктів у зоні обслуговування. Провадилися заходи і поза стінами книгозбірень – на тваринницьких фермах, польових станах, у тракторних бригадах, в цехах заводів, фабрик; діяли численні пункти видачі, пересувки. Серед працівників бібліотек розгорнувся масовий рух за звання «Бібліотека відмінної роботи».

З інтенсивним розвитком в області різних галузей промислового та сільськогосподарського виробництва виникла потреба у створенні спеціалізованих і профспілкових бібліотек на підприємствах. Такі заклади запрацювали в Черкасах на цукрово-рафінадному, машинобудівному заводах, у виробничих об’єднаннях «Азот», «Хімволокно». З 1961 р. працює технічна бібліотека Хімпрому (нині – Центральна науково-технічна бібліотека хімічного комплексу України у структурі Державного підприємства «Черкаський державний науково-дослідний інститут техніко-економічної інформації в хімічній промисловості»), фонд якої сьогодні становить майже 600 тис. пр. друкованих та електронних (оцифрованих) профільних видань. Свою інформаційно-бібліографічну роботу ці спеціальні бібліотеки, кількість яких на початку 1960-х рр. невпинно зростала, координували з Черкаською обласною універсальною бібліотекою ім. В. В. Маяковського. У 1965 р. вона отримала статус наукової, що значно розширило її функції та призвело до змін у структурі.

Станом на 1 січня 1965 р. в області діяло 1 975 бібліотечних закладів різних відомств і організацій, із сукупним книжковим фондом понад 8 925,8 тис. пр., зокрема: бібліотек системи Міністерства культури УРСР – 824 (фонд – 6 569,4 тис. пр.), у т. ч. сільських – 652 (4 075,9 тис. пр.); шкільних книгозбірень – 884; 36 медичних з обласним методичним центром – ОНМБ, 49 технічних. Сукупний штат бібліотечних працівників Черкащини становив 1 123 особи, з них вищу спеціальну освіту мали 166 фахівців, середню спеціальну – 594 особи.

Протягом 1966–1970 рр. помітно зростала мережа бібліотек для дітей: додатково було відкрито 4 міські та 230 сільських книгозбірень. Показник їх книгозабезпеченості становив 12,4.

На початку 1970-х рр. в області діяло 2 050 бібліотек різного відомчого підпорядкування із сукупним книжковим фондом 16 152 тис. пр. Загалом завершено впорядкування мережі масових бібліотек, яка охоплювала 872 заклади, в т. ч. в сільській місцевості – 761. Збудовано нові типові приміщення для ОУНБ ім. В. В. Маяковського, семи районних – Золотоніської, Христинівської, Катеринопільської, Монастирищенської, Жашківської, Драбівської, Кам’янської, та 100 сільських книгозбірень, покращила свою матеріально-технічну базу й Обласна бібліотека для дітей.

У 1976–1978 рр. під час централізації масових бібліотек створено 25 ЦБС. Суттєво поліпшилась їхня матеріально-технічна база, здійснено телефонізацію, придбано бібліобуси.

Для ефективного забезпечення інформаційних запитів юнацтва і талановитої молоді, залучення їх до читання на базі Міської юнацької бібліотеки у 1976 р. було відкрито Черкаську обласну бібліотеку для юнацтва (ОБЮ; нині – Черкаська обласна бібліотека для юнацтва імені Василя Симоненка). Розпочалося впорядкування мережі юнацьких структурних підрозділів (відділів) у ЦБС. Діяли також відповідні абонементи, кафедри з обслуговування молоді, виокремлювалися юнацькі групи.

Друга половина 1980-х рр. характеризувалась процесами модернізації багатьох напрямів діяльності бібліотек Черкащини. Обласні методичні центри працювали над упровадженням у книгозбірнях низки державних стандартів, що стосувалися бібліотечної галузі,  Бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК). Практикувалися нові форми підвищення професійного рівня бібліотекарів: круглі столи, ділові та рольові ігри, розбір практичних ситуацій, конкурси «Кращі за професією» тощо.

