Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 41
За місяць : 708
Кількість
статей : 982
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Бем Альфред Людвігович
Рубрики : Персоналії
Бем Альфред Людвігович

imageБем Альфред Людвігович [криптонім А. Б.; 23.04(05.05).1886, Київ – травень 1945?, Прага] – літературознавець, археограф, бібліограф, критик, публіцист, перекладач, педагог.

Повне ім’я – Альфред Вільгельм. Старший син у сім’ї торговця взуттям, прусського підданого католицького віросповідання. Закінчив Київське німецьке реальне училище при гімназії св. Катерини (1905). Поза навчальною програмою А. Бем за два роки самотужки досконально вивчив латинську і грецьку мови, що відкрило йому шлях до здобуття вищої освіти.

Навчався на історико-філологічному факультеті Імператорського університету св. Володимира в Києві (1906), однак після осіннього семестру був відрахований за участь у «недозволеній студентській сходці» 17 листопада 1906 р., проте з правом навчатися в інших вишах. Навчання продовжив у 1908 р. на однойменному факультеті (філологічне відділення) Санкт-Петербурзького університету. Одночасно, з перервами, працював у Імператорській Санкт-Петербурзькій академії наук (АН), де починав з облаштування Толстовських виставок 1908–1909 рр., роботи з архівом письменника, також був бібліотекарем у книгозбірні Петербурзької духовної академії. Від 1910 р. – співробітник рукописного відділення Бібліотеки АН (БАН), яке входило до складу 1-го (російського) відділення книгозбірні, від 1916 р. – помічник бібліотекаря 1-го відділення БАН.

Ґрунтовні професійні знання набував під керівництвом літературознавця і бібліографа С. Венгерова, вченого хранителя (кустоша) БАН В. Срезневського (майбутнього члена-кореспондента АН СРСР, сина І. Срезневського, російсько-українського вченого і письменника, першого бібліотекаря Харківської громадської бібліотеки, нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка), директора 1-го відділення БАН академіка О. Шахматова, який називав А. Бема «моїм учнем прямо видатним…».

Спільно з В. Срезневським А. Бем уклав бібліографічний покажчик церковнослов’янських книг 40–50-х рр. 19 ст. та каталог «Издания церковной печати времени императрицы Елизаветы Петровны, 1741–1761» (1914).

Був одним із упорядників, співредакторів та відповідальним секретарем фундаментальної бібліографічної праці «Обозрение трудов по славяноведению…» (вып. 1, 1913; вып. 2 и вып. 3, 1914). Ці та наступні випуски охоплювали літературу про Росію та слов’янські країни за певний рік; праці з українознавства за 1911–1913 рр. виходили окремими покажчиками, випуск за 1913 р. був підготовлений і набраний, але не вийшов друком.

Брав участь у започаткуванні Толстовського музею у Санкт-Петербурзі та у підготовці «Толстовских ежегодников», у попередній роботі з підготовки повного зібрання творів Л. Толстого. 

У 1910 р. А. Бем прийняв підданство Російської імперії. Цього року і в подальшому протягом 9 років на весну і літо перебирався до Києва до батьків. У 1915 р. одружився з киянкою А. Омельяненко. У Києві як археограф провадив дослідницьку роботу в архіві та бібліотеках Києво-Печерської лаври та Михайлівського монастиря; зав’язав наукові стосунки з відомими вченими – професором Духовної академії, істориком і книгознавцем Ф. Титовим та професором Університету св. Володимира, істориком, архівістом, бібліотекарем Київського товариства Нестора-літописця І. Каманіним. Під час роботи над «Обозрением…» відвідував Київську міську публічну бібліотеку (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого).

Узимку 1911 р. за участь у студентських заворушеннях був арештований та на деякий час ув’язнений, згодом виключений із Санкт-Петербурзького університету і після вислання зі столиці повернувся до Києва.

