Пошук статті
|
|||
Кількість користувачів Сьогодні : 26 КількістьЗа місяць : 1110 статей : 1008 |
Онищенко Олексій Семенович
Онищенко Олексій Семенович [17.03.1933, с. Рудка Гребінківського (нині – Лубенського) р-ну Полтавської обл.] – вчений-філософ, культуролог, історик, організатор науки та бібліотечної справи, бібліотекознавець, архівіст, громадський діяч; доктор філософських наук (1976), професор (1977), академік НАН України (1998); академік-секретар відділення історії, філософії та права НАН України (1998–2015), радник Президії НАН України (з квітня 2015 р.), генеральний директор Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, НБУВ (1992–2013 рр., з 2014 р. – почесний генеральний директор); президент Асоціації бібліотек України (з 1992 р.); заслужений діяч науки і техніки України (1983), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008). Народився в сім’ї незаможних селян-хліборобів. Через те, що школа під час війни не працювала, програму перших класів опановував самотужки, багато уваги приділяв читанню книжок, зокрема шевченківського «Кобзаря». У 1951–1956 рр. навчався на історико-філософському факультеті Київського державного (нині – національного) університету ім. Т. Г. Шевченка, вищу освіту здобув з відзнакою. Трудову діяльність розпочав власним кореспондентом тернопільської обласної газети «Вільне життя» (1956–1959). У 1959 р. вступив до аспірантури Інституту філософії АН УРСР. Після закінчення навчання залишився в установі, де впродовж 1962–1978 рр. пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи. Цей період фахового зростання О. Онищенка був прикметний його вагомим внеском у дослідження проблем духовної культури, світогляду особи, науково-технічної революції, філософсько-соціологічних аспектів еволюції масової свідомості, соціології релігії, історії релігій в Україні, ролі святково-обрядової сфери в житті особи і суспільства. Захистив докторську дисертацію на тему «Еволюція сучасної релігійної свідомості та проблеми формування науково-атеїстичного світогляду» (1975). У 1978–1991 рр. працював директором Міжреспубліканської філії Інституту наукового атеїзму Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Києві. У 1991 р. очолив новостворене відділення релігієзнавства Інституту філософії АН УРСР. У 1992 р. обійняв посаду директора Центральної наукової бібліотеки АН України ім. В. І. Вернадського (ЦНБ АН України, від 1996 р. – НБУВ). Відтоді його життя і діяльність невіддільні від розвитку бібліотечної галузі. Очоливши ЦНБ АН України, домігся відновлення її статусу як національної бібліотеки, наданого установі ще під час заснування в 1918 р. (поновлення цього статусу відбулося згідно з Указом Президента України від 5 квітня 1996 р. № 244/96 «Про надання Центральній науковій бібліотеці імені В. І. Вернадського статусу національної»), перетворив НБУВ на один із провідних центрів дослідження книжкової і рукописної спадщини, започаткував розбудову на її базі потужного сучасного електронного науково-інформаційного центру. Під керівництвом О. Онищенка було розроблено нову концепцію діяльності бібліотеки, трансформовано її структуру і функції з метою оптимізації використання багатоаспектних потенційних можливостей НБУВ і як найбільшого за обсягом документних ресурсів книжкового та рукописного державного сховища України, і як провідної в бібліотечній сфері науково-дослідної установи, що займається вирішенням широкого кола взаємопов’язаних книгознавчих, бібліотекознавчих, бібліографознавчих, архівознавчих, науково-інформаційних та інших питань. Серед них, зокрема, опрацювання проблем розвитку інноваційних процесів у бібліотеках інформаційного суспільства, фундаментальних питань поступу національної бібліографії України, введення до наукового обігу ретроспективних рукописних та книжкових фондів бібліотек як підґрунтя розвитку духовної сфери суспільства. Завдяки зусиллям О. Онищенка протягом короткого часу НБУВ трансформувалася в одну з провідних академічних інституцій у системі вітчизняних установ гуманітарної науки і культури. Саме за його ініціативою в структурі бібліотеки розпочали діяльність підрозділи, які забезпечують комплексне вирішення завдань збирання, зберігання та використання документно-інформаційних ресурсів: науково-дослідні інститути (бібліотекознавства, української книги, рукопису, архівознавства, біографічних досліджень) та центри (формування бібліотечних ресурсів, бібліотечно-інформаційних технологій, консервації і реставрації, культурно-просвітницький, редакційно-видавничий). Задля висвітлення результатів наукових досліджень і бібліотечно-інформаційної діяльності