За місяць : 25
статей : 943
«Известия Одесского библиографического общества при императорском Новороссийском университете» – продовжуване видання, що видавалось силами групи викладачів Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова), інших науковців з метою висвітлення питань бібліографії, здебільшого краєзнавчої, діяльності Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті (ОБТ), історії літератури тощо.
Протягом 1911–1916 рр. надруковано 5 т. Кожен з них має різну кількість окремих випусків (від 6 до 10) без чіткого обсягу. До 1916 р. випуски виходили щомісяця (крім періоду літніх відпусток), у 1915–1916 р. – раз на два місяці; фактично ця періодичність чітко не дотримувалась. Загалом вийшло 36 випусків, з них 4 – здвоєні, один має нумерацію 3–6. Перший редактор – голова ОБТ, історик, громадський діяч, бібліофіл, проф. І. Линниченко (1857–1926). Наступні редактори – проф. В. Лазурський (1869–1947), О. де Рібас (1856–1937). Організаційними, технічними питаннями підготовки випусків «Известий…» до друку займався П. Шестериков – бібліотекар (керівник) книгозбірні Новоросійського університету (нині – Наукова бібліотека Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова). Наклад випусків – до 500 пр.
Структурно видання складалось із традиційних для тогочасних наукових часописів і збірників розділів: «Офіційний відділ» (щорічні звіти і протоколи загальних і спеціальних засідань ОБТ, списки його членів); «Статті та рецензії»; «Бібліографічні покажчики»; «Оголошення» (про різні наукові видання та пресу ліберального спрямування).
Статті в «Известиях…» стосувалися бібліотечної справи, завдань бібліографії, історії книги, історії літератури; публікувалися також тематичні бібліографічні списки, хроніка діяльності ОБТ, рецензії та відгуки на наукові праці та ін. Українознавча тематика репрезентована публікаціями і бібліографічними покажчиками про Г. Сковороду, М. Комарова (у покажчику, складеному самим бібліографом, відтворено його літературну діяльність з 1865 по 1913 рр.), А. Маркевича, історію Переяславщини, з питань одесики тощо. Цінне значення для розвитку теорії бібліографії мали статті І. Линниченка «Задачи библиографии» та І. Дусинського «В ожидании давно назревшей реформы». Краєзнавчій бібліографії на сторінках «Известий…» приділялась пріоритетна увага. Так, з нагоди 100-річчя приєднання Бессарабії в «Известиях…» було вміщено докладний покажчик літератури про цей край, виданої різними мовами. У 1913 р. розпочалося друкування покажчика з історії Одеси (Odessica), складеного Л. Чижиковим, що стало першою спробою систематизувати публікації про Одесу, починаючи з 1818 р. (загалом містить 420 позицій). Наступного року за розробленою Л. Чижиковим програмою у виданні розпочато бібліографічну реєстрацію місцевої преси та формування краєзнавчого зведеного каталогу. Детально описувались деякі місцеві видання, зокрема три випуски «Одесского альманаха» (1831, 1839, 1840).
Проте у 1915–1916 рр., після відходу І. Линниченка від редакторської роботи, інтерес до краєзнавчої бібліографії на сторінках видання став згасати, натомість побільшало публікацій історичної і літературознавчої тематики.
Видання публікувало відомості і про діяльність окремих бібліотек. Так, у 1915 р. вміщено загальну інформацію про найбільші книгозбірні Харкова – громадську та університетську (нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка та ЦНБ Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна), звіти про їхню роботу за попередній рік. Опубліковано відгуки на мемуари Х. Алчевської «Передумане й пережите» (1912), літературний альманах «Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів» (1912), біографічну працю І. Павловського «Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття» (1912), його ж систематичний покажчик змісту журналу «Киевская старина» (1911) та інші видання. Загалом тема україністики на сторінках «Известий…» була особливо помітною на тлі інших наукових видань на теренах Російської імперії. Це пояснювалось і значним прошарком осіб з-посеред членів ОБТ, що стояли на проукраїнських позиціях: М. Гордієвський, П. Клепацький (Клепатський), Л. Ковальчук, М. Комаров, В. та Н. Лазурські, М. Слабченко, В. Чехівський, С. Шелухин та ін.
Серед інших авторів – відомі вчені та краєзнавці С. Аваліані (у 1913–1914 рр. опублікував бібліографічний покажчик з історії кріпосного права, селянського й аграрного питання, землеустрою, переселенства), П. Біциллі, І. Линниченко, Л. Меліксет-Бек, О. де Рібас, О. Смірнітський, брати А. і Г. Флоровські та ін.
«Известия Одесского библиографического общества при императорском Новороссийском университете» й дотепер залишаються важливим науковим джерелом про діяльність ОБТ, розвиток бібліографічних, краєзнавчих, літературознавчих студій, одесики на початку 20 ст.
Гуменюк М. Бібліографічні товариства на Україні / М. Гуменюк // Наук.-інформ. бюл. Архів. упр. УРСР. – 1965. – № 2. – С. 44–49.
Зленко Г. Одно из первых в России / Г. Зленко // Сов. библиография. – 1981. – № 4. – С. 53–54.