На початку 1990-х рр. в області діяло 977 бібліотек (без урахування шкільних) із сукупним бібліотечним фондом 15 495,2 тис. пр. Мережа публічних бібліотек на той час охоплювала 846 закладів з фондом майже 14,5 млн видань. У зв’язку з соціально-економічними реформами, роздержавленням багатьох промислових підприємств розпочалися децентралізація та скорочення мережі профспілкових бібліотек, ліквідовано більшість технічних книгозбірень або ж змінено їх статус.

У цей період активізувалися краєзнавча робота бібліотек, популяризація видань із питань національного відродження, відновлення історичної пам’яті українського народу.

На початок 2001 р. в області функціонувало 778 публічних бібліотек із загальним фондом 13 740,1 тис. пр. та штатом, що налічував 1 454 особи. Більшість книгозбірень (673) діяли у сільській місцевості. Адаптуючись до нових соціально-економічних умов, бібліотеки Черкащини запроваджували у своїй діяльності елементи маркетингу, менеджменту, фандрайзингу, нові форми та методи надання бібліотечних послуг.

Було прийнято і реалізовано низку обласних програм і проєктів щодо розвитку бібліотечної справи, в т. ч. з питань поповнення фондів, модернізації бібліотечних закладів.

Підґрунтям для інноваційного розвитку бібліотечної галузі Черкащини та створення якісно нових бібліотечних послуг стало впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Зокрема, Черкаська ОУНБ ім. Тараса Шевченка (до 2000 р. – ОУНБ ім. В. В. Маяковського) однією з перших в Україні автоматизувала основні технологічні процеси, створила відділ автоматизації та інформаційних технологій, інтернет-центр. Такі ж підрозділи згодом створено в ОБД і ОБЮ ім. В. Симоненка, їхнім користувачам надається доступ до інтернету.

Інформатизація бібліотек пов’язана і з їх активною участю у конкурсах проєктів, організованих міжнародними фондами та організаціями в партнерстві з органами місцевого самоврядування. Завдяки отриманим від Посольства США грантам (проєкт «Інтернет для читачів публічних бібліотек», LEAP) першими серед ЦБС у 2001 р. відкрили інтернет-центри Чорнобаївська, Кам’янська, Катеринопільська ЦРБ та Черкаська центральна міська бібліотека імені Лесі Українки. Участь у програмі «Бібліоміст», а також в її міні-проєктах, дала можливість 200 міським і сільським бібліотекам надавати користувачам вільний доступ до ресурсів інтернету. У межах цього проєкту в ОУНБ ім. Тараса Шевченка створено регіональний тренінговий центр для навчання бібліотечних працівників області. Завдяки грантам Фонду «Монсанто» (проєкт «Бібліотека – громада: відкритий простір») п’ять сільських бібліотек області обладнано комп’ютерною та офісною технікою, їхні фонди поповнено сучасною літературою.

Для виявлення та розв’язання проблем трансформації бібліотечної галузі спільними зусиллями обласних бібліотечних методичних центрів та органів влади проведено Форум бібліотечних працівників Черкащини (2009), громадські обговорення «Бібліотека і громада: партнерство в контексті часу» (2013), суспільно-резонансний діалог «Сучасні аспекти національно-патріотичного виховання в умовах утвердження української державності» (2014).

В області впроваджуються нові формати професійного спілкування: школа бібліотечної інноватики, школа сучасного бібліотекаря, вебінари, онлайн-тренінги, ярмарки інноваційних ідей, професійні конкурси тощо.

Важливим сегментом обласної мережі бібліотек є наукові книгозбірні закладів вищої освіти, які плідно працюють у царині інформаційного забезпечення науково-дослідного та освітнього процесів: у Черкасах – Національного університету імені Богдана Хмельницького, Університету банківської справи, Черкаського державного технологічного університету, Східноєвропейського університету економіки і менеджменту, в Умані – Національного університету садівництва, Державного педагогічного університету імені Павла Тичини, а також бібліотеки низки коледжів. Основні бібліотечні фонди цих закладів містять раритетні та сучасні видання. Створюються нові можливості для надання інформаційно-бібліографічних послуг професорсько-викладацькому персоналу, студентам, модернізується науково-пошукове й інформаційне середовище, забезпечується доступ до світового інформаційного простору.

