За місяць : 168
статей : 1013
| Рубрики : | Науки документно-комунікаційного циклу → Книгознавство |
Суперобкладинка (від лат. super – зверху, над; англ.: bookjacket) – художньо оформлена паперова обгортка, яка накладається на кришку палітурки або обкладинку і тримається завдяки клапанам (внутрішнім згинам); додатковий елемент матеріальної конструкції книги, її зовнішнього художнього оформлення.
У книжковому виданні С. виконує такі функції:
– захисну (ущільнює і захищає обкладинку чи палітурку (оправу) від пошкоджень і забруднень, надовго зберігає її первинний ошатний вигляд);
– рекламно-інформаційну (для виразної й ефектної популяризації книжкової продукції на клапанах С. іноді розміщують видавничу анотацію, або інший лаконічний текст, покликаний вирізняти видання з-поміж інших, зацікавити, заінтригувати читача, заохотити покупця до купівлі книжки тощо);
– оформлювальну (надає книжці привабливого, яскравішого вигляду у багатоколірній гамі, коли з тих чи інших причин це не вдається реалізувати на обкладинці чи палітурці);
– художньо-естетичну (вдало оформлені митцями художньої графіки С. є засобом додаткового художнього оздоблення видання, предметом книжкового мистецтва).
С. здебільшого застосовують як елемент поліграфічного оформлення подарункових, пам’ятних (з нагоди ювілейної дати), багатотомних, серійних та інших видань.
Зазвичай С. накладають на книжки, що мають дороговартісну оправу, палітурку з тканини або її штучного замінника. У таких виданнях С. виконує насамперед захисну функцію і водночас є засобом художнього оздоблення книжки, привернення до неї уваги читача, позаяк у непаперової палітурки можливості для цього суттєво обмежені як з технічних, так і з економічних причин.
На видання в обкладинці С. накладають з двох основних причин: 1) задля втілення ідейного, концептуального задуму художника (оформлювача) книжки, художнього оформлення серії однотипних книжок в єдиному стилі; 2) з метою ущільнення кришки книги, коли видавець не має можливості забезпечити книжковий блок обкладинкою із зносостійкого матеріалу.
Традиційно для виготовлення С. використовують папір різного рівня цупкості. Для підвищення міцності С. застосовують лакування або припресування полімерної плівки, що підвищує довговічність паперової основи. Також для С. використовують прозорі або напівпрозорі матеріали, а також різноманітну фігурну вирубку («віконця»), що дозволяє додатково використати в художньому компонуванні книжки важливі елементи оформлення обкладинки. Особливо цінні видання захищають подвійною С.: нижньою – з паперу, верхньою – з прозорої плівки. С. виготовляють також з тканин, позаяк сучасні технологічні можливості текстильної промисловості дозволяють робити на тканині візерунки будь-якої складності. Тканинні С. через свою складну структуру й об’ємність краще сприймаються візуально й тактильно, є більш довговічними і піддаються пранню.
Залежно від матеріальної конструкції видання С. можуть бути: з широкими клапанами, майже рівними з шириною оправи, форзацу і нахзацу; з клапанами, розрахованими на обгортку томів двотомника; приклеєними до корінця обкладинки (приклейна С.) і т. ін.
Традиційна С. складається з двох боковин, що закривають верхню і нижню кришки палітурки, двох клапанів і корінцевої частини.
Розміри кожного елемента С. визначаються форматом видання і його обсягом; клапани становлять не менше 2/3 ширини книжкового блока. Якщо до С. припресовується полімерна плівка, тоді ширина клапанів (для видань середніх форматів) має бути не менше 90 мм.
Видавці зазвичай друкують С. накладом, що перевищує наклад книжки, для якої її виготовлено. Додаткові примірники С. використовуються в рекламних цілях та для заміни С., пошкоджених під час транспортування та продажу. Іноді видання може одночасно виходити в двох С. задля того, аби влаштувати двоколірну композицію в магазині і зацікавити покупців.
