Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 68
За місяць : 1485
Кількість
статей : 874
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Ківлицький Євген Олександрович
Рубрики : Персоналії
Ківлицький Євген Олександрович

imageКівли́цький Євген Олександрович [також – Кивлицький; криптонім: Е. К.; 08(20).02.1861, Санкт-Петербург – 04.01.1921, Київ] – історик, журналіст, видавець, педагог, бібліограф, організатор бібліотечної справи, громадський діяч. Один із засновників і фактичний перший керівник Всенародної (Національної) бібліотеки України у 1919–1920 рр. (нині. – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського).

За походженням – із збіднілого дворянського роду. У 12 років втратив батька – дрібного поміщика, що мав маєток у с. Городище Сосницького пов. Чернігівської губ. та вчителював у Лузькому повітовому училищі Санкт-Петербурзької губ. Після його смерті разом із матір’ю перебрався зі столиці до Чернігівської губ.

Навчався в Новозибківському реальному училищі (Чернігівська губ., 1877–1880). Працював канцелярським службовцем у Київському дворянському депутатському зібранні (1880–1882). Вищу освіту здобував на природничому (1881–1882) та історико-філологічному (1883–1889) факультетах Імператорського університету Св. Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка), який закінчив зі ступенем кандидата історико-філологічних наук (1889).

Працював у Києві, поєднуючи роботу в кількох закладах: секретарем (1889–1890), виконувачем обов’язків редактора (1890 – перша половина 1893 р.) в журналі «Киевская старина» (безоплатно); у канцелярії Київського дворянського депутатського зібрання (1891–1916) – спочатку у чині колезького реєстратора, потім послідовно – надвірного, колезького, статського радника (всі – зі старшинством, тобто з правом обіймати відповідну посаду); редактором і видавцем газети «Киевские отклики» (1904–1906), в якій багато уваги приділялося українській проблематиці; помічником бібліотекаря Імператорського університету Св. Володимира (03.10.1891–1898); викладачем історії, географії, давніх мов, російської мови та словесності в 4-й чоловічій гімназії (1891–1914), приватній жіночій гімназії О. Дучинської (деякий час був головою педагогічної ради в ній), Володимирському кадетському корпусі (1891–1917); лектором з історії на загальноосвітніх курсах для народних учителів у Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька (1910; нині – Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), а також у Києві та Чернігові; інспектором шкіл, окружним інспектором Київського навчального округу (1917); скарбником Київського товариства сприяння початковій освіті (до 1921 р.); завідувачем у справах російської школи в Департаменті народної освіти уряду УНР (24.12.1917–1918).

Протягом 1894–1900 рр. опублікував у часописі «Киевская старина» низку дописів (більшість із них під криптонімом Е. К.), зокрема бібліографічні огляди з історії Русі, статті, критичні нариси, повідомлення.

Співпрацював із редакцією «Энциклопедического словаря» Брокгауза та Єфрона в Санкт-Петербурзі (1892–1907), в якому опублікував декілька своїх статей історико-краєзнавчого змісту. Долучався до проєкту видання «Педагогічного журналу» Педагогічного бюро Полтавської земської управи (1910).

Останні роки свого життя Є. Ківлицький присвятив українській бібліотечній справі.