Бібліотеки Черкаської області стають важливою складовою інформаційної і соціокультурної інфраструктури краю, центрами громадської активності та соціальної допомоги вразливим категоріям населення, спрямовують зусилля на якнайповніше задоволення запитів споживачів шляхом розширення спектра послуг, упровадження інновацій, нестандартних форм взаємодії з користувачами. Відкриваються пункти доступу громадян до офіційної інформації, активно надаються послуги електронного урядування, реалізовуються проєкти зі створення осередків неформальної освіти дорослих, центрів українознавства і народознавства.

В умовах децентралізації влади та утворення 66 територіальних громад (ТГ) мережа публічних бібліотек Черкащини зазнала певних змін і на початок 2020-х років охоплює 723 заклади (в т. ч. 3 обласні), які мають сукупний фонд понад 9,5 млн документів і обслуговують 627,5 тис. користувачів, для яких працюють 1 280 бібліотекарів.

Бібліотеки Черкащини намагаються вибудовувати стратегію свого розвитку з прицілом на інтегрування в єдиний інформаційний простір країни, формування повноцінної регіональної інформаційно-ресурсної бази. Бібліотечні працівники, поглиблюючи взаємодію із суміжними сферами культури, розвиваючи плідне партнерство з владою, органами місцевого самоврядування, багатьма громадськими та соціальними інституціями, дбають про підвищення власного професійної майстерності виступають з багатьма ініціативами задля перетворення бібліотек у сучасні, прогресивні, затребувані громадою осередки культури, змістовного дозвілля, суспільного життя.

Джерела

 

Народне господарство Черкаської області : стат. зб. / ЦСУ УРСР, Стат. упр. Черкас. обл. – Черкаси : [ б. в.], 1970. – 312 с.

Народне господарство Черкаської області : стат. зб. / ЦСУ УРСР, Стат. упр. Черкас. обл. – Дніпропетровськ : Промінь, 1977. – 135 с.

Культурное строительство в Черкасской области (1917–1980) : сб. док. и материалов. – Днепропетровск : Промінь, 1989. – 272 с.

Історія бібліотечної справи в Україні : зб. наук. пр. – Київ : НПБУ. –  Вип. 1. – 1995. – 87 с.; вип. 2. – 1997. – 112 с.

Мариновський Ю. Ю. Православні монастирі на терені сучасної Черкаської області до 1917 року : в 2 кн. Кн. 1 / Ю. Ю. Мариновський. – Черкаси, 1997. – 207 с.

Терещенко Т. В. Розвиток бібліотечної мережі в українському селі в період відбудови народного господарства (1943–1950) / Т.  В. Терещенко // Укр. селянин : зб. наук. пр. – Черкаси, 2002. – Вип. 6. – С. 49.

Мельниченко В. М. Моя Черкащина: (історія рідного краю від найдавніших часів до сучасності) / В. М. Мельниченко. – Черкаси : Вертикаль : Кандич С. Г., 2006. – 232 с.

Мельниченко В. М. Культурно-освітня сфера українського повоєнного села (за матеріалами центральних областей України) / В. М. Мельниченко, О. Г. Шамрай. – Черкаси : Вертикаль : Кандич С. Г., 2009. – 164 с. : іл.

Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка: роки поступу (1899–2009) / К. С. Бугаєнко [та ін.]. – Черкаси : [Чабаненко Ю. А.] – 2009. – 162 с.

Краєзнавство Черкащини : збірник. Вип. 10. – Черкаси : Вертикаль : Кандич С. Г., 2013. – 248 с.

Діяльність бібліотек Черкащини у 2019 році : стат.-аналіт. зб. / Упр. культури та охорони культур. спадщини Черкас. обл. держадмін., Комун. закл. «Обл. універс. наук. б-ка імені Тараса Шевченка» Черкас облради ; [ уклад. Н. Д. Вітавська]. – Черкаси : ОУНБ ім. Тараса Шевченка, 2020. – 40 с.

 

_____________________

 

Осучаснення бібліотек Черкащини / Суспільне Черкаси, програма «Сьогодні. Головне».  30 вересня 2020 року

Розвиток бібліотек Черкащини / UA: Черкаси, Тема дня. 20 лютого 2020 року

Бугаєнко Клавдія Сергіївна
Статтю створено : 17.06.2021
Останній раз редаговано : 17.06.2021