Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 15
За місяць : 781
Кількість
статей : 972
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Плевако Микола Антонович
Рубрики : Персоналії
Плевако Микола Антонович

imageПлева́ко Микола Антонович [27.11(09.12)1890, слоб. Дворічна Дворічанської  ол. Куп’янського пов. Харківської губ., нині смт Куп’янського р-ну Харківської обл. – 25.04.1941 (за іншими даними – 11.04.1941), с. Вишнівка (рос. – Вишньовка), з 1998 р. – с-ще Аршали Аршалинського р-ну Акмолинської обл., Казахстан] – літературознавець, бібліограф, педагог.

Народився в сім’ї орендатора водяного млина, що згодом займався дрібною торгівлею. Батько походив із зубожілої міщанської родини, мати – із заможної селянської сім’ї Оранських. Мав складне дитинство: рано втратив матір, збіднілий батько дітьми не займався, тому М. Плевако виховувався в родичів по матері. Початкову освіту здобував у церковно-парафіяльній та двокласній школах у Дворічній, надалі коштом мецената і українофіла О. Шахова вчився у 2-й Харківській чоловічій гімназії (1903–1910), де перетинався з діячами українського культурного руху Б. Грінченком (якого вважав своїм учителем) та С. Єфремовим.

В 1910 р., після смерті Б. Грінченка, у пам’ять про свого наставника, що прищепив юнакові потяг до українства та літератури, створив студентський гурток «Видавництво ім. Бориса Грінченка», де побачив світ перший нарис М. Плевака «Життя та праця Б. Грінченка» (1911). 

Закінчив слов’яно-руське відділення історико-філологічного факультету Харківського університету (1910–1916), був учнем і послідовником М. Сумцова.

В університеті розпочав бібліографічну діяльність: паралельно з дослідженням творчості Б. Грінченка підготував рукописний бібліографічний покажчик про цього письменника і громадського діяча.

У 1914 р. за участь у підготовці демонстрації в день 100-річного ювілею Т. Шевченка був заарештований та три місяці утримувався у в’язниці.

Був залишений при університеті як стипендіат для підготовки до професорського звання при кафедрі російської мови і літератури (1916–1917), пізніше – українського письменства (1917–1918). Нагороджений золотою медаллю університету за працю «Св. Николай в русской народной словесности» та відзначений університетським історико-філологічним товариством премією ім. проф. О. О. Потебні за працю «Григорий Федорович Квитка-Основьяненко как художник и психолог» (1911). Одночасно з навчанням працював зберігачем етнографічного музею та в канцелярії Харківського історико-філологічного товариства (1914–1917).

Короткий час (грудень 1917-го – 1918 р.) обіймав посаду директора Першої української гімназії ім. Б. Грінченка, створеної ним на базі Харківської приватної гімназії, одночасно завідував курсами українознавства для вчителів середніх шкіл Харківщини та виконував обов’язки комісара Харківської шкільної округи, дбав про українізацію народних шкіл Слобожанщини.

Перебравшись з Харкова на Поділля, у 1919–1920 рр. М. Плевако провадив викладацьку роботу в новоствореному Кам'янець-Подільському державному українському університеті (приват-доцент, професор кафедри нової української мови і літератури), одночасно завідував бібліотекою університету та керував студентським науковим бібліографічним гуртком історико-філологічного факультету, члени якого упродовж січня – квітня 1920 р. уклали бібліографію праць Б. Грінченка. Навесні 1920 р. вів бібліографічний семінар при кафедрі, де читав лекції з теоретичних проблем бібліографії та методики укладання різних бібліографічних покажчиків. Учасниками семінару були М. Ясинський, Л. Биковський, С. Сірополко та ін. Брав участь у складанні каталогів бібліотеки, в т. ч. систематичного.

 Член Кам'янець-Подільського бібліотечного товариства, постійний співробітник Історико-філологічного відділення ВУАН і постійний штатний співробітник Комісії для видавання пам’яток новітнього українського письменства (1919–1922). Деякий час працював також редактором видавничого відділу Подільської губернської крайової управи.

Повернувшись у 1920 р. до Харкова, М. Плевако деякий час викладав новітню українську літературу в Академії теоретичних знань.

З кінця 1920-го до осені 1922 р. працював викладачем української літератури та українознавства у київських вишах (інститутах народної освіти та архітектурному) та в Мироцькому механічному технікумі поблизу Києва (нині – Відокремлений структурний підрозділ «Немішаївський фаховий коледж» Національного університету біоресурсів і природокористування України).

Надзвичайно інтенсивним виявився період роботи М. Плевака у Харкові протягом 1922–1934 рр.: був професором, завідувачем кафедр української літератури факультету соціального виховання (серпень 1922-го – 1924 р.) і факультету профосвіти (1924–1928) Харківського інституту народної освіти (ХІНО; нині – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна); одночасно працював викладачем у Харківському педтехнікумі ім. Г. С. Сковороди (1922–1925). Був науковим співробітником (1922–1923), дійсним членом та керівником секції української літератури Науково-дослідної кафедри історії України у структурі ХІНО (1924–1926), згодом – Науково-дослідної кафедри літератури (1927–1928).

З утворенням у місті в 1926 р. Інституту Тараса Шевченка (нині – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України) до 1933 р. М. Плевако – дійсний член цього закладу та керівник кабінету бібліографії, де співпрацював з відомим бібліографом М. Яшеком.

У 1930 р. на хвилі репресивних заходів проти української інтелігенції вченого звинуватили в українському націоналізмі, антимарксизмі. Під адміністративним тиском він був змушений піти з ХІНО, а потім – і з Науково-дослідного інституту Тараса Шевченка.

Прагнучи вирватися із гнітючої атмосфери цькування та утисків, на початку 1934 р. М. Плевако переїхав до Києва, де деякий час працював у Комісії літератури і мистецтва ВУАН, займався винятково виданням творів Т. Шевченка (до 1936 р.).

17 травня 1938 р. М. Плевако був заарештований за звинуваченням у причетності до «контрреволюційного табору Єфремових та Річицьких та інших літераторів-націоналістів». За вироком суду отримав 5 років заслання, яке відбував у Казахстані. У школі с. Вишнівка працював учителем арифметики та природознавства. 25 квітня 1941 р. загинув за нез’ясованих обставин. 25 липня 1962 р. Київський обласний суд повністю реабілітував М. Плевака.

М. Плевако – автор близько 100 наукових, науково-популярних праць, навчальних посібників, передмов до книжок, укладач низки читанок, збірників тощо. Мав велику бібліотеку, яка у 1920-і рр. була чи не найціннішою за добором книжок серед приватних книгозбірень у Харкові.

image
Хрестоматія нової української літератури від початку 80-х років ХІХ ст. до останніх часів : [у 2 т.] / Плевако М. Т. 1. – [Харків]: ДВУ, 1926. – 595 с.
Найважливішою умовою дослідження історії української літератури вчений вважав бібліографію та застосовував її елементи у своїй щоденній роботі літературознавця. Системності, масштабності бібліографічна складова набула у роботі дослідника над головною працею його життя – «Хрестоматією нової української літератури від початку 80-х років ХІХ ст. до останніх часів» у 2 томах (т. 2 вийшов 1923 р., перевидавався п’ять разів, т. 1 опублікований у 1926 р.).

Досконалий бібліографічний апарат «Хрестоматії…» став ґрунтовним путівником по літературних першоджерелах минулих років. Такою ж бібліографічною методикою М. Плевако керувався і при підготовці до видання вибраних творів Б. Грінченка, Л. Глібова, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, О. Стороженка, Т. Шевченка. Вилучення на довгі роки з наукового обігу «Хрестоматії…» як результат репресій, розгорнутих проти вченого, загальмувало розвиток як літературознавчого процесу в Україні, так і літературної бібліографії загалом.

Матеріали, пов’язані з роботою над «Хрестоматією…», а саме автобіографії письменників як джерело біобібліографічних довідок, стали основою ще однієї ґрунтовної праці вченого – «Словника українських письменників», над яким він працював, починаючи з 1924 р. М. Плевако планував видати «Словник..» у трьох томах. За задумом вченого, ця розвідка мала охопити українську літературу від давнини до сучасності. У формуванні фактичної бази довідника в частині, присвяченій новітньому письменству, науковець відводив одну з головних ролей інформації, одержаній від самих літераторів, до яких звертався усно й письмово, особисто й за посередництва інших осіб. Це зібрання вирізняє широта географічного діапазону: кореспондентами М. Плевака були не лише письменники з України, а й українські майстри слова Кубані, Північного Кавказу, Криму та інших регіонів РСФРР, Казахської РСР, Східної Галичини, Чехо-Словаччини, Німеччини, Франції, Ірану, США, Канади.

