За місяць : 1108
статей : 1008
Предметний покажчик – складова довідково-пошукового апарату видання; допоміжний покажчик, в якому найважливіші терміни, поняття, об’єкти, теми тощо, що містяться в основному тексті, подаються у формі узагальнених (предметних) рубрик за абетковим принципом, із зазначенням сторінок чи пронумерованих записів, де вони згадуються.
Метою П. п. є полегшення розшуку тих чи інших понять і термінів у тексті видання, особливо якщо вони неодноразово згадуються в різних його частинах чи розділах.
П. п. застосовують здебільшого в наукових, довідкових, науково-популярних виданнях та у бібліографічних посібниках.
Корисність П. п. зростає за умови правильного і однозначного формулювання назв його рубрик і підрубрик, з науковою і термінологічною точністю, у повній відповідності з поняттями (визначеннями), що застосовуються в певній галузі знань. Синонімічні поняття (напр., авіація, повітроплавання) у П. п. не бажані, у разі необхідності робиться посилання від менш поширеного терміну на більш усталений.
Предметні рубрики містять назви установ, підприємств, організацій, політичних партій, конфесій, станів, галузей людської діяльності та багатьох інших понять, які згадуються у виданні. До складу предметних рубрик входять також: власні імена (у т. ч. літературних персонажів, міфологічні, псевдоніми); географічні назви (включно з назвами країн, географічних об’єктів, небесних тіл, астрономічних об’єктів, архітектурно-просторових об’єктів – мостів, майданів, скверів, парків та ін.); назви як предметні рубрики (у т. ч. назви фільмів, радіопередач, творів образотворчого мистецтва, музичних творів); форма, жанр, фізична характеристика документа; тематичні поняття (назви продуктів, рослин, тварин, сортів, порід, абстрактні поняття, історичні події, періоди розвитку культури, етнічні групи, мови, технологічні процеси, формули, ліки та ін.)
Рубрики П. п. можуть бути простими («глухими») чи складними. Проста складається тільки із заголовка, що може мати різну кількість слів, що утворюють усталений термін, підзаголовки відсутні; складна – із заголовка та підзаголовка (підзаголовків), які використовують для деталізації / уточнення зібраного в рубриці, а також для розкриття змісту складного поняття, закладеного в рубриці.
Приклад складної рубрики (у монографії з історії Одещини):
Громади
– поземельні 28, 55, 62
– релігійні 11, 32, 48, 51
– сільські 87
– трудові сільськогосподарські (періоду німецько-румунської окупації) 29
Об’єднання
– будівельні 17, 26, 44
– промислові 3, 66, 91
– заготівельні 7, 9, 31, 44
– кооперативні 20-23, 36-39
– торговельні 77, 91, 112
Палати
– казенні 104, 115
– контрольна 22
– торговельно-промислова 43
– фінансова 55
Залежно від змісту розрізняють: тематичні, хронологічні, географічні, формальні підзаголовки.
Тематичні підзаголовки висвітлюють найсуттєвіші сторони предметів, їхні взаємозв’язки, властивості, застосування, оцінку з різних точок зору.
Хронологічні – визначають певний проміжок часу або дату, з якою пов’язані події, явища, особи з тексту видання.
Географічні – уточнюють місце тієї чи іншої дії, поняття чи об’єкта.
Формальні (підзаголовки форми) – характеризують текст за цільовим і читацьким призначенням, за формою викладу: таблиці, діаграми, коментарі, ілюстрації, примітки.
В окремих випадках, коли необхідно передати нюанси тлумачень тих чи інших термінів, авторського стилю викладу матеріалу, застосовують анотовані П. п. Найчастіше їх застосовують у монографічних виданнях юридичної, філософської проблематики, де можливі різночитання (потрактування) певних галузевих термінів.
Різновидом П. п. є покажчик термінів. Крім, власне, термінів, він не містить ніяких інших лексичних одиниць.
Щоб зібрати в рубриці відомості про близькі за змістом поняття, у заголовках і підзаголовках П. п. застосовують інверсію (заміну прямого порядку слів зворотнім).
У П. п. до наукових видань посилання подається від рубрики чи підрубрики до номерів сторінок, на яких воно згадується.
У П. п. до бібліографічних посібників посилання подається на порядковий номер бібліографічного запису, а якщо записи мають наскрізну нумерацію, то на сторінку.
До появи новітніх інформаційних технологій укладання П. п. вимагало значних затрат сил і часу. Застосовувався метод виписування ключових термінів на картках, що, у свою чергу, сортувалися за абеткою, з подальшим зазначенням сторінок документа, на яких вони згадуються. За наявності електронного зверстаного тексту видання укладання П. п. частково здійснюється в автоматизованому режимі за допомогою спеціальних програм (напр., PageMaker) чи їх модулів.
Кунце Х. Составление вспомогательных указателей / Хорт Кунце ; пер. с нем., предисл. и прим. Э. Л. Призмента. – Москва : Книга, 1977. – 63 с.
Призмент Э. Л. Вспомогательные указатели к книжным изданиям / Э. Л. Призмент, Е. Л. Динерштейн. – Изд. 2-е, исправл. и доп. – Москва : Книга, 1988. – 208 с. – (От рукописи – к книге).
Демидова С. Е. Предметные указатели к документам : учеб.-метод. пособие / С. Е. Демидова ; Тюмен. гос. ин-т искусств и культуры. – Москва : Профиздат, 2002. – 191 c. : табл. – (Современная библиотека ; вып. 27).
Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – 3-тє вид., випр. та допов. – Рівне, 2011. – 231 с. – Про предмет. покажч.: с. 102.
Складання бібліографічних посібників : інформ.-метод. матеріали / Нац. парламент. б-ка України ; уклад. О. Галганова ; наук. ред. В. Кононенко. – Київ, 2015. – 79 с. – Про предмет. покажч.: с. 41–51.
Методичні рекомендації щодо вибору, складання та редагування допоміжних покажчиків до видань / [уклад.: П. М. Сенько, О. М. Устіннікова ; наук. ред. Н. О. Петрової] ; Держ. наук. установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова». – Вид. 5-те, без змін. – Київ : Кн. палата України, 2017. – 79 с.