За місяць : 1111
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліографічна діяльність |
«Літопис журнальних статей» – державний бібліографічний покажчик, який містить поточну аналітичну бібліографічну інформацію про статті та інші публікації з усіх галузей знань, твори художньої літератури, опубліковані в журналах, продовжуваних виданнях та бюлетенях, що виходять в Україні; орган державної бібліографії України. Виконує також функції довідково-бібліографічного видання, призначеного для працівників наукових установ, бібліотек, фахівців різних галузей, видавців, журналістів, управлінців, що здійснюють самостійний бібліографічний пошук тощо.
Заснований 1936 р. Засновник, видавець і виготовлювач – Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова». Головний редактор (з 2013 р.) – М. Сенченко. Виходить двічі на місяць.
У 1936–1953 рр. мав назву «Літопис друку. Журнальні статті», від 1954-го – «Літопис журнальних статей». У 1936–1989 рр. друкувався в Харкові, з 1990 р. виходить у Києві. Випуск здійснюється на основі аналітико-синтетичного опрацювання обов’язкового примірника періодичних і продовжуваних видань, який надходить у Книжкову палату України відповідно до Закону України «Про обов'язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІV.
Від початку заснування видання його періодичність неодноразово змінювалась: у 1936–1941 рр. виходило щомісячно; 1941 р. побачили світ 7 номерів; у 1942–1945 рр. – не випускався. Матеріали за 1942, 1943, 1944 рр. вийшли об’єднаним випуском у 1949-му, а за 1945 р. – у 1948-му році під назвою «Літопис друку УРСР. Журнальні статті: Систематичний покажчик».
У 1946–1947 рр. видання друкували щоквартально; у 1948–1959 рр. – один раз на місяць; у 1960–1993 рр. – двічі на місяць; у 1994–1996 рр. – щомісячно; від 1997-го – двічі на місяць. У 1954–1960 рр. щорічно (окремим виданням) випускали «Літопис журнальних статей: Допоміжні покажчики», який містив іменний покажчик та список журналів і збірників, розписаних у № 1–12 «Л. ж. с.» за поточний рік (за 1954 р. – лише іменний покажчик).
У передмові до першого випуску «Літопису» (1936), за підписом тогочасного директора Української книжкової палати і водночас відповідального редактора «Л. ...» М. Фельдштейна, зазначено, що видання має допомагати «науковим працівникам, фахівцям всіх галузей знань, всіх галузей народного господарства і культурного будівництва використати «до дна» періодичну пресу – багатющу скарбницю для дослідницької і оперативної роботи в усіх галузях науки і практичної діяльності».
Перший випуск покажчика вміщував описи всіх публікацій, незалежно від їх обсягу та питомої ваги, з усіх фундаментальних журналів, альманахів, «Праць», «Доповідей», «Наукових записок» та інших нумерованих збірників, що виходили в УСРР на початку 1936 р. Не розписувалися лише «офіційно-документаційний, відомчий матеріал та хроніка». Випуск містив 688 аналітичних бібліографічних описів журнальних статей, а загалом за перший рік видання в «Л. ...» було відображено відомості про 10 699 журнальних статей. У 1936 р. вийшло 12 номерів; останній містив додаток – «Список періодичних видань і збірників, розписаних постатейно в "Літописі друку. Журнальні статті" за січень-грудень 1936 р.» – загалом 143 назви. Наклад першого випуску «Л. …» становив 1 500 р.
Упродовж 1936–2000 рр. постійно удосконалювалися структура покажчика, його зміст, допоміжний апарат, принципи відбору документів і бібліографічний опис публікацій, уточнювалися схема класифікації та систематизація бібліографічного матеріалу.
Джерелом для укладання сучасного «Л. ж. с.» є періодичні та продовжувані видання, що надійшли у Книжкову палату України як обов’язковий примірник, пройшли державну реєстрацію й відібрані на підставі інструкції «Добір журналів, періодичних (продовжуваних) збірників та матеріалів з них для відображення в "Літописі журнальних статей"», підготовленій у Книжковій палаті України (2002).
Добір матеріалів до реєстрації в «Л. ж. с.» відбувається у два взаємопов’язані етапи – відбір видань та відбір матеріалів із них.
Базовим у формуванні покажчика є принцип науковості, який слугує основним критерієм при доборі документів. Іншими критеріями є: читацька адреса, тематика, зміст, місце випуску та географія його розповсюдження, засновники.
Повнота відображення в «Л. ж. с.» журнальних публікацій також залежить від виду журналу за цільовим призначенням (громадсько-політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, професійно-творчий, популярний, літературно-художній, реферативний та ін.). До покажчика вносять не всі з них.
З-посеред журналів, які випускаються паралельно українською та російською мовами, перевага надається україномовним версіям.
Принципи відбору видань для «Л. ж. с.» є багатоаспектними.
До видань, які підлягають обов’язковому і повному аналітичному розписуванню й відображенню в «Л. ж. с.», відносяться:
– журнали – наукові, виробничо-практичні, літературно-художні;
– наукові збірники, як періодичні, так і продовжувані, що виходять під егідою НАН України, національних галузевих академій наук, наукових установ, науково-виробничих об’єднань, закладів вищої освіти, бібліотек, архівів, музеїв та інших установ, які ведуть наукову діяльність.
Професійно-творчі, громадсько-політичні журнали та часописи релігійних організацій в «Л. ж. с.» відображають вибірково.
Водночас в «Л. ж. с.» не відображають:
– журнали – реферативні, інформаційно-рекламні; вузьковідомчі інформаційні та нормативні; неперіодичні додатки до журналів; масові ілюстровані; журнали мод, з рукоділля та ведення домашнього і присадибного господарства; для дозвілля (анекдоти, кросворди, гороскопи, телепрограми тощо); сатири й гумору; для дітей і юнацтва; з окремих видів спорту; науково-популярні;
– збірники – художньої літератури, матеріалів конференцій, студентських робіт.
При відборі публікацій для відображення в «Л. ж. с.» керуються низкою критеріїв і чинників, в залежності від значущості того чи іншого видання.
З-посеред наукових публікацій:
а) реєструються: наукові та науково-практичні; архівних та інших історичних документів; наукові доповіді; звіти про роботу тимчасових організацій; інтерв’ю, бесіди, виступи діячів науки й техніки;
б) не реєструються: тези доповідей, протоколи засідань наукових товариств; реферати та автореферати наукових статей.
З-поміж суспільно-політичних публікацій:
а) реєструються: авторські та редакційні, публіцистичні й проблемні статті про внутрішню і зовнішню політику, політичний, економічний, культурний розвиток України та зарубіжних країн;
б) не реєструються: огляди і хроніки політичних подій; матеріали тимчасового характеру.
Серед публікацій інших видів:
а) реєструються: літературно-художнього, науково-виробничого змісту;
б) не реєструються: замітки й повідомлення про події культурного, наукового та економічного життя без розгорнутого аналізу; рекламні публікації; розважальні матеріали; публікації приватного характеру (приватне життя тощо); передруки статей.
Застосовуються і формальні критерії відбору публікацій: їх обсяг; первинність оприлюднення; наявність відомостей про автора; помітне домінування текстового матеріалу над ілюстративним.
Структура «Л. ж. с.» має сталий характер: зміст, передмова (нею відкривається перший випуск видання за кожен рік), основний тематичний ряд; допоміжні покажчики.
Бібліографічний запис у «Л. ж. с.» містить:
- порядковий номер запису;
- заголовок бібліографічного запису;
Бібліографічні записи групуються відповідно до інструкції «Використання Універсальної десяткової класифікації при формуванні структури бібліографічних покажчиків» (2017), розробленої Книжковою палатою України.
Нумерація записів є суцільною (наростаючою) впродовж календарного року. На титульній сторінці кожного випуску в круглих дужках зазначаються перший і останній порядкові номери записів, що ввійшли до даного випуску.
Починаючи з 2000-х рр. сумарна річна кількість бібліографічних записів у «Л. ж. с.» коливається у межах від 14 тис. до понад 26 тис. (так, у 2006 р. загальна кількість записів у 24 номерах покажчика – 26 674, у 2018-му – 14 828).
Видання містить довідково-пошуковий апарат – допоміжні покажчики, що суттєво підвищує інформаційну цінність «Л. ж. с.», полегшує пошукову роботу споживача, підвищуючи її продуктивність, наштовхуючи часто на нові факти та джерела. Виконуючи довідкову функцію, допоміжні покажчики забезпечують короткий шлях до змісту, допомагають одержати необхідні відомості, розпорошені по всьому тексту видання. Також вони виконують роль термінологічних індикаторів як джерела унормованих (стандартизованих) термінів, наведених у певній послідовності.
Усі випуски містять покажчики, укладені на основі змістового аналізу відображених у «Л. ж. с.» документів:
– іменний – відображає прізвища та ініціали авторів статей, а також осіб, які працювали над статтею (наукові консультанти, перекладачі та ін.); біля прізвищ авторів зазначаються номери бібліографічних записів, під якими подано їхні статті; номери бібліографічних записів при прізвищах, відображених за ознакою персоналії, подаються в круглих дужках; якщо прізвища та ініціали авторів повністю співпадають, то вони об’єднуються в одному записі, незалежно від тематики їхніх творів;
– географічний – містить назви географічних об’єктів, що зазначені у бібліографічних записах; під назвою географічного об’єкта добирається матеріал, який характеризує цей об’єкт у фізико-географічному, історичному, політичному і культурному аспектах. У межах географічних рубрик за абеткою розміщуються тематичні підрубрики.
У кожному випуску видання подано «Список журналів і збірників, аналітичну бібліографічну інформацію з яких уміщено в "Літописі журнальних статей"».
Аналогічний, але зведений «Список…», що охоплює перелік усіх журналів і збірників, відображених у всіх номерах «Л. ж. с.» за календарний рік, представлено в останньому річному випуску покажчика (№ 24).
Державний бібліографічний покажчик «Л. ж. с.» укладається згідно з чинними в галузі нормативними документами, зокрема, низкою державних стандартів.
Формування електронного інформаційного масиву «Л. ж. с.» у Книжковій палаті України здійснює відділ наукової підготовки державних бібліографічних покажчиків; редагування і підготовку видання до друку – відділ наукового редагування бібліографічної інформації.
Електронні версії випусків «Л. ж. с.» (від 2004 р.) розміщені на сайті Книжкової палати України в розділі «Національна бібліографія» (http://www.ukrbook.net/litopysy.html).
Книжкова палата України (1919–1998 рр.) : наук.-допом. бібліогр. покажч. / Кн. палата України. – Київ, 1999. – С. 108.
Добір журналів, періодичних (продовжуваних) збірників та матеріалів з них для відображення в ДБП України «Літопис журнальних статей» : інструкція / Кн. палата України ; відп. викон. О. В. Виноградова. – Київ, 2002. – [10] арк.
Швецова-Водка Г. М. Облік текстових творів, надрукованих у періодичних виданнях (статей, рецензій) // Швецова-Водка Г. М. Поточна державна бібліографія України : лекція для студентів спеціальності 029 «Інформ., бібл. та архів. справа». – Рівне : РДГУ, 2016. – С. 47–48.