Пошук статті
|
|||
Кількість користувачів Сьогодні : 24 КількістьЗа місяць : 761 статей : 1003 |
Маслов Сергій Іванович
Маслов Сергій Іванович (17(29).11.1880, м-ко Ічня Борзнянського пов. Чернігівської губ., нині місто Прилуцького р-ну Чернігівської обл. – 11.01.1957, Київ) – літературознавець, історик книги, бібліотекознавець; член-кореспондент Академії наук УРСР (1939), доктор філологічних наук (1948), професор (1935); дійсний член Українського наукового товариства (1908), член, згодом секретар Історичного товариства Нестора-літописця. Народився в купецькій родині. Середню освіту здобув у Прилуцькій класичній гімназії (1890–1898). Ще в учнівські роки виявив глибоку любов до книжок, почав збирати власну бібліотеку. З 1898 р. і до кінця життя мешкав у Києві. Навчався на хімічному відділенні Політехнічного інституту, на природничому відділенні фізико-математичного факультету Імператорського університету св. Володимира. Брав активну участь у студентському русі, за що відбув у 1901 р. покарання солдатською службою в 43-му Охотському полку у м. Луцьку. У 1902 р., повернувшись до університету, С. Маслов вступив на перший курс слов’яно-руського відділення історико-філологічного факультету. Відтоді ж почав займатися науковими дослідженнями в галузі історії давньої російської та української літератур, палеографії, бібліографії та історії друкарства під керівництвом проф. В. Перетца і друкувати свої наукові розвідки. 1907 р. закінчив навчання і був залишений професорським стипендіатом Київського університету св. Володимира, згодом обіймав там посаду завідувача кафедри історії російської мови та літератури. Викладав різні дисципліни в університеті, на Вищих жіночих курсах, в багатьох інших навчальних закладах. С. Маслов став одним із перших в Україні викладачів історії книги та історії бібліотек. У 1914 р. опублікував у «Чтениях в историческом обществе Нестора-летописца» і окремою відбиткою ґрунтовне дослідження про бібліотеку Стефана Яворського. З 1923 р. співпрацював у журналі «Бібліологічні вісті», що видавався Українським науковим інститутом книгознавства (УНІКом). Каталог ювілейної виставки українського друкарства / проф. С. Маслов. – Київ, 1925. У 1924 р. очолив організований при Археографічній комісії ВУАН Комітет для опису видань, що вийшли на території України в 16–18 ст. У 1924–1925 рр. він брав активну участь у підготовці ювілейної виставки з нагоди 350-річчя українського книгодрукування, до якої склав каталог, виданий УНІКом. Певною мірою цей каталог можна розглядати як зведений на той час каталог вітчизняних стародруків київських книгосховищ, адже в ньому представлено київські примірники понад 200 видань, надрукованих в Україні у 16–18 ст.
З травня 1926-го по листопад 1937 р. С. Маслов працював завідувачем відділу стародруків Всенародної бібліотеки України (ВБУ), (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ) і за сумісництвом з жовтня 1926-го до 1 вересня 1936 р. керівником секції і комісії історії книги в УНІКу. Саме з приходом С. Маслова до ВБУ у відділі стародруків розпочалося обслуговування читачів. Були сформовані основні колекції відділу, що існують і донині. Насамперед завдяки його статті «Всенародна бібліотека України та її стародруки» (1927) відома історія відповідної діяльності бібліотеки в той час. Величезні масиви стародруків з націоналізованих дореволюційних бібліотечних зібрань «сортувалися» за шрифтовою ознакою (латинський, кириличний, єврейський шрифти), за мовами, в межах мов – за сторіччями, далі – за форматом та абеткою, що дозволяло, не маючи каталогів, досить швидко розшукати потрібне видання. Маслов приділяв особливу увагу комплектуванню та дослідженню видань, надрукованих кирилицею, особливо українських, описував їх, розробивши для цього спеціальну інструкцію, опубліковану 1925 р., доповнену і видану 1928 р., доопрацьовану в 1930-х рр. Він уклав список за роками всіх кириличних стародруків ВБУ, з позначками про місце їх зберігання: що зберігається безпосередньо у відділі стародруків, а що – в історичних колекціях (бібліотеках КДА, Києво-Печерської лаври, Києво-Софійського собору, Михайлівського Золотоверхого собору, колишнього Університету св. Володимира та ін.). Самі ці історичні бібліотеки він пропонував залишити на своїх місцях, тобто непорушними і