Пошук статті
![]() |
|||
Кількість користувачів Сьогодні : 52 КількістьЗа місяць : 937 статей : 1018 |
Лелекач Микола Михайлович
Лелекач Микола Михайлович [псевдонім: «Леми Мишилко», криптоніми: «Л-кач Н.», «Н. Л.»; 19.12.1907, м. Керекне Унгського Комітату Угорщини, нині с. Коритняни Ужгородського р-ну Закарпатської обл. – 6.09.1975, Ужгород] – вчений-історик, педагог, бібліограф, архівіст, громадський і культурно-освітній діяч Закарпаття, кандидат історичних наук (1959). Походив з робітничої сім’ї. Рано залишився без батька, який, виїхавши на заробітки в Америку, загинув там у 1917 р. Освіту здобував у народній школі с. Коритняни (1916–1921), гімназії м. Ужгорода (1921–1929), на філософському факультеті Карлового університету в Празі (1929–1934). У студентські роки був секретарем «Союзу підкарпатських руських студентів» у Празі (1931–1932). Після служби в армії Чехословаччини (1934–1936) деякий час викладав у гімназії м. Хуст (1936), з переїздом до Ужгорода працював архівістом Земського архіву Підкарпатської Русі (1936–1939), секретарем «Подкарпатського общества наук» (ПОН) та редактором його видань (1941–1942), викладачем Ужгородської учительської семінарії (1942–1944). З студентських часів активно займався науковою роботою, друкувався в багатьох виданнях, зокрема у журналах «Подкарпатска Русь», «Зоря-Hajnal», «Литературна Недƀля», у наукових збірниках ужгородської «Просвіти» та ПОН. У кінці 1930-х років, завдяки знанню близько 10 європейських мов, почав фахово займатися бібліографуванням публікацій про Закарпаття та закарпатських авторів. Був власником і видавцем часопису підкарпатської молоді «Пробоєм» (виходив у Празі в 1933–1944 рр., згодом журнал переріс у всеукраїнський «місячник культури», і на його сторінках друкувалися переважно автори української політичної еміграції). З переїздом до Ужгорода І. Гарайди (листопад 1940) тісно співпрацював з ним у підготовці до друку бібліографічних покажчиків. У червні 1944 р. був мобілізований до угорського війська, згодом воював на Східному фронті, де потрапив у полон і добровільно перейшов на бік Червоної армії, в якій до вересня 1945 р. служив перекладачем з угорської і чеської мов в 7-й гвардійській армії Другого Українського фронту і дійшов до Праги. У 1934–1936 та в 1944–1945 рр. відслужив у збройних силах трьох держав. Після демобілізації повернувся до Ужгорода, де у 1945–1946 рр. працював першим директором Центрального державного історичного архіву Закарпатської України (нині Державний архів Закарпатської області). З 1946 р. працював на історичному факультеті створеного кількома місяцями раніше Ужгородського державного університету – старшим викладачем (1946–1947), доцентом (1947–1948, 1956–1969), завідувачем кафедри загальної історії (1948–1956). Педагогічну діяльність поєднував із дослідженнями проблем політичної історії та історії культури Закарпаття, літературознавства. Результати досліджень частково реалізував у кандидатській дисертації на тему «Проблеми історії Закарпаття феодально-кріпосницької епохи ХІ–ХVІІІ ст.» (1959). Автор численних праць з історії та культури Закарпаття: «Коритнянський збірник пісень» (1929), «Матеріали до історії культурного життя Підкарпатської Русі (1935), «Руська шляхта на Підкарпатській Русі (1936), «Яка давня назва «українець» на Підкарпатті» (1938), «Вибір з староруського письменства Підкарпаття» (1944), «Зейкани» (1944), «Про приналежність Закарпаття до Київської Русі в Х-ХІ ст.» (1949) «Культурні зв’язки Закарпаття з Україною і Росією в ХVІІ-ХVIII ст.» (1954), «Процес закріпачення закарпатського селянства в XIV–XV ст.» (1957) та ін.
![]() Як висококваліфікований історик, архівіст, краєзнавець, бібліограф М. Лелекач доклав багато праці з підготовки до друку тому «Історії міст і сіл Української РСР. Закарпатська область» (1969). У циклі статей, опублікованих в «Наукових записках Ужгородського державного університету» (1949–1957), аргументовано, з посиланнями на авторитетні джерела, доводив, що українство на Закарпатті було споконвічної орієнтації автохтонного східно-слов’янського (руського) населення, що край у Х–ХІ ст. належав Київській Русі і підтримував культурні зв’язки з Україною у пізніший час. З метою увічнення пам’яті М. Лелекача 20 грудня 2013 р. на фасаді Коритнянського ліцею Ужгородської районної ради Закарпатської області встановлено меморіальну дошку з його портретом і пам’ятним текстом як видатного земляка і найвідомішого вихованця цього навчального закладу (автор заслужений художник України, скульптор, доктор мистецтвознавства М.О. Белень). Його ім’ям названа вулиця в м. Ужгороді. На відзнаення педагогічних працівників Ужгородського району заснована районна педагогічна премія імені М. М. Лелекача.
