Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 7
За місяць : 911
Кількість
статей : 980
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Науково-дослідна комісія бібліотекознавства і бібліографії Всенародної бібліотеки України
Науково-дослідна комісія бібліотекознавства і бібліографії Всенародної бібліотеки України

Науково-дослідна комісія бібліотекознавства і бібліографії Всенародної бібліотеки України (ВБУ) – колективна наукова бібліотеко- і бібліографознавча структура, що діяла у ВБУ упродовж 1925–1933 рр. і ставила за мету підвищення рівня науково-дослідної роботи в книгозбірнях України, насамперед в наукових і до якої на добровільних засадах входили як провідні фахівці ВБУ (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ) так і представники інших установ.

Від початку створення Всенародної (Національної) бібліотеки України (1918) її фундатори одним із головних завдань установи вважали використання як здобутків світової бібліотекознавчої науки, так і власних розробок за результатами науково-дослідних робіт. Тому значна увага приділялась виконанню силами працівників ВБУ досліджень у галузі бібліотекознавства, національної бібліографії, історії та теорії книги. Водночас через відсутність досвіду, розвиненої національної бібліотекознавчої школи розгортання таких розвідок було цілком новою і складною справою.

Наприкінці 1922 р. у ВБУ було розпочато створення спеціального відділу бібліотекознавства. З 1924 р. він фактично існував як Кабінет бібліотекознавства, де формувався фонд галузевої літератури (налічував майже 4 тис. пр. видань з бібліотеко- і книгознавства).

21 березня 1925 р. ініціативна група, що складалась із 14 провідних співробітників ВБУ, за участю ще однієї особи з іншої установи, провела нараду, на якій ішлося про створення наукової групи бібліотечних працівників з метою покращення ведення дослідної роботи з питань бібліотекознавства. Це об’єднання дістало назву «Науково-дослідний інститут бібліотекознавства при ВБУ» (НДІБ). Також було визначено три його пріоритетні завдання: безпосереднє ведення науково-дослідної праці в галузі бібліотекознавства; планомірна підготовка кадрів дослідників; науково-організаційна робота, спрямована на консолідацію, керування й стимулювання науково-дослідної діяльності відділів ВБУ та залучення до неї наукових кадрів з інших установ.

Перший склад НДІБ, дійсними членами якого стали всі 14 учасників наради – співробітників бібліотеки, затвердила Рада ВБУ. Керувала Інститутом президія у складі трьох осіб: очолював її директор бібліотеки С. Постернак, двох інших членів обирали на пленумі (загальних зборах) НДІБ. Організаційні засади створення НДІБ були демократичними: поточні питання обговорювали на пленумах за участю всіх охочих бути корисним у справі ведення бібліотекознавчої роботи. Склад Інституту поповнювався новими фахівцями шляхом їх обрання на пленумі за письмовою рекомендацією його членів; обраних затверджувала Рада ВБУ. Членів НДІБ, які не мали офіційного статусу і діяли на добровільних засадах, могли обирати не лише співробітники ВБУ, а й працівники інших установ. У разі  потреби з ініціативи президії і учасників пленуму уможливлювалось створення секцій та комісій НДІБ.

Невдовзі стала очевидною помилковість ситуації, коли у ВБУ як офіційній установі наукову роботу організовувало фактично добровільне товариство без особливих прав і обов’язків. На пленумі Інституту було порушено питання про перетворення НДІБ на офіційну, прирівняну до відділу структуру у складі ВБУ під назвою «Науково-дослідний інститут бібліотекознавства Всенародної бібліотеки України». Рада ВБУ на засіданні 23 червня 1925 р. ухвалила відповідне рішення. Робота реформованого Інституту розпочалася 29 червня 1925 р. Його склад і завдання залишилися незмінними. Проблематика діяльності фокусувалася на питаннях теорії та методології бібліотекознавства, вивченні історії і сучасного стану бібліотечної справи в Україні та світі, розвитку бібліографічної роботи (на той час суто практичної).

Співробітники НДІБ брали діяльну участь в організації і проведенні  Першої конференції наукових бібліотек УСРР, що відбулась у приміщенні ВБУ 28–31 грудня 1925 р. У своїх виступах вони висвітлили широке коло питань практичного і дослідницького характеру. Конференція заклала методологічне підґрунтя для визначення подальших напрямів діяльності НДІБ.

