За місяць : 1107
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліотеки |
Наукова бібліотека Одеського національного університету імені І. І. Мечникова – одна з найстаріших та найбільших бібліотек на півдні України, провідний освітній, культурний, науково-інформаційний підрозділ університету, методичний центр з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, зональний науково-методичний центр мережі бібліотек закладів вищої освіти Південного регіону, книгосховище загальнодержавного значення.
Історія університетської бібліотеки бере відлік з часів існування Рішельєвського ліцею, який було засновано в Одесі за наказом імператора Олександра I від 2 (14) травня 1817 р. та за активного сприяння вже колишнього на той час градоначальника Одеси та губернатора Новоросійського краю А. Е. дю Плессі герцога де Рішельє (1766–1822). Основою бібліотеки Рішельєвського ліцею стали книжкові зібрання Комерційної гімназії і Благородного інституту (майже 150 одиниць). Грошовий дар герцога де Рішельє (15 тис. франків) і зарплатня за рік директора ліцею Ш. Д. Ніколя (майже 6 тис. франків) стали важливим внеском у формування фонду книгозбірні Рішельєвського ліцею – на ці кошти у Парижі влітку-восени 1817 р. було придбано зібрання книжок для бібліотеки ліцею. Згодом основними джерелами комплектування бібліотеки стали закупівля книжок, передусім навчальних посібників, у т. ч. з-за кордону, за попередньої згоди Міністерства духовних справ та народної просвіти (у 1824–1917 рр. – Міністерство народної просвіти Російської імперії) та пожертви і дари викладачів ліцею. Спочатку ліцейська бібліотека функціонувала як єдина фундаментальна (основна) бібліотека, а у 1838 р. із її структури була виокремлена студентська бібліотека. У 1861 р. були створені алфавітний, фундаментальний (інвентарний) та систематичний каталоги.
У 1865 р. Рішельєвський ліцей було перетворено на Імператорський Новоросійський університет (ІНУ), відповідно бібліотека ліцею стала університетською. На той момент у фонді книгозбірні налічувалось 11 298 найменувань видань (28 505 томів у фундаментальній бібліотеці і 4 930 томів у студентській).
Бібліотечний фонд поповнювався коштами державного бюджету. Так, у 1867–1868 рр. були придбані перші важливі за своїм значенням і обсягом цінні книжкові колекції: слов’янська бібліотека відомого професора-славіста та етнографа А. Кухарського; зібрання академіка П. Білярського, відомого польського історика права Р. Губе; наприкінці 1870-х рр. бібліотека поповнилась стародруками місцевих старовірів.
Бібліотека отримувала видання здебільшого від установ (Головного штабу військового міністерства, Державної канцелярії, Департаменту зовнішньої торгівлі Міністерства фінансів Російської імперії, Одеської міської думи та ін.), наукових організацій (Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, Бібліотеки Ватикану, Бібліотеки Конгресу у Вашингтоні, різних археографічних комісій та ін.), музеїв (у т. ч. Британського в Лондоні, Кавказького в Тифлісі (нині – Державний музей Грузії імені Симона Джанашиї в Тбілісі) та ін.), доброчинних організацій (Фонду Карнегі зі сприяння викладанню наук, Варшавського товариства піклування про поранених воїнів, Одеського слов’янського благодійного товариства та ін.) та редакцій низки періодичних видань («Новоросійського календаря», «Церковного вісника», «Журналу Міністерства народної освіти» та ін.). Московський, Афінський, Дерптський, Петербурзький, Харківський та Київський університети також передавали в дар Новоросійському університетові дублети з книгосховищ своїх бібліотек, або вели з ним книгообмін.
Університет одержував у дар книги від багатьох приватних осіб. Так, у середині 19 ст. до університетської бібліотеки надійшов цінний фонд славіста В. Григоровича, наприкінці 1890–х рр. – на початку 20 ст. вона отримала колекції родини графів Воронцових та Новоросійського генерал-губернатора у 1855–1862 рр. графа О. Строганова, цінне зібрання видань з питань вітчизняної і зарубіжної історії, власником якого був колишній директор Імператорської Публічної бібліотеки в Петербурзі (нині – Російська національна бібліотека) член-кореспондент Петербурзької АН М. Шильдер (1842–1902).
