Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 46
За місяць : 562
Кількість
статей : 1013
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Бібліотечна політологія

Бібліотечна політологія (англ. political science, фр. sciences politiques; від грец. πολιτικός, politikos – суспільний, громадський, грец. πόλις, polis – місто, politika – державні й суспільні справи; λόγος – слово, думка) – галузь бібліотекознавства, що вивчає загальні закономірності та особливості управління бібліотечною справою, що ґрунтується на засадах дослідження, здебільшого, державної політики з розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності. Підгрунтя цієї політики складають завдання, спрямовані на створення і розвиток мережі бібліотек та їх стабільне функціонування. Б. п. як наука про політику у бібліотечній сфері аналізує і прогнозує бібліотечну державну політику як зовнішню (міжнародну), так і внутрішню (регіональну); вплив держави на розвиток книгозбірень; досліджує результати управління бібліотечною справою в країні, у т. ч.: мету, завдання, пріоритети, зв’язки та відносини між суб’єктами бібліотечної діяльності. Вона є порівняно новим напрямом бібліотекознавства, який почав формуватися на рубежі 20-21 ст. зі зміцненням державних інститутів і визначенням пріоритетів у культурній політиці в країнах, що утворились на теренах колишнього СРСР.

image
Bykowski L.Współczesna polityka biblioteczna w zakresie publicznych bibliotek oświatowych. Szkic dyskusyjny (Warszawa, 1937)
Одним з перших українських бібліотекознавців, хто досліджував питання бібліотечної політики, був Л. Биковський (1895–1992). У 1920 – 1940-х рр. вчений ґрунтовно вивчав державну політику в галузі книжкової та бібліотечної справи країн Європи. Основні напрацювання, ідеї та висновки він виклав у працях: «Współczesna polityka biblioteczna w zakresie publicznych bibliotek oświatowych» (Warszawa, 1936, друге видання цієї праці – «Współczesna polityka biblioteczna w zakresie publicznych bibliotek oświatowych. Szkic dyskusyjny» вийшло у Варшаві в 1937 р. з трьома фаховими коментарями Р. Голуса (R. Golusa), Я. Мушковського (J. Muszkowskiego) та Г. Радлінської (H. Radlińskiej)), «Ogolna polityka biblioteczna» (Warszawa, 1938), «Департамент книги України: Проект» (Київ-Варшава, 1942).

Державна книжкова і бібліотечна політика, на думку Л. Биковського, повинна будуватися як продовження українських традицій розвитку у сферах книжкової та бібліотечної справ з урахуванням досвіду прогресу цих галузей у країнах Європи за останні 20–30 років. Вчений вважав, що бібліотечна політика має здійснюватися адміністративними органами у співпраці з бібліотечними, видавничими, науковими, культурно-освітніми та іншими профільними установами за активної участі громадських організацій і всіх небайдужих діячів і фахівців. Зокрема, Л. Биковський зауважував, що одним із важливих аспектів бібліотечної політики є контроль за високим фаховим рівнем працівників і роботою наукових бібліотек, а також розвиток їх взаємодії з публічними бібліотеками. Автор пропонував створити окреме «Бібліотечне управління», що займалося б забезпеченням практичного впровадження принципів державної бібліотечної політики.

Теоретичні і методологічні засади Б. п. були обґрунтовані в працях російських бібліотекознавців Н. Ігумнової, Є. Кузьміна, Т. Манілової, А. Соколова. Так, Є. Кузьмін визначив Б. п. як галузь бібліотекознавчої науки, що вивчає та прогнозує внутрішню і зовнішню державну бібліотечну політику; визначає пріоритетні напрямки бібліотечної діяльності як в державному будівництві, так і в міжнародних бібліотечних зв’язках і відносинах. Зазначений напрямок бібліотекознавчих досліджень методологічно обґрунтувала та розвинула у своїх наукових працях Н. Ігумнова. За результатами її досліджень, об’єктом Б. п. є політичні аспекти розвитку бібліотечної справи; предметом – закономірності, тенденції та шляхи формування внутрішньої і зовнішньої бібліотечної політики. На думку А. Соколова, предметом Б. п. є управління бібліотечним соціальним інститутом, у тому числі зовнішні адміністративно-державні впливи і схеми демократичного самоврядування, які включають професійні товариства і асоціації.

