За місяць : 1484
статей : 1022
| Рубрики : | Бібліографічна діяльність |
Бібліографія офіційних видань – наукова і практична сфера бібліографічної діяльності, завданням якої є виявлення, облік, бібліографування та інформування користувачів про офіційні видання.
Бібліографічна інформація щодо офіційних видань міститься в «Літописах» Книжкової палати України, каталогах і картотеках бібліотек, бібліографічних посібниках як ретроспективних, так і поточних, прикнижкових, пристатейних бібліографічних списках та оглядах.
Серед перших бібліографічних видань, що стали невід’ємною складовою в обліку та реєстрації офіційних видань від середини 19 ст., які стосувалися й України, були праці в жанрах поточної та ретроспективної бібліографії. Прикладами таких видань є «Библиографический указатель книг и статей по части правоведения, вышедших в России. 1859–1864» В. Межова (Санкт-Петербург, 1864); «Хронологический указатель указов и правительственных распоряжений по губерниям Западной России, Белоруссии и Малороссии за 240 лет, с 1652 по 1892 г.» (Вільно, 1894) та «Первое продолжение к хронологическому указателю указов и правительственных распоряжений по губерниям Западной России, Белоруссии и Малороссии за 240 лет с 1652 г. по 1892 г., доп. за 1893 г.: указы, изд. с дек. 1893 по июль 1895 г.» (Вільно, 1895) С. Рубінштейна; «Обычное право русских инородцев» Є. Якушкіна (Москва, 1899), «История русского права» Ф. Леонтовича (Варшава, 1902, т. 1).
Важливим джерелом інформації стосовно видань, зокрема офіційних, стали друковані бібліотечні каталоги університетських, громадських та приватних бібліотек Києва, Харкова, Одеси й інших міст. Прикладами таких видань є: Сatalogus librorum Bibliothecae Caesareas Universitatеs Literarum Charcoviensis [«Каталог книгам бібліотеки імператорського Харківського університету»], укладений його ректором і одночасно бібліотекарем В. Джунковським (Харків, 1824; розділи «Богослов’я», «Юриспруденція»); «Систематический указатель книг и рукописей, находящихся в Харьковской публичной библиотеке» (укладач І. Срезневський, Харків, 1834; розділи «Богослов’я. Церковна історія. Церковне право», «Політика. Політична економія. Правознавство»); «Каталог книг библиотеки Императорского университета св. Владимира» (укладач А. Красовський, Київ, 1854–1858, т. 1–5); «Каталог библиотеки Новороссийского университета. В 3 т. Т. 3. Юридический факультет» (під наглядом проф. О. Кочубинського, Одеса, 1893); «Систематический каталог книг библиотеки Киевской духовной академии» (укладач А. Криловський, Київ, 1890–1915, розділи: «Церковне і цивільне право», «Історія. Літописи і перекази, Акти, Грамоти, Реліції, Документи, Укази, Маніфести, інше»).
Перші спроби запровадити поточний бібліографічний облік видань, зокрема з офіційної тематики, здійснені в газетах «N-ские губернские ведомости», що виходили в кількох губернських містах України з 1838 по 1917 рр. Окрім текстів офіційних документів (укази, постанови, розпорядження центральної та місцевої влади), у цих газетах періодично друкували й бібліографічні списки офіційних видань.
Бібліографічна інформація щодо офіційних документів відображалася також на сторінках таких відомих часописів, як «Основа» (Санкт-Петербург, 1861–1862), «Кіевлянинъ» (Київ, 1864–1919), «Университетскія извѣстія» (Київ, 1861–1919), «Кіевская старина» (Київ, 1882–1906), «Записки Наукового товариства імені Шевченка» (Львів, з 1892 р.), «Літературно-науковий вістник» (Львів; Київ, 1898–1932), «Часопись правнича» (Львів, 1889–1900), «Часопись правнича і економічна» (Львів, 1900–1906, 1912) та інших; в багатьох офіційних друкованих органах політичних партій, що виникли в Україні наприкінці 19 – на початку 20 ст.
Від 1919 р. реєстрацією всієї поточної друкованої продукції в Україні займалася Головна Книжна палата в м. Києві (нині – Книжкова палата України). На сторінках поточного бібліографічного покажчика «Літопис українського друку» (1924–1930), зокрема в розділі «Офіційно-документальна література», подано інформацію про тогочасні офіційні видання.