12 і 14 січня 1926 р. президія НДІБ на своїх засіданнях розглянула всі резолюції конференції задля осмислення їх змісту та накреслення напрямів науково-дослідної роботи, яку мала провадити ВБУ. Так само було визначено, на які відділи і на кого зі співробітників персонально покладатиметься відповідальність за виконання завдань, сформульованих у резолюціях, насамперед тих, що стосувалися створення українознавчого бібліографічного репертуару (УБР) і здійснення бібліографічної роботи в наукових бібліотеках; формування зведених каталогів наукових  бібліотек УСРР (на першому етапі – наукових бібліотек Києва); предметного каталогу; каталографії; підготовки кадрів бібліотекознавців, кваліфікованого бібліотечного персоналу шляхом організації аспірантури, бібліотечних курсів і регулярних практичних занять; створення Музею книги, бібліотечного термінологічного словника.

Проте 12 липня 1926 р. орган адміністративного керівництва науково-дослідними та науково-допоміжними (крім архівів) установами УСРР – Українське головне управління науковими установами при Народному комісаріаті освіти УСРР (Укрнаука) відхилив рішення ВБУ про створення НДІБ, ухваливши замінити  інститут на комісію, тим самим понизивши статус цього структурного підрозділу ВБУ, єдиного в УСРР, що добровільно виконував функції головного центру організації наукових досліджень у бібліотеках республіки. На виконання цього рішення Укрнауки  Рада ВБУ 22 лютого 1927 р. затвердила Статут Науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії (НДКБ). Згідно з  цим документом за Комісією були збережені та юридично закріплені всі повноваження та функції колишнього НДІБ. Завдання, персональний склад новоствореної Комісії не змінилися. Комісія підпорядковувалася безпосередньо Раді ВБУ. Організаційна структура НДКБ стала більш диференційованою і складалась із пленуму, президії, секцій та різних комісій. Засідання пленуму були як закритими – за участю лише членів НДКБ або співробітників ВБУ, так і відкритими – доступними для всіх зацікавлених осіб. Питання, що виносилися на пленум, визначала президія НДКБ. Пленум НДКБ мав право обирати своїх членів, президію, обговорювати і затверджувати плани і звіти з наукової роботи ВБУ і НДКБ, які подавала президія, обговорювати доповіді та виносити постанови щодо них. Наукові контакти ВБУ та НДКБ реалізовувалися через спільні відкриті засідання, що відбувались у позаслужбовий час.

Про інтенсивність наукової роботи У ВБУ свідчить те, що впродовж 1926–1927 рр. відбулося 37 таких засідань, на яких зачитано 29 доповідей. Багато з них, як і результати досліджень, виконуваних членами НДКБ, були опубліковані у друкованих органах ВБУ – «Бібліотечному збірнику», «Журналі бібліотекознавства та бібліографії». Через те, що постійно бракувало коштів на більш часте видавання цих часописів, частина розвідок друкувалась під егідою Бібліографічної комісії Всеукраїнської академії наук (ВУАН), з якою НДКБ тісно співпрацювала. До участі в розробленні наукових тем, які були в полі зору НДКБ, залучали і представників інших наукових організацій – Української книжкової палати (М. Годкевич), Українського наукового інституту книгознавства (Ю. Меженко), секції академбібліотекарів м. Києва (М. Хохол), Одеської державної публічної бібліотеки (І. Вугман), Вінницької філії ВБУ (В. Отамановський) та ін.

За ініціативою і активною участю членів НДКБ було також організовано й проведено перший пленум Каталографічної комісії для розроблення єдиної каталографічної інструкції.

Від часу створення НДІБ у 1925 р. і до припинення роботи НДКБ у 1933-му персональний склад інституції був стабільним, лише незначно зростаючи за рахунок аспірантів ВБУ. Станом на 1930 р. до НДКБ входили 23 особи: голова – С. Постернак (директор ВБУ); члени президії – В. Іваницький (заступник директора ВБУ, завідувач секції бібліотекознавства), М. Сагарда (завідувач секції бібліографії), Д. Балика (завідувач секції книгокористування), С. Маслов, В. Козловський, М. Ясинський (всі – завідувачі відділів ВБУ) та вчений секретар М. Іванченко (він же – вчений секретар ВБУ); члени секції бібліотекознавства О. Карпінська, В. Кордт, Я. Маяковський, Н. Піскорська, О. Полулях; члени бібліографічної секції П. Горянський, Ю. Дияківський, Б. Зданевич, Є. Марковський, М. Оксіюк, С. Рклицький, Ф. Максименко; аспіранти Г. Коляда, М. Геппенер, О. Рабчинська. Ще один член Комісії, Г. Житецький, помер у 1929 р. Майже всі члени НДКБ зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняного бібліотекознавства і бібліографознавства, стали відомими діячами книги.

Незважаючи на те, що президія Укрнауки, позитивно оцінюючи активізацію та ефективність як науково-дослідної, так і науково-педагогічної роботи НДКБ, у 1927 р. прирівняла Комісію до науково-дослідних кафедр щодо матеріального забезпечення її членів, однак протягом всього часу існування інституції робота в ній велася на добровільних засадах, без жодної додаткової матеріальної винагороди.

