Українське товариство прихильників книги в Празі (УТПК) – громадський науковий бібліологічний осередок, сформований з представників української емігрантської інтелігенції у міжвоєнній Чехословаччині. Поштовхом до створення УТПК стали підготовчі заходи до проведення у Празі IV Міжнародного конгресу (з’їзду) бібліотекарів і друзів книги (проходив 28 червня – 3 липня 1926 р.) та намагання українських емігрантів, діячів книги гідно репрезентувати національні здобутки у книгознавчій сфері. На конгресі українськими делегатами, у т. ч. з Галичини, яка на той час перебувала під владою Польщі, було прийнято остаточне рішення про створення товариства. Установчі збори УТПК під головуванням професора Д. Антоновича, скликані Українським підготовчим комітетом зазначеного конгресу, відбулись 5 січня 1927 р. у приміщенні Клементинуму, де з 1924 р. знаходиться Державна (нині – Національна) бібліотека Чеської Республіки. Статут товариства був офіційно затверджений владою (Zemska Sprawa Politička) 28 березня 1928 р. Метою УТПК було проголошено «сприяти розвиткові та поширенню української книги» шляхом розгортання наукової, видавничої, бібліотечно-бібліографічної, книготорговельної, лекційної, конкурсної, популяризаторської та іншої діяльності. Виконавчий орган УТПК – управа (голова – професор С. Сірополко (до 1934 р.), заступник – Є. Вировий, секретар – Ю. Тищенко-Сірий). УТПК мало осередки у Львові, Ужгороді, Чернівцях, Берліні, Парижі та інших містах Європи. Загалом індивідуальними членами УТПК було близько 90–100 осіб, зокрема В. Біднов, Л. Биковський, П. Богацький, М. Бутович, І. Горбачевський, М. Захарченко, О. Кандиба, О. Колесса, З. Кузеля, Р. Лісовський, І. Мазепа, К. Мацієвич, І. Мірний, М. Мухин, С. Наріжний, І. Рудичів, С. Русова, В. Сімович, С. Чернявський, Д. Чижевський, О. Шаповал, В. Щербаківський, А. Яковлів і два чехи – Й. Гайни та Й. Риба. Колективними членами були Українська господарська академія в Подєбрадах, Український педагогічний інститут у Празі, видавниче товариство «Сіяч», Slovanská knihovna, Spolek československých knihovníků a jejich přátel.

Основними формами діяльності товариства були визначені: підготовка наукових доповідей, рефератів, у тому числі з бібліотечно-бібліографічної тематики (автори – Є. Вировий, В. Сімович, С. Сірополко та ін.), їх колективне читання і обговорення на наукових сесіях; опублікування студій, здебільшого у власному друкованому органі – журналі «Книголюб» (1927–1932, 17 чисел); влаштування виставок українських видань (книжок, часописів, газет, мап, екслібрисів тощо). У перші п’ять років УТПК провело 39 засідань, де заслухано 67 рефератів 19 авторів. При товаристві діяли комісії: бібліотечно-бібліографічна (у ній обговорювалися, здебільшого, питання теорії та методології української бібліографії; голова – В. Січинський, секретар – П. Зленко) та редакційно-видавнича (голова – В. Тукалевський). Основним джерелом фінансування діяльності УТПК були членські внески і добровільні пожертви, насамперед від українських емігрантських осередків.

Помітним явищем стали організовані товариством дві виставки: українських видань 1918-1928 рр. з книгознавства, опублікованих в Чехії, із залученням українських друків з Буковини (1928); української книги на Другому Українському науковому з’їзді в Празі (1932) в Центральній бібліотеці Праги (було репрезентовано близько 1000 друків). УТПК організувало також у Празі 12–26 березня 1933 р. велику міжнародну виставку української книжкової графіки, на якій експонувалося понад 1000 творів більш як сотні митців 19–20 ст. Цей захід отримав високу оцінку у чеській фаховій пресі.

Товариство підтримувало постійний зв’язок з бібліографічними центрами України – Книжковою палатою, УНІК, ВБУ, зокрема шляхом книгообміну, та з окремими бібліографами. Плідні контакти було налагоджено з «Українською Книгою» у Львові (з 1937 р.), з чеськими бібліографічними товариствами, бібліофілами, книгознавцями, створеною у 1924 р. Слов’янською бібліотекою у Празі та її українським відділом, що налічував 14 тис. томів. С. Сірополко входив до складу управи Чеського книгознавчого товариства, у 1925–1926 рр. вів український бібліографічний відділ у місячнику слов’янської бібліографії «Славянская книга» (Прага). УТПК було колективним членом Спілки чехословацьких бібліотекарів і друзів книги. Для членів УТПК практикувались фахові екскурсії до великих бібліотек Чехії у Празі, Подєбрадах та інших містах з метою ознайомлення з організацією їх роботи та складом фондів, а також до музеїв, на книжкові виставки тощо.

УТПК створило власну спеціалізовану бібліотеку книгознавчих та бібліофільських видань, фахових українських і чеських часописів. У 1929 р. при товаристві було засновано представництво Бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі.

Важливими джерелами про діяльність УТПК є його друковані літографським способом щорічні звіти (за 1927–1930 рр.), «Бюлетень Українського товариства прихильників книги в Празі» (1927, ч. 1), числа «Книголюбу». Однак через різке зменшення обсягу пожертв у 1931 р., товариство згорнуло і наступного року припинило свою видавничу діяльність. Відтоді у загальній праці УТПК спостерігався спад.

8 лютого 1934 р. на перевиборах керівництва товариства головою УТПК було обрано В. Січинського. Було поновлено друкування щорічного звіту (справоздання) УТПК з додатком резюме прочитаних доповідей. Товариство шляхом анкетування бібліофілів влаштовувало щорічні конкурси з відзначенням п’яти найкраще виданих українських книг, «чайні» вечори-бесіди за участю запрошених осіб (не членів УТПК), із зачитуванням коротких доповідей, дискусіями та обміном виданнями й екслібрисами.

З початком Другої світової війни активність УТПК істотно зменшилася; у 1942 р. воно остаточно припинило свою діяльність.

Діяльність УТПК тривалий час практично не досліджувалась. З проголошенням незалежності України до цієї проблематики звертались О. Заремба, І. Лиханова, Е. Огар, В. Чорній та ін.

Огар Е. Українське товариство прихильників книги та його друкований орган «Книголюб» / Е. Огар // Русская, украинская, белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя войнами : Результаты и перспективы исследования фондов Славянской библиотеки и пражских архивов . – Прага, 1995. – Т. 2. – С. 890–900;

Наріжний С. Українська еміґрація: Культурна праця української еміґрації 1919–1939 : матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої / С. Наріжний. – Київ : Вид-во імені Олени Теліги, 1999. – 272 с.;

Лиханова І. Видавнича та бібліографічна діяльність учених української діаспори в Чехословаччині (1920–1941) / І. Лиханова // Бібліотечний вісник. – 2000. – № 4. – С. 21–26;

Чорній В. В. Діяльність українського товариства прихильників книги у Празі і журнал «Книголюб» (1927–1932) / В. В. Чорній // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. – Львів, 2000. – Вип. 7/8. – С. 173–180;

Заремба О. Українське товариство прихильників книги у Празі / О. Заремба // Вісник Книжкової палати. – 2001. – № 8. – С. 34–37.