«Книжник» – науково-популярний  ілюстрований журнал  книгознавчого, історико-літературознавчого спрямування,  друкований орган  Товариства книголюбів України (до 1992 р. – добровільної громадської організації Товариство любителів книги Української РСР).

Видавався один раз на два місяці з 1990 р. по 1993 р. Всього видрукувано 18 чисел журналу (число 5/6 за 1992 р. є здвоєним). Останнє число (під № 1) вийшло з друку на початку 1993 р. Формат і обсяг не усталені. Наклад: у 1990–1991 рр. – 12 000 пр., у 1992 р. – 3 000 пр., у 1993 р. – 3 500 пр. Журнал розповсюджувався за передплатою та шляхом придбання уроздріб у правлінні Товариства книголюбів України (районному, міському, обласному).

Редактор – Л. Лазебний, в. о. редактора – К. Родик (1993). До складу редколегії входили: голова Товариства В. Конашевич, історик, джерелознавець С. Білокінь, директор Державної бібліотеки України (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого) А. Корнієнко, книгознавець Б. Валуєнко, журналіст, видавець В. Біленко, І. Ковба.

Тематична спрямованість та проблематика «К.» окреслена у програмній передмові до його першого числа: «інформування членів Товариства книголюбів УРСР, його громадських активістів та працівників про здобутки і проблеми читацької спілки, про розвиток культури в сфері книги й читання, про сприяння Товариства використанню книжкових скарбів республіки у державних і особистих книгозбірнях, про розвиток книговидання і книгорозповсюдження на Україні, про формування й задоволення читацьких потреб і захист інтересів шанувальників книги <…>, про призабуті сторінки української літератури і книжкової справи…».

У «К.» друкувалися статті з питань книгознавства, літературознавства, історії української книги та книгодрукування; обговорювалися проблеми бібліотечної, книговидавничої справи,  книжкового ринку, книгопоширення, збереження друкованих пам’яток культури. Низка  статей присвячені розвитку книжкової культури, вивченню книжкової та рукописної спадщини, походженню слов’янської писемності та культури,  книгодрукуванню, історії українського козацтва тощо.  

«К.» вміщував біографічні нариси про діячів книги, історичні розвідки, аналітичні огляди, повідомлення про діяльність і плани видавництв, інтерв’ю з видавцями, новини літературного життя, хроніки, репортажі, конкурси, рекламу книг та періодичних видань. Серед авторів  статей – книговидавці, літературознавці, письменники, бібліофіли, краєзнавці,  філологи, представники української діаспори та ін. Помітне місце посідали і статті бібліотекознавців (Г. Ковальчук «Феномен УНІКу»; Т. Ківшар «Організатор бібліотечної справи…»; А. Макарової «Національний фактор читацьких потреб»), бібліографознавців (Н. Королевич «"Книгарь" через сімдесят років» (у співавторстві з Л. Лазебним); М. Геращенка «Книгознавець і бібліограф С. І. Пономарьов»; Е. Касинця «Юрій О. Іванів-Меженко (1892–1969). Бібліографічна діяльність київського періоду, 1910–1933» у перекладі з англійської Н. Стрішенець) переважно історичного спрямування. Вміщувались також невеликі дописи про поточне бібліотечне життя в Україні (конференції, Всеукраїнський конгрес бібліотекарів та ін.).

Такими публікаціями «К.» частково компенсував відсутність в Україні на рубежі 1980–1990-х років спеціалізованих фахових періодичних видань з бібліотечної справи.

«К.» здійснював також передрук окремих статей із відомого українського часопису історико-літературознавчого спрямування «Книгарь», фактично позиціонуючи себе як продовжувач його традицій.

Структура чисел журналу і тематика публікацій не були сталими. Його основні рубрики: «Спілчанська трибуна» («Трибуна читацької спілки»), «Літературний оглядач» («Літературні бесіди»), «Із забуття» («Повернені імена»), «Заслуговує на увагу», «Культура книги», «Літопис бібліофільства», «"Книжникові" виклади». В окремих числах «К.» присутні рубрики «Автограф», «На вкладнику», «Турботи видавничі», «Читаймо разом», «Книга творить людину», «Письменницькі розвідки», «Гортаючи "Книгарь"».

Статті, дописи, інформаційні повідомлення ілюстровалися екслібрисами з виставок «Козацькому роду нема переводу» та Республіканської виставки «Письменники і герої літературних творів – в екслібрисі», фрагментами експозиції Музею книги і друкарства в м. Острозі Рівненської обл. (створеного на кошти Товариства), а також світлинами, фотопортретами, портретами, плакатами, карикатурами, ілюстраціями до книг тощо. На сторінках «К.» розміщувалися також дипломні роботи (фотоілюстрації, проекти оформлення творів класиків української літератури) випускників поліграфічного факультету Київської політехніки (нині – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»).

Журнал припинив своє існування на початку 1993 р. з причин фінансової скрути «в умовах непрогнозованого росту цін на поліграфічні послуги».

Королевич Н. «Книгарь» через сімдесят років / Н. Королевич, Л. Лазебний // Книжник. – 1990. – № 4. – С. 39–48.

Республіканська виставка «Письменники і герої літературних творів в екслібрисі»  : [кат. вист.] / Добровільне т-во любителів кн. УРСР ; упоряд. П. В. Нестеренко. — Київ : [б. в.], 1990. — 64 с. : іл.