Фахівці, які у 1920–1930-ті рр. займалися бібліографуванням офіційних видань, окрім пріоритетної фіксації в покажчиках декретів, кодексів та інших законодавчих актів, якими унормовувався юридичний базис радянського державного ладу, найбільшу увагу приділяли описуванню літератури з марксизму-ленінізму, інших соціально-політичних галузей та нормативних документів універсального й галузевого характеру. В цей період видано покажчики: «Алфавитно-предметный указатель к декретам, постановлениям, распоряжениям и приказам, изданных советской властью на Украине и опубликованных в следующих органах печати: «Вісти», «Пролетарий», «Коммунист»; «Алфавитно-предметный указатель к декретам, постановлениям, распоряжениям и приказам, изданных законодательными органами СССР и УССР, а также Харьковским губисполкомом и его отделами и опубликованных в следующих органах печати: “Московские известия”, “Экономическая жизнь”, “Вісти”, “Пролетарий”, “Коммунист”, “Собрание узаконений в сентябре – декабре 1923”» (Наркомат робітничо-селянської інспекції, Харків, 1924); «Алфавитно-предметный указатель к Законодательству 1919–1923 гг., действующему на территории УССР» (укладачі: Ю. Кацнельсон, И. Кофман, Одесса, 1924); «Бібліографія історії України, Росії та українського права, краєзнавства і етнології за 1917–1927 роки» (Бібліографічний комітет науково-дослідної кафедри історії української культури ім. Дм. Багалія, Харків, 1930) та ін.
Окремі бібліографічні списки літератури, у т. ч. офіційних видань, друкувалися на сторінках партійних та урядових часописів: «Літопис революції» (Харків, 1922–1933), «Більшовик» (Харків, 1924–1926), «Більшовик України» (Харків; Київ, 1926–1951), «Комуніст України» (Київ, 1952–1991), «Відомості Верховної Ради Української PCP» (Київ, 1941–1991) та ін.
Складовою ретроспективної бібліографії радянського періоду стала Б. о. в. з питань марксистсько-ленінського вчення, документів КПРС, Компартії України, союзного та республіканського урядів. Значне місце в підготовці цих видань відводилося Книжковій палаті УРСР, Інституту історії партії ЦК Компартії України (філіал Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС), Інституту історії АН УРСР (нині – Інститут історії України НАН України), державним та обласним бібліотекам України. Прикладами таких видань є: «Бібліографічні матеріали з політичного та соціально-економічного життя західноукраїнських земель за 1917–1930 рр.» (автори: В. Бойко та ін.; друкувалися в журналі «Західна Україна», Харків, 1930); «Бібліографія революційного руху в Одесі (1820–1920)», укладена і видана в 1933 р. співробітниками Одеської державної наукової бібліотеки (нині – Одеська національна наукова бібліотека); «Видання творів К. Маркса і Ф. Енгельса на Україні» (Книжкова палата УРСР, Харків, 1965); «Українська Радянська Соціалістична Республіка 1917–1967» (ЦНБ АН УРСР, Київ, 1969); «Радянські видання документальних матеріалів з історії України, 1917–1968» (Інститут історії АН УРСР, Київ, 1970); «Історія Компартії України, 1956–1981» (Інститут історії партії ЦК Компартії України, Київ, 1984) та ін.
З проголошенням незалежності України вектор у бібліографуванні офіційних видань істотно змінився: пріоритетними стали опубліковані документи, що висвітлюють історію держави в різні періоди, зокрема за доби Української революції 1917–1921 рр., Голодомору 1932–1933 рр., про діяльність ОУН і УПА в 1930–1950-ті рр., з питань національної правотворчості та ін. Вийшли з друку бібліографічні видання, підготовлені колективами Інституту історії України НАН України, НТШ у Львові, національних, обласних бібліотек, наукових бібліотек окремих закладів вищої освіти, де повно чи вибірково представлено інформацію про офіційні видання: «Актуальні проблеми законодавчої діяльності» (Національна парламентська бібліотека України, НПБУ, нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, Київ, 1998), «Українська Центральна Рада: сторінки історії» (Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, Харків, 1999), «Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ. Т. 1. Анотований покажчик документів з фонду друкованих видань (1944–1953)» (Інститут історії України НАН України та інші., Київ, 2000), «Державотворення та національна ідея України» (Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, Миколаїв, 2001), «Українське правознавство в Україні, країнах Європи та Америки: матеріали до бібліографії ХІХ–ХХ ст.» (Комісія бібліографії та книгознавства НТШ у Львові, 2001), «Українська революція і державність (1917–1920 рр.)» (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ, Київ, 2001), «Репресії в Україні (1917–1990 рр.)» (НПБУ, Київ, 2007), «Політичні репресії радянської доби в Україні» (Державна історична бібліотека України, нині – Національна історична бібліотека України, НІБУ, 2008), «Держава і право. Бібліографічні посібники» (каталог, НБУВ, 2010), «Кримінальне право в Україні (Х – початок ХХІ століття). Т. 2. Бібліографія» (Національний університет «Острозька академія», Київ, 2011), «Національно-визвольний повстанський рух в Україні наприкінці 1920–1921 рр.» (Інститут історії України НАН України та інші, Київ, 2011) та ін.
