Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 7
За місяць : 921
Кількість
статей : 859
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Літературний суд
Літературний суд

Літературний суд – різновид літературної гри, предметом якої є обговорення літературного твору, вчинків і характерів його героїв, літературне розслідування, організоване у форматі театралізованого судового засідання, з наявністю сторін, що беруть участь у судовому процесі – «підсудного», «обвинувачення», «захисту», «судді», інколи – «присяжних засідателів».

Здебільшого Л. с. практикується в бібліотеках та закладах освіти серед підліткової та молодіжної аудиторії. Обов’язковими атрибутами Л. с. є стилізоване під засідання суду оформлення приміщення, функціональний розподіл ролей учасників судового процесу між читачами, добре обізнаними з літературним твором. «Підсудний» дотримується сюжетної лінії твору, всі інші учасники мають можливість імпровізувати.

Цілі заходу: стимулювати читацьку активність учасників і глядачів «суду», розвивати їх уміння вдумливо аналізувати прочитане, оцінювати вчинки літературних персонажів, аргументовано відстоювати власну точку зору щодо мотивів та наслідків дій героїв твору; прищеплювати навички правової культури, поваги до правосуддя.

Л. с. були започатковані у західних країнах на початку 20 ст., зокрема під впливом численних гучних судових процесів, що мали значний суспільний резонанс і широко висвітлювалися у пресі. У бібліотеках та серед театралів Л. с. розглядалися як один із дискусійних видів інтелектуального дозвілля, форма обговорення і критики художніх творів, т. зв. трибуна читачів чи трибуна глядачів (у випадках постановок п’єс у театрах). Вони в ролі «свідків» озвучували на суді колізії твору. Кожен, хто прочитав твір, який «судили», ознайомився з рецензією на нього, отримував право не погодитися з думкою чи позицією автора твору або рецензента. Такі творчі зустрічі-«суди» давали поштовх для подальшої творчості письменників, а іноді були стимулом для літературних і театральних критиків.

В Україні та серед представників української еміграції Л. с. практикувались з 1920-х рр. Зокрема, в популярному театрі О. Загарова (м. Подебради, Чехословаччина) був влаштований Л. с. після перегляду п’єси В. Винниченка «Гріх», за активною участю студентів і викладачів Української господарської академії у цьому місті.

На теренах України одне з перших дійств у форматі Л. с. відбулось у Львові 20 квітня 1942 р. Тут в одному із літературно-мистецьких клубів було організовано «судове засідання», присвячене п’єсі К. Гупала «Тріумф прокурора Дальського», що ставилася на сцені місцевого оперного театру і мала велику популярність серед містян. Ролі судових персонажів виконували відомі діячі культури: Г. Лужницький (як «прокуратор»), Ю. Стефаник і О. Боднарович («захисники»), М. Брилинський («голова суду»). «Судові присяжні» мали відповісти на низку актуальних перехресних запитань щодо оцінки п’єси, її героїв, наявності «драматичного нерву», державницької ідеї, сценічності, також вони заслуховували «свідків». На завершення Л. с. «присяжні» винесли вердикт: звільнити «звинуваченого» (режисера і виконавця головної ролі В. Блавацького) від вини і кари.

У бібліотечній практиці найбільшого поширення Л. с. набули на початку 1960-х рр., з пожвавленням масової роботи бібліотек в умовах т. зв. хрущовської відлиги. Такі дискусійні форми обговорення суспільних подій і явищ, літературних та мистецьких творів застосовувалися замість читацьких конференцій, які стали втрачати популярність унаслідок формалізму, шаблонності їх проведення.

У Л. с. використовувались елементи театралізації літературного твору (або його фрагмента), читання вголос. У процесі обговорення вчинків літературних персонажів особливу увагу учасники приділяли їхній мотивації, з’ясуванню рівня письменницької майстерності та переконливості розкриття у творі характерів і поведінки героїв, що були об’єктами Л. c. В молодіжній аудиторії літературознавчий аспект «суду» сприймався погано, тому в подальшому сценарії гри спрощували, більше зосереджувалися на аргументації «обвинувачення» і «захисту».