Перші десятиліття бібліотека займала майже половину першого поверху головного корпусу університету на вул. Дворянській, 2, який ще для Рішельєвського ліцею у 1857 р. збудував архітектор О. Шашин. Оскільки фонд книгозбірні невпинно збільшувався і книжки доводилося розміщувати на полицях у два і навіть три ряди, досить швидко постало питання про виділення більш просторого приміщення для неї.
У 1900–1903 рр. архітекторами М. Толвінським та О. Бернардацці, за активної участі члена будівельної комісії бібліотекаря Л. Бруна (1841–1905) був збудований окремий університетський корпус на вул. Преображенській, 24, в якому, крім юридичного та історико-філологічного факультетів, розмістилися музей і бібліотека. Переміщення фонду в нову споруду відбувалось у квітні-вересні 1902 р., а офіційне відкриття – 8 лютого 1903 р. Навіть в умовах кількамісячного переїзду бібліотека продовжувала функціонувати, повноцінно забезпечуючи навчальний і науковий процеси. У цій будівлі, яка має статус пам’ятки архітектури, університетська бібліотека перебуває й дотепер.
Першим університетським бібліотекарем був В. Шишковський, який працював ще у бібліотеці ліцею. Його наступником став Л. Брун – представник добре відомої в наукових колах династії професорів Брунів. З 1905 р. бібліотеку очолював учений-ботанік П. Шестериков (1859–1929) – один із фундаторів вітчизняного бібліотекознавства, автор ґрунтовної праці «Постановка библиотечного дела в университетских и некоторых других библиотеках России» (Одесса, 1915), підготовленої за результатами вивчення вченим передового бібліотечного досвіду в Європі і Російській імперії. Під керівництвом П. Шестерикова при університетській книгозбірні майже 10 років функціонував бібліотечний гурток, який 5 березня 1911 р. було перетворено в Одеське бібліографічне товариство при Новоросійському університеті (голова – професор І. Линниченко), яке з деякими перервами проіснувало до 1922 р. На початку 20 ст. у бібліотеці працювали також М. Григорович, І. Дусинський, П. Левандовський, М. Смирнов та ін.
Після реорганізації Новоросійського університету в 1920 р. його бібліотека неодноразово змінювала своє найменування. Певний час вона називалася Головною бібліотекою вищої школи м. Одеси і підпорядковувалась спеціальному підвідділу вищої школи відділу наукового обслуговування Губнаросу.
Першим керівником бібліотеки за радянських часів був В. Павловський, який виконував свої обов’язки до грудня 1921 р. На засіданні Бібліотечної комісії 28 січня 1922 р. на посаду директора одноголосно був обраний колишній професор кафедри російської історії Одеського інституту народної освіти (ОІНО) А. Флоровський (1884–1968), який, однак, у вересні того ж року унаслідок гонінь вимушено покинув батьківщину. За наказом Одеського губпрофосу (№ 88 від 14.10.1922 р.) директором бібліотеки було призначено психолога і педагога, професора ОІНО, згодом – члена-кореспондента АН СРСР, академіка АПН СРСР С. Рубінштейна (1889–1960), який перебував на цій посаді вісім років. У 1923 р. заклад перейменували в Центральну науково-навчальну бібліотеку м. Одеси, наступного року – у Центральну наукову бібліотеку (ЦНБ) м. Одеси, яка отримала статус науково-дослідної установи й увійшла до переліку провідних науково-освітніх організацій СРСР (постанова ЦВК і РНК СРСР і ВУЦВК і РНК УСРР від 15 жовтня 1924 р. «Про затвердження списку шкіл, політично-освітніх і наукових установ НКО, утримуваних за рахунок державних коштів і субсидованих державою».
На початку 1920-х рр. фонд бібліотеки поповнився низкою книжкових колекцій відомих учених, зокрема професорів О. Маркевича, І. Линниченка.
