Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 36
За місяць : 73
Кількість
статей : 826
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Форзац
Форзац

imageФóрзац (нім. Vorsatz – перед [друкарським] набором) – один із елементів конструкції книги в оправі у вигляді однозгинного аркуша щільного паперу або конструкції з двох аркушів, скріплених смужкою матерії із зошитами блока книги; призначений для з'єднання книжкового блока з палітуркою.

Для виготовлення Ф. використовують спеціальний папір із підвищеною міцністю і достатнім ступенем проклеювання. Що більший є формат і обсяг видання, то більшою має бути поверхнева щільність (стійкість до розриву) форзацного паперу.

Передній Ф. приклеюють уздовж згину до першої сторінки першого зошита блока, а задній Ф., або нахзац, – до останньої сторінки останнього зошита.

Ф. збільшують міцність скріплення палітурки з книжковим блоком; закриваючи кінці марлі та картон, вони надають зворотному боку кришки акуратний вигляд. Перша сторінка подвійного титульного аркуша, що примикає до Ф., має назву авантитула.

Ф. виконують як суто технологічну, так і декоративну функцію.

За технологією кріплення розрізняють приклейні, прошивні та пришивні Ф.

Основні види приклейних Ф.:

1) найпростіший простий приклейний – однозгинний зошит зі спеціального форзацного паперу;

2) приклейний з окантовкою – смужкою з паперу або з цупкої бавовняної тканини полотняного переплетення підвищеної міцності (перкалю) завширшки 16–20 мм – у книгах великого обсягу з товщиною блока понад 30 мм;

3) прошивний, що застосовується для видань, обсяг яких перевищує 640 сторінок;

4) одинарний, або напівфорзац, – складається з одної половинки Ф., яку приклеюють, його вільна половинка відсутня;

5) т. зв. свій (власний) – застосовується у книгах малого обсягу з товщиною блока до 20 мм; він є результатом приклеювання першої та останньої сторінок книжкового блока до палітурної кришки;

6) накидний – складається з одного аркуша, сфальцьованого в один згин, усередину якого вкладається книжковий блок; на згин наклеюється тканина для кріплення Ф. до палітурної кришки; застосовується для палітурування видань невеликого обсягу (до 80 сторінок); як матеріал для накидного Ф. в окремих випадках застосовують обгортковий папір.

Серед прошивних Ф. розрізняють:

1) простий прошивний, в якому ширина аркуша Ф. більша за ширину блока на 5 мм; цей виступ відгинається вздовж корінця книги і приклеюється до корінцевого поля зошита, огинаючи його фальц (смужку цупкого паперу, якою обклеюють Ф. для приєднання до внутрішніх країв аркушів книжки, що оправляють); далі зошит прошивається разом із Ф. на ниткозшивальній машині вздовж корінця;

2) складний прошивний, в якому використовують тканинний фальц; застосовують для видань, розрахованих на тривале зберігання і часте використання;

3) виклейний прошивний, в якому після покриття картонів палітурки виклеювали розворот між картонним боком і першим аркушем форзацного зошита тонким кольоровим (мармуровим) папером, сфальцьованим навпіл для приховання шнурів (тасьми), якими зшивали блок. Для укріплення розвороту Ф. використовують слізуру – паперову, тканинну або шкіряну смужку, яку пришивають разом із Ф. до книжкового блока. Ф. з мармурового паперу ручного виготовлення в книгах 16–18 ст. є художньою цінністю.

За характером оформлення розрізняють Ф.:

а) прості – незадруковані (чисті, одноколірні) аркуші між блоком і палітурною кришкою;

б) тематичні – задруковані аркуші, що містять інформацію, пов'язану зі специфікою видання, для розміщення довідкових елементів, до яких багаторазово звертається читач (зокрема, у  підручниках – математичні формули, таблиця хімічних елементів тощо);

в) декоративно-орнаментальні – задруковані аркуші з малюнком або орнаментом; для подарункових видань часто використовуються Ф. із штучно зістареного, фактурного, дизайнерського, тонованого, мармурового або розписаного вручну паперу, з муарового шовку тощо. У подарункових і бібліофільських виданнях Ф. може бути прикрашений дублюрою.

Ф. є місцем для особистих нотаток (власницьких і дарчих написів), розміщення екслібрисів тощо, поміток букіністичних магазинів та бібліотек.

У книжках з обкладинкою Ф. зазвичай відсутні.

 

Зображення

image
Сучасний спосіб прикріплення форзаца і нахзаца
image
Сучасне подарункове видання із пришивним форзацом
image
Форзац із мармурового паперу із позначкою кріпосної розстановки (остання чверть 18 ст.)
image
Форзац із дублюрою
image
Тематичний форзац із картою подій (книжка в жанрі фентезі)
image
Декоративно-орнаментальний форзац дитячої книжки
image
Форзац із власницьким написом

 

Джерела

Трубникова Г. Г. Технология брошюровочно-переплетных процессов / Г. Г. Трубникова. – Москва : Книга, 1987. – 496 с.– Про форзац, с. 5, 94 –114.

Джонсон А. Практическое руководство по переплетному делу / А. Джонсон. – Москва : Книга, 1989. – 102 с.– Про форзац, с. 29–31.

Російсько-український словник наукової термінології : Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та космос / [В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін.] ; НАН України, Ін-т укр. мови [та ін.]. – Київ : Наук. думка, 1998. – 888 с.– Про форзац, с. 817.

Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник / А. Э. Мильчин. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : ОЛМА-Пресс, 2003. – 560 c.– Про форзац, с. 487–488. 

Ковальчук Г. І. Книжкові пам’ятки (рідкісні та цінні книжки) в бібліотечних фондах / Г. І. Ковальчук ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. кн. – Київ : НБУВ, 2004. – 643 с.– Про форзац, с. 633.

Атабеков Н. А. Словарь-справочник иллюстратора научно-технической книги / Н. А. Атабеков. – Москва : Книга, 2013. – 282 с. – Про форзац, с. 280–281.


 –––––––––––––––––––––

Візерунки часу // Музей книги ХОУНБ ім. Олеся Гончара

Нелипа Галина Павлівна
Статтю створено : 10.12.2020
Останній раз редаговано : 14.12.2020