Твори
Як ми дивимося на виховання молоді / М. Лелекач // Пробоєм. – Р. І. – Ч. 1. – Грудень, 1933. – С. 5–7. Ідейний розвій підкарпатської літератури / М. Лелекач // Пробоєм. – Р. І. – Ч. 5. – Квітень, 1934. – С. 60–61. Зейканƀ (До исторіƀ фамиліƀ Зейкань) // Зоря-Hajnal. – 1942. – Ч. 1–2. – С. 35–42. Подкарпатское письменство на початку ХХ. вƀка / Николай Лелекачъ ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ : 1944. – 32 с.; Мункачевска богословска школа (1744–1776) / Николай Лелекачъ ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ : Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 24 с. Загальна библіографія Подкарпатя / Зложили Лелекачъ Н., Гарайда И. = Kárpátalja általános bibliográfiája / Öszeállították Lelekács Miklós és Harajda János : З додатками : 1. Библіографія подкарпатской руськой литературы ; 2. Библіографія подкарпатской руськой исторіƀ литературы = Загальна бібліографія Підкарпаття / Уклали Лелекач М., Гарайда І. : З додатками : 1. Бібліографія підкарпатської руської літератури ; 2. Бібліографія підкарпатської руської історії літератури / Факс. вид. (на русинській та угорській мовах) ; Передмова Д. Данилюка ; Післямова В. Падяка. – [Факсимільне вид. 1944]. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2000. – 214 с. Выборъ изъ старого руського письменства Подкарпатя (отъ найдавнƀйшихъ початковъ до середины ХІХ. в.) / сост. Н. Лелекач, М. Грига ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ : Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 136 c. – На обкл. рік видання 1944.
Джерела
Мандрик І., Олашин М. Знанням історії міст і сіл краю ми завдячуємо передусім Миколі Лелекачу // Новини Закарпаття. – 2007. – № 147–148. – 22 груд. – С. 21. Довганич О. Микола Лелекач // Ужгород. ун-т. – 1993. – 29 берез. Довганич О., Анталовці Л. Микола Лелекач // Педагоги-науковці. – Ужгород, 1997. – Ч. І. – С. 65–70. Божук Г. Дослідник історії Закарпаття // Закарпатська правда. – 1997. – № 28. Федака С. Микола Михайлович Лелекач // Календар „Просвіти” на 1995 р. – Ужгород : МПП «Гражда», 1995. – С. 177–178. Олашин М. В. М. М. Лелекач як дослідник історії селянства Закарпаття доби феодалізму // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету : Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2002. – Т. 8 (10). – С. 154–160. Данко Д. Заново відкритий Микола Лелекач // Вісті Ужгородщини. – 2012. – 28 груд. – С. 5. Панько С. Карпатська Україна на сторінках часопису «Пробоєм» (1934–1944) / Сергій Панько // Свобода. – 2009. – 10 квітня. – С. 5. Угрин О. Лист Івана Панькевича до Миколи Лелекача // Науковий вісник Ужгородського університету : сер. : Філологія. – 2009. – Вип. 21. – С. 169–170. Олашин М. В. Лелекач Микола Михайлович / М. В. Олашин // Історичний факультет Ужгородського національного університету : Біобібліографічний довідник / Держ. вищий навч. заклад «Ужгород. нац. ун-т» ; бібліогр. ред. О. Д. Закривидорога. – Ужгород : Гражда, 2010. – С. 150–151. Палинчак В. Спадщина Миколи Лелекача у фондах Закарпатського краєзнавчого музею / Василина Палинчак // Наук. зб. Закарпатського краєзнавч. музею. – Вип. XIV–XV . – Ужгород : ІВА, 2015. – С. 104 – 117.
___________________ В селі на Ужгородщині відкрили меморіальну дошку історику Лелекачу Заново відкритий Микола Лелекач // Коритнянський ліцей Наталія Ребрик: Микола Лелекач і державотворчий змаг часопису «Пробоєм»// Карпатська Україна Пам'ять у камені // Коритнянський ліцей
|
||