новостворених підрозділів започатковано низку видань: фаховий часопис «Бібліотечний вісник» (1993), інформаційно-аналітичний журнал «Україна: події, факти, коментарі» (1998), наукові збірники «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» (1998), «Рукописна та книжкова спадщина України» (1993), «Українська біографістика» (1996). У 1999 р. НБУВ долучилася до формування Українського реферативного журналу «Джерело» (заснований у 1995 р. спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України) – видання, що відображає інтеграційні процеси в науковій та державній політиці в контексті інформаційних ресурсів України. У 1992 р. О. Онищенко висунув ініціативу реалізувати ідеї академіка В. Вернадського щодо створення у структурі національної бібліотеки спеціального підрозділу для забезпечення інформаційної підтримки діяльності законодавчого органу держави. Так, у структурі ЦНБ АН України ім. В. І. Вернадського було утворено низку нових підрозділів: науково-інформаційний центр – Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ), яка здійснює аналітичну, інформаційну та прогностично-консультаційну діяльність щодо задоволення потреб органів державної влади, ділових і громадських організацій; Фонд Президентів України, завданням якого є збирання, зберігання та введення в науковий і культурний обіг документних матеріалів, що висвітлюють політичну й державну діяльність і життя президентів України; Національну юридичну бібліотеку, яка забезпечує акумуляцію та ефективне використання документно-інформаційних ресурсів, що містять правову інформацію, сприяють удосконаленню правотворчої діяльності в Україні. Згодом у складі НБУВ було засновано Австрійську бібліотеку, Бібліотеку Ісламської Республіки Іран та Китайську бібліотеку. Реалізація розробленої О. Онищенком концепції розвитку Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського сприяла перетворенню її на загальнодержавний науково-інформаційний комплекс, що акумулює та розповсюджує документно-інформаційні ресурси в системі індустрії знання. Генеральний директор зробив традицією проведення щорічних міжнародних наукових конференцій, тематика яких віддзеркалює найактуальніші питання, що постають перед бібліотеками та потребують першочергового вирішення, зокрема такі, як: «Інноваційна діяльність – стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек» (2003), «Інтелектуальні інформаційні технології у бібліотечній справі» (2005), «Роль бібліотек у формуванні єдиного науково-інформаційного простору України» (2006), «Бібліотечно-інформаційний комплекс у контексті розвитку суспільства знань» (2009), «Формування і розвиток бібліотечного електронного середовища» (2011), «Інноваційна модель наукової бібліотеки XXI століття» (2012) та ін. За вагомі особисті здобутки в розвитку науки, розроблення важливих напрямів вивчення духовної культури у 1994 р. О. Онищенка обрано членом-кореспондентом, а у 1997 р. – дійсним членом НАН України. З 1998 р. академік О. Онищенко – член Президії НАН України, академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України. У цей час він органічно поєднує роботу академіка-секретаря і керівника національної бібліотеки: нові ідеї, проєкти та розробки, апробовані у НБУВ, активно впроваджує в академічних установах. Зокрема, О. Онищенко чимало зробив для розвитку комплексних досліджень, згуртування науковців навколо розв’язання найгостріших проблем сучасної соціогуманітаристики. Вагомим є його внесок у підготовку проєктів концепцій гуманітарного, інформаційного розвитку України, щорічних наукових доповідей НАН України з актуальних питань суспільно-політичного, соціально-економічного і культурного поступу України. У 2004 р. О. Онищенко спільно з фахівцями НБУВ розробив Державну програму розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на 2005–2010 рр., яку було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1085. Фінансування Програми було здійснено лише у 2008 р., проте бібліотека й без додаткових коштів та належного матеріально-технічного забезпечення виконувала більшість запланованих завдань: формувала загальноакадемічні електронні інформаційні ресурси, створювала науково-інформаційний портал, оцифровувала унікальні фонди, провадила науково-видавничу діяльність. Розвиток галузі національної бібліографії та створення репертуару українськомовної книги постійно перебували в центрі уваги О. Онищенка. За його підтримки та завдяки сформованому ним колективу досвідчених фахівців було видано п’ять випусків бібліографічного покажчика «Україномовна книга у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського». З квітня 2013 р. О. Онищенко – почесний генеральний директор НБУВ, з того ж року обіймає посаду головного наукового співробітника відділу історії академічної науки Інституту архівознавства НБУВ, з квітня 2015 р. – радник Президії НАН України. Особливу увагу вчений приділяє дослідженню документальної спадщини, формуванню архіву академічної науки, на базі якого напрацьовано фундаментальні збірки публікацій джерел з історії науки, виконується реконструкція бібліографічної джерельної бази з історії науки в Україні. Під його керівництвом підготовлено низку ґрунтовних узагальнених видань з проблем історії вітчизняної академічної науки та її сучасного розвитку. Серед робіт, ініційованих ученим і виданих за його участі: документальна багатотомна праця «Історія Національної академії наук України: документи і матеріали», монографії «М. В. Келдиш і українська наука», «А. П. Александров та українська наука», довідково-енциклопедичне видання «Академії наук країн Європи», а також загальноакадемічне 12-томне видання вибраних праць академіка В. Вернадського. Завдяки зусиллям О. Онищенка у 2001 р. вперше опубліковано повний текст «Пересопницького Євангелія», яке є національною святинею України. Він є співавтором і членом редакційних колегій низки видань: «Національна академія наук України (1918–2018). До 100-річчя від дня заснування» (2018); «Національна академія наук України – 100: головні тенденції розвитку і здобутки» (кн. 1, 2018); «Керманич української науки. Життєвий і творчий шлях Б. Є. Патона: до сторіччя від дня народження» (2018); «Творець теоретичної і математичної фізики: до 110-річчя від дня народження академіка М. М. Боголюбова» (2019); «Засновники і президенти Національної академії наук України: біобібліографічні матеріали» (2020), «Україна – 30 років незалежності» (2021). Досліджував епістолярну спадщину академіка В. Вернадського, брав участь в укладанні бібліографії його праць. Бібліотечна справа в Україні в ХХ столітті : монографія / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко. Київ, 2009. Академік О. Онищенко очолює дослідження з історії НБУВ та бібліотечної справи в Україні, науково-інформаційної діяльності наукових бібліотек зарубіжжя. Під його керівництвом НБУВ видає фундаментальні наукові праці з національної бібліографії, історії книги, бібліотечної справи, інформаційно-аналітичної діяльності, питань, що стосуються формування та використання документних інформаційних ресурсів. Низка фундаментальних праць ученого (у співавторстві з Л. Дубровіною) висвітлює історію бібліотечної справи в Україні, у т. ч. історію НБУВ (у 1998-му, 2003-му, 2008 р. видано три томи з історії НБУВ, відповідно за періоди 1918–1941, 1941–1964, 1964–1991 рр.); У 2009 р. вийшло з друку монографічне дослідження з історії бібліотечної справи та бібліотек України у 20 ст.
Один із головних пріоритетів діяльності академіка О. Онищенка – розвиток теорії і практики бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, документознавства. Його незаперечною заслугою є обґрунтування й утілення в життя принципово нової концептуальної моделі бібліотеки 21 ст. як інфополісу – дослідницького, науково-інформаційного, науково-аналітичного, видавничого і культурно-освітнього комплексу з розвинутою інфраструктурою формування та опрацювання документних потоків, із застосуванням новітніх інтелектуальних інформаційних технологій задля задоволення щоразу більших потреб науки, виробництва, освіти, культури, підтримки інноваційного поступу країни. Предметом уваги академіка є актуальні для сучасного бібліотекознавства питання адаптації бібліотек до умов цифрової культури, піднесення рівня інформаційної грамотності цифрового покоління, розвиток індивідуальних інтегрованих сервісів, цифровізація документних ресурсів як стратегічний шлях розвитку бібліотечної справи. За період роботи у НБУВ О. Онищенко керував та брав участь у реалізації багатьох проєктів з окремих гуманітарних аспектів українського архівознавства, археографії, бібліографії, книгознавства, інформатики. Серед них: «Історико-культурний процес в Україні в писемних джерелах. Розробка монументальної серії публікацій документів і матеріалів»; «Архівна та рукописна україніка»; «Розробка і збереження книжкової спадщини України», «Забезпечення загальнодоступності книжкової спадщини України» та ін. У 1998–2000 рр. у НБУВ реалізовано спільний із Бібліотекою Народовою у Варшаві проєкт «Полоніка», що передбачав пошук документів та книжок польського походження в Україні. У 2005–2007 рр. реалізовувався Почаївський проєкт, завдяки якому було укладено каталог кириличних видань Почаївського