За місяць : 1117
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліотечні фонди |
Універсальна десяткова класифікація (УДК) – ієрархічна універсальна комбінаційна класифікаційна система, розроблена Полем Отле (1868–1944) і Анрі Лафонтеном (1854–1943) – співробітниками Міжнародного бібліографічного інституту в Брюсселі (1931 р. перейменовано на Міжнародний інститут документації (МІД), у 1937 р. – на Міжнародну федерацію з документації (МФД), а згодом – на Міжнародну федерацію з інформації та документації (МФІД), діяльність якої завершилася в наші дні).
Саме цьому інституту у 1896 р. видатний американський бібліотекар М. Дьюї передав права видання і розвитку своєї Десяткової класифікації Дьюї (ДКД). Творці УДК поклали ДКД в основу своєї класифікаційної системи, але розвивали її відповідно до цілей і завдань міжнародної класифікації. Цим і пояснюється схожість основного ряду обох систем. Їхні основні таблиці мають по десять класів, позначених індексами, – від нуля до дев’яти. Звідси слово «десяткова (децимальна)» в назвах цих систем.
У 1897 р. вийшло перше коротке видання «Десяткової класифікації», в якому, порівняно з таблицями М. Дьюї, було декілька змін. Перше видання таблиць класифікації під назвою «Manuel du repertoirе bibliographique universel» («Посібник з універсального бібліографічного репертуару») вийшло друком у період 1905–1907 рр. Таблиці налічували 33 тис. класів. Назва «Універсальна десяткова класифікація» вперше з’явилась із виходом у світ другого видання таблиць французькою мовою «Classification decimale universelle» (1927–1933). Відтоді саме під цією назвою таблиці почали вдосконалювати і регулярно перевидавати, завдяки чому вони набували міжнародного поширення. Вважалося престижним розміщувати індекс УДК на титульному аркуші книги, демонструючи тим самим її місце в упорядкованому за допомогою УДК «світовому репертуарі». Обсяг таблиць збільшувався від видання до видання: 1907 р. – 33 тис. рубрик, 1927–1933 рр. – 70 тис. рубрик. Згодом повні таблиці налічували 100–120 тис. рубрик, а для більшості бібліотек було розроблено середні (35–40 тис. ) і скорочені (10–12 тис. рубрик) варіанти таблиць. Протягом 1934–1953 рр. таблиці УДК вийшли німецькою мовою. У 1958 р. Міжнародна федерація з документації (МФД) видала скорочене видання таблиць УДК трьома мовами – німецькою, англійською і французькою. У 1963–1966 pp. з’явилося перше видання УДК російською мовою; у 1969–1970 pp. – друге (в 6 т., 9 кн.); у 1982–1987 pp. – третє (в 7 вип., 11 кн.)
Розвиток і вдосконалення УДК відбувалося за двома напрямами.
Один із напрямів – розвиток УДК «зверху». Ця робота провадилася з ініціативи МФД. Як організація міжнародна МФД мала можливість найбільш раціонально розподілити роботу з ревізії УДК, тобто, доручити розроблення того чи іншого питання країні, в якій це питання отримало найбільший розвиток, або конкретній і найкомпетентнішій у цій галузі організації. Наприклад, розділ ядерної фізики було розроблено Англійською комісією з атомної енергії, розділ пошти – Міжнародним поштовим альянсом, розділ кооперації – Міжнародним кооперативним альянсом. Для розроблення окремих питань запрошували також видатних учених. Незважаючи на те, що основним правилом УДК є недоторканність основних відділів, МФД порушила питання про те, щоби мовознавство перенести до 8-го відділу, об’єднавши його з літературознавством, а 4 відділ віддати таким галузям науки і техніки, що швидко розвиваються, наприклад, радіоелектроніці, хімії, космонавтиці тощо.
Другий напрям – це розвиток УДК «знизу». Будь-яка країна або організація має право внести на розгляд МФД свої пропозиції щодо зміни чи доповнення окремих розділів УДК. Так, Комітет з радіоелектроніки готував для подання до МФД свої пропозиції щодо доповнення розділу радіоелектроніки. Працюючи з міжнародним виданням УДК, співробітники Науково-дослідного інституту техніко-економічної інформації з радіоелектроніки дійшли висновку, що ряд питань не вкладається в цю схему, і доповнили її. Після того як їхні пропозиції розглянула Міжвідомча комісія з класифікації, вони були передані на затвердження до МФД. У галузевому випуску УДК з радіоелектроніки і суміжних галузей, виданому Комітетом з радіоелектроніки, індекси, що відсутні в міжнародних таблицях, позначені зірочкою. Така система, за якої будь-які зміни і доповнення УДК обов’язково проходили через МФД та узаконювались нею, безсумнівно, була позитивним фактом.