Тематика науково-дослідних робіт, виконуваних у межах НДКБ, стосувалася різних сфер діяльності:

у галузі бібліотекознавства: створення проєкту української каталографічної інструкції для бібліотек республіки; розроблення теорії та методології формування предметного каталогу, зокрема рубрикації українознавчої літератури; проблем створення систематичного каталогу в наукових бібліотеках; проєкту укладання зведеного каталогу бібліотек УСРР; розроблення форм бібліотечної статистики і звітності; історії бібліотек в Україні; розгортання в бібліотеках УСРР краєзнавчої бібліографії;

у галузі бібліографії і книгознавства: розроблення конкретного плану укладання УБР; реалізації плану укладання бібліографії української бібліографії; укладання бібліографії Дніпропетровщини та Дніпробуду; продовження формування репертуару української періодики; вироблення методології створення краєзнавчої бібліографії; складання бібліографічного покажчика наукової літератури УСРР починаючи з 1917 р. з постатейним розписуванням журналів; розроблення плану, тез та матеріалів до Першого Всеукраїнського бібліографічного з’їзду (не відбувся);

у галузі книгокористування: вивчення проблем рекомендаційної бібліографії, критичної бібліографії та бібліографії за соціальним призначенням; дослідження української книги і читача, зокрема читача ВБУ, покращання бібліотечної роботи з книгою; активізації роботи з читачами в наукових бібліотеках; проблеми бібліологічної педагогіки; створення підручної бібліотеки ВБУ; організації книгокористування у ВБУ (читальної зали та абонемента);

у галузі бібліотечно-бібліографічної термінології: збирання матеріалу для підготовки в перспективі відповідного термінологічного словника.

Для виконання цих завдань при окремих секціях або при пленумі НДКБ створювались ті чи інші підкомісії, до складу яких входили два-три і більше фахівців. Більшість завдань стосувалися не лише ВБУ, а й бібліотек України загалом. Разом із теоретичними розробками багато досліджень мали суто практичний характер, насамперед бібліографічного спрямування.

Науково-педагогічний напрям діяльності НДКБ фокусувався на формуванні висококваліфікованих кадрів, здатних якісно і самостійно провадити науково-дослідну роботу. Ще в 1924 р. було організовано бібліотекознавчий семінар для підвищення кваліфікації співробітників ВБУ. До нього залучалися й працівники інших академічних бібліотек. Існували плани щодо створення бібліотечної школи – дворічних курсів з підготовки середнього бібліотечного персоналу для наукових і академічних книгозбірень; було розроблено відповідні програми навчання, що пройшли публічне обговорення. Однак через відсутність коштів курси не були створені, а кадри готувалися шляхом т. зв. бібліотечного практиканства, із закріпленням за некваліфікованими працівниками досвідчених наставників-консультантів. У 1926 р. за активної участі членів НДКБ у ВБУ здійснили набір першої групи аспірантів (4 особи), навчальні програми для них розробили керівники Комісії – С. Постернак, В. Козловський, Д. Балика, М. Сагарда та ін.

Наприкінці грудня 1928 р. двома публікаціями в газеті «Пролетарська правда» розпочалася цілеспрямована кампанія з дискредитації ВБУ та її керівництва. Було взято курс на активну ідеологізацію основних напрямів діяльності бібліотеки, згортання політики українізації, а проти провідних фахівців бібліотеки розгорнуто хвилю критики і репресій, основний вал яких розпочався на початку 1930-х рр. Влада намагалася перетворити ВБУ з книгозбірні національного і світового рівня, визнаного наукового центру України на пересічну радянську установу. Фактично було перекреслено і здобутки НДКБ в організації бібліотекознавчих досліджень. Замість вільної атмосфери наукової творчості розпочалось насаджування фону непримиреної боротьби з «контрреволюційними елементами», вивчення тем ідеологічного спрямування «у світлі діалектично-матеріалістичної методології» тощо.

Ці нові обставини істотно і згубно позначилися на діяльності НДКБ. Із її перспективних планів знімалися теми, пов’язані з УБР, зведеним каталогом бібліотек УСРР, теоретичними аспектами бібліотекознавства. Доповіді на засіданнях, які влаштовувала Комісія, дедалі більше спрямовувалися на аналіз, критику наукових розробок, виконаних у минулі роки, примус науковців до самокритики, визнання власної політичної недалекоглядності, аніж на визначення перспективної наукової проблематики. Тематика досліджень звужувалася, їх переорієнтовували на завдання соціалістичного будівництва. Було ліквідовано секцію книгокористування.