Успенського монастиря та видано збірник наукових праць «Почаївська друкарня та її стародруки». Як науковий лідер О. Онищенко плідно працює у напрямі поглиблення інтеграції наукових знань – бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, а також суміжних наукових дисциплін, зокрема документознавства, архівознавства, археографії, біографістики, інформатики, у контексті завдань і функцій національної бібліотеки у суспільстві, що розвивається. Вчений став ініціатором підготовки циклу монографічних досліджень, що репрезентують актуальні проблеми інформаційного суспільства, розвитку системи соціальних комунікацій в умовах глобалізації. Під його керівництвом та з участю відомих українських учених Л. Дубровіної, В. Попика, В. Горового підготовлено видання, що розкривають пріоритетні проблеми розвитку науково-інформаційної діяльності, соціальних комунікацій та бібліотекознавства на загальнодержавному рівні, зокрема: «Національний інформаційний суверенітет у контексті розвитку новітніх інформаційних технологій» (2011), «Національні інформаційні ресурси як інтегративний чинник вітчизняного соціокультурного середовища» (2014), «Національний інформаційний комплекс і його роль у глобальному інформаційному просторі» (2014). Дослідження особливостей розвитку вітчизняної соціокультурної сфери репрезентують видання колективних монографій з участю О. Онищенка: «Інформаційна складова соціокультурної трансформації українського суспільства» (2012), «Інформатизація і модернізація соціокультурної сфери суспільства: взаємодія та розвиток», «Тенденції впливу глобального інформаційного середовища на соціокультурну сферу України», «Соціальні мережі як чинник розвитку громадянського суспільства» (всі – 2013), «Соціальні мережі як інструмент взаємовпливу влади та громадянського суспільства» (2014). Вагомим є внесок ученого в підготовку кадрів вищої кваліфікації, розвитку професiйного потенцiалу НБУВ. Цьому сприяла діяльність двох спецiалiзованих вчених рад – Д 013.101 (з 1994 р.) та Д 26.165.01 (з 2004 р.), із правом захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальностями «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство», «Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології», «Документознавство, архівознавство», головою яких був О. Онищенко. Під його керівництвом сформовано наукову школу, в межах якої вже захищено понад 40 кандидатських і 20 докторських дисертацій у галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства, сформувалася нова плеяда талановитих науковців, керівників бібліотек та бібліотечно-інформаційних підрозділів. Серед учнів і послідовників О. Онищенка – директор Державної наукової педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського у 2000–2014 рр., канд. іст. наук П. Рогова; професор кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету «Львівська політехніка», д-р наук із соц. комунікацій Н. Кунанець, заступник генерального директора НБУВ, канд. іст. наук Л. Муха, директор Інституту бібліотекознавства НБУВ, канд. іст. наук О. Василенко, завідувачка кафедри бібліотекознавства та інформології Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, д-р наук із соц. комунікацій О. Воскобойнікова-Гузєва, а також д-р іст. наук Н. Стрішенець, д-р наук із соц. комунікацій С. Горова та багато інших відомих бібліотечному загалу фахівців. Академік є автором і співавтором понад 700 наукових робіт, у т. ч. 40 монографій. Під його керівництвом та з його участю видано фундаментальні праці з проблем соціогуманітаристики, формування вітчизняного інформаційного простору, історії Національної академії наук, історії бібліотечної справи в Україні, історії НБУВ. Академік О. Онищенко є активним і широко визнаним громадським діячем. Він стояв біля витоків заснування Асоціації бібліотек України (АБУ), є її багаторічним президентом. Під егідою АБУ міжвідомчою групою бібліотекарів наукових бібліотек було розроблено Національний формат бібліографічного запису УКРМАРК, підготовлено 15 випусків «Робочих таблиць класифікації НБУВ», які є універсальним за змістом комплексом лінгвістичних пошукових та інформаційних засобів АБІС НБУВ. За участі Президента АБУ О. Онищенка та широкого кола працівників наукових бібліотек відбулася Перша наукова сесія Інституту бібліотекознавства (1992), було видано довідник «Наукові бібліотеки України» (2004), що містить інформацію про 426 установ країни; збірники наукових праць «Бібліотеки Національної академії наук України: історія і сучасність» (2006) та «Бібліотеки України загальнодержавного значення: історія і сучасність» (2007). Учений зосереджує свою