image
Повідомлення від Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української Держави в м. Києві про обрання Є. О. Ківлицького на посаду старшого бібліотекаря. 21 лютого 1919 р. (ІР НБУВ, ф. 71, № 379)
21 лютого 1919 р. Тимчасовий комітет для заснування Національної бібліотеки України в місті Києві при Українській Академії наук (далі – ТК), до складу якого входили академіки УАН – В. Вернадський, А. Кримський, С. Єфремов, Д. Багалій, а також діячі з досвідом бібліотечної роботи – В. Кордт, Г. Житецький, В. Данилевич, Є. Перфецький, О. Грушевський, ухвалив рішення про обрання Є. Ківлицького головою ТК. Того ж дня він був призначений також на посаду старшого бібліотекаря (на якій працював до кінця липня 1919 р.), з одночасним виконанням обов’язків завідувача бібліотеки та керуванням її загальним відділом (по 29.12.1920 р.). У вересні 1919 р., із затвердженням Статуту бібліотеки ТК припинив свою діяльність, натомість було створено новий колективний орган для керування внутрішньою організацією праці в бібліотеці – Раду бібліотекарів. Є. Ківлицький був обраний головою Ради і завідувачем (фактично – першим директором) Всенародної (Національної) бібліотеки України при Всеукраїнській Академії наук у м. Києві. Ці обов’язки, з правом вирішального голосу на засіданнях ТК, він виконував протягом року, до вересня 1920 р.

Під керівництвом Є. Ківлицького у надзвичайно складних політичних і економічних умовах періоду національно-визвольних змагань та за відсутності досвіду бібліотечного будівництва на державному рівні здійснювалися перші невідкладні організаційні заходи з функціонування ВБУ: пошук постійного приміщення; відшукування коштів на бібліотечне облаштування, інвентар, приладдя, закупівлю приватних бібліотечних зібрань, зокрема М. Молчанова, Ю. Кулаковського, В. Науменка, В. Караваєва, архівів, забезпечення виплати заробітної платні; розширення штату у зв’язку зі зростанням обсягу виконуваних робіт; поточне комплектування, облік надходжень видань, забезпечення зберігання фонду; укладання договорів з установами і приватними особами; перевезення й упорядкування (систематизація) фонду; формування структури книгозбірні, створення спеціалізованих відділів; розроблення правил та інструкцій з опрацювання, каталогізування та інвентаризації видань; відкриття читальні (запрацювала з 23 серпня 1920 р.; мала 25 тис. томів і абетковий каталог); листування з видавництвами, редакціями газет і журналів, органами влади, Правлінням УАН тощо. Завдяки Є. Ківлицькому ВБУ здобула пріоритетне право у відборі книжок та архівних документів, сконцентрованих у Київському губвиконкомі, а також в отриманні газет і журналів від видавництв.

За ініціативою Є. Ківлицького в бібліотеці почали виходити фахові часописи: з травня 1919 р. – «Книжний вістник», з червня 1920 р. – «Хроніка біжучої праці», «Хроніка тижневої праці», «Хроніка місячної праці» (всі – за редакцією Г. Житецького).

За два перші роки свого існування ВБУ та її фонди зазнали сім вимушених переїздів з одного тимчасового приміщення до іншого. Через зміни влади у 1919–1920 рр. співробітники бібліотеки кілька місяців не отримували належної їм платні. Водночас, попри те, що у звіті про діяльність УАН за 1920 р. ВБУ була визнана однією з найсумлінніших і найбільш продуктивних установ Академії (на кінець зазначеного року фонди бібліотеки перевищили 465 тис. томів), київська Губнаросвіта звинуватила керівництво бібліотеки у зволіканні в упорядкуванні та інвентаризації фонду, а також відкритті читальні.

image
Подяка Є. О. Ківлицькому від Тимчасового комітету для заснування Всенародної бібліотеки України (Національної бібліотеки) при Академії наук за добросовісну та невтомну працю на користь бібліотеки на посаді голови Ради бібліотекарів. 29 грудня 1920 р. (ІР НБУВ, ф. 71, № 385)
Безпідставні звинувачення спонукали Є. Ківлицького подати у вересні 1920 р. заяву із проханням звільнити його за станом здоров’я від виконання обов’язків голови Ради бібліотекарів, а в кінці грудня того ж року – про звільнення від роботи у ВБУ. На той час обвинувачення Губнаросвітою були вже зняті. 29 грудня 1920 р. ТК надіслав першому керівнику ВБУ подяку за добросовісну і невтомну працю з розбудови книгозбірні. Через кілька днів Є. Ківлицький, здоров’я якого було підірване важкою працею в найтяжчих умовах перших років існування й організації бібліотеки та безпідставними обвинуваченнями, пішов з життя.

