Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 6
За місяць : 790
Кількість
статей : 978
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Харківський технікум підготовки культурно-освітніх працівників
Харківський технікум підготовки культурно-освітніх працівників

imageХарківський технікум підготовки культурно-освітніх працівників – державний спеціалізований навчальний заклад з підготовки кадрів для галузі культури, в т. ч. бібліотечних фахівців. Діяв у 1943–1955 рр.

Попередник технікуму – Харківська школа політосвіти, що працювала з 1 жовтня 1935 р. в приміщенні Українського (згодом – Харківського державного) бібліотечного інституту (ХДБІ, нині – Харківська державна академія культури, ХДАК). Навчання майбутніх політосвітніх працівників велося на двох відділах – організаційно-масовому і бібліотечному. Сукупний контингент учнів становив майже 300 осіб. Школа політосвіти проіснувала шість років (1935–1941), підготувавши цей час понад 600 культосвітніх працівників, у т. ч. бібліотекарів масових бібліотек.

Після звільнення 23 серпня 1943 р. міста від нацистських окупантів навчальний заклад було відновлено у статусі технікуму з найменуванням Харківський технікум політосвіти. Навчання розпочалося 2 жовтня 1944 р. У 1945 р. він змінив найменування на Харківський технікум підготовки культосвітніх працівників. У напівзруйнованому місті навчальний заклад, як і багато інших, не мав постійного і належно облаштованого приміщення, тому умови для навчання були складними. З 1947 р. технікум розміщувався на Бурсацькому узвозі, 4, де займав невелику частину будівлі ХДБІ, який відновив свою діяльність 1 червня 1947 р. У цій будівлі тимчасово розташовувалися також консерваторія, дитячий садочок, їдальня, а флігелі було відведено під житло. Тому через гостру нестачу приміщень навчання в технікумі велось у другу зміну – до 22:00.

Набір учнів здійснювався на базі як неповної середньої освіти (семирічної школи), так і десятирічної школи і прирівняних до них інших типів шкіл. Склад учнів технікуму був строкатим, у т  ч. за освітнім, віковим, життєвим рівнями. Поряд зі вчорашніми школярами навчалися й особи досить зрілого віку, серед яких було чимало фронтовиків (таких зараховували без іспитів, за результатами індивідуальних співбесід).

В умовах перебування в одній будівлі двох навчальних закладів, що готували бібліотекарів, відповідні дисципліни в технікумі читали здебільшого представники молодого повоєнного покоління викладачів ХДБІ: А. Ашукін, Є. Борисова, Р. Гуревич, О. Майборода, Є. Тамм, Н. Фрідьєва, згодом І. Дьомкін, Д. Кумок, Д. Тараманов та ін. (деякі з них також були фронтовиками). Поєднуючи роботу в інституті і технікумі, вони працювали щоденно по 10–12 годин. Оскільки в обох навчальних закладах гостро бракувало підручників, саме лекції та конспекти лекцій цих висококваліфікованих викладачів були для студентів і учнів основним джерелом отримання професійних знань. Поряд із бібліотечними дисциплінами значна увага приділялася політичній освіті, залученню учнів до художньої самодіяльності, громадського життя, відбудови Харкова тощо.

Незмінним директором технікуму був М. Мельниченко, випускник фізико-математичного факультету Кіровоградського педагогічного інституту та Харківського військового училища зв’язку. Вагомий внесок в організацію навчального процесу на бібліотечному відділенні технікуму здійснила Л. Жаворонкова, заступник директора з навчальної частини.

У зв’язку з тим, що навчальні плани технікуму передбачали велику кількість годин практичних занять, керівництво закладу запрошувало для їх проведення фахівців наукових бібліотек міста – Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету ім. О. М. Горького (нині – Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна). На базі цих та інших книгозбірень учні технікуму проходили насичену виробничу практику, для набуття практичних знань їм надавалася необхідна література, зокрема бібліографічні покажчики. Бібліотека, як і інша матеріально-технічна база ХДБІ, були спільними для студентів інституту і учнів технікуму.

З урахуванням специфічних завдань діяльності технікумів підготовки культосвітніх працівників, які мали насамперед готувати фахівців для масових бібліотек та клубів на периферії, і віддаленості навчального закладу в Харкові від умов роботи сільських установ культури, у 1955 р., вже після початку навчального року, уряд УРСР ухвалив рішення перевести технікум в Полтавську область, до м. Гадяча (постанова Ради Міністрів УРСР від 16 вересня 1955 р. за № 1179).

Переміщення з Харкова технікуму разом з 360 учнями та двома викладачами культурно-освітніх дисциплін у м. Гадяч відбулось у жовтні 1955 р. Викладачі бібліотечних дисциплін ХДБІ на переїзд не погодились, оскільки зі своїм інститутом пов’язували подальшу педагогічну і, головне, наукову діяльність та перспективу отримання житла. Зокрема, М. Мельниченко став кандидатом філософських наук, викладав у вищих навчальних закладах Харкова, Л. Жаворонкова 20 років пропрацювала проректором із заочного навчання Харківського державного інституту культури (нині – ХДАК). Після низки змін статусу навчальний заклад у Гадячі нині має найменування Гадяцький коледж культури і мистецтв ім. І. П. Котляревського.

За 12 років існування технікуму в Харкові в ньому було підготовлено близько 1 300 фахівців – бібліотекарів масових бібліотек та організаторів-методистів клубної роботи. Більшість з них працевлаштувались в установах культури Слобожанщини. Значна кількість цих працівників з часом очолила провідні бібліотеки України, стали визначними діячами в галузі бібліотекознавства і бібліографії, викладачами та керівниками середніх культурно-освітніх закладів.

Серед відомих випускників бібліотечного відділення технікуму – викладач бібліотечного факультету Харківського державного інституту культури, канд. пед. наук, проф. Н. Колосова, багаторічний керівник Золочівської районної бібліотеки В. Волга та ін.

У зв’язку з потребою у фахівцях середнього рівня кваліфікації, в т. ч. для бібліотек, наказом Міністерства культури УРСР від 15 серпня 1967 р. у Харкові було відновлено їх підготовку і з цією метою створено Харківське культурно-освітнє училище (нині – Харківський вищий коледж мистецтв).

 

Джерела

Фридьева Н. Подготовка библиотечных кадров на Украине / Н. Фридьева // Красный библиотекарь. – 1930. – № 10. – С. 41–46.

Березюк Н. Бібліотечна освіта в Україні: (Сторінки історії) // Бібл. вісн. – 2000. – № 1. – С. 32–35.

Бинти та йод замість книжок і конспектів : історія фронтової медсестри : [про Л. О. Жаворонкову, медсестру часів війни, згодом – професора, викладача Харків. держ. ін-ту культури] / В. Грипас, Н. Березюк // Слобід. край. – 2011. – 22 жовт. – С. 13 : фото.

Фрідьєва Надія Яківна : (до 120-річчя від дня народж.) : біобібліогр. покажч. // Харків. держ. акад. культури ; [уклад. С. В. Євсеєнко, Н. М. Березюк ; наук. ред. Н. Н. Кушнаренко]. – Харків : ХДАК, 2015. – 76 с., фотоіл. – (Видатні педагоги Харківської державної академії культури).

Березюк Н. Шляхами пам’яті: перший крок до професії / Ніна Березюк // Бібл. форум України: історія, теорія і практика. – 2020. – № 2. – С. 28–31.

Березюк Ніна Михайлівна
Статтю створено : 22.03.2023
Останній раз редаговано : 22.03.2023