Новий етап у розвитку УДК почався з 1991 р. і пов’язаний зі створенням Консорціуму УДК. Офіційне передання прав і відповідальності МФД новій некомерційній організації відбулась у січні 1992 р. Відповідно до угоди всіма правами на УДК володіли в рівних частках 6 організацій: Centre de Lecture Publique de la Communaute Francaise, CLPCF (Бельгія), Information Science and Technology Association, INFOSTA-NIPDOK (Японія), Bohn Stafleu Van Loghum, BSL (Нідерланди), Asociacion Espanola de Normalizacion у Certificacion, AENOR (Іспанія), British Standards Institution, BSI (Велика Британія) і МФД.
Таблиці УДК перекладені і видані більш як 20 мовами. Нормативними (еталонними) вважаються видання, авторизовані Консорціумом. З 1993 р. почалося розповсюдження еталонних таблиць УДК. З метою впровадження українськомовної системи УДК у 1997 р. Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» розробила проєкт «Класифікаційна система України», який передбачав створення еталонних таблиць українською мовою. Книжкова палата України за фінансового сприяння Міжнародного фонду «Відродження» придбала ліцензію Консорціуму УДК на переклад, видання і розповсюдження УДК українською мовою та стала ексклюзивним власником УДК в Україні. У 2000 р. таблиці було видано у 2-х т.: Т. 1. Таблиці; Т. 2. Алфавітно-предметний покажчик. Протягом наступних десяти років виходили виправлення та доповнення до україномовних таблиць УДК.
Від 1 липня 2009 р. набув чинності національний стандарт ДСТУ 6096:2009 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Універсальна десяткова класифікація. Структура, правила ведення та індексування». Стандарт установлює правила ведення таблиць УДК та їх використання для індексування документів. Призначений для служб ведення національних видань таблиць УДК, бібліотекарів, бібліографів, систематизаторів, фахівців інформаційних центрів, авторів, перекладачів, укладачів та інших осіб, що несуть відповідальність за видання, працівників видавництв і поліграфічних підприємств.
В Україні до 2017 р. паралельно використовували дві класифікаційні системи Бібліотечно-бібліографічна класифікація і Універсальна десяткова класифікація. Їх появі передував тривалий розвиток класифікаційної думки, що знайшов своє відображення в системах різного напряму, окремі якості яких творчо використані як в УДК, так і в ББК. Різниця між цими класифікаційними системами полягає в тому, що УДК є міжнародною системою класифікації, яка вже понад 100 років використовується багатьма країнами світу, має міжнародну організацію – Консорціум УДК, що постійно займається удосконаленням і розвитком таблиць УДК, а ББК є національною класифікацією Росії. УДК є інформаційно-пошуковою мовою, що пов’язує автоматизовані бібліографічні системи з зовнішніми інформаційними потоками. Щорічно Книжкова палата України отримує від Консорціуму УДК чергове видання «Extensions and Corrections to the UDC», яке містить зміни та доповнення, що введені в англомовний еталон упродовж року. Усі зміни, у свою чергу, знаходять відображення і в національному еталоні УДК українською мовою, чим і забезпечується безперервне оновлення системи.
Відповідно до десяткової системи всю сукупність знань розділено на десять основних класів.
Структура основного ряду таблиць УДК (2000 р.)
Побудова основної таблиці:
0 Загальний відділ
1 Філософія. Психологія
2 Релігія. Теологія
3 Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка тощо
4 (вільний з 1962 р.)