Бібліографічна інформація стосовно офіційних видань відображається в поточних виданнях Книжкової палати України: «Літопис книг», «Літопис журнальних статей», «Літопис газетних статей» у розділах «Політика», «Право. Юриспруденція», «Державне адміністративне управління. Уряд. Військова справа».
Серед поточних бібліографічних покажчиків, де представлено інформацію про офіційні видання, істотно переважає продукція бібліотек, зокрема НБУ ім. Ярослава Мудрого: «Громадсько-політичне життя України» (Київ, 1992–1995, вип. 1–15, видавався щоквартально), «Україна сьогодні: політика, економіка, культура» (Київ, 1999–2002, вип. 1–15, передбачалося видавати щомісяця, однак виходив рідше). НІБУ в співпраці з Інститутом історії України НАН України з 1968 р. видає ґрунтовний науково-допоміжний бібліографічний покажчик «Історія України» (щорічник). Інформацію щодо книжок, брошур, статей офіційного характеру подано в ньому в підрозділі «Джерелознавство та історіографія».
Важливим елементом відображення інформації про офіційні видання є пристатейні бібліографічні списки в офіційних та фахових періодичних виданнях України: «Юридичний вісник» (Національний університет «Одеська юридична академія», НУ «ОЮА», з 1993 р.), «Актуальні проблеми держави і права» (НУ «ОЮА», з 1994 р.), «Людина і політика» (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, з 1998 р.), «Актуальні проблеми правознавства» (Західноукраїнський національний університет, з 2011 р.) та ін.
Окремим завданням поточної Б. о. в. є реєстрація низки видів офіційних документів – стандартів, звітів, наказів, норм, інструкцій тощо. В Україні облік стандартів та інших видів нормативних документів здійснюється кількома центрами Національної системи науково-технічної інформації. Прикладами таких видань є: «Каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики» (НОС ДП «УкрНДНЦ», https://uas.gov.ua/natsionalnyi-fond-nd/kataloh-natsionalnykh-standartiv-ta-k), «Каталог нормативних документів України on-line» (ДП «Укрметртестстандарт», http://csm.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4756&Itemid=139&lang=uk), електронне видання «Каталог ТУ on-line» (ДП «Укрметртестстандарт», https://csm.kiev.ua/tu), Український реферативний журнал «Джерело» (ІПРІ НАН України, НБУ ім. В. І. Вернадського), офіційний бюлетень «Промислова власність» в 2-х ч. (Укрпатент). Бібліографію нормативних документів представлено у «Літописі книг» Книжкової палати України (розділ «Стандартизація та стандарти»).
Бібліографічне описування офіційних документів має певні відмінності порівняно з іншими видами документів і унормовується чинними державними стандартами України.
Важливими джерелами, що забезпечують швидкий доступ, зокрема до офіційних документів, є електронні інформаційні ресурси бібліотек України: електронні каталоги, зокрема тематичні, зведені каталоги, різноманітні аналітичні бази даних, бібліографічні посібники різних видів, типів, жанрів.
Словник термінів : (ISO 5127:2001, IDT) : ДСТУ ISO 5127:2007. – Чинний від 2009-10-01. – Уведено вперше. – Київ : Держспоживстандарт України, 2010. – 237 с. : дод. – (Національний стандарт України) (Інформація та документація).
Інформація та документація. Видання. Основні види : терміни та визначення понять : ДСТУ 3017:2015 : чинний від 2016-07-01 : вид. офіц. / Кн. палата України ; розробники: Н. Петрова, Г. Плиса. – Київ : УкрНДНЦ, 2016. – IV, 38 с. – Бібліогр.: с. 36–37. – (Нац. стандарт України).
Вовченко І. О. Становлення та розвиток радянської бібліографії на Україні : посіб. з історії рад. бібліогр. / І. О. Вовченко ; М-во культури УРСР, Харків. держ. ін-т культури. – Харків, 1976. – 97 с.
Українська радянська бібліографія : навч. посіб. / за ред. Ф. К. Сарани, Д. Д. Тараманова. – Київ : Вища шк., 1980. – 263 с.
Швецова-Водка Г. М. Бібліографічні ресурси України: загальна характеристика : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. – Рівне, 2000. – 205 с.
Женченко М. Загальна і спеціальна бібліографія : навч. посіб. / Марина Женченко. – Київ : Жнець, 2011. – 256 с
Швецова-Водка Г. М. Теорія, історія, організація та методика бібліографії : вибр. пр. / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. – Рівне, 2011. – 495 с.
Швецова-Водка Г. М. Загальна теорія документа і книги : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – Київ : Знання, 2014. – 405 с. – (Вища освіта ХХІ ст.).
_________________________________
Юридичні інформаційні ресурси Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського