Пошук статті
![]() |
|
Кількість користувачів Сьогодні : 39 КількістьЗа місяць : 365 статей : 1034 |
Культура і життя (часопис)
Заснована в січні 1913 року громадсько-політичним діячем, письменником, композитором Гнатом Хоткевичем, як ілюстрований громадсько-культурний і літературний тижневик «Вісник культури і життя». Протягом січня 1913 р. в Києві вийшли чотири номери, накладами в 1 тис пр., у зошитах форматом А 4 і обсягом в 32 стор., підписані до друку Павлом Богацьким, а фактичним редактором і основним автором дописів був Г. Хоткевичем. За радянської влади до Другої світової війни часопис видавався в Києві і Харкові як тижневий додаток до урядової газети «Вісті ВУЦВК», під назвами «Мистецтво» (1919–1920; редактори – Гнат Михайличенко, Михайль Семенко), «Література, Наука, Мистецтво» (1923–1925; редактор – Василь Еллан-Блакитний), «Культура і побут» (1925–1928; редактор – Євген Касяненко), «Література і мистецтво» (1929–1930; редактор – Євген Касяненко), Під назвою «Література і мистецтво» в Києві з 18 жовтня по 4 листопада 1941 р. виходив додаток до газети похідних груп ОУН «Українське слово» (редактор – Михайло Ситник; (вийшло три номери, всі зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського). (https://libraria.ua/issues/275/8473/ ) Також газета із назвою «Література і мистецтво» виходила з 21 грудня 1941 до 31 грудня 1944 рр. як орган Спілки радянських письменників УРСР та Управління у справах мистецтв при Раднаркомі УРСР. Під час Другої світової війни друкувалася в різних містах – Ворошиловграді (нині – Луганськ), Уфі (з 27.01.1942 до 31.12.1943, редактор Іван Кочерга), Москві, Харкові, знову Києві (від 1944; редактор – Леонід Новиченко). 1945 року в Києві редакцію «Літератури і мистецтва» розділили. Від січня, з продовженням попередньої нумерації, видавалася «Літературна газета», а 3 квітня 1945 р. побачило світ перше число газети «Радянське мистецтво», що виходила під цією назвою до кінця 1954 р. У 1955 – квітні 1965 рр. газета мала назву «Радянська культура». Назва «Культура і життя» – від 3 травня 1965 р. До кінця березня 2003 року у вихідних даних газети зазначалося, що «К. і ж.» видається з квітня 1945 року, так само наскрізна нумерація видання велася з 1945 року до останнього його номера (1–2 (4932–4933), січень 2022). Випуск газети припинено через широкомасштабне вторгнення Росії в Україну. Від квітня 1953 р. газета була органом Міністерства культури УРСР. Після проголошення незалежності України газета стала офіційним друкованим органом Міністерства культури України. Засновниками видання від 1994 р. стали Міністерство культури України, Центральний комітет профспілки працівників культури України, трудовий колектив редакції. Видавцем – ДП «Національне газетно-журнальне видавництво». «К. і ж.» фінансувалася з державного бюджету. У 1991 р., з огляду на загрозу припинення випуску газети через брак у країні паперу, редакція створила Фонд підтримки «КіЖ». Найбільші негаразди з державним фінансуванням газети були в 1999–2000 рр. Так, 1999-го перший номер вийшов друком 6 січня, а другий – 28 серпня; 2000-го року побачило світ тільки 6 номерів газети, причому перший – 11 листопада. Влітку 2010 р. працівники газети не отримували зарплати, але продовжували виходити на роботу та готувати публікації. Восени заборгованість погасили, а попередні номери надрукували та надіслали передплатникам. Після фінансових проблем «К. і ж.» відновила вихід у січні 2011 р. Видання Національного газетно-журнального видавництва, в т. ч. газета «К. і ж.», не були реформовані відповідно до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» (2016) через відмову Міністерства культури України вийти зі складу співзасновників. 14 лютого 2019 р. газета «К. і ж.» отримала нове свідоцтво про державну реєстрацію за № 23788-13628Р. Новим засновником газети стало ТОВ Видавничий дім «Українська культура», створене 28 грудня 2018 р. редакціями видань Національного газетно-журнального видавництва. У грудні 2024 року матеріали ненадрукованого в лютому 2022 року випуску були опубліковані в загальноукраїнському часописі «Рідний край». Концепція часопису, задекларована в редакційному повідомленні, вміщеному на обкладинці першого числа «Вісника культури і життя» (1913), фактично залишалася незмінною упродовж всього часу існування видання: «”Вісник культури і життя”» задачею собі ставить – держучи руку на пульсі культурного життя, приносити в українську сім’ю знання того, чим живе і дише культурний світ, новини наукового й культурного руху, а передовсім має на цілі знайомити кожну частину нашого рідного краю з культурним життям других його частин, стати органом, що підтримував би духовну зв’язь між Україною, Галичиною, Буковиною, Угорською Руссю, Канадійською, загально-американською і всякою іншою еміграцією. Редакційна політика спрямовувалася на подолання української провінційності, прагненні вивести українську культуру на рівень світової, навіть у таких дрібницях, як еx libris.» Засновники журналу задумували його саме як інформаційне (а не літературне чи публіцистичне) видання. Часопис публікував (без виокремлення рубрик) літературні твори, наукові праці про мистецтва та з історії, найбільший обсяг мала широка хроніка з різноманітних галузей культури. Завершала хронікальний відділ рубрика «Нові книжки». У другому числі з’явилася рубрика «Книжки, надіслані до редакції». З характеру рубрики «Нові книжки» зрозуміло, що її метою було, передовсім, інформувати читача про український книжковий ринок. Зі зміною назви у 1965 р. на «К. і ж.» газета виходила двічі на тиждень (у четвер і неділю) обсягом у чотири сторінки. Відповідальний редактор у 1962–1975 рр. – поет і публіцист Петро Біба. Постійні рубрики: «Коротко», «Читач повідомляє, радиться, пропонує», «Читач продовжує розмову», «Серед книг» «На книжковій орбіті», «По сторінках газет». Традиційно на четвертій сторінці розміщувалися «Кінопанорама» (четверговий випуск), «Фотоклуб» (недільний випуск). В умовах відсутності спеціалізованого періодичного видання для бібліотекарів (аж до початку 1990-х рр.) часопис жваво висвітлював бібліотечну тематику, інформував про рішення колегії Міністерства культури УРСР, порушував актуальні питання функціонування галузі, був трибуною для активних бібліотечних діячів і просвітян (В. Скачков, О. Сокальський, В. Степанишин та ін.), публікував портрети передових бібліотечних працівників. У 1970-ті рр. «К. і ж.» стала майданчиком для поширення досвіду бібліотечного керування читанням, пропаганди літератури за різними напрямами. Газета висвітлювала перебіг республіканського огляду бібліотек (1977), діяльність громадських бібліотекарів і т. ін. Серед авторів публікацій бібліотечної тематики відомі фахівці: В. Дубовий, Т. Кучеря, В. Матвійчук, Г. Прензилевич та ін. Від 1982 р. часопис виходив раз на тиждень (у неділю) на 8-ми сторінках. В умовах т. зв. перебудови з’явилися актуальні рубрики «Перебудова: час конкретних дій», «Перебудова. Факти. Судження», «Продовжуємо розмову», «Ставимо питання», «Клуб, бібліотека, формалізм», «Читач і газета» та ін. В рубриці «Наші публікації» вміщувалися раніше замовчувані матеріали (про Голодомор в Україні, діячів Розстріляного відродження і т. ін.) Газета інформувала читачів про зміст нових випусків літературних, суспільно-політичних та інших часописів, що було важливим і для бібліотекарів. Остання, 8-ма сторінка відводилася під традиційну рубрику «Зустріч на ваше прохання». З’явилася рубрика «Заочний круглий стіл», в якій, зокрема, розглядали діяльність клубів у бібліотеках («Яким бути клубу за інтересами?»; КіЖ, 1983, 18 груд.) Протягом 1989 р. в тижневику дискутувалося питання щодо створення Асоціації бібліотекарів УРСР, ініційоване публікацією фахівців Державної республіканської бібліотеки УРСР імені КПРС (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого) (КіЖ, 1989, 19 лют.) У 1990-х рр. обсяг «К. і ж.» розширено до 12 ст. До складу редколегії належали: О. Балабко, М. Головащенко, С. Кистанова, В. Проценко (відпов. секретар), В. Скоморовський, В. Чудний (заст. гол. редактора). З’явились нові рубрики: «Актуально», «Актуальний архів», «Дискусії. Проблеми», «З народних джерел», «І подумалося…», «Культурологічна лабораторія», «Міжнародні зв’язки», «На захист культурних надбань», «Незабутні», «Обереги», «Пам’ятки і пам’ять», «Прес-центр Міністерства культури і мистецтв України», «Таланти твої, Україно!», «Театральне