Весною 1912-го, за сприяння О. Шахматова, успішно здав випускні іспити в Санкт-Петербурзькому університеті, отримавши диплом І ступеня і був залишений при кафедрі російської літератури за поданням С. Венгерова. В липні 1912 р. знову заарештований і до середини вересня того ж року перебував під слідством у Лук’янівській в’язниці в Києві. Наприкінці 1912-го перебрався до Санкт-Петербурга, де продовжив роботу з укладання чергових випусків «Обозрения…», а також займався літературознавчою бібліографією, пов’язаною з творчою спадщиною Л. Толстого.

У 1910-ті рр. А. Бем зробив помітний внесок як у бібліографічну практику, так і в теорію та методику бібліографії. Зокрема, в 1915 р. він теоретично обґрунтував і невдовзі практично здійснив план перетворення «Обозрения…» з продовжуваного видання в серію країнознавчих щорічників, а його огляд друкованих і рукописних бібліографічних праць про Л. Толстого (1916) став однією з перших у бібліографознавстві спроб теоретичного осмислення деяких питань біобібліографії. Підтримував ідею створення міжнародного інституту бібліографії слов’янства.

Редагував збірники «Толстой. Памятники творчества и жизни» (1917; 1923). Був членом ради товариства Толстовського музею у Петрограді, Російського бібліологічного товариства, входив до Історико-літературного товариства при Університеті св. Володимира в Києві, Історико-літературного товариства ім. Пушкіна в Петрограді, редколегії «Русского исторического журнала».

Після більшовицького перевороту, який сприйняв негативно, у грудні 1917 р. заради порятунку своєї сім’ї повернувся до Києва. Працював у Міністерстві великоруських справ УНР (березень – червень 1918 р.), де, обіймаючи посаду завідувача архівно-бібліотечної секції, мав доручення створити російський книжковий відділ при цій установі; ініціював питання про створення російської національної бібліотеки в Києві, забезпечення книгозбірень обов’язковим примірником видань, у т. ч. з Росії шляхом книгообміну. Був членом оргкомітету і учасником Всеукраїнського з’їзду діячів преси (червень 1918 р.), одним з організаторів Практичної академії живої російської мови. У травні 1918 р. як член Міжвідомчої комісії у справі повернення з Росії культурних цінностей України при Міністерстві народної освіти Української держави брав участь в обговоренні принципових засад позиції української делегації на українсько-російських переговорах з цього питання. Разом з О. Єлачичем та І. Левичем організував Київське бюро друку й газетних вирізок для збору інформації з громадсько-політичних, економічних та інших питань для преси та громадських організацій України.

З другої половини 1918 р. знову час від часу працював у Петрограді в БАН як науковий співробітник 1-го відділу зі спеціальних наукових доручень та одночасно в Петроградській (Російській) Книжковій палаті, очолюваній С. Венгеровим. У квітні – травні та у липні 1919 г. А. Бема як вченого хранителя рукописів Бібліотеки Російської Академії наук (ця посада була виборною) від імені Російської книжкової палати та РАН відряджали на два місяці в Київ та інші міста України з терміновим дорученням зібрати відомості про українську книжкову продукцію і пресу 1917–1919 рр. та закупити для Слов’янського відділення РАН книги українською і польською мовами. Ці завдання А. Бем успішно виконав: зумів зав’язати стосунки з Головною Книжною Палатою в Києві (нині – Книжкова палата України імені Івана Федорова) та її керівником Ю. Меженком і, попри складний воєнний час та нестабільне транспортне сполучення, налагодити обмін обов’язковими примірниками творів друку між Україною і Росією.

З травня по грудень 1919 р. працював у Всенародній бібліотеці України (ВБУ, нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) інструктором-спеціалістом з обліку та контролю майна книгозбірні, співробітником-каталогізатором. Брав участь у діяльності Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки в м. Києві – колективного керівного органу ВБУ, сприяв установленню зв’язків та книгообміну ВБУ з БАН та Публічною бібліотекою в Петрограді (нині – Російська національна бібліотека). За свідченням Л. Биковського, завдяки А. Бему ВБУ отримала з Петрограда близько 100 томів, а науковець А. Кольовськи вказує, що А. Бем привіз у Петроград 160 книжок і періодичних видань російською мовою і 270 – українською, опублікованих у 1918–1919 рр. в Україні.