діяльність на поглибленні інтеграційних процесів у сфері науки, активізації обміну бібліотечно-інформаційними ресурсами, результатами наукової, науково-інформаційної, інформаційно-аналітичної та бібліографічної діяльності; підготовці спільних з іншими установами видань; реалізації наукових проєктів; розвитку міжнародних зв’язків з бібліотечно-інформаційними установами світового співтовариства. З 2002 р. академік О. Онишенко очолює Інформаційно-бібліотечну раду НАН України, опікується розвитком мережі бібліотек наукових установ НАН України. Завдяки його новаторським ідеям було ухвалено важливі для академічних установ рішення щодо передплати зарубіжних баз наукової інформації, створення загальнонаціонального ресурсу «Наукова періодика України», вдосконалення книгообміну з академіями наук зарубіжних країн, забезпечення тісної співпраці зі створення корпоративного інформаційного ресурсу з галузевими академіями наук України (медичною, педагогічною, сільськогосподарською, правовою, мистецтв). Академік О. Онищенко плідно працює у численних комітетах, комісіях та товариствах, зокрема Міжнародному комітеті славістів, Українському міжнародному комітеті з питань науки і культури, Комісії НАН України з наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, є членом Національної комісії у справах ЮНЕСКО. Тривалий час він працював у складах Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Колегії Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Національної комісії з питань закордонних українців. Як віце-президент Товариства «Знання» активно працює в царині поширення наукових знань серед якнайширшого громадського загалу. Як голова Українського комітету славістів О. Онищенко організовує численні заходи на відзначення Днів слов’янської писемності і культури, опікується виданням наукових збірників «Слов’янські обрії», «Українсько-македонський науковий збірник». Учений неодноразово гідно представляв вітчизняну науку на найвищих наукових форумах в Австрії, Бельгії, В'єтнамі, Ізраїлі, Китаї, Північній Македонії, Польщі, Сербії, Чехії та багатьох інших країнах світу. Був активним учасником та співорганізатором багатьох міжнародних та всеукраїнських наукових заходів, зокрема: Міжнародних конгресів україністів, Міжнародного з'їзду славістів, форуму творчої і наукової інтелігенції. О. Онищенко – член редколегій багатьох фахових часописів, збірників наукових праць, зокрема таких, як: «Вісник НАН України», «Бібліотечний вісник» (головний редактор у 1993–2013 рр.), «Вища освіта України», «Інформація і право», «Київська старовина», «Наука та наукознавство», «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» (голова редакційної колегії у 1998–2015 рр.), «Національна та історична пам’ять», «Рукописна та книжкова спадщина України», «Східний світ», щорічника «Українсько-македонський науковий збірник»; громадсько-політичного і теоретичного журналу Товариства «Знання» «Трибуна» та ін.; заступник головного редактора Українського реферативного журналу «Джерело»; автор статей та член редколегій низки започаткованих у 1990-х рр. нових енциклопедичних видань, зокрема таких, як: п’ятитомна «Історія української культури», Енциклопедія етнокультурознавства, Енциклопедія Сучасної України, Енциклопедія історії України, «Звід пам’яток історії та культури України» та ін. На знак протесту проти воєнної агресії з боку РФ, руйнування інфраструктури, знищення культурної спадщини та цивільного населення України О. Онищенко 28 березня 2022 р. подав заяву про складання з себе повноважень голови Ради директорів наукових бібліотек і інформаційних центрів академій наук – членів Міжнародної асоціації академій наук (МААН) та вихід зі складу російської Петровської академії наук і мистецтв. Наукова і громадська діяльність академіка О. Онищенка здобула високу оцінку держави й наукового співтовариства. Вченого нагороджено орденами «Знак Пошани» (1981), «За заслуги» ІІІ (1998) і II ступенів (2018), князя Ярослава Мудрого V (2003), IV (2008), ІІІ (2013) ступенів; ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016), Золотою медаллю імені В. І. Вернадського НАН України (2019). Він удостоєний почесного звання «Заслужений діяч науки УРСР» (1983); є лауреатом загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Вчений року» (2006), премії ім. М. І. Костомарова НАН України (2011). Авторитет академіка О. Онищенка в науковому світі засвідчують і його інші високі звання: іноземний член Європейської академії наук і мистецтв, Македонської академії наук і мистецтв, Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2011), Почесний краєзнавець України (2013).