В Україні перші підходи в окресленні сутності державної політики у бібліотечній справі та, відповідно, інституціоналізації Б. п. простежуються в публікаціях Т. Прокошевої, Т. Гранчак, О. Діденко. Зокрема, певні аспекти Б. п. дослідила Т. Гранчак, яка розглядає сучасну бібліотеку як суб’єкт політичної комунікації, досліджує специфіку її функціонування, пов’язану з інтенсифікацією комунікативних зв’язків політико-правового характеру, соціалізацією управлінської діяльності органів державної влади. На думку дослідниці, у процесі своєї діяльності бібліотеки беруть участь у здійсненні більшості функцій політичної комунікації (поширенні ідейно-політичних цінностей, знань про політику, формуванні громадської думки, вихованні політичної культури тощо), отже, вони належать до функціональних суб’єктів та опосередкованого каналу політичної комунікації. В аспекті визначення стратегічних напрямів функціонування бібліотеки в політичній комунікації Т. Гранчак виокремила два основних напрями: взаємодія з владою та взаємодія з громадянським суспільством, в яких бібліотека виступає не лише посередником, а й комунікатором, що систематично організовує і здійснює передачу в процесі політико-комунікативної взаємодії актуальних для певного соціуму політичних ідей, цінностей і норм.

Б. п. аналізує та теоретично обґрунтовує діяльність органів державної влади та управління, громадських структур, окремих державних і недержавних інституцій щодо організації, розвитку і стимулювання процесу модернізації бібліотек та бібліотечної справи в цілому; досліджує історичний досвід та прогнозує напрями розвитку державної бібліотечної політики. Бібліотечна політика, як форма сприяння реалізації професійних цілей, надає діяльності бібліотек певну цілісність і системність; дозволяє бібліотеці, як соціальному інституту, краще виконувати свої соціальні функції. Вона може успішно здійснюватися тільки на основі всебічного ґрунтовного вивчення явищ і процесів, які відбуваються у сфері управління бібліотечною справою, що і є предметом наукового аналізу і досліджень з Б. п.

Б. п. використовує як загальні науково-пізнавальні методи (аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, абстрагування, моделювання та ін.), так і спеціальні (історичні, соціологічні та інші методи). Вона застосовує різні наукові методи вивчення бібліотечної діяльності за регіональними, історико-демографічними, проблемно-ситуаційними ознаками. Серед них активно використовуються: системний підхід до вивчення явищ, порівняльний комплексний аналіз, метод екстраполяцій знань, що розглядаються під кутом досліджуваних проблем. Комплексна методика досліджень орієнтована на аналіз загального соціально-політичного стану, на фоні якого відбуваються досліджувані процеси і явища. Б. п. дозволяє виявляти причини та рушійні сили, що впливають на певні бібліотечні явища та процеси, а також на відповідний стан сфер культури, освіти, науки, книгодрукування, інформаційних систем, що безпосередньо пов’язані з бібліотечною справою. Функціональне наукове поле бібліотекознавства і Б. п. активно включає і засвоює методи і методологію юридичних та політичних наук. Сучасне бібліотекознавство активно послуговується методологічними підходами й методами, запозиченими з інших галузей знань (психології, демографії, статистики та ін.).

Б. п. як наукова дисципліна має певні функції, серед яких виокремлюються дві головні – пізнавальна, що служить вирішенню у першу чергу наукових завдань, та прикладна, спрямована на реалізацію результатів наукових досліджень у бібліотечній практиці. Серед інших функцій: методологічна, гносеологічна, інструментальна, прогностична та інші.

Методологічна функція полягає у виробленні способів і прийомів аналізу явищ і процесів бібліотечної політики. Результатом такого пошуку є система соціально апробованих принципів і способів раціонального пізнання як зовнішньої, так і внутрішньої бібліотечної політики, правил і нормативів побудови теорії управління бібліотечною справою і зразків організації практичної бібліотечної діяльності. Гносеологічна функція передбачає накопичення, опис, вивчення фактів у сфері розвитку бібліотечної політики, аналіз конкретних її явищ і процесів, виявлення найважливіших її проблем і протиріч. Ця функція спрямована на адекватне відображення бібліотечної політики, розкриття властивих їй об’єктивних зв’язків, тенденцій і закономірностей розвитку. Б. п., розкриваючи тенденції розвитку бібліотечної політики, подає конкретну інформацію, необхідну для здійснення ефективного управління суспільними процесами щодо розвитку бібліотечної справи. Її інструментальна функція виявляється в тому, що вона сприяє розробці практичних рекомендацій з питань підвищення ефективності керівництва бібліотекою і бібліотечною справою в цілому. Прогностична функція передбачає визначення найближчих і віддалених перспектив розвитку бібліотечної політики, вироблення прогнозів, моделювання майбутніх процесів і відносин у сфері бібліотечної політики та управління бібліотечною справою.