У 1934 р. «Словник…» разом з картотекою, яка налічувала понад 102 тис. бібліографічних записів, було практично завершено, проте влада не дозолила його видати. Після хвороби, арешту в 1938 р. та загибелі вченого і внаслідок війни доля зазначеної праці складалася драматично. Окремі її частини втрачено, і нині вцілілі частини «Словника...» зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ). У сучасному вигляді це зібрання містить автобіографічні та бібліографічні матеріали понад 400 діячів української культури другої половини 19-го – першої третини 20 ст.

Власні погляди на завдання бібліографії та методологічні підходи до створення біобібліографії письменника М. Плевако виклав у рецензії «Нове видання творів Грицька Григоренка (Олександри Євгеніївни Косачевої)» (1930), а праця «Шевченко і критика: (еволюція поглядів на Шевченка)» (1924) стала довершеним прикладом бібліографічної розвідки, опису та коментарів віднайдених джерел.

Особові архівні фонди М. Плевака зберігаються в Інституті рукопису НБУВ, ф. XXVII, Плевако М. А. (1881–1962), 1841 од. зб.; Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, ф. 271 (1865–1980), 371 од. зб.; відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, ф. № 129 (1930-і рр.), 9 од. зб.; Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, ф. 166, оп. 12, спр. 5953 (особова справа М. Плевака); ф. 2682, оп. 1, спр. 182.

.

Твори

Життя та праця Бориса Грінченка / М. Плевако. – Харків : Вид-во ім. Бориса Грінченка, 1911. – 81 c.

Историко-филологическое общество при Харьковском университете: (Очерк истории об-ва и деятельности его в области украиноведения) / Н. Плевако // Укр. жизнь. – 1915. – № 11/12. – С. 56–75.

 Григорій Квітка-Основ'яненко / М. Плевако // Зап. Наук.-літ. від. Т-ва ім. Г. Квітки-Основ'яненка у Харкові. – Харків, 1916. – Т. 1.

 Хрестоматія по українській літературі для народних вчителів, шкіл учительських та середніх і для самоосвіти. Ч. 1. Народна словесність і стара література (XI–XVIII ст.) / зложили проф. М. Сумцов і М. Плевако за участю проф. Д. Багалія. – Харків : Союз, 1918. – 152 с.

Біографічний словник письменників і діячів Поділля / М. Плевако // Життя Поділля. – Кам’янець, 1919.

Сковорода в світлі художньої літератури / Плевако М. // Книга. – 1923. – № 1. – С. 11–17.

Українська дитяча література, 1921–1922 рр. / М. Плевако // Книга. – Харків, 1923. – № 2. – С. 43–46.

Хрестоматія нової української літератури від початку 80-х років ХІХ ст. до останніх часів : [у 2 т.] / Плевако М.

Т. 1. – [Харків]: ДВУ, 1926. – 595 с.

Т. 2. – 5-те вид. – Харків : Книгоспілка, 1927. – 528 с.

Григорій Сковорода й українське письменство / М. Плевако // Наук. зб. Харків. наук.-дослідчої катедри історії України. – Харків, 1924. – Кн. 1. – С. 33–48.

Шевченко й критика: (еволюція поглядів на Шевченка) / проф. М. Плевако. – [Харків] : Червоний шлях, 1924. – 75 с.

Тарас Шевченко : зб. матеріалів і документів про життя, діяльність та добу поета / М. Плевако. – Харків, 1926. – 352 с.: іл., портр.

Леонід Глібов та його твори / М. Плевако // Глібов Л. Байки. – Харків, 1927. – С. ХІІІ–ХХІ.

Вибрані твори нової літератури: (від Котляревського до наших днів) : (хрестоматія) / М. Плевако. – Харків, 1929. – 1088 с.

Словник українських письменників / М. Плевако // Пролет. правда. – 1929. – 7 серп. – С. 5.

Нове видання творів Грицька Григоренка (Олександри Євгенівни Косачевої) / М. Плевако // Літ. арх. – 1930. – № 1/2. – С. 303–312.