перехрестя», «Туристичні оази України», «Шануймо наші традиції» та ін. Зокрема в рубриці «Дискусії. Проблеми» читачі обговорювали важливі питання відродження національної бібліотеки, функції шкільних бібліотек, видавничого оформлення й змістового наповнення серії «Шкільна бібліотека» та ін. Активними дописувачами були представники бібліотечної галузі: О. Александрова, В. Бабич, Є. Бабич, В. Бурбан, Т. Вилегжаніна, П. Голобуцький, Я. Дашкевич, Г. Зленко, Н. Кобзаренко, Г. Конашко, В. Навроцька, Л. Петрова, М. Сенченко, Н. Стрішенець та ін.). Вони порушували наболілі питання функціонування бібліотечної мережі: скорочення штатів бібліотекарів, закриття бібліотек, підготовки кадрів, оплати праці, комплектування та збереження бібліотечних фондів і зібрань в умовах національного духовного відродження тощо. На початку 1990-х на шпальтах тижневика в межах соціологічного дослідження, яке організувала Державна бібліотеки України (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого) відбулося пресове опитування щодо вивчення громадської думки про сучасні бібліотеки; часопис згодом опублікував його узагальнені підсумки (КіЖ, 1992, 6 черв.). Відновлення випуску «К. і ж.» після подолання фінансових негараздів (2011) редакція розпочала з новою концепцією та командою. Зокрема, змінився дизайн видання, на його шпальтах активніше висвітлювалося сучасне мистецтво, життя українського кіно, театру, мистецтва, літератури і музики; розповідалося про буття бібліотек та культурних центрів; значна увага приділялась ідентичності українців, акцентувалась увага на яскравих явищах гуманітарного життя суспільства – нових виданнях, артпроєктах, фестивалях та клубах. Газета виходила двічі на місяць на восьми шпальтах. Планувалося, що часопис відновить щотижневий вихід. З декількох видань Міністерства культури України «К. і ж.» залишилося єдиним, що виходило друком. Чергове оновлення часопису відбувалося з 2014 р. З’явилися рубрики «Актуально», «Акцент», «Арт-проект», «Дитячий світ», «Зворотний зв'язок», «Кіно», «Книжкова абетка», «Література», «Мистецтво», «Музейництво», «Музика», «Наголос», «Народна творчість», «Погляд», «Сторінки історії», «Театр» тощо. У 2015–2016 рр. започатковані авторські рубрики «Мистецька родина» (редактор – Т. Череп-Пероганич), «Фотокраїна» (редактор – Р. Ратушний), «На перехресній станції» (редактор – Л. Якимчук), «Ідентичність» (редактор – С. Лащенко). «К. і ж.» активно співпрацювала з бібліотеками. Газета мала постійну рубрику «Бібліотеки», щороку вітала на своїх шпальтах бібліотечну й читацьку спільноту із Всеукраїнським днем бібліотек. 3 листопада 2017 р. побачив світ спецвипуск, приурочений 100-річчю від часу створення Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН. Редакція газети бувала частим гостем у бібліотеках України. Так, з нагоди 105-ї річниці видання часопису відбулася творча зустріч головного редактора тижневика Є. Букета та генерального директора Національного газетно-журнального видавництва України А. Щекуна з фахівцями та користувачами Вінницької обласної універсальної бібліотеки ім. Тімірязєва (нині – імені Валентина Отамановського). До заходу було влаштовано виставки видань із фонду газетної періодики: «”Культура і життя” – це літопис культурно-мистецького життя України» та «Газеті “Культура і життя” – 105» (2018). В експозиції були представлені й примірники видань-попередників «К. і ж.» із фондів бібліотеки: «Література, Наука, Мистецтво» (1923–1924), «Культура і побут» (1924–1928), «Література і мистецтво» (1944–1945), «Радянське мистецтво» (1946–1954), «Радянська культура» (1955–1965). 