Під керівництвом С. Рубінштейна в ЦНБ м. Одеси відбувався процес налагодження і розвитку її інфраструктури. Значна увага приділялася теоретичним і практичним питанням каталогізування та класифікування друкованої продукції, організації бібліотечних фондів. Були створені Музей книги, відділ «Ucrainiсa», картографічний кабінет і кабінет марксизму. С. Рубінштейн домігся для бібліотеки права друкувати наукове видання «Праці Одеської центральної наукової бібліотеки» (було видано 3 томи), сприяв створенню репертуару української книги, був ініціатором підвищення кваліфікації працівників книгозбірні у форматі бібліографічного семінару (1923).
У 1920-х роках в ЦНБ м. Одеси працювали авторитетні фахівці і науковці: Й. Вайнштейн, К. Копержинський, М. Петринський, Ф. Петрунь, І. Фаас, Г. Штейнванд та ін. У 1926 р. у бібліотеці була започаткована аспірантура, першим випускником якої став С. Боровий (1903–1989).
У 1930 р., згідно з постановою РНК УРСР від 1 серпня 1930 р., під приводом зміцнення та поліпшення роботи одеських державних бібліотек було проведено об’єднання Державної публічної бібліотеки (нині – Одеська національна наукова бібліотека, ОННБ), ЦНБ та Української державної бібліотеки в один заклад під керівництвом директора публічної бібліотеки і з новим найменуванням «Одеська державна бібліотека». Фактично об’єднання виявилося формальним і короткочасним. Всі ці заклади залишилася у своїх приміщеннях зі своїми фондами. З переїздом у 1930 р. С. Рубінштейна на викладацьку роботу до Ленінграда керував роботою колишньої ЦНБ м. Одеси, яка стала називатися абонементом Одеської державної бібліотеки, Й. Вайнштейн (1894–1980).
За постановою РНК УСРР від 10 березня 1933 р. «Про організацію на Україні державних університетів» в Україні було відновлено університетську систему. Цього ж року ОІНО було перетворено в Одеський державний університет (ОДУ), а наступного – колишню ЦНБ м. Одеси підпорядкували відновленому університету. У 1937 р. у структурі бібліотеки ОДУ було створено відділ поповнення та обробки книжок, у 1938 р. – бібліографічний відділ. У 1934–1941 рр. бібліотеку очолювала Р. Повар (?–1941).
Під час героїчної оборони Одеси (серпень–жовтень 1941 р.) у приміщенні бібліотеки ОДУ розташовувався штаб ППО та винищувальний батальйон. Під час евакуації університету в Туркменію (м. Байрам-Алі, нині Байрамали) встигли вивезти лише невелику частину бібліотечного фонду (мінімум навчальної літератури). В окупованій Одесі румунська адміністрація об’єднала залишені університетську книгозбірню та Міську державну публічну бібліотеку (нині – ОННБ) під однією назвою – «Одеська центральна наукова бібліотека». Її директором з 2 січня 1942 р. румунська влада призначила бібліотекознавицю О. Тюнєєву (1888–1984). Філією, тобто університетською бібліотекою, завідувала одна із найстаріших її працівниць – Т. Ходжаш (1888–1965). Обидві бібліотеки розміщувалися за своїми адресами.
31 жовтня 1944 р. ОДУ увійшов у повоєнний період своєї історії, а його бібліотека знов посіла своє місце у структурі цього навчального закладу. У 1945 р. за постановою РНК від 14 лютого 1945 р. № 198 бібліотека ОДУ отримала статус науково-дослідної установи. У червні 1945 р. ОДУ присвоєно ім’я видатного вченого І. Мечникова (наказ Всесоюзного комітету зі справ вищої школи при РНК СРСР від 21травня 1945 р. № 244), відтак змінилося офіційне найменування книгозбірні – Наукова бібліотека (НБ) ОДУ ім. І. І. Мечникова. У перші повоєнні роки бібліотеку очолював викладач психології та історії педагогіки ОДУ В. Литовченко (1902–1977), згодом керівництво бібліотекою змінювалося значно частіше, ніж у попередній період: О. Дроздов (дуже короткий час), Г. Плосконос (1947–1951), М. Павлюк (1951–1960), І. Коляда (лютий-травень 1960), І. Кирилов (1960–1961), П. Бондаренко (1961–1988), Т. Тарасенко (1988–1989). Студентську бібліотеку в період її відокремленого існування очолювали Л. Брун, Є. Чижевська, Н. Лівшиц та В. Бозіна.