Як науковець, культурний і громадський діяч Є. Ківлицький брав активну участь у київській «Старій громаді», де зав’язав плідні стосунки з П. Житецьким, О. Лазаревським, В. Тарновським-молодшим, В. Антоновичем, К. Михальчуком, М. Василенком, В. Науменком та іншими видатними діячами українського національного руху, обирався дійсним членом Київського літературно-артистичного товариства (1904), Історичного товариства імені Нестора-Літописця, Українського наукового товариства у Києві, Історико-філологічного товариства Інституту князя Безбородька, Київської комісії народних читань та ін.

У період з 1896-го по 1913 р. як урядовець нагороджений орденами Св. Станіслава ІІ та ІІІ ступенів, Св. Анни ІІ та ІІІ ступенів, двома пам’ятними медалями на честь монарших осіб.

Особовий архівний фонд Є. Ківлицького зберігається в Інституті рукопису НБУВ (ф. 71, 1251 од. зб.; http://www.irbis-nbuv.gov.ua/CATALOGI/0071/P3.html). Його приватну бібліотеку (майже 3 000 томів), за свідченням Л. Биковського, на початку 1920-х рр. придбала ВБУ.

Твори  

Изяслав Давидович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1894. – Т. ХІІа. – С. 895.

Изяслав Мстиславович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1894. – Т. ХІІа. – С. 895–896.

Изяслав Ярославович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1894. – Т. ХІІа. – С. 896.

Киево-Петропавловский монастырь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1895. – Т. ХV. – С. 253.

Киево-Печерская лавра // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1895. – Т. ХV. – С. 253–254.

Киево-Пустынно-Николаевский монастырь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1895. – Т. ХV. – С. 255.

Киево-Слупский-Николаевский монастырь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1895. – Т. ХV. – С. 255.

Киевский университет св. Владимира // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1895. – Т. XV. – С. 261–262.

Киевское княжество // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1895. – Т. XV. – С. 262–266.

Новгород Великий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Санкт-Петербург, 1897. – Т. XХІ. – С. 244–250.

Посылка малороссиян в ледяной дом / Е. К. // Киев. старина. – 1894, окт. – Т. XLVII. – С. 136–141.

Свидетельство современника о Наливайке / Е. К. // Киев. старина. – 1895, февр. – Т. XLVIIІ. – С. 54–55.

Чтения в Обществе Нестора Летописца. Кн. VIII. Изд. под ред. И. В. Владимирова / Е. К. // Киев. старина. – 1895, март. – Т. XLVIIІ. – С. 54–55.

Библиотека и собрание рукописей Н. И. Костомарова / Е. К. // Киев. старина. – 1895, апр. – Т. XLІХ. – С. 2–5.

Памяти А. С. Лашкевича : (к 10-летию со дня его кончины) / Е. Кивлицкій // Киев. старина. – 1899, нояб. – Т. LXVII. – С. 243–248.

Харьковский университет в первые годы его существования (Проф. Д. И. Багалей. Опыт истории Харьковского университета. По неизданным материалам. Т. 1. 1802–1815. Харьков. 1893–1898) / Е. Кивлицкій // Киев. старина. – 1899, май. – Т. LXV. – С. 155–180 ; 1899, июль. – Т. LXVI. – С. 1–23 ; 1899, октябрь. – Т. LXVIІІ. – С. 93–106.

Мнимый бунт на Волыни в 1789 г. / Е. Кивлицкій // Киев. старина. –1902. – Т. ХІ. – С. 283–300 ; Т. ХІІ. – С. 420–434.

Джерела  

Масанов И. Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей. Т. 4 : Новые доп. к алфавит. указ. псевд. ; алф. указ. авторов / И. Ф. Масанов. – Москва : Изд-во Всесоюз. кн. палаты, 1960. – С. 227.