2014 року редакція газети започаткувала власну відзнаку «Обличчя року». Її лауреатами були відомі особистості, чиї обличчя потрапляли на перші шпальти видання. Починаючи з № 12 за 24 березня 2017 р. у вихідних даних друкованої версії газети зазначалося ліцензування CC BY : «К. і ж.» стала першим в Україні друкованим ЗМІ, що видавався під ліцензією Creative Commons. У 2017–2020 рр. редакція започаткувала книжкову серію «Бібліотека газети "Культура і життя"», в якій побачили світ такі видання: «Дивлюся на небо та й думку гадаю» в перекладах мовами світу (2017); Репер Нобеля. Збірник есеїв (2018); Покотило В. К. Лицарі золотого тризуба (2018); Чобіт Д. Загибель Гути Пеняцької 28 лютого 1944 року. Кн. 1. (2020); Пугач О. Несподіваний Бунін / Неожиданный Бунин / Unexpected Bunin. – Strelbytskyy Multimedia Publishing, (2020, електронне видання). Від квітня 1945 р. до січня 2022 головними редакторами газети були: Іван Чабаненко (в. о. 1945–1946), Юрій Костюк (1946–1947), Володимир Владко (із вересня 1947), Валентин Речмедін (у 1950-ті), Євген Кравченко (1958–1960), Микола Упеник (до червня 1962), Петро Біба (травень 1965 – листопад 1975), Інна Барвінок (грудень 1975 – жовтень 1988), Валерій Кравченко (листопад 1988 – березень 1994), Федір Зубанич (квітень – листопад 1994), Володимир Проценко (грудень 1994–1999), Василь Заєць (в. о.; березень – 18 серпня 2001), Віктор Талабан (серпень – грудень 2001), Володимир Бурбан (березень 2002 – грудень 2009), Анатолій Сєриков (вересень 2009 – вересень 2010 та грудень 2014 – квітень 2015; із вересня до грудня 2009 – керівник видавничого проєкту), Віра Маковій (вересень 2010 – березень 2011), Орест Когут (до червня 2011), Віктор Пасак (червень – серпень 2011), Людмила Гнатюк (серпень 2011 – січень 2014), Наталія Зінченко (в. о. травень – серпень 2014), Євген Букет (травень 2015 – січень 2022). У січні – лютому 2001, січні – лютому 2002, лютому – квітні і вересні – грудні 2014 р. газета, попри те, що виходила регулярно, не мала ані головного редактора, ані в. о. головного редактора. Газету підписували до друку заступники головного редактора, чергові редактори. Дописувачами «К. і ж.» були письменники, артисти, композитори, художники, науковці, освітяни, бібліотечні працівники, громадські діячі. У редакції працювали такі відомі журналісти, як Олександр Балабко, Сергій Васильєв, Наталя Влащенко, Михайло Головащенко, Олексій Журавель, Георгій Лук’янчук, Іван Малюта, Ірина Прохоренко, Леся (Лариса) Самійленко, Олена Седик, Алла Спиридонова, Борис Стативка, Олександр Тарасенко, Юрій Токарєв, Олександр Чекмишев, Людмила Чечель, Любов Якимчук та ін. Бібліотечною тематикою опікувався відділ культосвітньої роботи. Редакція газети урочисто відзначила три ювілеї – випуск 4000-го номера (2002), своє 80-річчя (2003) і 90-річчя (2013), беручи за точку відліку власної історії появу часопису «Література, Наука, Мистецтво» (1923). За вагомі творчі здобутки у царині Слова, великий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, численні публікації творів українських письменників колектив газети нагороджено Почесною грамотою Національної спілки письменників України (2013). Також з нагоди 90-річчя колектив редакції відзначено Почесною грамотою Міністерства культури України – за вагомий внесок у розвиток української культури і високу професійну майстерність, Почесною грамотою Українського фонду культури та іншими відзнаками. Всі номери газети за вересень 2009 – січень 2022 р. розміщено у Вікісховищі в форматі pdf. https://commons.wikimedia.org/wiki/Culture_and_Life_(newspaper)
Джерела
Слово до читача // Культура і життя. – 1992. – 6 черв. Петрова Л. Г. У дзеркалі читацьких вимог / Л. Г. Петрова, В. І. Студенкова // Культура і життя. – 1992. – 6 черв. Букет Є. Культурологічний бренд Гната Хоткевича / Євген Букет // Культура і життя. – 2017. – 1 грудня. – № 48 (4775). – С. 2. Дмитренко Ж. Ми любимо «Культуру і життя» : [вірш] / Жанна Дмитренко // Культура і життя. – 2018. – 16 жовт. – С. 16. Зустріч в обласній бібліотеці // Культура і життя. – 2018. – 16 жовт. – С. 16. Букет Є. «Культура і життя»: матеріали останнього номера газети, яку вбила Росія // Рідний край : загальноукр. часопис. – 2024. – 13 грудня. – № 51 (1915). – С. 1.
———————————————— Газета «Культура і життя» відновлює вихід і шукає головного редактора // Детектор медіа 90-річний ювілей газети «Культура і життя» Зустріч із головним редактором газети «Культура і життя» Євгеном Букетом – ЦРБ імені Достоєвського Кому заважає газета «Культура і життя»? Тижневик «Культура і життя» визначив переможців премії «Обличчя року» «Література і мистецтво» – додаток до газети «Українське слово». 1941 "Література, наука і мистецтво" (1923–1924 рр.) Постійне посилання колекції https://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/10924 |