Під час директорства у 1950-х рр. відомого славіста і лінгвіста, доцента філологічного факультету М. Павлюка (1920–1978) було видано низку бібліографічних покажчиків, у 1957 р. побачив світ спеціальний випуск «Праць Одеського державного університету» (Т. 147. Бібліографічна серія, вип. 1), вийшов друком «Путівник по Науковій бібліотеці ОДУ» (автор Т. Ходжаш; 1959), де вперше було наведено розгорнуті відомості про книжкові багатства НБ, систему їхньої класифікації, організацію та структуру бібліотеки, її історію, сучасність, роботу з обслуговування читачів та наукову діяльність.
У повоєнний період у НБ ОДУ працювали високопрофесійні спеціалісти: М. Аргіропуло, Т. Гольд, А. Драголі, О. Захарова, О. Ноткіна, А. Папаспіраки, Е. Пилипчук, Р. Рапопорт, В. Терлецька, B. Фельдман, Т. Ходжаш та ін.
З 1961 по 1988 рр. НБ очолював П. Бондаренко (1922–2003). У цей період помітно поліпшилося матеріальне становище бібліотеки та відбулися істотні зміни в бібліографічному обслуговуванні читачів. 
У 1967 р. на замовлення ОДУ ім. І. І. Мечникова заслужений художник Росії, графік А. Наговіцин (1921–2000) виготовив екслібрис для Наукової бібліотеки. Офіційно запрацював відділ рідкісних книг та рукописів НБ, який розпочав свою діяльність 7 лютого 1979 р. (наказ Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР № 1175 від 22 грудня 1978 р. «Про затвердження типових штатів бібліотек вищих та середніх спеціальних навчальних закладів»). З урахуванням великої кількості рідкісних книг та іменних колекцій у фондах НБ цей відділ став одним з ключових. У спеціальному приміщені відділу було облаштовано музейну кімнату, де у двох постійних експозиціях («З історії книгодрукування» та «З минулого Одеси») демонструються рідкісні та цінні видання із фондів бібліотеки.
У 1983 р. згідно з міністерським наказом від 31 грудня 1982 р. наукова та студентська бібліотеки, що раніше функціонували автономно (у т. ч. штати і каталоги), були об’єднані під загальною назвою – НБ ОДУ ім. І. І. Мечникова.
З 1989 по 1998 рр. НБ очолювала С. Старицька – висококваліфікований бібліотечний фахівець, яка доклала багато зусиль до комплектування фондів бібліотеки в умовах зникнення колишніх каналів документопостачання. У бібліотеці працювали спеціалісти: О. Головко, Т. Добринова, Л. Жак, Н. Кабанова, С. Кириченко, Л. Крапивка, Н. Мусієнко, Є. Савельєва, Н. Тахтарова, Т. Фурман, В. Ярова.
З 1999 р. бібліотеку очолює професійний бібліограф, заслужений працівник культури України, відмінник освіти України М. Подрезова.
Наприкінці 1990-х рр. у бібліотеці розпочалася робота з упровадження комп’ютерних технологій. У 2000 р. із уведенням в експлуатацію автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи і запуском локальної мережі (82 комп’ютери) відбулися принципові зміни в технологічних процесах. Протягом 2000–2002 рр. були апробовані кілька АБІС: ІРБІС, УФД-Бібліотека, LiberMedia та проаналізована ефективність їх використання; у 2002 р. як кращу обрано ліцензійну систему LiberMedia, на основі якої було розпочато автоматизацію всіх бібліотечних процесів, пов’язаних із процесами збирання, оброблення, накопичення, зберігання, пошуку, поширення й надання інформації. У 2005 р. НБ приєдналася до університетської комп’ютерної мережі. У жовтні 2012 р. бібліотека перейшла на АБІС Абсотек Юникод (Absotheque Unicode), що має більш розвинені механізми підтримки бібліотечних процесів.
