Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 12
За місяць : 959
Кількість
статей : 859
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Атрибуція документа
Атрибуція документа

Атрибуція документа (від лат. attributioприписування) – встановлення автора(ів) анонімного чи нерозкритого псевдонімного наукового, художнього, музичного твору і / або часу та місця його створення, належності до художньої течії, стилю тощо.

А. д. виконують методом типологічного зіставлення неавторизованого твору з авторизованими або спеціально дібраними неавторизованими. А. д. також здійснюють за допомогою додаткових джерел (архівних документів, літературних джерел, щоденників, листувань, мемуарів, автографів, розшифрувань графічних матеріалів, результатів авторознавчої, графологічної, лінгвістичної експертизи та ін.) про походження та історію твору.

А. д. проводиться у трьох основних напрямах: виявлення документально-фактичних доказів; розкриття ідейно-образного змісту тексту; аналіз мови та стилю. В роботі з дефектним примірником документа, який не має титульного аркуша, насамперед визначають типо-видову характеристику документа, на наступному етапі – його автора(ів) та назву, вихідні дані.

Джерелами для визначення назви, року, місця видання документа тощо можуть бути: колонтитул, колофон, початкові слова тексту, відмітка про цензурний дозвіл на друк, назва індексу (змісту) та ін. Відомості про авторство в окремих випадках можливо встановити під час аналізу присвяти, передмови, маргіналій. Додатковими елементами для визначення вихідних даних є особливості шрифту, елементи художнього оформлення.

У дослідженні книжкових пам'яток особливу увагу приділяють установленню вихідних даних (у т. ч. року виходу у світ) дефектного видання або видання, що має неправдиві вихідні дані. А. д., представленого у фондах бібліотеки чи іншої установи єдиним дефектним примірником, ускладнюється через відсутність тотожного документа, з яким можна зіставити наявний. Тому єдиним джерелом вичерпної бібліографічної інформації стають ресурси, доступні через інтернет, зокрема, цифрові копії видань, які створюються у бібліотеках для збереження та популяризації фондів.

Сучасні інформаційні технології уможливлюють атрибуцію окремих текстів за допомогою математичних методів, машинного навчання, кластерного аналізу та теорії розпізнавання образів.

Атрибуція рукописної пам’ятки може обмежуватися встановленням імені переписувача, укладача збірника, літописця, особи, яка її літературно опрацювала або створила нову редакцію.

Достовірна А. д. на будь-яких носіях вимагає від фахівців, зокрема кодикологів, книгознавців високого рівня кваліфікації. Тому нею, як правило, займаються в наукових бібліотеках, що мають спеціалізовані підрозділи – Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, архівних та інших наукових установах.

 

Джерела

 

Власов В. Г. Атрибуция // Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства : в 10 т.– Санкт-Петербург : Азбука-Классика. 2004. – Т. 1. – С. 524.  

Ковальчук Г. І. Книжкові пам’ятки (рідкісні та цінні книжки) в бібліотечних фондах / Г. І. Ковальчук ; НАН України. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. кн. – Київ, 2004. – С. 549.

Гнатенко Л. А. Уривки з кириличних кодексів ХІІ–ХІІІ ст. з книгосховищ України, Росії, Болгарії у фондах Інституту рукопису НБУВ: історія виявлення та атрибуція / Л. А. Гнатенко // Рукописна та книжкова спадщина України: археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2011. – Вип. 15. – С. 126–142.

Гальченко О. М. Атрибуція та визначення первинності оправи при описуванні кириличних рукописних книг XVI ст. : спостереження кодиколога / О. М. Гальченко // Там само. – Київ, 2013. – Вип. 17. – С. 322–355.

Атрибуція // Митна енциклопедія : у 3 т. / редкол. : І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. ; Держ. НДІ мит. справи. — 2-ге вид. – Хмельницький : ПП Мельник А. А, 2014. – Т. 1 : А – З. – 592 с.

Гнатенко Л. А. Палеографо-орфографічна методика атрибуції староукраїнської рукописної книги: до актуалізації питання / Л. А. Гнатенко // Там само. – Київ, 2014. – Вип. 18. – C. 328–339.

Цибульська О. Колекція раритетних грамплатівок з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: особливості атрибуції та каталогізації / О. Цибульська // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2016. – Вип. 44. – C. 344–355.

Наукова атрибуція творів мистецтва, експертиза та оцінка культурних цінностей : матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 24–25 жовт. 2019р. – Київ : НАКККіМ ; Асоціація мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів, 2019. – 226 с.


——————————————

Засідання секції «Атрибуція та експертиза рукописної та книжкової спадщини» // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Нелипа Галина Павлівна
Статтю створено : 14.12.2020
Останній раз редаговано : 14.12.2020