5 Математика та природничі науки
6 Прикладні науки. Медицина. Техніка
7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт
8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство
9 Географія. Біографії. Історія
Кожен основний клас розподіляється на десять відділів, кожен відділ – на десять більш детальних розділів і т. д. Структура індексації в УДК логічна, кожний наступний знак в індексі відображає рівень класифікації. Завдяки такій побудові індекси можуть легко розширюватися, деталізуватися і, навпаки, згортатися, стискатися, тому УДК зручна в пошукових масивах різного обсягу. Для полегшення читання і кращої наочності після кожного третього знака ставиться крапка. Для позначення класів (розділів) використовуються арабські цифри, які абсолютно однозначні для всіх людей незалежно від того, якою мовою вони розмовляють і якою абеткою користуються. У загальному розділі збираються документи загального і міжгалузевого характеру: наука і культура в цілому, організація розумової праці, преса і документація, бібліотечно-бібліографічна справа, енциклопедії та журнали загального характеру. Перенесення мовознавства з 4 класу у 8 сприяло більш логічному комплектуванню літератури з філологічних наук.
Серйозні труднощі при роботі з УДК завдає нерівномірність насиченості класів. Так, на класи природничих і прикладних знань припадає більше 70 % ділень таблиць, хоча вони займають лише два основних класи (5 і 6). Звідти занадто довгі індекси в цих класах. Але УДК виявилася придатною для використання як ІПМ у нетрадиційних ІПС (в автоматизованих системах – не має значення кількість знаків у індексі і ненауковість побудови). УДК сприймається не як наукова бібліотечно-бібліографічна класифікація, а як система умовного кодування інформації.
УДК має розгорнуту систему допоміжних таблиць, що складаються з таблиць загальних визначників, котрі використовуються в усіх діленнях основної таблиці, і таблиць спеціальних (аналітичних) визначників, що використовуються в межах певних розділів. Для певного розширення індексаційної бази застосовують математичні знаки та інші символи. Так, щоб розпізнати визначники, їх індекси позначаються спеціальними розпізнавальними знаками: круглими дужками (), круглими дужками і нулем (069), лапками " ", дефісом -, крапкою і двома нулями .00 тощо.
Загальні визначники відображують загальні категорії і ознаки (час, місце, мова, форма тощо) і слугують для стандартного позначення цих загальних категорій і ознак. Застосовуються у всіх або багатьох розділах таблиць. Загальні визначники приєднуються до кожного індексу основної таблиці за допомогою особливих символів (круглі дужки, лапки, знак рівності тощо).
Визначники мови (= знак рівності), напр. =111 англійська мова;
Визначники форми документів (0...), напр. 54(075.8) підручник для вузів з хімії;
Визначники місця (1/9), напр. 55(477) геологія України;
Визначники часу "...", напр. "16" XVII століття;
Визначники точки зору .00..., напр. 621.873.002.5 крани як устаткування;
Визначники з дефісом -0. їх існує два: -03 застосовується для позначення матеріалів або компонентів, з яких зроблено вироби або предмети, напр. 621.798.1-033.5 скляна тара; -05 містять характеристики осіб у залежності від посади, роду діяльності, віку, статі тощо., напр. 294.3-05 буддист.
Спеціальні визначники в УДК поділяються на три види: визначники, що приєднуються до індексів основної таблиці за допомогою знаків дефіс (-) і крапка нуль (.0) і апостроф ('). Перші мають більш загальний характер, найчастіше використовуються у відділі техніки; другі і треті більш обмежені у використанні.
Таблиці визначників розроблені дуже детально, мають тисячі ділень. Завдяки цьому значно скорочується обсяг основної таблиці, збільшується точність відображення ознак документів і таким чином підвищуються оперативність і точність пошуку.
У 2008–2012 рр. підготовлено 2-ге видання таблиць УДК у 7 томах.
Універсальна десяткова класифікація (2008 р.)
Розділи:
- Допоміжні таблиці
- Основні таблиці:
- 0/3 Загальний відділ. Філософія. Психологія. Релігія. Суспільні науки
- 5, 60, 61 Математика та природничі науки. Біотехнологія. Медичні науки
- 62 Машинобудування. Техніка в цілому
- 6 Прикладні науки. Медицина. Техніка: основні ділення.
- 63/65 Сільське, лісове, рибне та мисливське господарство. Комунально-побутове господарство. Організація виробництва, торгівля, транспорту, зв’язку, поліграфії. Бухгалтерія. Реклама
- 66/69 Хімічна технологія. Хімічна промисловість. Різні галузі промисловості та ремесла. Будівельна промисловість
- 7/9 Мистецтво. Ігри. Спорт. Мовознавство. Художня література. Літературознавство. Географія. Історія
У 2011 р. видано «Таблицю відповідності скорочених варіантів УДК і ББК» зі змінами та доповненнями до УДК станом на 2008 р., ББК – на 1997 р. Таблиця налічує майже 800 основних класифікаційних рубрик та слугує для пошуку правильних рішень у виборі індексів УДК і ББК.
