За місяць : 1220
статей : 980
Підсерія – у видавничій справі відносно самостійна частина серії, що має більш звужені цільове і читацьке призначення, тематичну спрямованість, а також власні назву, що доповнює назву серії, нумерацію, в окремих випадках – редколегію.
Зазвичай видавці поділ на П. великих серій, що охоплюють широку тематику, застосовують у випадках, коли виникає необхідність у чіткішій адресності окремих випусків (томів). Як дрібніша складова великої універсальної політематичної серії кожна П. має власну назву, що є додатковою до загальної назви серії. Назви серії і П. у виданнях наводять у два рядки (серія завжди у вищому рядку).
Так, кілька сотень друків, що виходили в загальній серії «Видання Товариства “Просвіта” у Львові» протягом 1869–1939 рр., згруповано в понад десяти П.: «Історична бібліотека “Просвіти”», «Народна бібліотека “Просвіти”», «Науково-популярна бібліотека товариства “Просвіта”», «Просвітні листки», «Веснянки», «Бібліотека “Життя і Знання”», «Народні пісні», «Театральна бібліотека “Просвіти”», «Підручна освітня бібліотека» та ін.
Випуск П. широко практикують і сучасні видавництва. Зокрема, С. «Бібліотеки світової літератури для дітей “Світовид”» видавництва «Навчальна книга – Богдан» має П. «Давня література», «Література ХІХ століття», «Література ХХ століття»; у видавництві «Знання» в серії «Скарби» з метою задоволення читацьких інтересів юнацької аудиторії у 2015 р. було створено П. «СКАРБИ: молодіжна серія», в якій книжки видають шість разів на рік і розповсюджують як у книготорговельних мережах, так і за передплатою. Багато П. видають у сегментах наукових, науково-популярних серій, зокрема, у виданнях із типовим заголовком «Вісник … університету». Наприклад, у політематичній серії «Вісник Харківського політехнічного університету» випускають П. «Хімічні технології».
Оскільки П. невіддільні від серій, то вони мають усі типологічні ознаки, притаманні серіям – за періодичністю виходу, оформленням, наявністю логотипу тощо.
Так само за тотожною схемою, згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи (ГОСТ 7.1-2003, IDT), здійснюють бібліографічний опис П.:
. – (Відомості про серію. Основний заголовок П. = Паралельний заголовок П. : відомості, що стосуються заголовка П. / відомості про відповідальність, що стосуються П. ; наступні відомості про відповідальність, що стосуються П. ; Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN) П., номер випуску П.).
У бібліографічних записах з наведенням лише обов’язкових елементів відмінність полягає лише в тому, що після подання у круглих дужках назви серії роблять проміжок і в нових круглих дужках наводять назву П. Приклади:
. – (Енциклопедія сучасної жінки) (Господарочка ; вип. 2);
. – (Людина і світ) (Освітня модель «Екологія та розвиток» ; № 4);
. – (Видання Товариства «Просвіта» у Львові ; чис. 789) (Бібліотека «Життя і Знання» ; чис. 14);
. – (Видання Товариства «Просвіта» у Львові ; чис. 854) (Підручна освітня бібліотека ; чис. 1).
ДСТУ 3017:2015. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять. – [Чинний від 2016–07–01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – ІV, 38 с. – (Інформація та документація) (Національний стандарт України).ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання. – [На заміну ГОСТ 7.1.-84, ГОСТ 7.16-79, ГОСТ 7.18-79, ГОСТ 7.34-81, ГОСТ 7.40-82 ; введ. 2007-07-01 ; чинний від 2008-04-01]. – Київ : Держспоживстандарт України, 2007. – 47 с. – (Національний стандарт України) (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).
ДСТУ 8302:2015. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання / Нац. стандарт України. Вид. офіц. [Уведено вперше; чинний від 2016-07-01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 17 с. – (Інформація та документація).
Швецова-Водка Г. М. Документознавство : слов.-довід. термінів і понять : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – Київ : Знання, 2011. – Про підсерію: с. 160.