Міжнародний книгообмін МКО (документообмін) є однією з форм культурного та наукового співробітництва бібліотек України, що здійснюється за взаємовигідними двосторонніми договорами безпосередньо між партнерами-учасниками документообмінного процесу на безвалютній еквівалентній основі. Міжнародний документообмін використовується виключно для поповнення бібліотечно-інформаційних ресурсів бібліотек.

Згадки в історичних джерелах XIV–XV ст. про придбання літератури для бібліотек за кордоном, а також про їх переписування в зарубіжних бібліотеках можна вважати зародженням міжнародних книгообмінних зв’язків. У XVIII ст. такий обмін став звичною практикою поповнення бібліотечних фондів.

Цивілізаційний розвиток людства потребував упорядкування взаємовідносин, в тому числі в культурообмінних процесах. Починають укладатися офіційні домовленості, договори і у сфері міжнародного книгообміну.

МКО увійшов у практику роботи великих бібліотек світу у 1958 р. після прийняття ЮНЕСКО «Конвенції про міжнародний обмін виданнями» з метою «вільного розповсюдження ідей і знань серед народів світу», Угоди про ввезення матеріалів освітнього, наукового та культурного характеру 1950 року (Флорентійська угода). В Україні свою діяльність щодо МКО бібліотеки здійснюють відповідно до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» № 32/35-ВР від 27.01.1995 р. (зі змінами і доповненнями), Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 486 «Про затвердження переліку закладів культури, освітніх та наукових закладів, до яких надсилаються документи та видання у рамках міжнародного обміну, що звільняються від оподаткування митом», Митного кодексу України.

МКО став ефективним інструментом культурної співпраці, контактів між народами світу, важливим засобом поповнення бібліотечних фондів оригінальною літературою іноземними мовами і єдиним джерелом отримання цінних видань, що не надходять до книготорговельної мережі. Це малотиражна література, праці наукових установ і навчальних закладів, матеріали конференцій та ін.

Відповідно до положень «Конвенції про міжнародний обмін виданнями» “держави, що домовляються, зобов’язані сприяти обміну виданнями як між урядовими органами, так і між неурядовими просвітницькими, науково-технічними або культурними установами, які не переслідують комерційних цілей”. Основним принципом МКО є принцип взаємовигідності, еквівалентності інформаційної рівноцінності, що базується на прийнятих партнерами умовах обміну: для монографічних видань – це  «книга за книгу», «книга за дві чи декілька книг», «сторінка за сторінку», «сторінка за дві чи декілька сторінок»; для періодичних видань – це «назва за назву» або «назва за 2–3 (чи декілька) назви». Універсальною умовою МКО є «грошовий еквівалент».

Щодо умови «некомерційності», закладеної в Конвенції 1958 р., то XXI ст. внесло свої суттєві корективи. В умовах суцільної комерціалізації усіх сфер суспільного життя міжнародний книгообмін пристосувався до нових правил – ринкових, і став не тільки інформаційно рівноцінним, але й взаємовигідним.

Конвенція про міжнародний обмін виданнями [Електронний ресурс]: Конвенція, Міжнародний документ від 03. 12. 1958 р. Текст. дані;

Стародубова Н. З. Международный книгообмен /Н. З. Стародубова // Библиотечная энциклопедия. – М., 2007. – С. 633–634.