Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 21
За місяць : 1289
Кількість
статей : 874
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Пономарьов Степан Іванович
Рубрики : Персоналії
Пономарьов Степан Іванович

imageПономарьов Степан Іванович [псевд.: Граф бібліо, Книжник, Одинокий, Залізняк, Українець, Бувший Полтавець, Тарасій Звонков, Земляк з-під Глухова, Старожил, Старий вчитель та ін.; 03(15).08.1828, м. Конотоп Чернігівської губ., нині Сумської обл. – 31.10(13.11).1913, там само] – бібліограф, філолог, літературознавець, історик-краєзнавець, популяризатор наук, бібліофіл, добродійник.

Народився у сім`ї Конотопського міського голови. Мати походила зі старовинного українського шляхетського роду Порохонських. Із дитинства мав сильний потяг до книжок і бібліотек. Початкову освіту здобув у місцевій церковно-приходській школі, надалі навчався в Конотопському повітовому дворянському училищі (1841), Ніжинській класичній гімназії при місцевому юридичному ліцеї князя Безбородька (1841–1846), яку закінчив із срібною медаллю, на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира (1848–1852). Друкуватися почав ще студентом (з 1850 р.) в «Киевских губернских ведомостях», «Трудах Киевской духовной академии», «Москвитянине» та в інших виданнях.

Не знайшовши роботи в Києві, пов’язаної з книжками і наукою, С. Пономарьов улітку 1853 р. перебрався до Москви, потім до Санкт-Петербурга, де активно відвідував місцеві бібліотеки, безуспішно намагаючись працевлаштуватися в них. У Москві працював позаштатним доглядачем учнів в 4-й гімназії та приватним вчителем. Підготував свою першу ґрунтовну наукову працю – дисертацію на тему «Исследования о русской журналистике» (1853), за яку отримав від Київського університету ступінь кандидата історико-філологічного факультету.

 

image
У конотопському будинку праворуч мешкав С. Пономарьов
У 1855 р. С. Пономарьов за сімейними обставинами повернувся до Конотопа. Надалі займався педагогічною діяльністю, викладав російську мову та словесність, географію, історію у навчальних закладах Полтави – жіночій гімназії та Петровському Полтавському кадетському корпусі. У Полтаві створив навчальні посібники «Записки по теории поэзии» та «Записки по теории прозы». Там розпочав науково-бібліографічну діяльність. Одна з перших його праць – «Разбор сочинения преосвященного Филарета Черниговского ‘Обзор русской духовной литературы’», видрукована у харківському журналі «Духовный вестник» в 1862 р., привернула увагу наукових кіл Російської імперії.

У січні 1868 р. після тяжкої хвороби, помітно втративши зір і майже повністю слух, за станом здоров’я С. Пономарьов залишив педагогічну роботу та оселився у Києві, де перебував до весни 1872 р. Тут він у 1871–1872 рр. уклав і видав у Санкт-Петербурзі бібліографію праць М. Максимовича, з яким тривалий час підтримував дружні стосунки. Біографічний та історико-літературний нарис про М. Максимовича вміщує з максимальною повнотою бібліографічну спадщину вченого-енциклопедиста. С. Пономарьов й надалі неодноразово звертався до бібліографування життєвого та творчого шляху першого ректора Київського університету, використовуючи різноманітні видання, передусім київську періодику.

Як глибоко віруюча людина, здійснив паломництво на Афон та до Палестини (1872–1874). Під час подорожі уклав каталог бібліотеки в монастирі Русіка на Атобі; створив каталоги консульської бібліотеки і бібліотеки Духовної місії в Єрусалимі; збирав матеріал для унікального бібліографічного дослідження «Иерусалим и Палестина в русской литературе, науке, живописи и переводах» (1877). Після повернення в Україну (серпень 1874 р.) остаточно оселився в Конотопі і повністю присвятив себе літературній і бібліографічній праці.

С. Пономарьов відомий як надзвичайно плідний автор і редактор. У його доробку – понад 700 праць, серед яких наукові розвідки, літературні дослідження, фундаментальні бібліографічні покажчики, поетичні твори, численні публікації на сторінках періодичних видань. Співпрацював із більш як 50 виданнями, зокрема із журналами «Отечественные записки», «Современник», «Записки Императорской Академии наук», «Исторический вестник», «Русская старина», «Новь» та ін. В «Киевской старине» ним опубліковані статті «Альбом М. А. Максимовича», «Рукописи Румянцевского Музеума по истории Киева», «Старинные вирши на малороссийском языке», «Письма Гоголя к В. Тарнавскому», «Письма к Максимовичу от С. Аксакова, Чижова, Мерзлякова, кн. Одоевского и других с примечаниями», «Письма М. Максимовича к Т. Шевченку», «К литературной деятельности Ф. Лебединцева», «Киевская поэзия за 50 лет назад» та багато ін.

Більшість публікацій С. Пономарьова так чи інакше стосувалися історії України та українознавчої проблематики. Друкуючи російською мовою численні праці, пов’язані з Україною, С. Пономарьов таким чином обходив утиски цензури і поширював у суспільстві знання з українознавства та про плеяду видатних українців, популяризував здобутки української культури, літератури, науки. Значну частину своїх статей друкував під псевдонімами і криптонімами, яких загалом виявлено понад 40.

Активно співпрацював з бібліотеками. У 1876–1877 рр. на прохання керівників Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька (нині – Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя) упорядкував придбану для книгозбірні інституту (нині – Бібліотека імені академіка М. О. Лавровського Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя) велику приватну бібліотеку професора Московського університету академіка С. Шевирьова та уклав її систематизований рукописний інвентар і картковий каталог. У 1880–1881 рр. брав участь у складанні друкованого каталогу Київської російської публічної бібліотеки (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), що стало можливим завдяки плідній співпраці вченого з досвідченим працівником, а згодом і керівником книгозбірні С. Ярославським. На прохання історика церкви, славіста проф. І. Малишевського склав проєкт інструкції для керівника бібліотеки Київської духовної академії.

Багаторічні біографічні і бібліографічні пошуки дали змогу вченому підготувати і опублікувати низку праць про видатних учених і письменників, зокрема, літературно-бібліографічні нариси, присвячені М. Карамзіну, М. Ломоносову, А. Міцкевичу, М. Гоголю, О. Грибоєдову, П. Вяземському, Л. Боровиковському, О. Лазаревському та іншим діячам (частину – у співпраці з відомими російськими бібліографами і вченими Я. Гротом, M. Лісовським, В. Межовим та ін.). Зачну увагу приділяв популяризації творчості Т. Шевченка. Зокрема, у журналі «Новое время» опублікував літературно-бібліографічну розвідку про «Кобзар» (за підписом Тарасій Звонков); в «Киевской старине» оприлюднив розшукані ним особисто вісім листів Шевченка, адресованих родині Тарновських та актору С. Артемовському. Брав активну участь у редагуванні 3-томного видання творів (вийшло з друку у 1870–1876 рр.) М. Максимовича.

На прохання Г. Буткевич – рідної сестри М. Некрасова, здійснив укладання і редагування першого посмертного чотиритомного повного зібрання його поезій (Санкт-Петербург, 1879), до якого додав бібліографічний покажчик. Започаткував популярні літературні календарі у виданнях О. Суворіна.

Помітне місце в діяльності С. Пономарьова посідала й релігійно-духовна творчість, зокрема поетична. Мав значні напрацювання з бібліографічного релігієзнавства. Уклав бібліографічні посібники праць митрополита Київського і Галицького Євгенія (Є. Болховітінова) та архієпископа Чернігівського і Ніжинського Філарета (Д. Гумілевського).

Крім галузі персональної бібліографії приділяв увагу й краєзнавчим студіям та їх бібліографічному забезпеченню. Упорядковував словник видатних осіб – уродженців Київської, Полтавської, Чернігівської, Подільської та Волинської губерній. Повністю словник опублікувати не вдалося. Вийшла друком лише його частина – «Земляки. Достопамятные уроженцы земли Черниговской» (1898). Ця праця стала першим біобібліографічним виданням про Чернігівщину. Працював над бібліографією окремих міст. На основі праці О. Востокова «Описание рукописей Румянцевского музеума» підготував перелік творів, що стосуються Києва. Уклав альбом «Киев в русской поэзии» (1878).