Автор публікацій у київських часописах («Книгарь», «Книжний вістник», «Куранты», «Наши дни», «Киевская жизнь»), у т. ч. з питань бібліології, бібліотекознавства та бібліографії. Зокрема у «Книгарі» опублікував цикл статей «З теоретичних питань бібліографії» (1919), які стали істотним внеском у закладення наукових підвалин бібліографічної роботи в Україні на рубежі 1910–1920-х рр.

На 1920 р. готував для видавничого товариства «Друкарь» критико-біографічну монографію про П. Куліша (в серії «Історія українського письменства»), але вона не була видана. Відомо про згоду А. Бема готувати публікації для історично-літературного журналу «Наше минуле».

У листопаді 1919 р. А. Бем, не бажаючи підкорятись радянській владі, виїхав до Одеси, звідки 26 січня 1920 р. на британському пароплаві емігрував через Румунію в Белград. У листопаді того ж року перебрався до Варшави, а потім до Берліна. Від 1922 р. жив і працював у Празі, де опинився завдяки «Російській гуманітарній акції допомоги», в межах якої отримав запрошення і стипендію МЗС Чехословаччини. Йому вдалося також улаштувати переїзд з Києва своєї дружини та дочок. Працював у Карловому університеті та Російському педагогічному інституті імені Я. А. Коменського, в яких викладав російську мову та літературу, а також у Слов'янському інституті, де вивчав твори давньої та нової російської літератури. За цих обставин, продиктованих умовами забезпечення державного стипендіата та необхідністю піклуватися про прожиток сім’ї, А. Бем був змушений пристати до російської діаспори. З великою українською діаспорою у Празі відкритих стосунків не підтримував, проте співпрацював із Д. Чижевським.

До кінця 1930-х рр. учений був відомим діячем в Чехословаччині, активно друкувався як літературний критик і антирадянськи налаштований публіцист (його праці публікувалися також в Німеччині, Франції, Польщі, Болгарії, Італії, Югославії), захистив докторську дисертацію, здобув наукове звання професора. Особливу наукову цінність становлять розвідки А. Бема, присвячені творчості Ф. Достоєвського («К вопросу о влиянии Гоголя на Достоевского», «Тайна личности Достоевского», обидві – 1928; «У истоков творчества Достоевского», 1936; «Достоєвский: Психоаналитические  этюды», 1938 та ін.), у т. ч. чеською мовою, яку він швидко вивчив. Був членом кураторії та ради викладачів Товариства «Русский свободный университет в Праге», при якому в 1925 р. створив семінарій з вивчення творчості Ф. Достоєвського (діяв до 1933-го). Протягом 1922–1940 рр. керував літературним об’єднанням «Скит поетів / Скит». Працював також в бібліографічній комісії Комітету російської книги.

Свідченням високого наукового авторитету А. Бема стало прийняття його в члени двох авторитетних чеських організацій – Слов’янського інституту (1931) і Празького лінгвістичного гуртка (1933).

У 1937 р. перейшов у православну віру, прийнявши при хрещенні ім’я Олексій Федорович (ймовірно, на знак духовної близькості з персонажем роману Ф. Достоєвського «Брати Карамазови»). З окупацією Чехословаччини Німеччиною А. Бем, не маючи сталих засобів для існування сім’ї, вчителював у школах та давав приватні уроки.

У травні 1945-го вчений, одним з перших у Празі, був заарештований радянською військовою контррозвідкою «СМЕРШ» і невдовзі загинув за неясних обставин. За різними версіями, або був розстріляний у дворі празької в’язниці Панкрац, або помер у потягу під час етапування в СРСР, чи в камері слідства в Москві на Луб’янці, або покінчив життя самогубством.

