Вебліографія – вид бібліографічної діяльності, що забезпечує облік та впорядкування різноманітних за змістом і видами електронних ресурсів інтернету (або мережі World Wide Web) з метою полегшення інформаційно-пошукової діяльності користувачів.

Термін «вебліографія» (англ. webliography) вперше було вжито американськими бібліотекарями в 1990 р. у газеті «Нью-Йорк Таймс». Від середини 1990-х рр. його застосовують європейські бібліотекарі, в бібліотечному середовищі пострадянського простору він вживається з початку 21 ст. Одним із варіантів назви цього виду діяльності є «вебографія», проте назва «вебліографія» є більш поширеною. Разом із тим існує практика неправомірного застосування терміну «вебліографія» для позначення списків інтернет-ресурсів, тобто відбувається ототожнення виду діяльності та її результату.

Результатами вебліографічної діяльності є вебліографічні посібники різних типів і видів. Вони поширені в електронному форматі на сайтах бібліотек (у форматах html, doc, pdf тощо) та/або у друкованому виданні і містять  описи електронних ресурсів віддаленого доступу, згрупованих за змістовими чи формальними ознаками. Як правило, опис інтернет-ресурсу вміщує гіпертекстову назву та/або електронну адресу ресурсу.

Першими нормативними документами, що регламентують бібліографічний опис і каталогізування електронних ресурсів, стали «ISBD (ER): International Standard Bibliographic Description for Electronic Resources» (Міжнародний стандартний бібліографічний опис для електронних ресурсів), виданий ІФЛА у 1997 р., та стандарт метаданих Dublin Core (Дублінське ядро), ініційований у 1995 р. OCLC (Online Computer Library Center, Inc). У березні 2003 р. Міжнародною організацією стандартів ISO було затверджено фінальний текст документа ISO 15836 «Information and documentation – The Dublin Core Metadata Element Set», за яким набір елементів Дублінського ядра метаданих затверджено в якості міжнародного стандарту.

Опис інтернет-ресурсу в Україні регламентує міждержавний стандарт ГОСТ 7.82–2001 «Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных ресурсов. Общие требования и правила составления».

В Україні центрами В. є провідні бібліотеки, що мають доступ до глобальної мережі. Значний внесок у розвиток В. в Україні здійснюють бібліотеки для дітей та юнацтва. Корисні фахові вебліографічні ресурси пропонують і бібліотеки закладів вищої освіти.

Вебліографічна діяльність є новим і перспективним напрямом загальної бібліографічної діяльності бібліотек. Наразі вона характеризується неузгодженістю, відсутністю координації, дублюванням інформації при створенні вебліографічних джерел. Значна кількість вебліографічних посібників, виявлених в українському сегменті бібліотечного інтернет-середовища, зворотно пропорційна якості відображеної в них інформації. Типовими є такі недоліки: відсутність попередньої редакційно-видавничої підготовки вебліографічних посібників, нестандартизовані бібліографічні описи електронних документів, неактуальні чи помилкові вебадреси, представлених у посібниках ресурсів.

Волохін О. М. Каталогізація цифрових ресурсів Інтернет. Дублінське ядро метаданих;

Зиновьева Н. Б. Проблема рассеяния публикаций в Интернете и веблиография как способ ее преодоления / Н. Б. Зиновьева // Культура и образование. – Сентябрь 2014. – № 9.

________________

Теплицкая А. Некоторые проблемы отражения удаленных электронных ресурсов в национальных библиографиях на сессиях ИФЛА / А. Теплицкая // Новости Рос. комитета ИФЛА. – 2002. – № 41;

Скоробогатов В. М. Справочно-библиографическое обслуживание на этапе перестройки. Диалог профессионалов-2 / В. М. Скоробогатов, Э. Р. Сукиасян // Научные и технические библиотеки. – 2007. – № 9. – С. 37-44;

Теплицкая А. В. Библиографическая информация: современные каналы распространения и поиска (мировой и отечественный опыт) / А. В. Теплицкая // Библиотековедение. – 2007. – № 2. – С. 39-44;

Трачук Л. Вебліографічні ресурси українських бібліотек / Л. Трачук // Вісник Книжкової палати. – 2010.– № 3. – С. 31-34.