Проведення Л. с. вимагає від його організаторів високого рівня професійної майстерності, володіння навичками сценариста, режисера, педагога, модератора дискусії. Особливістю Л. с. є те, що обговорення книги у процесі гри має будуватися таким чином, щоб на перший план виходили вчинки і характери героїв, детальний розбір основного конфлікту (адже фабула багатьох творів ґрунтується саме на конфлікті), аналіз соціальної значущості твору. Важливими є належна підготовленість учасників Л. с., їх уміння вдало подати себе у процесі «судового засідання» – реагувати на репліки глядачів, імпровізувати, переконливо доводити свою правоту.  

Проведення Л. с. сприяє поліпшенню спілкування читачів і бібліотекарів, глибшому сприйняттю літератури. За умови вдалого вибору літературного твору, цільової аудиторії, продуманого сценарію й підготовки здібних виконавців судових ролей Л. с. є ефективним засобом зміцнення інтересу до читання, має помітне пізнавальне й виховне значення.

 

Джерела

Літературний суд, його мета й завдання : [про літ. суд над п’єсою К. Гупала «Тріумф прокурора Дальського»] // Львів. вісті. – 1942. – 17 квіт.

«Тріюмф прокуратора Лужницького» на першому Літературному суді у Львові // Львів. вісті. – 1942. – 21 квіт.

Беляков Л. В. Массовая работа библиотеки : учеб. пособие для студентов-заочников, массовых и науч. б-к, ин-тов культуры. – Москва, 1973. – Про літературні суди: с. 142–144.

Олзоева Г. К. Массовая работа библиотек : учеб.-метод. пособие / Г. К. Олзоева. – Москва : Либерея-Бибинформ, 2006. – 120 с. : табл. – (Серия «Библиотекарь и время. XXI век» ; вып. 43). – Про літературні суди: с. 61–63.

Диалоговые формы библиотечного досуга // Ловкова Т. Б. Библиотека как центр досуга : учеб.-метод. пособие. –  Москва : Либерея-Бибинформ, 2009. – С. 42–49. – (Серия «Библиотекарь и время. XXI век» / [отв. ред. О. Р. Бородин]; 102).

Скобельская О. И. Скандальные произведения мировой литературы («Цветы зла» Ш. Бодлера) : лит. кружок для учащихся 10–11 классов / О. И. Скобельская // Всесвітня літ. та культура в навч. закладах України. – 2011. – № 1. – С. 22–24.

Красівський О. Культура та освіта Львова в роки німецької окупації / Орест Красівський, Орест Босак // Волинь і волиняни у Другій світовій війні : зб. наук. пр. за матеріалами І Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. подіям Другої світової війни на території Волин. обл. / упоряд. М. М. Кучерепа. – Луцьк, 2012. – С. 297–303.

Літературний суд «Два Енеї: класичний Вергіліїв та український Котляревського» // І «Енеїди» владний сміх... : до 250-річчя від дня народж. укр. поета і драматурга Івана Котляревського : сценарії заходів / уклад. Н. Б. Гвоздик ; Запоріз. обл. б-ка для дітей «Юний читач». – Запоріжжя, 2019. – С. 22–31.

Пуніна О. В. Пошукові методи навчання і творчі роботи з літературознавства : навч.-метод. кат. / О. В. Пуніна. – Вінниця : Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса, 2020. – 22 с.

 

———————————————

 

Візитна картка бібліотеки: (масова робота в бібліотеці: традиції та нововведення) : метод. консультація / Львів. обл. б-ка для дітей

Літературний суд :  [інформація про літ. захід Наук. т-ва студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених факультету соціології та управління Запоріз. нац. ун-ту на тему роману Дж. Лондона «Мартін Іден»] 

Літературний суд :  [інформація про літ. захід Наук. т-ва студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених факультету соціології та управління Запоріз. нац. ун-ту за новелою М. Хвильового «Я (Романтика)»]

Літературний суд за п’єсою Б. Шоу «Пігмаліон»

Мандрівка в пошуках Краси («Квіти зла» Ш. Бодлера)

«Хто винен у смерті Федька? (Літературний суд за мотивами оповідання Володимира Винниченка "Федько-халамидник")»

Чарівна скарбничка байок Леоніда Глібова : [літ. суд під назвою «Здається, байка просто бреше, а справді ясну правду чеше»]

Гриценко Юлія Анатоліївна
Статтю створено : 30.12.2020
Останній раз редаговано : 30.12.2020