Твори
Філософсько-соціологічні проблеми науково-технічної революції / О. С. Онищенко [та ін.]. – Київ, 1976. – 479 с. Історія християнської церкви на Україні / О. С. Онищенко [та ін.]. – Київ : Наук. думка, 1992. – 103 с. Історія Національної академії наук України, 1924–1928 : док. і матеріали / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; упоряд. В. А. Кучмаренко [та ін.] ; відп. ред. О. С. Онищенко [та ін.]. – Київ : НБУВ, 1998. – 762 с. Історія Національної академії наук України, 1929–1933 : док. і матеріали / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; упоряд.: Т. В. Вересовська [та ін.] ; відп. ред.: П. С. Сохань [та ін.]. – Київ, 1998. – 542 с. Історія Національної академії наук України, 1934–1937 : док. і матеріали / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства ; упоряд. В. А Кучмаренко [та ін.] ; відп. ред. О. С. Онищенко. – Київ : НБУВ, 2003. – 832 с. Історія Національної академії наук України, 1938–1941 : док. і матеріали / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства ; упоряд. В. А. Кучмаренко [та ін.] ; відп. ред. О. С. Онищенко. – Київ : НБУВ, 2003. – 920 с. Розвиток соціогуманітарних досліджень у Національній академії наук України, 1999–2003: До 85-річчя Національної академії наук України / авт. кол.: І. Ф. Курас, В. М. Геєць, О. С. Онищенко, І. М. Дзюба ; Нац. акад. наук України, Секція суспіл. і гуманітар. наук, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ : НБУВ, 2003. – 208 с. Історія Національної академії наук України, 1941–1945 : у 2 ч. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; ред. кол.: О. С. Онищенко (голов. ред.) [та ін]. – Київ : НБУВ, 2007. – Ч. 1 : Документи і матеріали. – 808 с. ; Ч. 2 : Додатки. – 576 с. Історія Національної академії наук України, 1946–1950 : у 2 ч. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; ред. кол.: О. С. Онищенко (голов. ред.) [та ін]. – Київ : НБУВ, 2008. – Ч. 1 : Документи і матеріали. – 604 с. ; Ч. 2 : Додатки. – 716 с. Соціогуманітарні дослідження у Національній академії наук України: 2004–2008 : звіт Секції сусп. і гуманітар. наук НАН України до 90-річчя НАН України / НАН України, Секція сусп. і гуманітар. наук, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; редкол.: В. М. Литвин (голова), О. С. Онищенко, В. М. Геєць [та ін.]. – Київ, 2008. – 371 с. В. І. Вернадський і Україна / О. С. Онищенко, В. А. Смолій, Л. А. Дубровіна. – Київ, 2011. – Т. 1, кн. 1 : Володимир Іванович Вернадський. Науково-організаційна діяльність (1918–1921). – 699 c. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002162 Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 1 : Листування: А–Г/ НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії україни, Ком. НАН України з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, РАН, Архів ; ред. кол.: А. Г. Загородній, О. С. Онищенко (голова), В. А. Смолій [та ін.] ; авт.-уклад.: О. С. Онищенко, В. Ю. Афіані, В. А. Вегунов [та ін.]. – Київ, 2011. – 823 с. Національний інформаційний суверенітет у контексті розвитку новітніх інформаційних технологій : монографія / авт. кол.: О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик. – Київ. 2011. – 160 с. Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2 : Листування: Д–Я. – Ч. 2 : О–Я / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України, Ком. НАН України з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, РАН, Архів ; ред. кол.: А. Г. Загородній, О. С. Онищенко (голова), В. А. Смолій [та ін.] ; уклад.: О. С. Онищенко, В. Ю. Афіані, Л. А. Дубровіна [та ін.]