У сучасній структурі НБ ОНУ імені І. І. Мечникова діють: адміністрація; відділи – комплектування документів (сектори комплектування і обліку документів, списання документів, періодичних видань та книгообміну); обробки документів і організації каталогів (сектори: каталогізації літератури, систематизації документів); зберігання фондів (сектори: книгозберігання, гігієни та реставрації); рідкісної книги та рукописів (сектори: науково-дослідної роботи та музейного обслуговування, документно-інформаційного обслуговування, архівів); інформаційно-бібліографічний (сектори: бібліографічно-медійного маркетингу, науково-редакційний, інформаційно-бібліографічного сервісу); науково-методичний; інформаційно-аналітичного моніторингу (сектори: моніторингу наукових публікацій, формування репозитарію); інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення (сектори: обліку користувачів, обробки електронних ресурсів та технічного обслуговування, моніторингу плагіату); маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності; обслуговування науковою та навчальною літературою у структурі філій 1 та 2 – у головному корпусі НБ та в навчальному корпусі гуманітарних факультетів ОНУ (абонементи та інформаційні читальні зали), господарський, а також палітурня. У НБ функціонує також Галерея мистецтв, де організовуються перегляди літератури, книжкові виставки з лекційним супроводом, презентації видань тощо.
Обсяг бібліотечного фонду (станом на 01.01.2019 р.) становить 3 527 512 пр., вміщує документи на різних носіях, різних типів і видів: книжкові видання, газети, журнали, електронні документи, окремі відбитки, брошури тощо. Майже 60 % обсягу бібліотечного фонду становлять періодичні видання.
Цінні фонди представлені колекціями: «Стародруки (15–18 ст.)», «Рідкісні видання 19–20 ст.», «Періодичні видання 17–19 ст.» (налічує майже 300 тис. од.).
У фонді НБ ОНУ зберігається 19 книжкових колекцій та зібрань, що раніше належали відомим особам: зокрема, іменні фонди: Воронцовський, О. Строганова, В. Григоровича, М. Шильдера, Ф. Петруня, А. Готалова-Готліба, М. Терещенка, Б. Лупанова, а також колекції: С. Ільйова, Г. Швебса, А. Смольської, І. Зелінського, В. Сминтини, І. Білявського, В. Фельдмана, М. Ковальчук, Є. Прісовського, А. Уйомова, П. Каришковського.
Особливо цінними та раритетними виданнями є джерела права 16 ст., прижиттєві видання Т. Шевченка, П. Куліша, О. Пушкіна, І. Котляревського, М. Гоголя.
У відділі рідкісних книг та рукописів зберігаються й цінні особові архіви професорів та співробітників Новоросійського, згодом – Одеського університету, зокрема: професора Новоросійського університету М. Ланге; історика, географа, краєзнавця та бібліографа Ф. Петруня; одеських бібліографів-краєзнавців, подружжя В. Фельдмана і О. Ноткіної; історика, професора А. Готалова-Готліба; літературознавця та мовознавця, фахівця із романо-германської філології, професора Б. Лупанова.
Довідково-бібліографічний апарат НБ представлений системою каталогів та картотек: абетковий, систематичний (законсервований у 2017 р.), топографічний, електронний каталоги; імідж-каталог, картотеки «Біословник» та «Одесика» (законсервовані у 2000 р., представлені в електронному каталозі).
Електронний каталог (ЕК), започаткований у 2000 р., відображає всі документи, що надійшли до фондів, починаючи із зазначеного року, у т. ч. аудіовізуальні та картографічні видання, е-ресурси, дисертації, автореферати дисертацій, дипломні роботи, окремі публікації (статті, розділи, частини, глави тощо). Водночас триває ретрокаталогізування. Сформовано і постійно поповнюється тезаурус предметних рубрик та ключових слів. Електронна картотека статей ведеться з 2001 р. З 2004 р. впроваджено систему електронного замовлення документів, що є зручним для користувачів НБ.
Загальна кількість бібліографічних записів в ЕК становить майже 1 млн документів (станом на 01.01.2019 р.). Для користувачів ЕК доступний у цілодобовому режимі (http://lib.onu.edu.ua/ru/).