визнати як бібліотечні заповідники, за винятком бібліотек Михайлівського, Пустинно-Миколаївського та Видубицького монастирів, які на той час вже були зрушені з історичних місць. С. Маслов пропонував перевезти ці монастирські книгозбірні до відділу стародруків ВБУ, але зберігати кожну окремо, не розпорошуючи. Він розробив низку цінних практичних настанов з питань бібліографії та бібліотекознавства, що не втратили свого значення й дотепер. Особливо важливою є його методика щодо визначення дублетів серед стародруків, варіантів стародрукованих видань. Корисними лишаються роздуми вченого про систему каталогів відділу стародруків, питання шифрування, правила штемпелювання на стародруках. С. Маслов розробив також правила користування матеріалами відділу, форму інвентарної книги для обліку стародруків, інструкцію зі складання інвентарних записів на них; схему розміщення і способи нумерації книжок у відділі, «Нарис інструкції для абеткування західноєвропейських та польських видань XVIII ст.», «Зведений алфавіт кириличних азбук» (церковнослов’янської, болгарської, сербської, російської та української); «Статут відділу стародруків ВБУ», де викладені основні його функції, «Спеціальні вимоги до приміщення та устаткування Відділу стародруків», «Перспективний план остаточної організації Відділу стародруків ВБУ», норми робочих процесів відділу тощо. За його керівництва наприкінці 1920-х рр. у відділі стародруків ВБУ було розпочато формування «підвідділу раритетів», колекції «Rara», куди відбиралися шедеври книжкового мистецтва, т. зв. «розкішні видання», книжки з мистецькими екслібрисами та суперекслібрисами, автографами та цінними маргіналіями. Запропонована ним методика організації українського бібліографічного репертуару стародруків відзначалась докладністю і чіткістю. До цієї проблеми він звертався неодноразово, і коли очолював Комітет для опису видань, що вийшли на території України в XVI–XVIII ст. (1924), і коли був членом Бібліографічної комісії ВУАН (з 1927). Слід вважати вдалою його характеристику поняття «український бібліографічний репертуар», за основу якого С. Маслов пропонував етнографічно-територіальний принцип. Він підкреслював, що до репертуару має ввійти продукція всіх друкарень – українських, польських, єврейських, що діяли в той час в українських землях; видання різного змісту, типу, зовнішнього вигляду, незалежно від їх мови, походження авторів і т. п. Відтак С. Маслова можна вважати як практиком бібліографування вітчизняних стародруків, так і бібліографознавцем. Крім розроблення теоретичних, методичних та організаційних питань укладання бібліографічного репертуару, він залишив кваліфіковані рецензії на бібліографічні праці інших вчених, досліджував історію бібліографії. У дослідженнях українських стародруків С. Маслов продемонстрував надзвичайну спостережливість, точність у описах примірників, глибокі знання й високу майстерність аналізу. Абсолютно всі його історико-книгознавчі праці ґрунтуються на конкретних примірниках стародруків, переважно з фондів ВБУ. Він чи не першим довів, що давні українські друкарі з різних причин неодноразово свідомо вказували на своїх виданнях неправдиві вихідні відомості. Це можливо виявити лише при пильному порівнянні шрифтів, орнаментів, гравюр, присвят, розташуванні текстів на сторінках, нумерації сторінок у різних примірниках одного, здавалося б, видання. Саме С. Маслов сформулював важливу методологічну вимогу: при дослідженні стародруків залучати максимально можливу кількість існуючих примірників того чи іншого видання. Маслов С. Етюди з історії стародруків : I–VIII / С. Маслов ; Укр. наук. ін-т книгозн. — Київ, 1925. Це був і його власний спосіб дослідження стародруків, який він блискуче продемонстрував у серії «Етюдів з історії стародруків» (вийшло три різних збірники «Етюдів», загалом 12 нарисів; у архіві вченого збережені підготовчі матеріали до інших сюжетів «Етюдів») та інших публікаціях. Мета цих коротких досліджень (етюдів, як назвав їх автор) – дбайливо вивчати примірники й поповнити існуючі описи стародруків. Всі наукові праці С. Маслова мають належне, дбайливо зібране бібліографічне оснащення. Додавання до опису стародруків елементів бібліографії другого ступеня, тобто джерел, де згадуються ці пам’ятки, він вважав обов’язковою вимогою.
С. Маслов займався також вивченням історії вітчизняних бібліотек. Багато років він опрацьовував тему «Перша публічна бібліотека в Києві "Аптека для душі" П. Должикова». Ця праця була видана через багато років після його смерті завдяки збереженим в його архіві рукописам. Про бібліотеки Димитрія Ростовського, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського він згадує в ґрунтовному дослідженні «Українська друкована книга XVI–XVIII ст.». С. Маслова тривалий час працював у Київському державному університеті (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка), на професорській посаді викладав історію російської літератури доби феодалізму і слов'яно-руської палеографії. з 1939-го по 1950 рр. вчений завідував відділом стародавньої української літератури в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. 1948 р. був удостоєний вченого ступеня доктора філологічних наук без захисту дисертації, за сукупністю опублікованих наукових праць. С. Маслов є автором понад 100 актуальних донині праць з археографії, книгознавства, бібліографії, палеографії та інших історичних та філологічних дисциплін. Водночас багато його наукових розвідок залишились незавершеними й ненадрукованими. С. Маслов відомий і як бібліофіл, протягом всього життя збирав власну бібліотеку, листувався з колегами щодо придбання чи обміну книжками. Основний масив його великої бібліотеки (понад 11 тис. томів видань 19-го – першої половини 20 ст. з різних галузей знань, у т. ч. з філології, історії книги, бібліографії, а також художня література (багато примірників – з автографами та дарчими написами авторів), комплекти періодичних видань, майже 1000 плакатів, сотні листівок, карти, атласи, ноти, газети) зберігається в головному корпусі НБУВ), рукописи - в Інституті рукопису НБУВ, стародруки - у відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ. Колеція С. Маслова у фонді НБУВ Родинний портрет Маслових. Київ, 1920-ті рр.Олена Митрофанівна, поруч
Фундаментальний архів С. Маслова, разом з архівом його дружини літературознавиці О. Маслової (1887–1934) за заповітом вченого зберігається в Інституті рукопису НБУВ (фонд 33, понад 8300 од. зб.). Молодший брат вченого Василь Маслов (1884–1959) був відомим літературознавцем, педагогом, етнографом, організатором музейної справи. Старший син Юрій (1914–1990) – відомий учений-лінгвіст, д-р філол. наук, зберіг і передав у 1958 р. до ЦНБ АН УРСР архів батька. Молодший син Олексій (1916–1941) – талановитий математик, трагічно загинув на фронті під Ленінградом. Єдиний онук – Сергій Юрійович Маслов (1939–1982) – д-р фіз.-мат. наук, один з організаторів правозахисного та культурологічного руху в СРСР.
Твори
Обзор рукописей Библиотеки Императорского университета св. Владимира / С. И. Маслов // Университетские известия. – 1910. – № 5. – С. 1–46. Библиографические заметки о некоторых церковно-славянских старопечатных изданиях / Маслов С. И. // Русский филологический вестник. – 1910. – Т. 64. – № 3–4. Критико-библиографический обзор новейших трудов по славяно-русской библиографии и палеографии / С. И. Маслов. – Киев : Унив. тип. Императорского Ун-та Св. Владимира Акц. О-ва печ. и издат. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1918. – 17 с. Из наблюдений над старопечатными церковно-славянскими изданиями // Историко-литературный сборник : Посвящается Всеволоду Измайловичу Срезневскому, 1891–1916 гг. – Ленинград, 1924. – С. 159–165. Комітет для опису видань, що вийшли на території України в XVI–XVIII вв. / проф. С. І. Маслов // Бібліологічні вісті. – 1925. – № 1/2. – С. 36–39. Каталог ювілейної виставки українського друкарства / проф. С. Маслов. – Київ, 1925. – 50 с. Українська друкована книга XVI–XVII ст. / С. Маслов. – Київ, 1925. – 80 с. Етюди з історії стародруків, ІХ–Х / С. Маслов // Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п’ятдесятих роковин наукової діяльності / проф. С. І. Маслов. – Київ : З друкарні Української Академії наук, 1927. – С. 698–719. Нові роботи з історії українського друкарства / С. Маслов // Бібліологічні вісті. –1927. – № 2. – С. 97–101. Етюди з історії стародруків, ХІ–ХІІ / Маслов С. І. ; Укр. акад. наук. – Київ : [б. в.], 1928. – 51 с. Обсяг та план українського бібліографічного репертуару ХVІ–ХVІІІ в.