Як елемент зовнішнього оформлення книги С. містить графічний елемент (малюнок) та / або текст і надає художнику додаткові можливості для образного втілення ідеї, закладеної у книжці, підкреслення її оригінальності. Типові складові С. – назва видання, ім’я автора на передній боковині і портрет чи фото автора (а також анотація чи фрагмент твору) на звороті. Опис книги та інформація про автора зазвичай подаються на клапанах С. Відносна самостійність С. щодо книжкового блока та більша площа за рахунок клапанів дозволяє наповнити її додатковою інформацією значно ширше, ніж це можливо на обкладинці, зокрема відомостями про саму книжку та її особливості, серію, до якої вона належить, видавництво та його діяльність тощо.
Перші С. у видавничій практиці з’явилися приблизно у першій половині 19 ст. Їх використовували винятково для захисту палітурок коштовних книжок від забруднень під час транспортування та продажу і тому виготовляли зі щільного паперу темного кольору без малюнків і текстів. Поза книгарнями такі неінформативні і неестетичні С. були незручними в користуванні, тому або на їх корінці наклеювали етикетки з пояснювальним текстом (назва книжки, номер тому, прізвище автора), або ж їх взагалі позбавлялися.
Згодом на передній боковині С. стали друкувати назву видання і деякі відомості про нього; часто вони були копією змісту титульного аркуша. Зі зростанням мистецького рівня й технічної досконалості у виготовленні видавничих палітурок і обкладинок більш різноманітним стало й оформлення С.
Найбільшої популярності у видавничій практиці С. набула наприкінці 19 – на початку 20 ст., коли її почали розглядати як майже обов’язковий структурний елемент зовнішнього оформлення книги. На той час на поверхні коленкорових і шкіряних палітурок технологія відтворення зображальних композицій за допомогою мідних штампів не забезпечувала достатньої виразності, натомість на паперових С. за допомогою різних графічних технік (ксилографія, офорт, літографія, цинкографія та ін.) та стилів художники могли оперувати складними сюжетними композиціями. У цей період багато талановитих художників в європейських країнах захопилися оформленням С.: П. Боннар, Р. Дюфі, Г. Поль, Т. Стейнлен, Ф. Тулуз-Лотрек (Франція); Е. Гілл, Т. Кобден-Сендерсон, В. Ніколсон, Ч. Рікетс (Велика Британія); Е. Барлах, Т. Гейне, О. Екман, П. Керстен, Е. Кірхнер, Л. Кубін, М. Слефогт, (Німеччина); О. Самокиш-Судковська, О. Бенуа, І. Білібін (Росія); М. Добужинський (Литва). В Україні у цьому напрямі працювали М. Далькевич, В. Кричевський, О. Кульчицька, Г. Нарбут та ін.
У радянському книговидавництві в 1920-х рр. С. майже не використовувалась. У 1930–1940-х рр. спостерігалось її використання лише зрідка, а починаючи з 1950-х рр. – переважно у виданнях художньої, мистецтвознавчої, наукової й деяких інших видів літератури. У Державній бібліотеці СРСР ім. В. І. Леніна (нині – Російська державна бібліотека) С. розглядалися як самостійний вид аркушевих видань, відтак їх знімали з книжок і передавали на зберігання у відділ рідкісних видань.
В Україні С. знову набули певного поширення наприкінці 1950-х рр. Їх створювали відомі художники М. Дерегус, А. Пономаренко, М. Прокопенко, В. Фатальчук, О. Юнак, М. Димченко, В. Литвиненко та ін.
Протягом 20 ст. видавнича оправа, обкладинка та С. разом із книжкою як витвором поліграфії і мистецтва помітно просунулися у використанні різних технологій, технік і пристроїв. Користуючись різноманітними засобами, виробленими поліграфістами і художниками книги (шрифти, декори, друкарські матеріали і фарби тощо), а також спираючись на технічні досягнення у поліграфічному виробництві, митці книжки досягли високого художнього рівня у зовнішньому оформленні книжок.