Піскорська Н. Пам’яті Є. О. Кивлицького / Н. Піскорська // Бібл. журн. – 1926. – № 1. – С. 33–36.

Биковський Л. Книгарні – бібліотеки – Академія. Спомини (1918–1922) / Лев Биковський ; Укр. іст. т-во. – Мюнхен ; Денвер : Дніпрова хвиля, 1971. – (Мемуаристика ; ч. 2). – 152 с. – Про Є. Ківлицького, с.: 34, 37, 55, 136, 137.

Гнатенко Л. Євген Ківлицький – перший директор Всенародної бібліотеки України / Л. Гнатенко, М. Кучинський // Бібл. вісн. – 1996. – № 1. – С. 8–10.

Кучинський М. Євген Кивлицький – редактор, педагог, бібліотекознавець / М. Кучинський // Пам'ять століть. – 1997. – № 4. – С. 134–139.

Гнатенко Л. А. Є. О. Ківлицький – подвижник Всенародної бібліотеки України / Л. А. Гнатенко, М. В. Кучинський // Рукоп. та кн. спадщина України : зб. наук. пр. – Київ, 1998. – Вип. 4. – С. 39–49.

Гнатенко Л. А. До історії заснування, становлення та керівництва Національної бібліотеки України 1918–1920 рр. (у зв’язку з діяльністю Є. О. Ківлицького) / Л. А. Гнатенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – Київ : НБУВ, 1998. – Вип. 1. – С. 22–25.

Дубровіна Л. А. Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : 1918–1941 / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського.  – Київ, 1998. – С. 10, 22, 29, 30, 34, 53, 56, 61, 62, 66, 71, 91, 101, 202.

Кучинський М. Багатовимірність таланту // Історичний календар : наук.-попул. альм. : 10-річчю незалежності України присвячується / упоряд.: А. Денисенко, С. Грабар, П. Орленко. – Київ, 2001. – Вип. 7. – С. 112–114.

Особові архівні фонди Інституту рукопису : путівник / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису ; редкол.: О. С. Онищенко (відп. ред.), Г. В. Боряк, С. Г. Даневич (відп. секр.), Л. А. Дубровіна (заст. відп. ред.) [та ін.]. – Київ, 2002. – С. 219.

Мяскова Т. Є. Бібліотека Імператорського університету Св. Володимира: з історії комплектування (1834–1927 рр.) / Т. Є. Мяскова ; наук. ред. О. С. Онищенко ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2005. – С. 128, 180.

Ківлицький Євген Олександрович, старший бібліотекар, фактично виконував обов'язки першого директора ВБУ в 1919–1921 рр. // Степченко О. П. Українські вчені – фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1918–1934) / О. П. Степченко ; відп. ред. Л. А. Дубровіна. – Київ : НБУВ, 2008. – С. 67–76.

Дубровіна Л. А. Бібліотечна справа в Україні ХХ ст. / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2009. – С. 52, 93, 96, 97, 99, 478.

Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; редкол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 204.

Архівні джерела

Архів НБУВ, оп. 1, спр. 17, арк. 8; оп. 1л, спр. 2, арк. 2, 8; ІР НБУВ, ф. І, спр. 896, 1161–1162, 9232–9359; ф. ІІІ, спр. 7718–7875, 9360–9387; 9455–9626; 9646–9651, 9701–9702, 9708–10077; 26677; ф. 71 – особовий.

Центральний державний історичний архів України, м. Київ, ф. 274, оп. 1, спр. 888, арк. 157.

 

­————————————————

Ківлицький Євген Олександрович (1861–1921) : з нагоди ювілею : віртуал. виставка архів. док. із фондів Ін-ту рукопису НБУВ / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського.

Гарбар Лариса Володимирівна
Статтю створено : 23.09.2021
Останній раз редаговано : 23.09.2021