в. / С. І. Маслов // Бібліотечний збірник. – Київ, 1927. – № 3. – С. 59–64; Спроба інструкції та план роботи над складанням українського бібліографічного репертуару ХVІ–ХVІІІ ст. / Маслов С. І. // Українська бібліографія. – Київ, 1928. – Т. 1. – С. 61–86. З історії бібліографії стародруків в половині ХІХ ст. / С. Маслов // Бібліологічні вісті. – 1929. – № 2–3. – С. 26–35. Визначення дублетів у ділянці стародруків / С. І. Маслов; Бібліотека Академії Наук УСРР. – Київ, 1936. – 13 c. – (Матеріали до історії книги і письма). Відділ стародруків Бібліотеки УАН / С. Маслов // Вісті Української Академії наук. – 1936. – № 1–2. – С. 59–74. Аптека для душі: Перша публічна бібліотека в Києві [П. П. Должикова] // Вечірній Київ. – 1951. – 3 жовт.; Киевские экземпляры «Слова о полку Игореве» в издании А. И. Мусина-Пушкина / С. И. Маслов // Труды Отдела древнерусской литературы / АН СССР, ИРЛИ (Пушкинский Дом). – Москва ; Ленинград, 1954. – Т. Х. – С. 251–254. «П. П. Должиков та його бібліотека «Аптека для души» [передм. Г. І. Ковальчук] // Рукописна та книжкова спадщина України. – Київ, 2002. – Вип. 7. – С. 146–185. Перевидано: Київський альманах бібліофіла. – 2018. – С. 90–132.
Джерела
Сороковская С. В. О библиографической деятельности С. И. Маслова // Библиотечно-библиографическая информация библиотек АН СССР и АН союзных республик. – 1965. – № 5 (58). – С. 94–105. Корнєйчик І. І. Український книгознавець, бібліограф та бібліотекознавець С. І. Маслов (1880–1957) // Бібліотекознавство та бібліографія. – Харків, 1967. – Вип. 4. – С. 101–114. Ковальчук Г. І. Книгознавець, бібліограф і бібліотекар Сергій Іванович Маслов : Біобібліограф. нарис / Г. І. Ковальчук, Н. Ф. Королевич ; Нац. парламент. б-ка України. - К. : [s. n.], 1995. – 42 с. - (Видатні діячі української книги ; вип. 4). Перші книгознавчі читання : зб. наук. праць / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 1997. – Про С. Маслова: С. 4 –101. Степченко О. П. Особовий архівний фонд С. І. Маслова як джерело вивчення історії Всенародної бібліотеки України / О. П. Степченко // Наук. зап. : зб. пр. молодих учених та аспірантів / Ін-т укр. археографії та джерелознавства. – Київ, 1997. – Т. 2. – С. 396–422. Воронкова Т. І. Маслов Сергій Іванович // Видатні вчені Національної академії наук України. Особові архівні та рукописні фонди академіків і членів-кореспондентів у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського (1918–1998) : путівник / Т. І. Воронкова. – Київ, 1998. – С. 65–71. Сергій Маслов // Королевич Н. Ф. Українські бібліографи ХХ століття. – Київ, 1998. – С. 138–169. Ковальчук Г. Архів С. І. Маслова як джерело з історії створення та діяльності відділу стародруків ВБУ / Ковальчук Г. // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство : міжвідомчий зб. наук. пр. – Вип. І. Архів і особа. – Київ, 1999. – С. 175–182. Степченко О. П. Маслов Сергій Іванович, завідуючий відділом стародруків ВБУ в 1926–1941 / О. П. Степченко // Українські вчені – фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського (1918–1934). – Київ, 2008. – С. 93–109. __________________ Сергій Іванович Маслов : Віртуальна виставка із фондів Інституту рукопису НБУВ
|
||