Основна риса бібліографічних та інших праць С. Пономарьова – надзвичайна точність і докладність наведених у них відомостей, попри те, що багато з них готувалися в Конотопі, далеко від великих міст і бібліотек. Це було досягнуто й завдяки унікальній фотографічній пам’яті бібліографа, його копіткій роботі в бібліотеках столичних і губернських міст у 1850–1860-х роках, ефективному використанню ресурсів власної книгозбірні, що створювалась С. Пономарьовим протягом всього дорослого життя, шляхом відмови собі в усьому іншому. До вченого, як висококваліфікованого бібліографа з надзвичайною ерудицією, знавця книг постійно зверталися за бібліографічною інформацією та консультаціями представники великих бібліотек з Санкт-Петербурга, Москви, Києва, інших губернських міст, вчені, письменники, діячі книги.

image
«Бібліотека С.І.Пономарьова. Книга – предмет матеріальної культури» – виставка в Конотопському міському краєзнавчому музеї ім.О.М.Лазаревського
Свою унікальну бібліотеку, в якій налічувалося майже 15 тис. томів, у т. ч. й численні бібліографічні раритети, дбайливо переплетені підшивки газет 19 ст., вчений пожертвував Конотопському земству для залучення до книжкових багатств всіх охочих мешканців міста. Проте ще за життя С. Пономарьова через нерозуміння малоосвіченими земськими урядовцями цінності цієї книгозбірні вона була розпорошена між чоловічою та жіночою гімназіями, дещо передано у в’язницю, багато видань розкрадено і розпродано. Частина цієї бібліотеки (625 книжок), що вціліли у важкі 1910–1920-ті і пізніші роки, нині зберігається у фондосховищі Конотопського міського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського, до створення якого у вересні 1900 р. С. Пономарьов також доклав свою працю і кошти, ставши його співзасновником.

За заслуги в науці був обраний членом-кореспондентом ІІ відділення Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, почесним членом Імператорського Православного палестинського товариства. Двічі нагороджений академічною золотою Уваровською медаллю (1890, 1899).

image
Меморіальна дошка на будівлі Конотопської центральної міської бібліотеки імені С. Пономарьова
Похований на цвинтарі парафіяльної церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Конотопі. Могилу С. Пономарьова було знищено разом з церквою в 1930-і роки.

У радянські часи постать С. Пономарьова та його науковий, бібліографічний доробок фактично замовчувалися. Зі здобуттям Україною незалежності наукову спадщину С. Пономарьова досліджували В. Авдеєнко, М. Геращенко, В. Дудко, Ж. Іванова, Л. Коцирій, Б. Круглов, Н. Стронська, В. Шендеровський та ін.

Рішенням 28-ї сесії Конотопської міської ради 5-го скликання від 25 червня 2008 р. ім’я С. Пономарьова присвоєно Конотопській центральній міській бібліотеці, на її будівлі з нагоди 175-річчя від дня народження вченого і бібліографа у серпні 2003 р. встановлено пам’ятну дошку.

 

Твори  

 

Разбор сочинения преосвященного Филарета Черниговского «Обзор русской духовной литературы» / С. И. Пономарев // Духовный вестник. – 1862. – № 10. – С. 300–305.

Иерусалим и Палестина в русской литературе, науке, живописи и переводах : (материалы для библиографии) С. И. Пономарев // Зап. Импер. Акад. Наук. – 1877. – Т. 30, № 1. – С. 1–127.

Земляки. Достопамятные уроженцы земли Черниговской / С. И. Пономарев // Чернигов. епархиал. изв. – 1898. – № 14. – С. 517–576.

Материалы для библиографии литературы о Ломоносове / С. И. Пономарев. – Санкт-Петербург, 1865. – 53 с.

Материалы для библиографии митрополита Евгения / С. И. Пономарев // Тр. Киев. духов. акад. – Киев, 1867. – № 8. – С. 293–353.

Материалы для библиографии о Грибоедове / С. И. Пономарев // Библиограф. – 1888. – № 7/8. – С. 261–274.

Михаил Александрович Максимович : (биогр. и историко-лит. очерк) / [С. И. Пономарев] // Журн. М-ва нар. просвещения. – 1871. – Ч. CLVII. – Т. X (октябрь). – С. 175–249.

Памяти Гоголя : материалы для библиогр. лит. о нем / С. И. Пономарев – Киев, 1882. – 60 с.

По Святой Земле : из палестин. впечатлений 1873–1874 гг. : (34 стихотворения с 20 илл.) / С. И. Пономарев. – Санкт-Петербург, 1879. – 152 с.

Восемь писем Тараса Григорьевича Шевченко к разным лицам / Сообщил С. Пономарев // Киев. старина. – 1883. – № 2. – С. 401–408.