. – Kиїв, 2012. – 692 с. Історія Національної академії наук України, 1951–1955 : у 2 ч. / [редкол.: О. С. Онищенко (голов. ред.) та ін. ; упоряд. Л. М. Яременко та ін.] ; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ : НБУВ, 2012. – Ч. 1 : Документи і матеріали. – 879 с. ; Ч. 2 : Додатки. – 913 с. Розвиток ресурсної бази вітчизняного інформаційного середовища : монографія / О. С. Онищенко, В. М. Горовий, Л. А. Дубровіна [та ін.]. – Київ : НБУВ, 2012. – 246 с. Інформаційно-бібліотечна рада Національної академії наук України: історія діяльності, документи і матеріали / відп. ред. О. С. Онищенко [та ін.]. – Київ : НБУВ, 2013. – 140 с. Соціокультурні механізми формування ментального імунітету проти зовнішніх маніпуляцій свідомістю населення України : монографія / В. М. Горовий, В. І. Попик, О. С. Онищенко [та ін.]. – Київ : НБУВ, 2015. – 228 с. В. І. Вернадський і Україна: з листування. Кн. 2 : К–Я. Офіційне. Родинне / НАН України, Коміс. НАН України з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства ; редкол.: А. Г. Загородній (голова), О. С. Онищенко (заст. голови) [та ін.]. – Київ, 2019. – 1040 с. Адаптація бібліотек до «життя в цифрі» / О. Онищенко // Бібл. вісн. – 2020. – № 1. – С. 3–8. Джерела
Онищенко Олексій Семенович // Хто є хто у видавничій і бібліотечній справі. – Київ, 1999. – С. 105–106. Онищенко Олексій Семенович // Філософський енциклопедичний словник. – Київ : Абрис, 2002. – С. 449. Олексій Семенович Онищенко : матеріали до біобібліогр. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; уклад.: Т. В. Добко, А. Л. Панова ; голова редкол. І. Ф. Курас ; вступ. ст. П. Т. Тронька. – Київ : НБУВ, 2003. – 112 с. Тронько П. Т. Діяльність ученого в бібліотечній галузі та бібліотечно-інформаційній сфері сучасного суспільства (1992–2003) // Олексій Семенович Онищенко : матеріали до біобібліогр. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; уклад.: Т. В. Добко, А. Л. Панова ; голова редкол. І. Ф. Курас. – Київ, 2003. – C. 5–14. 60-річчя члена-кореспондента АН України О. С. Онищенка // Вісн. Нац. акад. наук України. – 1993. – № 3. – С. 100–101. Генеральному директору Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського академіку НАН України О. С. Онищенку – 70 років // Бібл. планета. – 2003. – № 1. – С. 45. Дубровіна Л. У творчому пошуку : [про О. С. Онищенка] // Пам'ять століть. – 2003. – № 1. – С. 112–114. Онищенко Олексій Семенович // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Імена славетних сучасників. – Київ. 2004. – С. 210–211. Середа О. Як пройти до бібліотеки / О. Середа, Я. Кудь // Контракти. – 2008. – 19.05.08, № 20. – C. 62–64. Дубровіна Л. А. Онищенко Олексій Семенович // Енциклопедія історії України : у 10 т. – Київ : Наукова думка, 2010. – Т. 7 : Мл–О. – С. 598. Учений зі світовим ім’ям // Бібл. вісн. – 2013. – № 2. – С. 54–56. Попик В. І. Академіку Олексію Семеновичу Онищенку – 85 // Бібл. вісн. – 2018.–№ 2. – С. 59–60.
_________________
Персоналію О. Онищенка вміщено у біографічних довідниках «Хто є хто в Україні», «Імена України: Біографічний щорічник», «Хто є хто в українській політиці», «Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва», «Хто є хто в Україні: парламентарі, урядовці, політики, судді, дипломати, науковці, журналісти», «Золота книга української еліти», «Київ: історико-бібліографічний енциклопедичний довідник», «Кияни: бібліографічний словник». _________________
Академік Олексій Онищенко поставив за мету створити бібліотеку майбутнього Онищенко Олексій Семенович (1933). Пошуковий профіль науковця на порталі НБУВ Онищенко Олексій Семенович // Репозитарій НБУВ Онищенко Олексій Семенович : Науковці Академії // НАН України : сайт Онищенко Олексій Семенович // НАН України : персональний сайт |
||