У 2010 р. створено Електронний репозитарій ОНУ імені І. І. Мечникова (http://dspace.onu.edu.ua:8080/). Він зареєстрований у світових базах даних, а також уведений до Міжнародного реєстру періодичних засобів масової інформації (ISSN 3210-7731) і отримав у 2013 р. статус повноцінного відкритого електронного видання, в якому можна публікувати результати досліджень як у першоджерелі, нарівні з друкованими періодичними виданнями. У 2018 р. відбулася поетапна модернізація й удосконалення цього ресурсу, зокрема була запроваджена оновлена версія DSpace 6.2 та змінена типовидова система колекцій документів у зв’язку з реорганізацією структури університету. Станом на 01.01.2019 р. репозитарій містить 23 412 публікацій.
Від 2011 р. у НБ розпочалася робота з оцифрування раритетних видань із фондів книгозбірні для розміщення їхніх повнотекстових електронних версій на офіційному сайті бібліотеки, що дало початок формуванню електронної бібліотеки.
У травні 2012 р. розпочалося створення «Імідж-каталогу НБ ОНУ» – упорядкованого масиву оцифрованих карток із каталогу, доступного через мережу «Інтернет». Імідж-каталог містить наступні розділи: «Іменні колекції», «Стародруки», «Алфавітний каталог книг (19 ст.–1970 р.)», «Алфавітний каталог українською мовою», «Журнали. Періодичні видання та видання, які продовжуються (19 ст. – 1970 р.)», «Газети. Періодичні видання та видання, які продовжуються (19 ст.–1970 р.)».
Одним з основних напрямів роботи НБ ОНУ імені І. І. Мечникова є забезпечення літературою освітнього та наукового процесів. Основними джерелами поповнення фондів навчальних та наукових видань є: електронні бази; передплатні періодичні видання; видавництво ОНУ; закупівля у видавництв України; примірники документів, авторами яких є професорсько-викладацький персонал ОНУ, що надходять в обов’язковому порядку; видання, що надійшли за книгообміном між бібліотеками України; дарунки від приватних осіб та організацій; дипломні роботи випускників університету.
Користувачі НБ мають можливість доступу як до передплачених баз даних (EBSCO, East View, Ліга-Закон, Центр навчальної літератури), так і до баз, що надали безкоштовно (з 2018 р.) Scopus та Web of Science, Слов’янський гуманітарний індекс (Slavic Humanities Index), а також до 26 баз даних власної генерації.
У 2016 р. був отриманий доступ до платформи Web of Science. Того ж року НБ стала учасником програми сертифікації з інформаційних ресурсів Clarivate Analytics (https://uk.wikipedia.org/wiki/Clarivate_Analytics), після чого чотири співробітники бібліотеки отримали сертифікати з правом надавати консультації з використання іноземних наукометричних баз даних.
Актуальним напрямом роботи НБ є наукометрія, початок якому було покладено у 2012 р. після створення в інформаційно-бібліографічному відділі сектору інформаційно-аналітичного забезпечення. У зв’язку з розширенням функціональних повноважень у 2016 р. до структури НБ було уведено відділ інформаційно-аналітичного моніторингу, фахівці якого, крім безпосередньо моніторингу, працюють над завданнями: сприяння публікаційної активності вчених у провідних періодичних виданнях; відстеження рейтингів університету; інформаційний і технічний супровід університетських періодичних видань за міжнародними стандартами та ін. НБ ОНУ імені І. І. Мечникова керується науково-видавничою моделлю «Бібліотечне видавництво» («Library Publishing»).
До послуг користувачів в НБ функціонують кілька читальних зал – універсальна та п’ять спеціалізованих: рідкісних та цінних документів; гуманітарних та природничих наук; суспільно-політичних та юридичних наук; інтернет-зала; електронних документів. У залах облаштовано індивідуальні користувацькі місця, оснащені комп’ютерами з доступом до wi-fi, інтернету та всіх електронних видань і баз даних, наявних у бібліотеці. Відкрито залу для семінарів, лекцій, групових занять студентів. Організована також зона вільного спілкування – простір самореалізації та читання, відкритий майданчик для самостійної роботи з власними електронними пристроями. Зали облаштовуються сучасними меблями.
Станом на 01.01.2019 р. зареєстровано 25 496 користувачів. Протягом 2018 р. у підрозділах НБ надано послуги 105 984 особам; загальна документовидача становила 1 716 063 од.; зареєстровано 896 118 відвідувань. Для користування бібліотечним фондом кожний зареєстрований користувач забезпечується індивідуальним ключем-карткою (читацьким квитком).