Рукописи Румянцевского Музеума по истории Киева (перечень их по книге Востокова) / С. Пономарев // Киев. старина. – 1882. – № 4. – С. 158–160.

Список периодических изданий (на рус. языке), появившихся с 1856 по 1880 год / С. И. Пономарев // Ист. вестн. – 1880. – № 4. – С. 1–8.

Указатель неофициального отдела «Киевских епархиальных ведомостей» за десятилетие их издания с 1861 по 1870 гг. / С. И. Пономарев // Тр. Киев. духов. акад. – Киев, 1870. – № 24. – С. 1–87.

Хронологический список сочинений, изданий и переводов Степ. Ив. Пономарева, составленный им самим. – Санкт-Петербург, 1913. – 53 с.

 

Джерела  

 

 Дмитриевский А. А. Памяти библиографа и вдохновенного певца своей земли С. И. Пономарева / А. А. Дмитриевский. – Петроград, 1915. – 57 с.

Письма И. С. Аксакова, М. Максимовича, М. Погодина [и др.] к библиографу С. И. Пономареву. – Москва, 1915. – 230 с.

Різниченко В. Бібліограф С. І. Пономарьов : з нагоди 100-ліття з часу народж. (1828–1928) / В. Різниченко. – Киев, 1928. – 20 с.

Радченко Л. Подвижник книги, 1828–1928 / Л. Радченко. – Киев, 1929. – 12 с.

Геращенко М. Книгознавець і бібліограф С. І. Пономарьов / Михайло Геращенко // Книжник. – 1990. – № 3. – С. 20–25.

Коцирій Л. Сторінки творчої спадщини Степана Івановича Пономарьова / Л. Коцирій // Вісн. Кн. палати. – 1998. – № 2. – C. 37–39.

Коцирій Л. Бібліографічна діяльність С. І. Пономарьова в галузі релігієзнавства / Л. Коцирій // Бібл. вісн. – 1999. – № 3. – С. 18–21.

Авдєєнко В. «Я книгу паче хліба і солі приємлю» / В. Авдєєнко, Ж. Іванова // Пам’ять століть. – 2000. – № 3. – С. 149–153.

Шендеровський В. Видатний бібліограф другої половини XIX століття / В. Шендеровський // Нехай не гасне світ науки. – Київ, 2006. – С. 229–235.

Шендеровський В. Видатний бібліограф другої половини XIX століття / В. Шендеровський // Пам’ять століть. – 2007. – № 4–5. – С. 141–145.

Стронська Н. Степан Пономарьов: бібліограф, книгознавець, дослідник, новатор / Наталія Стронська // Вісн. Кн. палати. – 2010. – № 9. – С. 36–38.

Геращенко М. Життя та діяльність Михайла Максимовича в бібліографічному доробку Степана Пономарьова / М. Геращенко, Н. Стронська // Вісн. Кн. палати. – 2011. – № 2. – С. 45–47.

Пономарьов Степан Іванович // Українські бібліографи : біогр. відом., проф. діяльність, бібліогр. / Нац. парлам. б-ка України ; авт.-уклад. Н. І. Абдуллаєва. − Київ, 2011. – Вип. 3. − С. 105–107.

https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=8830

Абдуллаєва Н. Визначний бібліограф, літературознавець та книголюб С. Пономарьов / Н. Абдуллаєва // Бібл. планета. – 2014. – № 1. – С. 28–30.

Круглов Б. Наукова діяльність Степана Івановича Пономарьова (друга половина XIX – початок XX ст.) / Б. Круглов // Етнічна історія народів Європи. –  Київ, 2014. – Вип. 44. – С. 59–64.

Пономарьов Степан Іванович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець XIX ст. –1941 р. : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – С. 359–360.

 

———————————————

Абдуллаєва Н. І. Пам’яті визначного бібліографа, літературознавця та книголюба Степана Івановича Пономарьова 

Пономарев Степан Иванович / История Полтавы (Сайт Бориса Тристанова)

Смаглюк А. П. Книги бібліотеки С.І. Пономарьова з фондової колекції [Конотопського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського]

У Конотопі відкрилася виставка, присвячена книгознавцю Степану Пономарьову

Абдуллаєва Наталія Іванівна
Статтю створено : 28.07.2021
Останній раз редаговано : 06.08.2021