В СРСР і ЧССР наукові здобутки А. Бема не визнавались і замовчувались, за ним було закріплено тавро «білоемігранта». В останні десятиліття серед науковців спостерігається сплеск інтересу до творчості вченого (в Чеській Республіці – Л. Білошевська, М. Бубеникова, М. Задражилова, М. Магідова, І. Савицький, З. Сладек та ін., в РФ – Ю. Азаров, С. Бочаров, А. Горяїнов, А. Кольовськи, О. Малевич, І. Прозоров, М. Робінсон, в Україні – С. Білокінь, І. Бажинов), здійснюється републікація його літературознавчих праць.

Повна бібліографія публікацій А. Бема налічує 535 назв. Його порівняно невелика приватна бібліотека емігрантського періоду зберігається у Слов’янській бібліотеці у Празі й науково описана. Особові архівні фонди зберігаються в літературному архіві Музею національної літератури та в Слов’янській бібліотеці у Празі, невелика кількість документів – в архіві Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

 

Твори

Издания церковной печати времени императрицы Елизаветы Петровны, 1741–1761 / Срезневский В. И., Бем А. Л. – Санкт-Петербург, 1914. – 552 с. – (Выставка «Ломоносов и Елизаветинское время»; т. 4).

Обозрение трудов по славяноведению, составляемое А. Л. Бемом, М. Г. Долобко, Ю. И. Клецанда, С. С. Лисовским, Вс. И. Срезневским, М. Р. Фасмером и А. А. Шахматовым, под редакцией В. Н. Бенешевича. 1912 г. Выпуск I (до 1 марта 1912 г. – Санкт-Петербург : Тип. Император. Акад. Наук, 1913. – 144 с.

Библиография славяноведения / Бем А. Л. // Библиологический сборник. – Петроград, 1915. – T. 1, вып. 1. – С. 40–46.

К истории изучения Толстого: 1. Толстовские общества и их издательская деятельность. 2. Обзор библиографических работ о Толстом / Бем А. Л. – Петроград, 1916. – 63 с. – (Библиологический сборник ; т. 1, вып. 2).

З теоретичних питань бібліографії. 1. Суб’єктивний характер бібліографії / А. Бем // Книгарь. – 1919. – Чис. 25–26. – Стп. 1661–1666.

З теоретичних питань бібліографії. 2. Ідеал вичерпуючої бібліографії / А. Бем // Книгарь. – 1919. – Чис. 27. –  Стп. 1815–1820.

З теоретичних питань бібліографії. 3. Завдання індивідуальної бібліографії / А. Бем // Книгарь. – 1919. – Чис. 28. – Стп. 1889–1894.

Російська Книжна Палата / А. Бем // Книжний вістн. – 1919. – Кн. 2. – С. 97–98.

Библиографический указатель творений Л. Н. Толстого / сост. А. Л. Бем ; с доп. В. И. Срезневского. – Ленинград : Изд-во Акад. наук СССР, 1926. – 130 с.

Bém A. Tajemství osobnosti Dostojevského : několik kritických kapitol / Alfred Bém. – Praha : Jan Otto, 1928. – 140 s.

Dostojevskij, der geniale Leser / Alfred Bem // Slavische Rundschau. – 1931. – Bd. III, № 7. – S. 467–476.

О Пушкинъ : статьи / А. Л. Бемъ. – Ужгород : Письмена, 1937. – 114 с.

Письма о литературе / Альфред Людвигович Бем ; сост. и авт. предисл. М. Бубеникова, Л. Вахаловска ; отв. ред. Л. Белошевская. – Praha: Slovansky ůstav, Eurislavica, 1996. – 366 с.

Исследования. Письма о литературе / А. Л. Бем ; сост. С. Г. Бочарова; предисл. и коммент. С. Г. Бочарова и И. 3. Сурат. – Москва : Языки славян. культуры, 2001. – 448 с. – (Studia philologica).

 

Джерела  

Машкова М. В. История русской библиографии начала ХХ века (до октября 1917 г.) / М. В. Машкова ; Гос. ордена Трудового Красного Знамени публ. б-ка им. М. Е. Салтыкова-Щедрина. – Москва : Книга, 1969. – 492 с. – Про А. Бема: с. 273–274, 278, 408, 409, 451.