У 1960–2010 рр. значних успіхів досяг майстер книжкового мистецтва В. Юрчишин, який розглядав оформлення видань у комплексі, гармонійно поєднуючи С. з усіма іншими елементами книги – футляром, оправою, шмуцтитулом та ін. у цілісний мистецький об’єкт. Прикладом є виконана ним декоративно-шрифтова С. до книжки «Веселка. Антологія української художньої літератури для дітей» у 3-х томах для видавництва «Веселка» (1969).
На рубежі 20–21 ст. активно впроваджував високохудожні С. до книжок відомий майстер сучасного мистецтва – народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Л. Андрієвський. Зразком комплексного оформлення книги із застосуванням С. є монографія Я. Запаска «Українська рукописна книга. Пам’ятки книжкового мистецтва» (Львів, «Світ», 1995).
Сучасне поліграфічне і мистецьке оформлення С. активно розвивається й доповнюється новими комп’ютерними технологіями. Однією з кращих визнано С. до видання казки Г.-Х. Андерсена «Снігова королева» (київське видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га») в оформленні майстра книжкової графіки – переможця низки престижних мистецьких та книжкових виставок, володаря титулу «Людина книги» московського журналу «Книжное обозрение» (2002), одного із найкращих сучасних ілюстраторів світу В. Єрка. Це видання удостоєно кількох престижних нагород вітчизняних і міжнародних конкурсів і воно по праву стало міжнародною візитівкою України у світі книжкового мистецтва.
Як важливий елемент культури видання С. мають істотне значення для бібліотечної практики. Їх використовують як додаткове джерело інформації про книжку, засіб художньо-естетичного виховання користувачів, залучення їх до книжкової культури й поліграфічного мистецтва. У межах соціокультурної діяльності бібліотеки практикують творчі конкурси на найкращу суперобкладинку для творів класичної літератури, майстер-класи «Суперобкладинка для улюбленої книги», бібліотечні уроки «Суперобкладинка – це супер!» та інші заходи.
ДСТУ ГОСТ 7.84:2008. Видання. Обкладинки та палітурки. Загальні вимоги та правила оформлення. – Київ : Держспоживстандарт, 2009. – 3 с.
ДСТУ 8344:2015. Інформація та документація. Видання. Основні елементи.Терміни та визначення понять. : вид. офіц. / Книжкова палата України ім. І. Федорова ; розробники Н. Петрова (наук. кер.), Г. Плиса. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2017. – 35 с.
Энциклопедия книжного дела / Ю. Ф. Майсурадзе, А. Э. Мильчик, Н. П. Маковеев и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : Юристъ, 2004. – 634 с. – (Книжное дело).
Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця : практ. посіб. / М. Тимошик. –2-ге вид., стер. – Київ : Наша культура і наука, 2006. – 560 с. – (Серія «Бібліотека видавця, редактора, автора»). – Про суперобкладинку : с. 153–154.
Суперобкладинка / Літературознавча енциклопедія : у 2 т. ; авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. – Київ : Академія, 2007. – Т. 2 : М – Я. – С. 445.
Овчінніков В. Історія книги: становлення сучасного книгодрукарського мистецтва : навч. посіб. / В. Овчінніков. – Львів : Видавництво УАД, 2010. – 356 с. : іл.
Белічко Ю. В. Леонід Андрієвський – художник книги: літопис життя і творчості : мистецтвознавче дослідж. / Юрій Белічко. – Київ : Криниця, 2012. – 408 с. – (Серія «Бібліотека Шевченківського комітету»).
Суперобкладинка // Книгознавство. Термінологічний словник (редакційно-видавнича справа, журналістика, поліграфія, видавничий бізнес, інформаційно-бібліотечна діяльність) : навч. вид. / за заг. ред. В О. Жадька. – Київ : Експрес-Поліграф, 2012. – С. 270.
Іванов С. Основи композиції видання : посібник / С. Іванов. – Львів : Світ, 2013. – 232 с.
Якимович Ю. Мир печати: популярный иллюстрированный словарь-справочник / Ю. Якимович. – Москва : Дограф, 2001.– 294 с.