У жовтні 1929 р. заарештували голову НДКБ С. Постернака. Дехто, як Д. Балика, В. Іваницький, рятуючись від переслідувань і цькування, були змушені звільнитися з роботи у ВБУ і виїхати з України. Ф. Максименка, М. Сагарду, М. Ясинського та ще майже 40 співробітників бібліотеки звільнили з роботи в 1933 р. Того ж року, в умовах істотного послаблення кадрового складу Комісії, відсутності подальших перспектив через насаджувану практику згортання наукового напряму в діяльності ВБУ та істотних змін в діяльності бібліотеки і ВУАН, НДКБ, як і деякі інші наукові інституції у структурі ВУАН, зокрема Український науковий інститут книгознавства, Бібліографічна комісія припинила своє існування. Це негативно позначилося на становищі бібліотечної науки і науково-дослідної роботи в Україні протягом майже 40 років, фактично до 1970-х рр.

Надалі впродовж кількох десятиліть діяльність НДКБ у радянській історіографії та в бібліотекознавчих працях фактично замовчувалася. До вивчення історії функціонування Комісії повернулись уже після здобуття Україною незалежності. Діяльність НДКБ досліджували В. Матусевич, Л. Глазунова, інші науковці – здебільшого через призму персоніфікованої участі в роботі цієї інституції багатьох визначних науковців і організаторів бібліотечної справи.

НДКБ ВБУ стала першою і на тривалий час єдиною в Україні організацією, під егідою якої провідні співробітники бібліотеки виконали значний обсяг науково-теоретичних і науково-прикладних досліджень з широкого кола актуальних питань бібліотечної практики другої половини 1920-х рр., спрямованих на вдосконалення організації бібліотечної справи в Україні на засадах кращих здобутків вітчизняного і зарубіжного бібліотекознавства. Вагомим є внесок НДКБ і в закладання підвалин вітчизняної бібліотечної науки; формування київської та української бібліотекознавчих шкіл; цілеспрямовану підготовку кадрів науковців через аспірантуру; розгортання дослідницької роботи в багатьох бібліотеках різних міст України із залученням до неї значної кількості фахівців. Унікальність НДКБ як всеукраїнського наукового центру в галузі бібліотекознавства та бібліографії полягає і в явищі самоорганізації значної частини провідних співробітників ВБУ, що працювали не за директивами керівних органів, а за внутрішнім покликанням, на громадських засадах.

Документи про діяльність НДКБ зберігаються в архіві та Інституті рукопису НБУВ.

 

Джерела

Науковий інститут бібліотекознавства Всенародньої бібліотеки України // Бібл. журн. – 1925. – № 2–3. – С. 25. – Підпис: М.

Український бібліографічний репертуар / Всенародня б-ка України, Науково-Дослідча Комісія Бібліотекознавства та Бібліографії. – Київ : [б. в.], 1925. – 6 с.

Козловський В. О. Бібліотекознавство в УСРР за період 1917–1927 : доп. на засіданні Ради ВБУ / В. О. Козловський // Журн. бібліотекознавства та бібліогр. – 1928. – № 2. – С. 6.

Сагарда М. Науково-дослідчі завдання Всенародної бібліотеки України М. Сагарда // Бібл. зб. – 1927. – № 2. – С. 26–53.

Іваницький В. Ф. Науково-дослідча праця в галузі бібліотекознавства та бібліографознавства у зв’язку з приготуванням бібліотекарів та встановленням аспірантури при наукових бібліотеках / В. Іваницький // Бібл. зб. – 1926. – № 1. – С. 29–39 ; Резолюція на доповідь. – С. 41–42.

Дубровіна Л. А. Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 1918–1941 / Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. ; [ред.: М. Л. Скирта та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського]. – Київ, 1998. – 334, [2] с.

Матусевич В. В. Діяльність науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії ВБУ в 1925–1933 рр. / В. В. Матусевич ; НАН України, Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського. – Київ, 1998. – 115 с.

Матусевич В. В. Науково-дослідна комісія бібліотекознавства та бібліографії Всенародної бібліотеки України: завдання й напрями діяльності (1925–1929) / В. В. Матусевич // Рукописна та книжкова спадщина України. – 1998. – Вип. 4. – С. 22–38.

Глазунова Л. В. Дослідження проблем теорії та практики бібліографії Науково-дослідною комісією бібліотекознавства та бібліографії ВБУ / Глазунова Л. В. // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація : наук. пр. НБУВ. – Київ, 1999. – Вип. 1. – С. 77–79.

Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець XIX ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису ; [авт.-уклад.: Л. В. Гарбар ; редкол.: Л. А. Дубровіна (голова редкол.) та ін.]. – Київ , 2017. – 614, [1] с.

 

____________________________________________

 

Науково-дослідний інститут бібліотекознавства (1925–1927): видатні постаті

Зворський Сергій Леонідович
Статтю створено : 10.04.2023
Останній раз редаговано : 10.04.2023