Віддаленим користувачам надаються традиційні інформаційні послуги з використанням моделі «Бібліотека 2.0»: забезпечення доступу до передплатних баз даних та тріал-доступів; створення тематичних електронних баз даних; презентація віртуальних тематичних виставок та оглядів нової літератури; комунікація з бібліотекарями за допомогою онлайн-чатів та соціальних мереж.
Збільшується попит на послуги з довідкового обслуговування віддалених користувачів: віртуальна довідка, консультування в режимі онлайн, надання послуг електронного доставляння документів.
Популяризація книжкового фонду НБ здійснюється через організацію віртуальних виставок. З 2010 р. підготовлено й представлено на офіційному сайті НБ 68 таких експозицій. У такому ж форматі відбувається й інформування про нові надходження видань до бібліотеки: з 2015 р. – через соціальні мережі, з 2016 р. – на офіційному сайті НБ, де створено розділ «Нові надходження».
Від 2016 р. НБ ОНУ імені І. І. Мечникова є учасником проєкту Української бібліотечної асоціації «Культура академічної доброчесності: роль бібліотек». У межах проєкту формується БД «Формування академічної доброчесності», доступна на сайті бібліотеки (http://lib.onu.edu.ua/ukrayinska-bd-bib/); співробітники здійснюють диференційований підхід до навчання основам інформаційної культури та грамотності всіх категорій користувачів з використанням мультимедійних технологій. Для магістрів, аспірантів і професорсько-викладацького персоналу університету напрацьовано комплекс лекцій та практичних занять з інформаційної культури.
З березня 2018 р. на НБ покладено функцію перевірки на плагіат наукових та кваліфікаційних праць здобувачів освіти ОНУ імені І. І. Мечникова. Розроблено методику перевірки на плагіат наукових текстів, зокрема дисертаційних та випускних кваліфікаційних праць в онлайн-сервісі Unicheck.
Наукова діяльність НБ ОНУ імені І. І. Мечникова є багатоплановою і спрямована на участь у створенні національної бібліографії України, репертуару української книги та періодичних видань; розвиток української біографістики; інформаційне розкриття фондів та вивчення історичних колекцій; розвиток краєзнавчої тематики; вивчення історії університету. Результати досліджень репрезентовані в традиційній бібліотечній продукції (довідники, каталоги, бібліографічні покажчики), електронних ресурсах та наукових публікаціях (доповіді, статті, монографії тощо). НБ займається й підготовкою серійних видань: «Біобліографія вчених ОНУ», «Праці вчених ОНУ», «Книжкові колекції Наукової бібліотеки Одеського університету», «Розвиток науки в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова» «Музеї Одеського національного університету імені І. І. Мечникова».
НБ займається й репрезентацією університету у вільній енциклопедії «Вікіпедія», долучившись до масштабного проєкту «ОНУ імені І. І. Мечникова в Вікіпедії» («Вікі-Мечников»). Написано і відредаговано майже 250 статей про викладачів і підрозділи університету українською та російською мовами.
НБ ОНУ імені І. І. Мечникова готує до друку фахове періодичне видання «Вісник Одеського національного університету. Серія: Бібліотекознавство. Бібліографознавство. Книгознавство» (http://vislib.onu.edu.ua/).
НБ створила й міні-електронний журнал відкритого доступу «Biblio-Колегіум» (http://minilib.onu.edu.ua/index.php/main/index), у якому публікуються доповіді, представлені на секції «Бібліотечно-бібліографічна діяльність» щорічних наукових конференцій професорсько-викладацького корпусу і наукових працівників ОНУ. Загалом, починаючи з 2007 р., вийшло 11 випусків журналу (40 статей).
Методична діяльність НБ ОНУ спрямована передусім на виконання функцій зонального методичного центру для бібліотек ЗВО південного регіону України (Одеси та Одеської області, Запорізької, Кропивницької, Миколаївської, Херсонської областей (загалом 36 бібліотек вишів) і реалізовується за такими напрямами: розвиток та удосконалення інформаційної та бібліографічної діяльності; методична, інформаційна, консультативна допомога; виявлення, вивчення, узагальнення та поширення кращого досвіду роботи бібліотек; організація заходів з підвищення кваліфікації бібліотечних працівників; аналіз планів і звітів університетських бібліотек, подання узагальнених статистичних показників до науково-методичного центру бібліотек ЗВО; організація зональних семінарів, конференцій, курсів з підвищення кваліфікації бібліотечних працівників; взаємодія з бібліотеками інших систем та відомств і т. ін.