Хрестоматія з історії західних літератур. Т. 3 : Література ХVІІ–ХVІІІ ст. доби абсолютної монархії та буржуазних революційних рухів / упоряд. О. Білецький і М. Плевако. – Харків ; Одеса : Рад. шк., 1931. – 650 с.

 Статті, розвідки й біобібліографічні матеріали / М. А. Плевако ; Укр. вільна акад. наук у США ; [відбір, ред. текстів, бібліогр. та прим. Г. Костюка]. – Нью-Йорк ; Париж, 1961. – 808 .

Джерела 

Костюк Г. Микола Антонович Плевако: життя та діяльність // Плевако М. А. Статті, розвідки й біобібліографічні матеріали. – Нью-Йорк ; Париж, 1961. – С. 777–785. – (З нашого минулого ; ч. 2).

 Кравців Б. Розгром українського літературознавства 1917–1937 рр. // Зап. Наук. Т-ва імені Шевченка. Т. CLXXIII : збірник на пошану українських учених знищених большевицькою Москвою. – Париж ; Чікаго, 1962. – С. 217–308. – Про М. Плевака: с. 232.

Куликова З. Микола Антонович Плевако / Куликова З., Павлов Д. // Слово і час. – 1990. – № 12. – С. 44–47.

Мовчан Р. Безповоротна втрата? / Р. Мовчан // Слово і час. – 1995. – № 4. – С. 27–32.

Буран В. Літературознавець і бібліограф Микола Плевако (1890–1941) : біобібліогр. нарис / В. Я. Буран ; наук. ред. Ф. П. Погребенник ; Нац. парлам. б-ка України. – Київ, 1996. – 94 с. – (Видатні діячі української книги ; вип. 7).

 Королевич Н. Ф. Українські бібліографи ХХ століття : навч. посіб. для ін-тів культури України. – Київ : Кн. палата України, 1998. – Про М. Плевака див. Імен. покажч.: с. 324.

 Плевако Микола Антонович // Довідник з історії України: (А–Я). – Київ, 2001. – С. 582–583.

 Зубкова Н. Плевако Микола Антонович (1890–1941) – літературознавець, бібліограф / Н. Зубкова // Особові архівні фонди Інституту рукопису НБУВ : путівник. – Київ, 2002. – С. 424–429.

 Костюк Г. Доля вченого. Микола Антонович Плевако. Життя та діяльність // Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі). – Вашингтон ; Київ, 2002. – С. 35–70.

 Матвійчук Л. Біобібліографічні матеріали з історії української літератури в особовому архівному фонді Миколи Плевака (1890–1941) в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / Матвійчук Л. // Рукописна та книжкова спадщина України. – Київ, 2007. – Вип. 12. – С. 93–101.

Захаркін С. Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака / С. Захаркін // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника. – Львів, 2008. – Вип. 1 (16). – С. 96–106.

Рева Л. Письменник очима Миколи Плевака: (за фондами архівів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) / Рева Л. // Вісн. Кн. палати. – 2008. – № 12. – С. 40–43.

Пархоменко В. М. Бібліографічна діяльність Миколи Антоновича Плевако (1890–1941) / Пархоменко В. М. // Наук. пр. Кам'янець-Поділ. нац. ун-ту ім. І. Огієнка. Сер. : Бібліотекознавство. Книгознавство. – Вип. 2. –Кам'янець-Подільський, 2010. – С. 37–48.

Майстренко А. Життя і діяльність Миколи Антоновича Плевака за архівними документами та спогадами / Анжела Майстренко // Пам’ятки : археограф. щорічник / УНДІАСД. – 2013. – Т. 14. – С. 141–154.

Плевако Микола Антонович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець XIX ст. –1941 р.) :  матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; редкол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – С. 352–354.

 

­­­_________________

ПЛЕВАКО МИКОЛА АНТОНОВИЧ (27.11.1890 – 11.04.1941/ Електронна бібліотека «Україніка»

ПЛЕВАКО МИКОЛА АНТОНОВИЧ (27.11.1890 – 11.04.1941) – український літературознавець, бібліограф. Електронна виставка із фондів Інституту рукопису НБУВ

Микола Антонович Плевако (18901941) / Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України 

Казакова Наталія Володимирівна
Майстренко Анжела Андріївна
Статтю створено : 25.03.2021
Останній раз редаговано : 27.04.2023