Серед завдань Б. п.: дослідження основних етапів формування поглядів, ідей та теорій з питань управління бібліотечною справою, а також головних напрямів бібліотечної політики щодо розвитку інформаційно-бібліотечної діяльності; аналіз бібліотечної політики та механізмів її функціонування; вивчення суб’єктів бібліотечної політики, їх взаємодії та відносин; висвітлення проблем формування професійної бібліотечної еліти та керівного складу в галузі управління бібліотечною справою; розкриття особливостей розвитку національної бібліотечної політики та міжнародних відносин в бібліотечній справі; теоретичне обґрунтування механізмів формування нормативно-правової бази бібліотечної політики в державі; дослідження взаємозв’язку та протиріч теорії та практики бібліотечної політики та ідеології. До кола головних наукових проблем Б. п. відносяться питання, що стосуються взаємовідносин бібліотеки та державної влади; бібліотеки та громадянського суспільства; ролі національних бібліотек у міжкультурній бібліотечній взаємодії. З демократизацією суспільства помітну роль у політичному житті поряд з державою мають громадські організації та рухи. Професійні громадські асоціації й об’єднання справляють істотний вплив на формування нової системи політичних відносин бібліотек з державними, міждержавними і міжнародними установами й організаціями.

У вишах культури викладання курсу Б. п. поступово вводиться в програми навчання на рівні магістерської підготовки фахівців бібліотечно-інформаційних технологій або як обов’язковий, або як факультативний предмет. Як навчальна дисципліна Б. п. вивчає: теоретико-методологічні основи та понятійний апарат даної галузі науки; закономірності та особливості бібліотечної політики; історію управління вітчизняною бібліотечною діяльністю; становлення та розвиток міжнародної бібліотечної діяльності; головні напрями наукових і прикладних досліджень в Б. п., її основні поняття і межі їх застосування в бібліотечній сфері.

Б. п. тісно взаємопов’язана із загальною і прикладною політологією, соціологією, історією, соціальною психологією, статистикою, демографією та іншими соціогуманітарними науками. Це відкриває нові напрями досліджень на перетині наук, надає нові можливості для реалізації інноваційних підходів в розвитку бібліотечної справи, що спрямовує діяльність бібліотек на більш ефективне використання сучасних інформаційно-бібліотечних технологій та розширення сфери бібліотечних послуг, сприяє визначенню пріоритетів державної бібліотечної політики, розробці механізмів державного управління бібліотечними процесами та бібліотечною справою в цілому на основі наукового аналізу та обґрунтованих прогнозів.

 

Джерела

Биковський Л. Департамент книги України : проект . – Київ-Варшава: ДБУ, 1942. – 29 с.

Кузьмин Е. И. Библиотечная политика / Е. И. Кузьмин, Т. Л. Манилова // Школьная библиотека. – 2003. – № 6. – С. 7–10;

Голоха Л. Державна політика в галузі бібліотечної справи: питання понятійно-категоріального апарату / Любов Голоха // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 1. – С. 21–32; 

Соколов А. В. Опыт библиотечной демократии: Размышления после Первого съезда школьных библиотекарей / А. В. Соколов // Школьная библиотека. – 2007. – № 8. – С. 38–45; 

Игумнова Н. П. Библиотечная политология как направление современного библиотековедения: подходы к определению сущности, предмета и объекта / Н. П. Игумнова // Библиотечное дело – 2010: Интеграция в мировое образовательное пространство: Материалы пятнадцатой междунар. конф. (Москва 28–29 апреля 2010 г.). – М., 2010. – Ч. 1. – С. 57–62;

Игумнова Н. П. Библиотечная политология как новая область научных исследований и прикладных разработок / Наталия Петровна Игумнова // Библиотечное дело – XXI век. – 2011. – Вып. 2 (22). – С. 63–81; 

Гранчак Т. Бібліотека і політична комунікація: монографія / Т. Гранчак; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2012. – 481 с.; 

Игумнова Н. П. Библиотечная политология: введение в специальность / Наталия Петровна Игумнова // Библиотековедение. – 2013. – № 1. – С. 25–32; 

Игумнова Н. П. Евразийское библиотечное пространство в библиотечной политологии: монография / Н. П. Игумнова; Российская государственная библиотека. – М.: Пашков дом, 2014. – 129 с.;

Діденко О. М. Бібліотечна політологія: внутрішня та зовнішня політика держави в сфері бібліотечної справи / О. М. Діденко // Бюлетень ННСГБ НААН. – 2015. – Вип. 1. – С. 137–140.

Bykowski L.Współczesna polityka biblioteczna w zakresie publicznych bibliotek oświatowych. – Warszawa, 1936. – 47 s.

Bykowski L.Współczesna polityka biblioteczna w zakresie publicznych bibliotek oświatowych. Szkic dyskusyjny. – Warszawa, 1937. – 59 s.

Bykowski L.Ogolna polityka biblioteczna. – Warszawa, 1938. – 11 s.

Соколов Віктор Юрійович
Статтю створено : 31.07.2017
Останній раз редаговано : 13.01.2022