Одним із особливих комплексних видів діяльності НБ, в якому поєднуються науковий та соціокультурний напрями, є підготовка регулярних відкритих переглядів видань із текстовим супроводом.
Бібліографічна діяльність НБ спрямована на виконання інформаційних запитів та потреб підрозділів університету з конкретної тематики, широке інформаційне забезпечення нових спеціальностей і спеціалізацій, що вводяться у виші, надання доступу до бібліографічних ресурсів на підтримку науково-дослідної діяльності, наукових проєктів університету.
НБ має власний офіційний сайт, що ведеться з 2000 р. (http://lib.onu.edu.ua/); у 2016 р. він оновлений відповідно до сучасних вимог дизайну і функціональності; у 2017 р. оптимізований для мобільних пристроїв. Для популяризації діяльності НБ та налагодження комунікації з користувачами відкрито її офіційне представництво (сторінка) у фейсбуці та канал на ютубі.
На базі НБ ОНУ щорічно відбуваються міжнародні науково-практичні конференції за участю керівних працівників бібліотек ЗВО України та зарубіжжя (співорганізатори: Наукова бібліотека імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, секція університетських бібліотек УБА). Відділ рідкісних книг та рукописів організовує Міжнародні книгознавчі читання «Стародруки та рідкісні видання в університетській бібліотеці», за результатами яких видаються збірники доповідей.
НБ ОНУ підтримує партнерські зв’язки з багатьма установами: із Дослідницьким центром польської бібліографії Естрейхерів Ягеллонського університету у Кракові (Польща), Університетом «Вища Антропологічна школа» у Кишиневі (Молдова), Академічною бібліотекою Латвійського університету у Ризі (Латвія), Підляською книжницею імені Лукаша Ґурніцького у Білостоці (Польща), за договором ОНУ імені І. І. Мечникова та Афінського національного університету імені Каподистрії – з Одеською філією Грецького фонду культури. Результати наукового співробітництва НБ ОНУ з французькими вченими знайшли відображення у кількох публікаціях.
Станом на 01.01.2019 р. у штаті НБ працює 106 осіб, у т. ч. такі досвідчені і висококваліфіковані спеціалісти, як М. Алєксєєнко, Т. Бикова, А. Великодна, А. Зайченко, О. Журавська, І. Кожухар, О. Ляху, О. Мурашко, І. Охрименко, О. Полевщикова, В. Пружина, В. Ременяк, В. Самодурова, О. Суровцева та ін.
Адреса бібліотеки: 65082, Одеса, вул. Преображенська, 24.
Сайт бібліотеки: http://lib.onu.edu.ua/
Електронна пошта: library@onu.edu.ua
Репозитарій ОНУ імені І. І. Мечникова – електронний архів наукових та освітніх матеріалів http://dspace.onu.edu.ua
Фейсбук https://www.facebook.com/ScientificLibraryONU/
Образование и устав Ришельевского лицея в Одессе. – СПб. : тип. Департамента просвещения, 1818. – 84с.;
Фундаментальный каталог библиотеки Ришельевского лицея по 1861. – [4], 376 с. – Рукопис;
Вища школа Української РСР за 50 рокiв : у двох частинах (1917–1967 рр.). – Ч. 1 : (1917–1945 рр.) / [кер. авт . колективу та вiдп. ред. вид. В. I. Пiтов]. – Київ : Вид-во Київ. ун-ту, 1967. – С. 57;
————————————————
Наукова бібліотека ОНУ імені І. І. Мечникова
Музей редкой книги Научной библиотеки Одесского национального университета имени И. И. Мечникова
Подрєзова М.О. Інформаційний центр сучасності : нова реальність – нові погляди
Самодурова Віра Володимирівна
Статтю створено : 30.10.2019
Останній раз редаговано : 12.11.2019