Відбиток – примірник окремої статті чи іншого твору з наукового журналу чи збірника, видрукований у вигляді окремої брошури.

Часто на замовлення авторів статей та окремих установ, інколи за окрему плату, В. друкуються одночасно із журналом чи збірником, з тих же набірних форм. Такі В. автори розсилають колегам в інші організації, бібліотеки, їх використовують з презентаційною метою тощо. Практика друкування В. як порівняно дешевих у виробництві, була поширеною у другій половині 19 – на початку 20 ст., інколи з економічних причин їх видавали автору замість авторського примірника всього видання. У радянські часи друкування В. застосовувалося нечасто.

Поліграфічне оформлення В. здебільшого є мінімальним: вони виглядають як сфальцьований зошит, не застосовуються обкладинки, титульні аркуші, відсутні вихідні дані. Тому їх наклади здебільшого є невідомими. В середньому наклад В. коливався від 5 до 100 пр.

Бібліографічний опис В. має деякі особливості. Він формується за тими ж правилами, що й опис окремо виданого аналогічного твору, або, у разі наявності титульного аркуша – за цим аркушем.

Якщо пагінація у В. є частиною загальної суцільної пагінації видання, в якому надруковано твір, то в описі проставляють колонцифри першої й останньої сторінки через тире, наприклад: С. 211–226. Якщо ж у В. власна нумерація сторінок, то навіть за наявності і загальної нумерації видання у кількісній характеристиці вказують лише власну, а загальну в разі необхідності відображають у зоні приміток.

Через невеликий обсяг В. у бібліотеках зберігають як окремий документ або у складі власницьких (бібліотечних) конволютів. Згідно з п. 3.2 Інструкції з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.04.2007 р. № 22) основними одиницями обліку всіх видів документів, які включені до бібліотечного фонду (крім газет), є назва і примірник. Відповідно до п. 3.4. того ж документа самостійні видання, об’єднані в одній оправі (конволют), обліковуються як окремі примірники й окремі назви. До зміни правил інвентаризації в 1990-х рр. інвентарний номер присвоювали або ж усьому конволюту як одиниці зберігання, або першому аліґату; це було і є поширеною практикою.

Рідко застосовуваним варіантом терміна є відбитка. Синонімічний термін – репринт.

Галицько-руська бібліографія за роки 1772–1800 / зладив І. Єм. Левицький. У Львові : Накладом Т-ва : З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1903. 44 с. Відбитка з «Записок Наук. Т-ва ім. Шевченка, т. 52»

Антонович М. Козацьке військо у смоленській війні. Варшава ; Львів : Укр. воєн.-іст. Т-во : Друк. «Графія», 1937. 51 с. Відбитка з «За Державність»: Зб. 7, 1937 р.

Антонович Д. Праця Олександра Русова для українського театру та музики. Львів : З друк. наук. т-ва ім. Шевченка у Львові, 1938. 22 с. Відбитка із Студії з поля сусп. наук і статистики, т. 5

Великий тлумачний словник сучасної української мови : 170 000 [слів і словосполучень] / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – Київ ; Ірпінь : Перун, [2002]. – С. 123. 

Словник книгознавчих термінів / В. Я. Буран, В. М. Медведєва, Г. І. Ковальчук, М. І. Сенченко. – Київ : ТОВ «Видавництво Аратта», 2003. – 160 с.

Відбиток окремий // Книгознавство. Термінологічний словник (редакційно-видавнича справа, журналістика, поліграфія, видавничий бізнес, інформаційно-бібліотечна діяльність): навчальне видання /за загал, ред. В. О. Жадька. – Київ : ВПК «Експрес-Поліграф», 2012. – С. 51–52.