Рекламант (від лат. reclamo – викрикую) – у книжковій справі – спеціальна помітка в середньовічних рукописних книгах у вигляді одного слова (інколи – з розбивкою на склади, або з двох-трьох слів), що подається як останній рядок на кожній сторінці або ж виноситься на її береги; з цього ж слова (слів) починається перший рядок тексту на наступній сторінці.
Рекламант у рукопису. Бургау, Німеччина, 1470 р. Із бібліотеки Гейдельбергського університету За відсутності
пагінації чи
фоліації сторінок, тобто до початку 16 ст.,
Р. виконував суто технічну функцію розпізнавання і послідовного добору аркушів у зошити, а потім у зшитки (
кодекси) в потрібному порядку. Це випливало з двох поширених способів виготовлення рукописних книг: у першому тексти (записи) робили на нерозрізаних аркушах у вигляді сувоїв; у другому – на окремих аркушах, які на завершальному етапі створення книги мали складати в зошити у чіткій послідовності. В обох випадках через відсутність пагінації сторінок виникали труднощі в правильному складанні окремих аркушів та у сприйнятті тексту. Для полегшення цього процесу та усунення плутанини і застосовували
Р. Спершу він використовувався в арабських рукописах, згодом, починаючи з 10–11 ст., був запозичений у маврів іспанцями і поступово поширився у
скрипторіях при монастирях в інших регіонах Європи як надійний спосіб уникнення помилок у складанні аркушів рукописних книг. З появою у другій половині 15 ст. перших друкованих книг (інкунабул)
Р. почали заміняти більш лаконічною
кустодою.
Овчінніков В. С. Історія книги : [навч. посіб. для студентів, які навчаються за спец. «Образотворче мистецтво»] / Володимир Овчінніков. – Львів : Світ, 2005. – Кн. 1–3. – 414 с. : іл.
Ковальчук Г. Рукописні книги та стародруки / Галина Ковальчук ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2011. – 100 с., іл. – Про рекламант: с. 21.
Bieńkowska В. Zarys dziejów książki / Barbara Bieńkowska, Halina Chamerska. – Warszawa : Wydawnictwo Spółdzielcze, 1987. – Про рекламант: с. 75–77, 113.
