«Літопис українського друку» – державний поточний бібліографічний покажчик, який видавала Українська книжкова палата (нині – Книжкова палата України імені Івана Федорова) у Харкові в 1924–1930 рр.; попередник «Літопису книг» та інших «Літописів …» Книжкової палати України.

До створення «Л. у. д.» причетна група визначних діячів книги: Д. Багалій, М. Годкевич, Ю. Ковалевський, Ю. Меженко та ін.

Видання «Л. у. д.» здійснювали на виконання постанови Ради народних комісарів УСРР «Про організацію Української книжкової палати і про забезпечення головних книгосхованок всіма виданнями республіки» від 27 червня 1922 р. (ст. 438), згідно з яким на цю установу було покладено обов’язок реєстрації всіх друкованих творів, виданих на території УСРР з 1917 р. на підставі безоплатних обов’язкових примірників, що мали надходити від видавництв республіки і відображатись у спеціальному державному бібліографічному покажчику.

Цей покажчик готували до друку в 1922 р., проте через брак коштів та відповідно до розпорядження Державного видавництва України він не побачив світ. Прототипами «Л. у. д.» стали чотири випуски «Библиографического Бюллетеня Украинской Книжной Палаты» (1923), що був додатком до критико-бібліографічного часопису «Книга», а також, роком раніше і в більш спрощеній формі, – бюлетень «Державна бібліографія», який публікували на сторінках газети «Вісти ВУЦВК». Проте подання бібліографічної інформації в цих фактично експериментальних бюлетенях було визнано недосконалим і їх вихід припинено.

Остаточним поштовхом у започаткуванні «Л. у. д.» стало рішення колегії Наркомосу УСРР (1924), яка визнала необхідним регулярне видавання органу державної бібліографії як одне з головних завдань Української книжкової палати.

Видання «Л. у. д.» поклало початок регулярній державній реєстрації, повному обліку творів друку та систематичному інформуванню всіх зацікавлених осіб та організацій про видавничу продукцію на теренах України.

Загалом для «Л. у. д.» характерні постійні зміни в підходах до подання поточної інформації про твори друку в УСРР з огляду на тогочасні пошуки оптимальної методології і техніки бібліографічного опису. Це позначалося на принципах подання матеріалів на сторінках покажчика, змісті допоміжного апарату. Так, у зв’язку з тим, що з 1929 р. з ініціативи директора Палати М. Годкевича роль періодичного органу державної бібліографії виконували друковані картки для каталогів (друкований картковий репертуар), «Л. у. д.» почали випускати один раз на квартал, здійснювали вибіркову реєстрацію тільки книжкових та нотних видань, подавали спрощені бібліографічний опис та систематичний розподіл бібліографічного матеріалу і т. ін.

Підходи співробітників Української книжкової палати до формування державного поточного бібліографічного покажчика у 1920-ті рр. багато в чому були новаторськими. Так, закладаючи методологічні основи бібліографічної справи в Україні, палата вперше у світовій бібліографічній теорії запропонувала використання нових принципів: «соціального призначення» в бібліографічній роботі, бібліографічного опису книжок мовою оригіналу (впровадження тези про національну рівність мов у бібліографії); застосування методу анотування книги (у разі потреби). Водночас 7-річний період видавання «Л. у. д.» був часом, коли бібліографи Палати намагалися виробити оптимальну модель державної бібліографії в Україні і цим пояснюються зміни підходів до структури покажчика, періодичності його виходу, бібліографічного опису та ін.

Досвід, накопичений у роботі з підготовки «Л. у. д.» був запозичений з середини 1930-х років у видаванні серії «Літописів» Палати, диференційованих за типами видань і документів: крім «Літопису книг» це й «Літопис журнальних статей», «Літопис рецензій», «Літопис газетних статей» та ін.

Про видання «Літопису українського друку» : [програмна ст.] // Літопис укр. друку. – 1924. – Ч. 1. – С. 1–4.

Як користуватися «Літописом Українського Друку» : [інструкція] // Літопис укр. друку. – 1924. – № 1. – С. 40–43.

Каталографічні методи «Літопису Укр. Друку» : [правила бібліогр. опису] // Літопис укр. друку. – 1927. – № 7/8. – С. 109–116.

Годкевич М. Организация библиографической работы на Украине / М. Годкевич // Библиография в СССР и Книжные палаты. – Харьков, 1928. – С. 85–136.

Багрич М. І. Державна реєстрація друку / М. І. Багрич // Державна бібліографія на Україні (1922–1962) : зб. ст. / Кн. палата УРСР. – Харків, 1962. – Вип. 1. – С. 31–42.

Скачков В. М. Книжкова палата УРСР і розвиток державної бібліографії / В. М. Скачков // Державна бібліографія на Україні (1922–1962) : зб. ст. – Харків, 1962. – Вип. 1. – С. 7–30.

Котенко Л. І. До історії правил книгоопису в УРСР у 20-ті роки / Л. І. Котенко // Державна бібліографія на Україні : зб. ст. – Харків, 1972. – Вип. 4. – С. 49–59.

Сенченко Н. М. Книжкова палата України. Становлення державної бібліографії / Н. М. Сенченко ; Кн. палата України. – Київ, 1999. – 116 с.

Устіннікова О. Державні поточні бібліографічні покажчики як безоплатна реклама видавничої продукції / Ольга Устіннікова, Раїса Красій // Вісн. Кн. палати. – 2007.– № 7. – С. 12–13.

Устіннікова О. Біля витоків державної бібліографії (до 85-річчя «Літопису українського друку») / Ольга Устіннікова, Ніна Палащина // Вісн. Кн. палати. – 2009. – № 12. – С. 26–29.

Швецова-Водка Г. М. Поточна державна бібліографія України : лекція для студентів спеціальності 029 «Інформ., бібл. та архів. справа» / Швецова-Водка Г. М. ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. – Рівне, 2016. – 67 с. –  Про «Літопис українського друку», с. 9–10.