К убийству проф. А. Л. Бема. Письмо Е. Д. Кусковой // Новый журнал [Нью-Йорк]. – 1984. – Т. 154. – С. 272–273.

Горяинов А. Н. Некоторые новые материалы об А. Л. Беме / А. Н. Горяинов // Международная конференция «Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами : Результаты и перспективы исследований : Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов» : Прага, 14–15 авг. 1995 г. : сб. докладов. – Прага, 1995. – С. 344–352.

Струве Г. Русская литература в изгнании. Опыт исторического обзора зарубежной литературы / Глеб Струве. – 3-е изд., испр. и доп. // Краткий биографический словарь русского Зарубежья / Р. И. Вильданова, В. Б. Кудрявцев, К. Ю. Лаппо-Данилевский ; вступ. ст. К. Ю. Лаппо-Данилевского. – Париж : YMCA-Пресс ; Москва : Русский путь, 1996. – 448 с. – Про А. Бема: с. 9, 51, 58, 60, 130, 140, 143, 147, 189, 222, 238–240, 244, 248, 249, 285–286, 391, 392, 394, 397.

Бубеникова М. Эмигрантский период жизни и творчества Альфреда Людвиговича Бема (1886–1945?) / Милуша Бубеникова // Записки Русской академической группы в США. 2001–2002. – Vol. 31. (Русская Прага 1920–1945). – С. 161–171.

Бубеникова М. О невосполнимых потерях: Альфред Людвигович Бем и Всеволод Измайлович Срезневский / Милуша Бубеникова и Андрей Николаевич Горяинов // Бем А. Л., Срезневский В. И. Переписка 1911–1936. – Брно, 2005. – С. 7–40.

Винниченко І. Німці в історії Київського університету (ХІХ – половина ХХ ст.) / Винниченко Ігор, Винниченко Родіон. – Київ : Геопринт, 2009. – Про А. Бема: с. 43, 81.

Кольовски A. A. К вопросу о принципах построения научной биографии А Л. Бема // Вестн. Москов. ун-та. Серия 9 : Филология. – 2013. – № 6. – С. 129–137.

Бем Альфред Людвигович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХIХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису ; редкол.: Л. А. Дубровіна (голова) [та ін.] ; авт.-уклад. Л. В. Гарбар. – Київ, 2017. – С. 40–41.

Кот С. Повернення і реституція культурних цінностей у політичному та культурному житті України (ХХ – поч. ХХІ ст.) : монографія / Кот Сергій ; Ін-т історії України НАН України. – Київ. 2020. – 1020 с. – Про А. Бема: с. 233, 234.

Библиотека А. Л. Бема: Варшава-Прага, 1921–1945: Опыт реконструкции и описания / авт.-сост. М. Магидова, О. Н. Ильина ; предиcл. О. Н. Ильиной ; вступ. ст. М. Магидовой. – Прага : Нац. б-ка Чешской Республики, 2021. – 496 с.

Bubenikova M. Alfred Liudvigovich Bem (1886–1945?) : вibliography / Biibenikovä М., Vachalovskà L // Narodni knihovna Ceske Republiky. – Praha, 1995 – 124 s.

Veber V. Ruskâ a ukrajinskâ emigrace v CSR v letech 1918–1945 / Veber V. [a kol]. – Praha, 1995. – Sbornik studii – 3. – S. 93.

Zhigalov A.Y. The «Nestorian Chronicle» in the Prague «Lectures...» of Alfred Bem / A. Y. Zhigalov // Litera. – 2021. – № 12. – P. 102–110.

 

_____________________________________________

 

Бем Альфред Людвігович (1886–1945?) // Електронна бібліотека «Україніка»

Білокінь С. Видавничий план на 1920 року [товариства «Друкарь»] / Сергій Білокінь

Білокінь С. Список авторів журналу «Наше минуле»  Сергій Білокінь

СМЕРШ і НКВД в Празі 1945 року. Зачистка «втікачів і зрадників»

Зворський Сергій Леонідович
Статтю створено : 16.11.2023
Останній раз редаговано : 16.11.2023