2015 р. Книжкова палата України виступила з ініціативою відмовитися від використання ББК в Україні і поступово перевести бібліотеки, які її застосовують, на УДК. Для розроблення методики переходу бібліотек з ББК на УДК Книжкова палата України, згідно з рішенням вченої ради, заснувала Міжвідомчу комісію з питань упровадження Універсальної десяткової класифікації в Україні (протокол № 2 від 18.12.2015).
22 березня 2017 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №177 «Про припинення використання в Україні Бібліотечно-бібліографічної класифікації та впровадження Універсальної десяткової класифікації», проект якої розроблено Держкомтелерадіо з метою систематизування видавничої продукції відповідно до міжнародної класифікаційної системи. На виконання постанови Міністерство освіти і науки України видало наказ № 929 від 26.06.2017 «Про впровадження Універсальної десяткової класифікації в практику роботи бібліотек».
Мухітдінова Л. Класифікаційні системи в Україні: коротка історія (1917–1996 р.)/ Людмила Мухітдінова // Вісник Книжкової палата. – 1996. – № 4. – С. 9–12;
Таблиця відповідності скорочених варіантів УДК і ББК : зі змінами та допов. до УДК станом на 2008 р., ББК – на 1997 р. / Держ. наук. установа «Книж. палата України імені Івана Федорова». – Вид. 2-ге, без змін. – К., 2011. – 37 с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК). Допоміжні таблиці : [пер. з англ. / підгот.: М. Й. Ахвердова та ін.] ; Держ. наук. установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова». – 2-ге вид., виправл. і доповн. – К. : Кн. палата України ім. Івана Федорова, 2006. – 367 с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК). Зміни та доповнення (1998–2000) / Кн. палата України. – К. : Кн. палата України, 2002. – 144 с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК). Зміни та доповнення (2001) / Кн. палата України ім. Івана Федорова. – К. : Кн. палата України, 2004. – 108 с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК). Зміни та доповнення (2002) / Кн. палата України ім. Івана Федорова. – К. : Кн. палата України, 2005. – 116 с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК). Зміни та доповнення (1998–1999 ; 2001–2002) / Держ. наук. установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова». — К. : Кн. палата України, 2006. – 199 с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК). Зміни та допов. (2007) : [пер. з англ. / підгот.: М. Й. Ахвердова та ін.] ; Держ. наук, установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова». – К. : Кн. палата України ім. Івана Федорова. – 158с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК) : зміни та допов. (2008) : [пер. з англ. / підгот.: М. Й. Ахвердова та ін.] ; Держ. наук, установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова». – К. : Кн. палата України ім. Івана Федорова. – 78с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК) [Електронний ресурс] : електрон., вид. на CD-ROM : зі змін, та допов. станом на 2006 р. : [пер. з англ.] / Держ. наук. установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова» ; [підгот.: М. Й. Ахвердова та ін.]. – Електрон. дані. – К. : Кн. палата України, 2010. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – Назва з етикетки диску;
Універсальна десяткова класифікація (УДК) : у 2 кн. Кн. 1. Таблиці / Книжкова палата України ; [підгот.: М. Й. Ахвердова та ін.] ; М. I. Сенченко (голов. ред.). – К., 2000. – 932 с.;
Універсальна десяткова класифікація (УДК) : у 2 кн. Кн. 2. Алфавітно-предметний покажчик / Книжкова палата України ; [підгот.: М. Й. Ахвердова та ін.] ; М. I. Сенченко (голов. ред.). – К., 2001. – 812 с.;
Універсальна десяткова класифікація. Структура, правила ведення та індексування : (ГОСТ 7.90-2007, MOD) : ДСТУ 6096:2009. – [Чинний від 2009.07.01]. – К. : Держспоживстандарт України, 2009. – 21, [1] с. – (Національний стандарт України) (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи);
Гуцол Г. Універсальна десяткова класифікаія в Україні: історія, досвід, проблеми (до 100-річчя Книжкової палати України) / Галина Гуцол // Бібліотечна планета. – 2018. – № 2. – С. 9–11.